UA-Футбол представляє учасника Євро-2020: Італія

UA-Футбол продовжує представлення учасників Євро-2020. На черзі збірна Італії - переможець турніру в 1968-му році, дворазовий срібний призер і чвертьфіналіст Євро-2016.

Історична довідка

Фінальні турніри Євро: 10

Перемога: 1968

Друге місце: 2000, 2012

Чотириразовий чемпіон світу до Мундіалю завжди ставився по-особливому, часто коригуючи календар ліги. До Євро ж - буденно. Швидше за все, тому взяв його лише в ті часи, коли переможець в разі нічиєї визначався підкиданням монетки, а у фіналі - переграванням. Саме монетку у півфіналі домашнього турніру (0:0) "адзуррі" й виграли у СРСР, а у фіналі, врятувавши матч проти югославів на 80-ій хвилині, виграли другий - 2:0.

Також запам'яталися інші фінали. В 2000-му команда Діно Дзоффа вийшла туди вдесятьох і через п'ять нереалізованих пенальті голландців (два з них - в основний час). А у фіналі вела в рахунку проти французів до 93-ої хвилини, змарнувавши купу моментів. В 2012-му ж під керівництвом Андреа Пірло, Даніеле Де Россі, Джанлуїджі Буффона і божевільного дуету форвардів Балотеллі-Кассано після проходу англійців та німців відбувся провал проти іспанців у Києві - 0:4.

Шлях на Євро

Після Апокаліпсису невиходу на Чемпіонат Світу-2018 італійці зробили ставку на молодь, на володіння м'ячем, на атаку. Новий головний тренер Роберто Манчіні постійно заявляє, що його збірна не повинна і навіть не вміє захищатися і відмовилася від "катеначчо" остаточно та безповоротно. У Відборі на Євро це було помітно. Десять перемог у десяти матчах над Фінляндією, Грецією, Боснією та Герцеговиною, Вірменією та Ліхтенштейном з різницею м'ячів 37:4! Вперше у своїй історії вона забезпечила місце на великому турнірі ще за три тури до фінішу Відбору.

За цієї зливи голів лідера атаки у команди немає. Чотири в тому Відборі забив Андреа Белотті, ще четверо - по три м'ячі. Загалом забивали 19 гравців.

Тактика

Збірна Італії грає за схемою 4-3-3. Це вступає в контраст з Серією А, де більшість лідерів грають з трьома центральними захисниками. Проте і крайні, і центральні захисники "Інтера", "Ювентуса", "Роми", "Лаціо" постійно доводили, що вміють адаптуватися. У центрі поля Манчіні полюбляє гравців, які вміють поводитися з м'ячем. Хоча Локателлі, Верратті, Барелла і в меньшій мірі Жоржиньо також вміють грати жорстко. Барелла також відмінно підключається в штрафний без м'яча і за свого невисокого зросту вже забивав у збірній головою.

Від вінгерів тренер вимагає часто зміщуватися в центр, не боятися обходити суперника на дриблінгу і пробивати по воротах з 16-20 метрів. Форварди також дуже мобільні, працюють в підіграванні. Все це дозволяє домінувати і заплутувати суперника, але залишає штрафний доволі порожнім. Як результат - у Лізі Націй-2020 збірна володіла м'ячем 57.7 відсотків часу (другий результат у Дивізоні А) і завдала 16.3 ударів по воротах (третій результат), але забила лише сім м'ячів в шести матчах.

В перших трьох матчах Відбору на Чемпіонат Світу-2022, що відбулися в цьому році, 67 відсотків володіння м'ячем в середньому і 63 удари по воротах принесли італійцям лише шість голів проти слабких Північної Ірландії, Болгарії та Литви.

Що точно забезпечує такий стиль гри - так це безпеку оборони. По воротах "Скуадри Адзурри" б'ють вкрай рідко. Тому в останніх 11-ти матчах у всіх турнірах вона пропустила лише один м'яч. В останніх 25-ти матчах - лише шість м'ячів.

Головна зірка

Міць цієї збірної Італії - перш за все в команді. Тут немає ніяких зірок. Не лише тому, що ніхто з нинішнього італійського покоління не дійшов до такого статусу, але й тому, що такий статус Манчіні не потрібен. Завдяки цьому часто конфліктний тренер і досягає успіху на цій посаді. Ані свіжий переможець Ліги Чемпіонів Жоржиньо, ані улюбленці тренера Лоренцо Інсіньє та Барелла, ані "зубри" центру оборони Леонардо Бонуччі та Джорджо К'єлліні, що отримують безмірну довіру, не можуть вважати себе головними зірками.

