Швидкість, центр поля та оборони та істерика щодо Стерлінга. П'ять переваг збірної Італії перед фіналом Євро-2020

Немає сумнівів в тому, що Італія та Англія - ​​найсильніші, найзбалансованіші збірні на Євро-2020. Їхня оборона точно найкраща, Роберто Манчіні та Гарет Саутгейт виконали чудову роботу, проклали ясний шлях, створили чудовий мікроклімат в команді. Гравці насолоджуються спільним проведенням часу, постійно влаштовують барбекю, їздять на надувних єдинорогах у басейні. Тож у фіналі Євро зіграють здорові та щасливі збірні. Та все ж по його закінченні щасливою залишиться лише одна. В цій статті спробуємо пояснити, чому нею може стати Італія.

Загальна швидкість та швидкість пресингу

Андрій Шевченко назвав головним козирем Італії її вміння пресингувати високо та агресивно. "Ніхто ще не пресингував Англію так. І це відверта перевага". Справді, англійці ще не стикалися на турнірі з настільки агресивною та динамічною командою. Такі відтинки вдавалися Чехії в груповому турнірі і Данії у півфіналі, і тоді збірній "трьох левів" було непросто. "Скуадра Адзурра" ж здатна і полюбляє займатися цим весь матч. Високий пресинг трьох форвардів з підтримкою одного, або й двох гравців центру поля для господарів "Вемблі" дуже небезпечний.

Інтенсивність пресингу - одна з складових загальної інтенсивності. Італійці загалом грають в дуже швидкий футбол, здатні підтримувати темп протягом тривалого періоду часу. У чвертьфінальному матчі проти Бельгії вони витримали гру на божевільних швидкостях. Нічого подібного на цьому турнірі англійцям ще не доводилося переживати. Тому Манчіні заявляє, що його збірна збирається тиснути на суперника і бажає забити першою. Якщо зробить це - буде дуже близькою до перемоги.

Центр поля

У збірної Манчіні просто немає слабких місць. Крім, хіба що, центру атаки. А ось у збірній Саутгейта впадає в очі центр поля. Деклан Райс та Келвін Філіпс дуже старанно працюють, віддають всі сили. Проте їхня здатність витримати тиск інтенсивного суперника викликає сумніви. І проти менш інтенсивних вони далеко не завжди тримали м'яч як слід, вони недостатньо пасують вперед, недостатньо загострюють гру. І вони грають без замін. Саутгейт вже заявив, що його збірна недостатньо добре тримала м'яч під пресингом Данії і потрібно шукати кращі рішення.

А центр поля Італії діє чудово. Він вже довів, що вміє все - і працювати під тиском суперника, і створювати власний тиск, і загострювати гру пасами та рухом вперед. Жоржиньо, Марко Верратті та Ніколо Барелла ідеально пов'язані, відмінно знають свою роботу. Зрештою, на відміну від гравців "Вест Хема" та "Лідса", вони мають чималий досвід виступів за клуби у Лізі Чемпіонів і за збірну. При цьому Марко та Ніколо отримували певний відпочинок. Ну а Жоржиньо, схоже, відпочинок і не потрібен. Він навіть вважається одним з головних претендентів на Золотий М'яч.

У центрі поля перевага італійців чимала. Навіть чисельна, адже трьом їхнім опорникам протистоятимуть двоє. А саме в опорній зоні в сучасному футболі зазвичай виграються матчі.

Міцніший кадровий та ігровий фундамент

Саутгейт виконав прекрасну роботу, безболісно вводячи до складу збірної все нових і нових гравців. І все ж зміни повинні позначитися. Стартовий склад півфіналу Чемпіонату Світу-2018 відрізняється від стартового складу півфіналу Євро-2020 на п'ятьох. А три з чотирьох, які вийшли тоді на заміну, нині навіть не в заявці на турнір. Райс, Філліпс, Мейсон Маунт, Сака, Гріліш, Мінгс, Фоден лише починають свою кар'єру в збірній. Крім того, Гарет змінює тактичні схеми. А ми вже зрозуміли, що на цьому турнірі фундамент, сліпа зіграність критично важливі.

В Італії все значно стабільніше. Склад, тактична схема, принципи гри. Манчіні зберігає кістяк з маніакальною завзятістю, навіть коли "кістки" грають слабенько у своїх клубах. Навіть коли головні кістки - перший воротар Джанлуїджі Доннарумма та капітан Джорджо К'єлліні - не записані в жодному клубі. Зберігає принципи гри, стиль, його гравці чітко знають, що робити і ніби запрограмовані. Але при цьому, як показали півфінал з Іспанією та кінцівка чвертьфіналу з Бельгією, вміють згадати про стару Італію, влаштувати катеначчо, потягнути час та витримати.

В Італії визнають, що проти іспанців було вкрай складно. При цьому радісно відзначають, що Англія не вміє так пресингувати і так тримати м'яч, тому можна буде повернутися до футболу Манчіні, до домінування, до вміння володіти м'ячем. Що значно допоможе зняти напругу на гостьовому стадіоні. Ну а якщо напруга знову виникне - оборона знає, що робити. "Збірна Італії - найбільш цілісна команда на турнірі". Важко знайти не згідних з цією заявою Антоніо Конте.

