Лідер та совість нації. Горан Пандев бажає зміцнити і без того божественний статус

Він забив 101 гол у Серії А і став її найкращим екс-югославським бомбардиром. В 36 років він видав свій найкращий сезон за голами у лізі з 2009-го року, в 37 років в травні закінчив сезон з 7+3 за схемою "гол+пас" за 1400 ігрових хвилин. Лише двоє іноземців в історії відіграли більше матчів Серії А, ніж він. Він вивів свою скромну збірну на перший великий турнір в її історії, приніс їй найбільшу перемогу в її історії - в березні у Німеччині. А сьогодні Горан Пандев спробує ще більше зміцнити свій статус легенди Північної Македонії. Хоча куди вже зміцнювати?!

Кубковий боєць

Горан ніколи не був бомбардиром. Його максимум за сезон у лізі - 14 голів, були ще два з 11-ма. Зате він вміє забивати коли потрібно, у вирішальні моменти. Його улюблена жертва в кар'єрі - "Ювентус" (8). Його останні жертви - Австрія на цьому Євро, "Беневенто" у вкрай важливій прямій битві за виживання у Серії А (дубль), "Аталанта", "Удінезе", збірна Німеччини у Відборі на Чемпіонат Світу і дубль проти "Наполі". Також за останні 27 місяців він забивав "Мілану", "Сассуоло", "Ромі", знову "Аталанті", "Ювентусу". І гол в Тбілісі, що приніс збірній путівку на її перший Євро.

Список його трофеїв перегукується з цією статистикою. Перемог у лігах лише дві, з "Інтером" та "Галатасараєм". Причому в Чемпіонаті Туреччини він майже не грав. Зате Кубків цілих шість, п'ять в Італії і один - в Туреччині. Два трофея найкращого бомбардира Кубка Італії. Він єдиний гравець в історії Коппа, який взяв чотири поспіль. І зробив ж це з трьома різними командами. В Кубку Туреччини в переможному сезоні забив сім м'ячів. Також вигравав Лігу Чемпіонів, Клубний Чемпіонат Світу.

Мабуть, "кубкова" і статистика жовтих і червоних карток за кар'єру. 70, 7. Стільки ж вилучень за кар'єру, наприклад, у Дженнаро Гаттузо. Жорсткі бійці.

Він і не женеться за голами. Пандев - типовий другий форвард. Швидкий, різкий, технічний, блискуче відчуває вільний простір та м'яч. А головне - абсолютно неегоїстичний. Про що свідчать 72 асисти за кар'єру. Говорили, що в "Інтері" Жозе Моуріньо Самюель Ето'О грав другого правого захисника. Тоді македонець грав другого лівого. Він виходив на лівому фланзі, допомагає там завжди, проривається звідти. Він діє в глибині, рухається, навіть нині важко працює. Заявляючи, що повинен бігати вдвічі більше, ніж молодь, щоб заслуговувати своє місце.

Не випадково в "Наполі" та "Інтері" у нього більше асистів, ніж голів. А Marca, розповідаючи про нього напередодні Євро, перш за все відзначала його футбольний розум.

Деліо Россі, його тренер в "Лаціо", якого називав своїм улюбленим в кар'єрі, пояснював: "Навіть в юності у нього була в ДНК здатність читати дії партнерів по команді і адаптуватися до будь-якого. Він бачить можливість за кілька секунд раніше за інших. Це просто магія. Він унікальний. І тому був незамінний у всіх клубах". Його партнер по "Інтеру" Веслі Снейдер підтверджує: "Він вміє оглядати поле, бачить канали для пасу і легко виводить інших на воротаря. Фантастична ліва нога і справжній інстинкт на голи, безжалісність в штрафному. Його часто недооцінювали".

Його рухи та інстинкти справді не піддаються обчисленню. І він може забивати будь-яким шляхом. Пресингуючи і перехоплюючи, як проти Австрії, "Беневенто". При цьому другий гол "Беневенто" він забив, протягнувши м'яч з агресивним захисником на спині і проштовхнувши низом з гострого кута. Дуже нагадувало Ромелу Лукаку. Німеччині він забив, замкнувши простріл, "Наполі" перший м'яч - втікши, отримавши м`яч врозріз, вклавши захисника фінтом на газон і пробивши. А в другому гольовому епізоді взагалі розвернувся в стилі Зінедіна Зідана, залишивши захисника в дурнях.

Тихий та гучний лідер

Не висловити цифрами і його людські чесноти. Він не замішаний абсолютно ні в яких скандалах, щасливий у шлюбі зі шкільною подругою, проводить час майже лише з родиною. Вже 11 років тому він відкрив у рідній Струміці "Академію Пандева", де займаються 14 команд і 350 дітей. Вибивши частину грошей на її будівництво у ФІФА. Доросла команда "Академії" вже кілька років грає у Вищому дивізіоні і навіть виграла Кубок країни. З середнім віком гравців 21.5 років. І до відкриття Академії він чимало займався розвитком дитячого футболу. За що отримав Медаль за Службу Країні.

На свої команди він впливає благотворно. Россі зазначає: "Він не відчуває тиску в складному матчі, не боїться нічого. Він тихий лідер, що відрізняється від всіх. Партнери по команді завжди любили його". Моуріньо підтверджує: "Він завжди командний гравець, приносить позитивні хвилі у роздягальню. Тому я так хотів підписати його в "Інтер". Справді, так хотів, що видер посеред сезону з "Лаціо", з яким Горан сварився через контракт. Тоді не розуміли, навіщо за "живих" Ето'О, Дієго Міліто та Маріо Балотеллі потрібен ще один форвард. Після перемоги у Лізі Чемпіонів зрозуміли.

