Іван Яремчук: Циганкова у нас мало не зараховують до числа святих

Півзахисник, що в 80-х роках виступав за київське "Динамо" та збірну СРСР, поділився думкою про гру збірної України на Євро-2020.

- Навіть незважаючи на поразку від Англії, той факт, що Україна входить до вісімки найкращих в Європі, аж ніяк не є пересічним. Якби вам до початку континентальної першості сказали б про це, як відреагували б?
- Будь-кого спитай - ніхто такий прогноз не дав би, - вважає Іван Яремчук. - Це однозначно. Те, що наші футболісти потраплять до вісімки кращих, навряд чи хтось міг припустити. Але сталося те, що сталося. У футболі, як і в будь-якому виді спорту, присутня удача. Такі фактори ніхто не виключає. Так воно і вийшло: збірна України вийшла з групи з третього місця, потрапивши до 1/8 фіналу на Швецію. Виграй наша команда у заключному матчі групового етапу у Австрії - і її суперником стала б Італія. А шансів у грі з цією збірною, вважаю, було б набагато менше. У підсумку після програшу австрійцям все для України вийшло якнайкраще. В інших матчах суперники з двох груп зіграли так, як було вигідно для потрапляння нашої збірної до 1/8 фіналу. А вийшовши по турнірній сітці на шведів, шанс обіграти їх був. У підсумку все склалося благополучно, і якщо не брати до уваги якість гри, перемога над ними вивела команду Андрія Шевченка в 1/4 фіналу на Англію.

- Як вважаєте, чи була здатна наша національна команда на більше?
- Попадання до чвертьфіналу - це вже досягнення. Хоча наша збірна не показала тієї гри, яку всі хотіли побачити. У неї не було динаміки, не працювали фланги. В українській команді немає швидкісних футболістів, які могли б продуктивно діяти на флангах з подальшими подачами у штрафний майданчик суперників. На жаль, немає у нас швидкого переходу від оборони до атаки, чого не скажеш про англійців. В одному з ігрових епізодів в суботньому матчі в Римі гравець збірної Англії підхопив м'яч і помчав вперед, а паралельним курсом біг його партнер по команді, відкриваючись. Та атака запам'яталася своєю масивністю, міццю і швидкістю. А чому в діях нашої команди немає такого? Взяти, приміром Зінченка. За всі матчі, проведені ним на цьому чемпіонаті Європи, крім забитого ним м'яча і гольової передачі на Довбика в поєдинку зі Швецією більше в його виконанні нічого особливого я так і не побачив. А його ще включили до символічної збірної! Ну що, скажіть мені, зробив Зінченко на полі? Для нього, схоже, було важливо не помилитися і набрати великий ККД: прийняти м'яч - і зробити передачу свого партнера поперек поля або назад на три-п'ять метрів. Усе! А коли віддав, після цього майже пішки пішов або злегка просунувся підтюпцем. Чи не краще було б тут же відкритися, зробити забігання, запропонувати себе і один в один обіграти суперника? Так, як це продемонстрували англійці. Вони вміло кидали своїх партнерів по команді вперед, обігравали суперників на швидкості, протягували м'яч і завдавали удари. В одному з моментів гри Стерлінг дійшов до самої лицьової лінії і прострілив у штрафну. Правда, в ній нікого з його партнерів не виявилося. Але саме по собі прагнення гравця і бажання загострити гру похвальне. Ось так треба грати! А де все це у наших? Немає! "Тиць-мик-пик" - і все! Так, збірній України вдалося опинитися в 1/8 фіналу, коли їй пощастило. А виходу в 1/4 фіналу взагалі треба радіти і молитися. Що ж стосується якості гри, то я б не сказав, що в той раунд наша національна команда потрапила абсолютно заслужено. А якщо говорити про 1/4 фіналу, як і про 1/2, то в ці стадії потрапляють сильні топ-збірні, обіграти яких за рахунок тих же "тиць-мик-пик" вже не вийде. У поєдинку з англійцями грати уздовж, назад і поперек, як і тримати м'яч - це не формула успіху. Тримання м'яча краще використовувати не в грі, а на тренуванні. Для досягнення результату потрібні створення гольових моментів і їх реалізація.

- А які "плюси" були в грі збірної України в цьому матчі?
- Ну ось якраз контролювати м'яч їй і вдавалося. Але ж крім цього потрібно ще просуватися вперед, атакувати. Тим більше, що ми пропустили м'яч вже на 4-й хвилині. Після цього потрібно було думати про те, як відіграватися і зрівнювати рахунок. А моментів-то у нас практично не було. Був епізод, коли Яремчук пройшов зліва і пробив з гострого кута. Але зробив він це не так, як слід було б - пробив майже "щокою" в нижній кут. Для воротаря це удар - казка, "подарунковий цех". Він навіть не спотворювався: просто стрибнув легенько, дістав м'ячик - і все, зафіксував. Хоча в подібних ситуаціях потрібно намагатися бити з підйому, в дальній кут. Як робили це в свій час Роберто Карлос або Раналдо. Перший з них бив так, що м'яч летів по дузі, обравши незрозумілу траєкторію.

