Той самий пенальті. Як Андреа Пірло прибив одним рухом збірну Англії

Андреа Пірло вважається одним із найгеніальніших футболістів усіх часів. Мало хто сперечатиметься з такою оцінкою - за гравецької карʼєри італієць вражав феноменальним баченням поля та міг одним точним рухом змінити перебіг матчу. Маестро філігранно диригував оркестром та, без перебільшення, ставив найвіртуозніші партії у світі.

Готові побитися об заклад - якби "скуадра адзурра" виграла Євро-2012, то нагороду найкращого гравця отримав би Пірло. Втім, історія пішла іншим шляхом - Іспанія влаштувала розгром на НСК "Олімпійський", тож приз забрав Андрес Іньєста, ще один чарівник мʼяча.

Водночас ніхто і ніщо не може кинуть тінь на Андреа - він видав відмінний турнір, а у чвертьфіналі проти Англії просто прибив суперника. Здавалося б, чим - пенальті.

***

Чезаре Пранделлі клявся, що взяв би Пірло у будь-якій формі, проте напередодні поїздки до України та Польщі не було жодних підстав сумніватися у кваліфікації легенди. За кілька тижнів до Євро Андреа відсвяткував 33-річчя і зустрів його у дуже доброму гуморі - незважаючи на важке прощання з "Міланом", центрхав безболісно влився у "Ювентус" та провів черговий відмінний сезон. 3 голи, 14 асистів, фінал Кубка Італії та Скудетто - погодьтеся, блискучі показники.

Майстер-клас продовжився на чемпіонаті Європи- "скуадра адзурра" довго запрягала (зафіксувала дві нічиї з Іспанією та Хорватією), однак у всіх трьох групових поєдинках Пірло порадував результативними діями. Асист на Антоніо Ді Натале, штрафний стандарт проти Хорватії та ще одна передача, яка заклала фундамент перемоги над Ірландією - фактично півзахисник й забезпечив потрапляння до плей-офф.

А далі - чвертьфінал з Англією. Британці очолили квартет D, хоча досягли цього не надто впевнено - сталися нічия з Францією (1:1), нервовий обіграш Швеції (3:2) та той самий скандал імені Марко Девіча-Джона Террі (1:0). Оперуючи зірками світового класу, Рой Ходжсон обрав обережний стиль та, як би це парадоксально не звучало, виглядав більшим італійцем, ніж самі італійці - виважено та скромно попереду. Це зрозуміло - "три леви" втомилися від постійного тиску, надмірних очікувань публіки, боялися допустити помилку, тож відштовхувалися від опонента.

Команди обмінялися гостротою на старті зустрічі, повторили процедуру у другому таймі, але загалом Італія диктувала власні умови, до того ж майже без опору. На це вказують різноманітні статистичні деталі - наприклад, підопічні Пранделлі здійснили вдвічі більше пасів (1003/552) та частіше погрожували Джо Гарту (20 ударів у ствір проти 4-х).

Пірло навіть жалкував з цього приводу - мовляв, питання півфінальної путівки з такою Англією треба було вирішити значно раніше: "Англія нічого не створювала, просто намагалася утримати рахунок 0:0 та дотягнути до пенальті. Ми контролювали гру та до останнього намагалися здобути перемогу. У такій манері англійці грали всю групову стадію, так що їх суто оборонний футбол не став для нас прозрінням. Прикро, що ми їх не дотиснули за 120 хвилин, витратили стільки енергії та не використали купу моментів".

Чи було б справедливо, якби Англія пройшла за допомогою серії пенальті? Мабуть, ні. Символічно, що збірна стала на давні граблі та розклеїлася після перформансу Андреа. Хоча, на хвилиночку, саме "три леви" володіли ініативою - Балотеллі та Джеррард пробили у той самий кут, Монтоліво запустив мʼяча повз ворота, а Вейн Руні не залишив Джанлуїджі Буффону жодних шансів. Ось ваш момент, не помиляйтеся та півфінал у кишені! Але ж ні.

Андреа подався до одинадцятиметрової позначки та оцінив ситуацію - Джо інтенсивно розмахував руками, навіть придурювався, скалячи зуби. Через пʼять секунд усі спроби голкіпера збити Пірло з пантелику перетворилися на посміховисько - мʼяч легенькою дугою опустився на те місце, де буквально щойно стояв Гарт. Паненка.

На таке здатні або відчайдухи, або генії - Андреа вчинив нестандартно і його холоднокровність передалася футболістам. Причому миттєво - Ешлі Янґ "зарядив" у перекладину. "У момент удару я побачив, що голкіпер робить дивні рухи. Тож я просто зачекав, як він вкотре сіпнеться - і пробив. Хотів, щоб після мого удару Англія почала нервувати. Фактично так і вийшло - Ешлі Янґ бив після мене та влучив у перекладину", - пояснив наш герой.

Ба більше - Антоніо Ночеріно повів у рахунку, а Ешлі Коул не перехитрив Буффона (представник "Челсі" здійснив короткий розбіг та завдав бездарного удару, хоча за місяць до цього не підвів у "лотереї" проти "Баварії" у фіналі ЛЧ). Останній штрих поставив Алессандро Діаманті, однак головним ньюзмейкером вечора був однозначно Пірло.

Багато хто думав, що Андреа так зробив спеціально, втім, згодом гравець розкрив усі карти:

"Я вирішив це в останній момент; коли я дивився на Гарта, у мене в голові розігрувалась тисяча сценаріїв. Я вже почав розбіг, та все ще не знав, як саме поведу себе. Раптом мені спало на думку, що єдине правильне рішення, щоб підвищити ймовірність голу, то це зробити "черпачок". Ніякого ексгібіціонізму, він мені взагалі не властивий.

Так звані експерти бачили приховані знаки, сильне бажання реваншу, казали, що мій жест був ретельно відрепетируваний між матчами. Між іншим, в останні дні чемпіонату Європи ми практично не тренувалися (постійні поїздки між Польщею та Україною вимотали нас та відібрали купу часу), але невже можна заздалегідь спланувати таку ситуацію?

Для цього треба бути Тотті - або ясновидцем, або дурнем. Ніхто не знав, як я забʼю цей м’яч. Я й сам цього не знав. Напевно, таким поясненням я когось розчарую, - а хтось вирішить, що я брешу, - але я вдарив по мʼячу з чистого розрахунку, на той момент це було найменш небезпечним та найвірнішим рішенням. Найпродуктивнішим, як то кажуть.

І, звичайно, у розумінні всіх глядачів це було чудовим способом обіграти суперника, який мав перевагу, перетворити поразку на перемогу, виліт з чвертьфіналу у прохід до півфіналу - проте все вирішувалося буквально в секунди. Мої друзі були вражені та хотіли розʼяснень. Спочатку вони хвалили мене, а потім всі як один ставили одне й те ж питання: "Андреа, ти що збожеволів?".

Пірло став автором видатного епізоду, що не лише деморалізував, але й надихнув. На післяматчевій прес-конференції Рой Ходжсон визнав: "Та холоднокровність та розрахунок, з якими Пірло пробив одинадцятиметровий, вони або є, або їх немає. На тренуваннях такого не навчиш".

Італія здолала Англію не стільки за цифрами на табло - Андреа виграв цю битву своїм сміливим та блискучим пенальті. Це дуже рідкісно, тому особливо, коли трапляється. Такі гравці, як Пірло, зустрічаються ще рідше.

• Італія - Англія: де й коли дивитись матч відбору на Євро-2024