Атака, заміни, кінець грандів та Андрій Шевченко як виняток. Головні тенденції 1/8 фіналу Євро-2020

Завершилася стадія 1/8 фіналу на Євро-2020. Чудова сама по собі, вона обіцяє ще більше надалі. Чимало фаворитів склали зброю, 3.6 м'ячів в середньому за матч було забито, зокрема, двічі камбеки з 1:3 на 3:3 в кінцівках. Чотири матчі дісталися щонайменше додаткового часу, чого ніколи в історії Євро на одній стадії не було, а якщо рахувати ще й Чемпіонати Світу - траплялося лише тричі. Абсолютна насолода. Спробуємо ж підсумувати її, виділивши головні тенденції.

Грандів вже немає?

Звісно, розподіл на грандів та неграндів сумнівний, і його можна оскаржити. Та все ж можна виділити групу з Німеччини, Франції, Англії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Португалії, а на останніх турнірах і Бельгії, і поговорити про них. Чвертьфінальна стадія вперше з'явилася на Євро в 1996-му році, тобто існує вже на семи турнірах. З них лише двічі до неї виходили менш, ніж п'ять грандів. На Євро-2004 та нині - лише четверо. Якщо ж рахувати останні сім Чемпіонатів Світу з додаванням Бразилії та Аргентини - результат той самий. Мундіаль-2002 та Мундіаль-2018.

Причин прольоту Нідерландів, Німеччини, Португалії та Франції повз 1/4 фіналу чимало. Це і календар, який змусив їх грати проти інших грандів (втім, таке ж часто було і раніше). Це втома провідних гравців провідних клубних команд та збірних після важкого коронавірусного сезону. Але й важливо відзначити слабку роботу в цих збірних. Всі вони не відрізнялися зіграністю, всі не мали міцнoго ігрового фундаменту, всіх перед турніром або під час нього звинувачували в байдужості, в недостатньому бажанні, недостатньо професійному ставленні до збірної.

Повернемося до першого абзацу, де йдеться і про Чемпіонати Світу. Виходить, вже на другому великому турнірі поспіль гранди грають слабше, ніж раніше. Тобто відсутність зіграності, фундаменту, бажання тягнеться з 2018-го року. Якщо навіть не з 2016-го, де провалилися Англія, Іспанія, Нідерланди, мабуть, і Бельгія. Не випадково перед Євро-2020 ми не бачили чітких фаворитів. Францію називали таким лише через силу її складу. Всі ж інші гранди викликали безліч заперечень, сумнівів, вагань, виглядали вразливими. Та й сама Франція в підсумку виявилася слабкою та вилетіла.

Більше того, негранди в 1/8 фіналу не просто сиділи в обороні та відбивалися. Австрія та Чехія вийшли на 48 відсотків володіння м'ячем і просто виглядали щонайменше не гірше, ніж Італія та Нідерланди, в комбінаційній грі, в позиційній атаці. Швейцарці вийшли на 46 і виглядали доволі комфортно з м'ячем, в першому таймі взагалі відвозивши французів. Впадала в очі холоднокровність Граніта Джаки та Мануеля Аканджі.

Невже ми увійшли в еру, в яку грандів та їхніх гравців збірна цікавитиме все менше та менше, а виходи у вирішальні стадії бойовитіших та патріотичніших Данії, Чехії, України стануть постійною реальністю? Невже з'явиться провалля між футболом клубів та збірних?

Коротко та довго - погано

На цьому Євро помітна тенденція довжини тренерських каденцій. Занадто коротка, як і занадто довга - погано. Франк Де Бур та Роберт Пейдж, призначені в паніці в 2020-му році, завалили 1/8 фіналу, збірним не вистачило дихання на довгу дистанцію. Каспер Хьюлманд, також призначений в 2020-му, мало не пролетів з Данією повз 1/8 і в підсумку переміг Пейджа, який працював з Вельсом менше. Збірні Йоахіма Льова, Фернанду Сантуша, Дідьє Дешама, які працювали в них від семи до 17-ти років, також вилетіли, була помітна відсутність комунікації між гравцями та тренером, який вже засидівся.

Виняток, що лише підтверджує правило - Швейцарія. Владімір Петкович довго в збірній, вже сім років. Але ж він переміг Дешама, який у своїй збірній дев'ять.

Дербі перших кампаній за вихід на великий турнір Роберто Манчіні та Франко Фоди (з 2018-го), дербі других кампаній Янне Андерссона та Андрія Шевченка (з 2016-го) дійшли до овертаймів, причому всі ці збірні постали зібраними, зіграними, розумними та голодними. Гарет Саутгейт в другій кампанії вибив Льова в його восьмій, виглядаючи значно свіжішим. Златко Даліч в другій кампанії та Луїс Енріке в першій яскраво та люто билися. Роберто Мартінес в другій кампанії вибив Сантуша в третій. Ярослав Шилгави, що працює з чехами три роки, вибив занадто "зеленого" Де Бура.

Тобто виходить, що оптимальний термін роботи зі збірною - 3-5 років. Не більше і не менше. А також виходить, що не можна ставити на чолі молодої збірної занадто вікового тренера. Різниця в сприйнятті світу футболу та світу взагалі завелика. Сантуш та Льов постарішали. Також не можна підвішувати тренера на волосині. Шанси Дешама, Пейджа, Де Бура, Даліча бути звільненими після закінчення турніру ще в травні виглядали дуже високими, про Льова було відомо, що він іде. Все це також вплинуло.