Стіна в обороні

Найкраща оборона на турнірі - англійська. Безперечно. Вона пропустила лише один м'яч, та й той з прямого штрафного, не з гри. Перша в історії Євро, хто не пропустив в перших п'яти матчах. Втім, вона ще не відчувала шаленого тиску. Італія відчувала, можна сказати, у всіх матчах Плей-офф. Тим не менш, вона витримала. Центральна стіна воротаря Доннарумми та центральних захисників Бонуччі та К'єлліні діє чудово. Саме ця стіна, згідно з словами Верратті, дозволяє опорникам сміливо йти вперед і пресингувати. Вони знають, що їх прикриють.

Бонуччі та К'єлліні вже точно мають скарби досвіду, холоднокровності та зіграності, потрібні насамперед якраз у фіналах. Жозе Моуріньо вважає, що Джорджо міг би викладати гру в обороні в Гарварді. Сам капітан заявляє, що знає Леонардо краще, ніж свою дружину. Лео ж розповідає, що за чотири дні вони з дружинами відправляться в чергову спільну відпустку. А такий зв'язок за гроші не купиш і за рік не награти. Та й мотивації у них більш ніж достатньо. Як говорить Конте, навіть після тисячі боїв вони відчувають кров. "У важкі моменти вони абсолютний Топ захисників".

К'єлліні вже майже 37, він часто травмується, багато пропускає. Нині він навіть без команди. Бонуччі 34, і він вже кілька років страждає в ігровому плані, викликаючи критику вболівальників та експертів. Обидва провели невдалий сезон у "Ювентусі". Зрештою, обидва не брали трофеї за межами Італії. Свої два фінали Ліги Чемпіонів вони програли, програли й фінал Євро-2012. Пропустивши в цих трьох матчах 11 м'ячів. Але якраз, можливо, Фортуна і чекала на Євро-2020 до 2021-го року для того, щоб принести цьому легендарному тандему те, на що він заслуговує.

Тиск на господарів

"Я пам'ятаю обличчя німців в тунелі перед півфіналом домашнього Чемпіонату Світу-2006. Вони були такими ж білими, як їхні футболки. А ми говорили один одному: "Вони бояться, вони бояться". І вони справді боялися". Дещо екс-гравець "адзуррі" Андреа Барцальї помітив і нині. "Я бачив і обличчя гравців збірної Англії після пропущеного від данців. Манчіні повинен показати їх своїм гравцям". Верратті також вважає, що тиск повинен подіяти на господарів. А Конте вказує, що Італія досвідчена і вміє грати фінали. Правда, адже це її десятий проти другого англійського.

Звісно, Саутгейт виконав просто шедевральну психологічну роботу. Його гравці ніби не відчувають тиску зовсім, ніби не розуміють, що грають за вічний клубок нервів та гордині під назвою "збірна Англії". Всі ці "It's coming home" навколо ніяк не впливають на них. Джон Стоунз не випадково називає Гарета унікальним тренером, відзначаючи перш за все вміння залишатися спокійним і передавати цей спокій гравцям. "Неймовірна культура поведінки". І все ж є вагомі причини припускати, що в історичному фіналі, на очах у "Вемблі", нерви господарів не витримають.

На 16-ти з останніх 17-ти великих турнірів, тобто з 1986-го року, господарі не брали трофей. Останні два фінали, до яких виходили господарі, вони програли. Португалія Греції в 2004-му і Франція Португалії в 2016-му. До речі, обидві - з рахунком 0:1. Причому серед господарів були справжні гранди - Франція, Німеччина (двічі), Нідерланди, Португалія, Бразилія, Італія, сама Англія на Євро-1996. Така статистика - не порожній звук.

Тиск на господарів великих турнірів справді величезний. Тим більше - нині, коли вся Англія стоїть на вухах. А в Італії в цей час К'єлліні жартує, сміється і весело штовхає Жорді Альбу перед серією пенальті проти Іспанії.

Ну і бонус-трек. Після матчу Англія-Данія чимало говорять про суддівство, про скандальний пенальті на Стерлінгу з вкрай сумнівним фолом і двома м'ячами на полі під час атаки. Фабріціо Раванеллі, що грав і в "Міддлсбро", навіть відкрито боїться, що все вже "порішали" на користь Англії. Бригада арбітрів на фінал з тієї ж самої країни - Нідерландів, з двома з чотирьох суддів, які сиділи в кімнаті ВАР і на тому півфіналі, вельми насторожує. Втім, істерика, здійнята в континентальних ЗМІ, повинна якраз допомогти справедливому суддівству.

Істерика зазвичай працює. Вже неодноразово після таких скандальних матчів на великих турнірах клубів та збірних ЗМІ та вболівальники влаштовували бурю, і наступні матчі тих самих команд зазвичай проходили без скандалів. Сподіваємося, що і нині так вийде.