- Наскільки вплинув на хід гри швидкий м'яч, забитий Гаррі Кейном вже на 4-й хвилині?
- Ще до гри з англійцями мені було зрозуміло, що наша збірна їх не пройде. Саме такий прогноз я і давав. Тому що до цього в її виконанні не було ніякої гри. Не було високих швидкостей, флангових проходів, гострих передач врозріз і з флангів, забігів. Не було такого, щоб нападник чіплявся за м'яч, і прибравши його під себе, миттєво пробив по воротах метрів з 20-25. І це стосується не тільки матчу з Англією. За чотири попередніх гри не було такого удару. Куди це годиться? Інша справа - англійці. Вони, немов машина, мчать, не зупиняючись. Один м'яч забили - біжать, мчать вперед знову і знову. Забили другий, третій, а четвертий - і все одно біжать, не зупиняються. Хоча за рахунку 4:0 могли б катати собі потихеньку м'яч, розслабившись. Але англійці довели, що не зменшувати обертів і продовжувати атакувати до фінального свистка для них норма.

- Дивлячись на гру англійців, не можна було не відзначити, наскільки збалансовано вони діяли. Це для родоначальників футболу характерна властивість?
- Що й казати, збірна Англії - потужна команда у всіх лініях. Для неї це властиво. Ви подивіться, якого рівня англійський чемпіонат! Які там "заруби"! Будь-який середнячок може гідно зіграти проти лідера, адже б'ються в Англії всі до кінця. Стадіони там чисто футбольні, без бігових доріжок, і розташовані поруч з полем трибуни весь ігровий час женуть команди вперед. Динаміка гри там неймовірна: тільки м'яч вилетів за лінію, як тут же з трибун кинули його назад - і всі побігли, не зупиняючись! Англія - ​​це міць, і я вважаю, що її збірна виграє нинішній чемпіонат Європи. На користь британців говорить не тільки впевнена гра і результати, а й той факт, що півфінал і фінал пройдуть в Лондоні на знаменитому "Вемблі". Хоча багато хто вважає, що найбільш вірогідний кандидат на чемпіонство - Італія. Ця збірна на одному диханні пройшла в 1/8 фіналу, але потім її гра показала, що з цим суперником можна грати і нічого надприродного у нього немає. Мені здається, що саме з Італією в фіналі зустрінеться Англія, яка обіграє данців в півфіналі. Рідні стіни і гаряча підтримка трибун зобов'язані зробити свою справу. У всякому разі, за сукупністю ряду факторів шанс у англійців є.

- Одним з ключових гравців у складі збірної України багато років є Андрій Ярмоленко. Як оцінюєте його стан після сезону-2020/21, який склався для нього не найкращим чином?
- А що Яомоленко? У нього немає швидкості. Не стартової, а тривалої, довгою. Гравець втомлюється, прибирає м'яч під себе, так як не може його "протягнути". Так, згоден: технічно під себе прибрати і пробити з лівої ноги різаним ударом в дальній кут - це він вміє. Але ж крім цього ще потрібно вміти обігравати "один в один", вмикати швидкість, прориватися зі свого флангу і вправно володіти не тільки лівою, а й правою ногою. І якщо вже Ярмоленко лівша, то тоді він повинен грати зліва - йти на швидкості по краю і "стріляти". Враховуючи ж, що у нього високої швидкості немає, його і не ставлять на лівому фланзі. Але ж для крайнього півзахисника дуже важливо мати швидкість - таку, як була у гравців, що діяли на цій позиції Косовського або Раца. Вони не били з правої ноги по воротах, а проходили уздовж бровки до штрафного майданчика або лицьової лінії, роблячи звідти простріли або подачі. У цей час двоє-троє осіб включаються і йде потужна атака. Так, згоден, в минулому сезоні Ярмоленко мало грав, виходячи у "Вест Гемі" в основному на заміни. Для гравця, який є лідером нашої збірної, брак ігрової практики не годиться. Він повинен грати, бути на ходу, показуючи свій високий рівень. На жаль, цього в сезоні-2020/21 в англійській кар'єрі Андрія не було. Ще хочу сказати з приводу Циганкова, якого у нас мало не зараховують до лику святих, оцінюючи його в 25-30 мільйонів у.о. Та які там 30, 25 або навіть 20 мільйонів! Більшу частину турнірної дистанції в "Динамо" він відсутній через травми, а в іграх за збірну виходить на заміни. Поясніть мені: як футболіст, що не грає максимально на всіх фронтах, може коштувати 25-30 мільйонів? Останнім часом аж надто багато дифірамбів співається гравцям, яким ще далеко до топ-рівня. Знаєте, я ще сам бігаю в футбол в Гідропарку, і в свої неповні шістдесят років майже ні в чому не поступаюся молодим. Ясна річ, в швидкості - так, а ось в футбольному мисленні - ні.