Менше експериментів

І знову про зіграність. В шести перших матчах 1/8 фіналу перемагали тренери, які менше експериментували з тактикою. Австрія грала то з трьома, то з чотирма захисниками, Сантуш говорив, що полюбляє 4-3-3, при цьому почав турнір з 4-2-3-1, а потім повернувся до 4-3-3, змінивши весь центр поля. Вельс грав то з чистим форвардом, то без нього, Нідерланди раптом перед початком турніру перейшли на 3-5-2. Франція перейшла на 3-4-1-2 прямо перед 1/8 фіналу, Хорватія грала то з двома, то з трьома опорниками. Всі вони вилетіли від суперників, які змінювали значно менше.

Італія та Іспанія не відмовляються від 4-3-3 та контролю м'яча, Англія перш за все, незалежно від схем, дбає про оборону і покладається на Кейна та Стерлінга. Данія поки думала, як впоратися без Крістіана Еріксена, програла два матчі, а коли зрозуміла, як - виграла два розгромно. Бельгія залишалася з трьома центральними захисниками. Чехія та Швейцарія не почали винаходити велосипед навіть перед обличчям грандів, Нідерландів та Франції, а залишилися на власному шляху. За що їм особливий респект.

Урок - потрібно побільше награвати рутину і поменше експериментувати. Адже в збірних немає часу постійно награвати щось нове.

Щоправда, з цього правила цілих два винятки. І, якщо експериментатори з України переграли шведів, що чітко грали за схемою 4-4-2, лише в самій кінцівці, то Саутгейт, що перейшов до Німеччини на 3-4-3, переграв Льова швидше. Але в Лондоні якраз і спрацювала загальна зіграність, згуртованість, яка у англійців значно вища. Навіть в самій Німеччині вчора вранці давали заголовки про те, що "Манншафт" розібрана і не виглядає командою. А ось збірну "трьох левів" перш за все називали колективом.

Тож успіх експерименти мали лише в Глазго. І це виключення підтверджує правило.

Атака перемагає

Середня кількість забитих м'ячів на цьому турнірі - 2.80. Це найкращий результат з 1976-го року, в якому на Євро відбулися лише чотири матчі. Після Євро-2016 з його 2.12 за матч тенденція освіжаюча. І навіть ще більше - в 1/8 фіналу, де у восьми матчах було забито 29 м'ячів. Атакувальний футбол панує не лише в клубних турнірах. Матчі Хорватія - Іспанія та Франція - Швейцарія ми запам'ятаємо на все життя. Команди шукають щастя в атаці, не в обороні, вірять, що здатні забити кому завгодно і в будь-які хвилини. Навіть у зазвичай сумних овертаймах було забито шість м'ячів.

Так, це нерідко і б'є по них. У збірній Франції гравці відкрито заявляли, що їм потрібно було "засушити" гру за рахунку 3:1, а не знову лізти в атаку, додаючи, що "адже у нас раніше таке добре виходило". Так, навіть у Франції, орієнтованої на оборону, вже не виходить, навіть відмінна жорстка оборона Португалії на цьому турнірі розвалилася. Німеччина дуже погано захищалася. Шведи з їхньою майже бездоганною обороною раптом пропустили по два м'ячі в останніх двох матчах. Вельс виглядав на турнірі дуже міцно в обороні, але раптово розвалився.

Втім, нам, нейтральним вболівальникам, від цього лише веселіше.

Показники овертаймів на Євро свідчать про те, що головне побоювання від скасування правила виїзного голу з наступного сезону знімається. Без цього правила додатковий час доведеться призначати значно частіше, але ж він зазвичай нудний та втомлюючий. Не на цьому турнірі.

Заміни вирішують

Разом з тим, деякі неписані закони плей-офф все ж залишилися. Збірні не поспішали одразу ж забивати, діючи в перших таймах обережно. В 1/8 фіналу до перерви було забито лише сім м'ячів, в другому таймі - 16. Загалом в турнірі рахунок 42:75. Тобто починають всі обережно, і лише поступово додають. А битви титанів взагалі виграла краща оборона. Бельгія відчайдушно відбилася від Португалії і не пропустила, Англія, що ще не пропускала на цьому турнірі, перекрила Німеччину.

Не в останню, якщо не в першу чергу в других таймах забивають більше завдяки замінам. Правило п'яти замін та шостої в овертаймі відслужило футболу велику службу і зобов'язане залишитися. Причому воно навіть не підтвердило найбільші побоювання - не дало грандам перевагу, не покращило їхні результати. На перше місце вийшла не банальна якість запасних, а тренерська майстерність, вміння керувати великим складом. Не випадково Манчіні заявляє, що в заявці збірної Італії 26 гравців стартового складу. У всіх, хто хоче пройти далеко, повинно бути стільки.

Всі три голи у матчі Італія - ​​Австрія забили гравці, що вийшли на заміну. Як і всі три голи Хорватії і один - Іспанії. Швейцарія вийшла на 3:3 завдяки голу Гаврановіча, що вийшов на заміну, Україну до 1/4 фіналу вивів гол Довбика. Асисти Гріліша та Мбабу, два асисти Дані Ольмо, асист Оршіча також були вкрай важливі. Всі вони не були в перших 11-ти. Як і автори трьох асистів Данії та Австрії.

Інший турнір

Чимало гравців заявляли, що з 1/8 фіналу починається зовсім інший, новий турнір. І ось виходить, що одна з команд, які набрали в груповому турнірі дев'ять очок, в 1/8 одразу ж покірливо вилетіла. Одразу три переможці груп - Нідерланди, Франція та Швеція - вилетіли. А три з чотирьох команд, що посіли треті місця - Україна, Чехія, Швейцарія - пройшли далі. Всі три вихідця з "Групи Смерті", найсильнішої на турнірі, померли. Тож виходить, що стратегія данців, швейцарців, українців, іспанців, які не поспішали з виходом на пік форми, виявилася правильною.

Фото - Getty Images