Разом з тим, він вміє бути і галасливим лідером. У 2013-му році навіть його родина протестувала проти його рішення піти зі збірної. Тим більше - коли заявив про це у відкритому листі, а не на прес-конференції. Горан ж пояснював, що своїм відходом сподівався розбудити громадськість і чиновників Федерації, оскільки збірна тоді керувалася жахливо. Говорячи про постійні зміни тренерів та гравців з нефутбольних причин і про жахливі умови підготовки. А взимку цього року він прямо говорив, що у його "Дженоа" немає проекту і що він не розуміє причину постійних змін тренерів.

Він прямий, не ховається за банальними фразами, не намагається догодити всім. "Я знаю, що важлива персона у роздягальні, і люблю популярність. Але це не означає, що я відчуваю себе знаменитістю. Я не футбольний бог". На запитання про улюблену команду в Італії прямо відповідає "Інтер", оскільки "він привів мене в Італію, і за це я завжди буду йому вдячний". Не боючись засмутити вболівальників "Лаціо" та "Наполі", які обожнюють його. На запитання про найкраще дербі прямо говорить "Римське", не боючись засмутити Міланське та Генуезьке.

Совість нації

Горан не вважає себе футбольним богом. Але його країна вважає. На Батьківщині він просто шалено популярний. У кожній новині про нього, в кожному інтерв'ю обов'язково напишуть "легенда", "ікона", "міфологічний персонаж". Gol.mk назвав його "синонімом македонського футболу". Справді, в країні, збірна якої до 2021-го року не грала на великому турнірі, в резюме клубів якої лише одна участь в груповому турнірі Єврокубків (Ліги Європи), в резюме лише одного гравця якої є перемога у Лізі Чемпіонів (після 1992-го) логічно, що цей самий гравець набуде особливого статусу.

Його часто називають "Гранде Пандев". Через зв'язок з Італією, яку називає другою домівкою, і велич для його першої домівки. Головний тренер збірної Ігор Ангеловскі заявив: "Можна сумніватися в Александрі Великому, але не в Горані Великому". А офіційний Твіттер Федерації Футболу Північної Македонії відразу ж після історичної перемоги в Тбілісі з його єдиним голом у матчі виставив його фото, підписавши одним коротким словом великими літерами - БОГ.

Більше того - його вплив виходить далеко за межі футболу. Македонія - дуже непроста країна, роздерта протиріччями. З 25-ма відсотками албанського населення, що мріє про приєднання до Албанії. Кілька років тому гравець збірної Еніс Барді зізнався, що будь-який албанський юнак в Скоп'є мріє грати за збірну Албанії, а не Македонії. Також Греція довго блокувала вступ країни в НАТО і ЄС, вважаючи назву "Македонія" присвоєним. Довелося ставити перед назвою Колишня Югославська Республіка, а два роки тому погодитися на Північну Македонію.

Болгарія ж взагалі вважає, що македонського народу та македонської мови не існує, вимагає офіційно визнати походження македонців від болгар. І в самому Скоп'є проболгарське лобі дуже сильне і включає в себе колишніх прем'єр-міністрів країни. Після замирення з греками і включення місцевих албанців в уряд саме зі східним сусідом найбільше проблем. Тому людині з болгарським прізвищем, що народилася на кордоні з Болгарією, теоретично було б важко згуртувати македонців навколо себе. Але Пандеву це вдалося. І йому довіряють більше, ніж будь-якому політику.

"Він не лише лідер збірної, а й лідер нації", - заявляє спортивний директор "Академії Пандева" Югослав Тренчовскі. Колишній гравець збірної Георгі Христов заявляє: "Для моїх дітей він кумир. На ньому немає ніяких темних плям. Ми поклоняємося йому". Не в останню чергу - завдяки частим висловлюванням Горана про "святу футболку збірної". "Це золоте покоління гравців об'єднало всю Македонію. І я щасливий в кожен момент і від кожної краплі поту, яка падає на цю святу футболку... Я вибачаюся перед вболівальниками, які приїхали до Бухареста, за нашу поразку від Австрії".

Ось такий він, вибачається не за якийсь ганебний розгром від слабкої збірної, а за бойову поразку від потужного суперника на великому турнірі, потрапляння на який для македонців вже космос. Вибачається тому, що футболка збірної йому настільки дорога і тим, хто грає в ній, поблажок бути не може. І всьому цьому вчить молодих гравців. Незвична згуртованість цієї збірної, її македонців, болгар, албанців, турка Ельїфа Елмаса - заслуга 37-річного капітана.

Пандев вже заявив, що йде з футболу. Він вже йшов і рік, і два тому, але залишався через унікальну можливість потрапити на великий турнір і через перенесення Євро. Він визнає, що йому важко, що відновлення після матчів займає три дні. Він хоче піти. Але вся Північна Македонія благає його залишитися. І вже точно чекає, що поведе її на цьому турнірі. Горан заявляв, що віддав би всі свої трофеї за один матч на великому турнірі. Він вже відіграв цей матч і забив. Але навряд чи заспокоїться після цього. Тому не слід заспокоюватися і збірній України.

Фото - Getty Images