- З появою у воротах збірної України Георгія Бущана за пост номер один можна бути спокійним?
- (Натхненно). От саме в Бущані я впевнений. Він дійсно номер один у збірній, хлопець здорово проявив себе на чемпіонаті Європи. Георгій показав, що він воротар високого рівня, і вже сьогодні здатний грати в будь-якому європейському топ-клубі.

- А що б ви сказали про гру 18-річного Іллі Забарного, одного з наймолодших гравців не тільки в складі збірної України, але і на чемпіонаті Європи в цілому?
- А чим він себе проявив? У хлопця кар'єра тільки починається, і йому ще потрібно розвиватися в своїй майстерності. Щоб не було так, як з більшістю пацанів з української молодіжної збірної (U-20), які стали чемпіонами світу в 2019-му. Після настільки вагомого успіху вони ніби як повинні були проявити себе в клубах Прем'єр-ліги. Але де всі вони зараз? Одного туди в оренду віддали, іншого - сюди, третього ще кудись... А вони ж повинні рости, прогресувати.

- Англійці - родоначальники футболу, однак на світових форумах чемпіонство давалося їм всього один раз - у себе на батьківщині в 1966-му. На континентальних ж першостях вони задовольнялися лише третім місцем в 1996-му. Як вважаєте, чому успіхи обходять збірну Англії стороною?
- Важко сказати. Парадоксально виходить: чемпіонат Англії відноситься до топових, і футболісти в ньому виступають класні, а ось у національній збірній на великих футбольних турнірах за частиною успіхів не все так, як того хотілося б. Вже скільки років збірна Англії не може нічого виграти! Схоже, що на відміну від збірної Данії зразка 1992-го і збірної Греції зразка 2004-го, які виграли чемпіонат Європи, у них був геть відсутній фарт. Зате на нинішній континентальній першості у англійців є відмінний шанс виграти чемпіонство. У півфіналі у них в суперниках Данія, обіграти яку при всій повазі до неї, цілком під силу.

- У вашій кар'єрі був не один матч проти представників англійської Прем'єр-ліги. Чим вони запам'яталися?
- Міццю англійців. Вони весь час в динаміці, ніколи не зупиняються, весь час біжать. У них немає такого, що віддав пас - і куриш на полі. Англійцям потрібно постійно бути в тонусі. Пам'ятається, в 1989 році, коли я був гравцем київського "Динамо", ми брали участь в представницькому турнірі, який проводився на "Вемблі". З представників англійської Прем'єр-ліги в ньому брали участь "Ліверпуль" і "Арсенал", а ще португальський "Порту". У ньому англійці проявили себе в повній красі, показавши всі перераховані вище мною якості.

- Скільки разів доводилося бувати в Англії?
- Точно не пам'ятаю. Але не сказав би, що часто. Разів зо два, напевно. Хоча в іншій країні Британських островів - Шотландії побував двічі, це точно. Обидва рази в Глазго, коли з "Динамо" грали в 1986-му проти "Селтіка", а в 1987-му зустрічалися з "Глазго Рейнджерс".

- Англійською мовою володієте?
- Ледь ледь. Пару-трійку слів знаю. Як в "Джентльменах удачі" - "girl", "table". А ще "come here" (посміхається).

- Яке враження у вас від Євро-2020, що зараз проходить?
- Мені сподобався насичений на захоплюючий сценарій один з днів 1/8 фіналу, коли відразу два матчі, Хорватія - Іспанія і Франція - Швейцарія, в основний час завершилися з однаковим рахунком 3:3, а вже потім все вирішувалося в додатковий час і навіть в серії пенальті. Події в цих поєдинках були непередбачуваними і драматичними, що дуже підкупляло. Взагалі поточний чемпіонат Європи цікавий. Футболісти показали непоганий рівень футболу.

- Які збірні порадували змістовною грою, які розчарували?
- Спочатку непогано виглядали голландці, французи, італійці, бельгійці, потім англійці. Сподобалися також чехи і данці, які після випадку з їх партнером по команді Крістіаном Еріксеном зуміли згуртуватися і заради нього стали битися до останнього. Це допомогло Данії дійти аж до півфіналу. Що стосується моїх симпатій, то вони, як я вже сказав, на стороні Англії. За неї і буду вболівати. Думаю, що саме вона зустрінеться у фіналі з Італією на "Вемблі".