Можливо, статистика пропущених і величезні проблеми Бонуччі та К'єлліні в "Ювентусі" минулого сезону все ж виділяють головну зірку. Джанлуїджі Доннарумма в збірній чудовий, за його плечима успішний сезон, в якому допоміг повернути "Мілан" у Лігу Чемпіонів. Щоправда, цей сезон закінчився сваркою з клубом і відходом вільним агентом. Нині він без команди і без особливо смачних гарячих пропозицій. Але якраз саме це ще більше мотивує Джіджо на Євро. Як і статус наступника Джіджі Буффона.

Гравець, який здивує

Тих, хто слідкує за Серією А, він не здивує. Доменіко Берарді провів чудовий сезон, забивши 17 м'ячів (зокрема, "Мілану", "Аталанті", "Наполі" та "Лаціо") і мало не вивівши "Сассуоло" у Єврокубки. Після кількох років страждань він повернув стабільність та мотивацію. Його вже давно хотіли забрати Топ-клуби, але сам Доменіко відчував психологічні проблеми і не хотів йти з теплої домівки. Тепер, в 26 років, він готовий піти. Готовий й вразити на Євро. Він забив у трьох останніх офіційних матчах за збірну, в яких брав участь, граючи дуже сміливо, вільно.

Перші місця на флангах посідають К'єза та Інсіньє, що також провели чудовий сезон і грають за статусніші клуби - "Ювентус", "Наполі". Проте Берарді здатний стати суперсабом турніру і навіть витіснити когось з лідерів зі стартового складу. Не виключено, що він в результаті навіть з'явиться у центрі атаки.

Кого може не вистачити

Та ж сама відповідь, що і в запитанні з головною зіркою. Будь-кому є заміна. Скоріше не вистачить за позицією. Чіро Іммобіле - Золота Бутса у Європі сезону 2019/20 і найкращий бомбардир в історії "Лаціо". Але він завжди провалюється в збірній, викликаючи і глузування, і роздратування. Белотті - боєць, але гравець аутсайдера. Реалізація може підвести.

Також викликає запитання центр оборони з Бонуччі, К'єлліні, новачком Толоєм, Ачербі, що провалив сезон в обороні "Лаціо". Всім їм за 30.

Як би Манчіні не довелося перевзуватися під час турніру і не комбінувати спішно новий центр оборони. Для цього є Бастоні, що чудово провів сезон у "Інтері", перекваліфікований "Ромою" в захисники Крістанте. Чи вистачить їх?

Ложка дьогтю

Італія з вітерцем пройшлася по слабших суперниках, але проти сильніших у Лізі Націй-2018 та -2020 грала дуже важко, дуже мало забивала, попри велику перевагу в статистиці. Навіть проти слабких суперників вона частенько засинає на цілі тайми. Її стиль гри з часто банальними передачами, її результати нагадують Іспанію 90-х. "Ла Роха" трощила Сан-Маріно, Кіпр, Латвію, Литву, навіть Австрію у відборі з рахунком 5:0, 6:0, 9:0, але на великих турнірах вилітала від першого серйозного суперника. Динаміка дуже схожа.

Помічник головного тренера Альберіго Евані говорить про те, що збірна шукає гру, а не результат. Манчіні також говорить про гру. Що викликає підозри в наївності, деякій інфантильності команди.

Очікування та Прогноз

В Італії зазвичай проводжають збірну похмуро, без особливих надій. Той самий Евані нагадує, що "італійська культура - це згуртуватися і видати найкраще саме в найгірші часи". В тому-то й проблема, що нині часи здаються відмінними. Преса, що завжди нищила збірну, тепер обожнює її кожен рух, захоплена не баченим від неї атакувальним футболом, не бажає бачити недоліків. А Манчіні вже розповідає, як роздаватиме автографи в якості Чемпіона Європи. Небезпечна самовпевненість.

Сильний, міцний ігровий фундамент повинен дозволити збірній впевнено вийти з групи. У поточному турнірі елітних, потужних суперників мало, тому можна пройти далеко. Та все ж її недоліки повинні не дозволити їй пробитися до фіналу.