На жаль, такої сторінки немає на нашому сайті. Можливо, ви ввели неправильну адресу або сторінка була видалена з сервера
Вы можете перейти на головну
страницу или воспользуйтесь поиском
На жаль, такої сторінки немає на нашому сайті. Можливо, ви ввели неправильну адресу або сторінка була видалена з сервера
Вы можете перейти на головну
страницу или воспользуйтесь поиском
Перший чемпіонат Європи з футболу серед збірних відбувся завдяки ініціативі першого секретаря УЄФА француза Анрі Делоне. Участь в турнірі, який проходив за олімпійською системою, взяли 17 збірних, при цьому багато статусних команд, як наприклад, Англія, Італія, Німеччина чи Швеція, відмовилися грати, пославшись на завантаженість футболістів в клубах. Півфінали і вирішальний поєдинок відбулися у Франції. У фінальному матчі зійшлися збірні Югославії, яка в 1/2 була сильнішою господарів, і СРСР, що перемогла Чехословаччину. Основний час завершився нічиєю 1:1, а в овертаймі перемогу радянській команді, а з нею і титул першого Чемпіона Європи приніс нападник Віктор Понєдєльнік.
Другий чемпіонат Європи помітно розширив число учасників - цього разу в боротьбу за трофей вступили 29 збірних. Як і чотирма роками раніше, в фінальний етап потрапляли чотири команди. Крім господарів іспанців в півфінал вийшли збірні СРСР, Угорщини та Данії. Якщо радянська команда практично не мала проблем у протистоянні з данцями, то Іспанії довелося неабияк потрудитися, щоб зломити опір Угорщини. Втім, додаткові 30 хвилин гри у півфіналі не завадили Фурії Роха виграти фінальний матч. Вирішальний удар в ворота збірної СРСР за рахунку 1:1 під кінець гри завдав Марселіно.
Під час третього за ліком чемпіонату Європи організатори змінили систему проведення турніру. 31 учасник були розбиті на вісім груп, переможці яких виходили в плей-офф. Фінальний етап цього разу приймала Італія, компанію якій склали Англія, СРСР і Югославія. У матчі між господарями та радянською збірною фінальний свисток арбітра зафіксував рахунок 0:0. Оскільки на той момент серію пенальті ще не придумали, переможця довелося визначати за допомогою жеребу, який був прихильний до італійської команди. В іншій парі сильнішою виявилася Югославія, яка, втім, нічого не змогла протиставити господарям у фіналі - голи Луїджі Ріви і П'єтро Анастазі зробили Італію третім чемпіоном Європи.
Фінальний етап Євро-1972 відбувся в Бельгії, яка, як і інші команди, пройшла сито групового етапу і першого раунду плей-офф і вийшла в півфінал. За крок від головного матчу бельгійців зупинила збірна Німеччини, в складі якої сяяли Франц Беккенбауер, Гюнтер Нетцер і Герд Мюллер. Саме останній і визначив результат поєдинку, забивши два голи. У другому півфіналі збірна СРСР перемогла Угорщину завдяки точному удару Анатолія Конькова. У фіналі, щоправда, боротьби не вийшло - Мюллер, який був визнаний кращим гравцем турніру, забив в ворота воротаря київського "Динамо" Євгена Рудакова двічі, ще один м'яч провів Херберт Віммер.
П'ятий чемпіонат Європи став останнім, на якому в фінальну частину виходили лише чотири команди. Вперше в півфіналі не виявилося збірної СРСР, титул на стадіонах в Загребі та Белграді повинні були розіграти Югославія, Нідерланди, Чехословаччина і ФРН. Незважаючи на наявність в своєму складі таких зірок як Кройф і Нескенс, голландці поступилися чехам в овертаймі. Додатковий час знадобився і для іншого півфіналу - тут Югославія вела з рахунком 2:0, але втратила перевагу і в підсумку програла, пропустивши три м'ячі від Герда Мюллера. Фінал Євро-1976 увійшов в історію як перший матч турніру, в якому була застосована серія пенальті. В основний час німці врятувалися завдяки голу Хельценбайна на 90-й хвилині, але у футбольній лотереї міцнішими нерви виявилися у футболістів чехословацької збірної. Вирішальний удар завдав Антонін Паненка, на честь якого згодом стали називати пенальті, пробитий "м'яким" ударом по центру воріт.
Євро-1980 в деякій мірі став революційним - УЄФА прийняв рішення розширити склад учасників фінального етапу до восьми команд, в число яких увійшли сім переможців відбіркових груп і Італія як господарка турніру. Збірні були поділені на дві підгрупи, переможці яких виходили відразу у фінал, а команди, що зайняли другі місця, проводили матч за третє місце. У квартеті А більше інших очок набрала збірна ФРН, яка обіграла Чехословаччину і Нідерланди, а також зіграла внічию з Грецією. Кращими квартету В стали бельгійці, яким для виходу в фінал вистачило перемоги над Іспанією і нічиїх з Італією і Англією. Героєм вирішальної гри став форвард збірної ФРН Хорст Хрубеш, який забив одному з кращих воротарів того часу Жан-Марі Пфаффу два м'ячі.
Чемпіонат Європи 1984-го року став тріумфальним для збірної Франції, яка і приймала турнір. Система проведення першості знову зазнала змін - тепер з групи виходили по дві команди, які потрапляли до півфіналу. У групі А Данія, Югославія і Бельгія не змогли скласти гідної конкуренції Франції, при цьому другими стали данці. З групи В до четвірки кращих вийшли Португалія та Іспанія, які залишили за бортом змагань Румунію і ФРН. У півфіналі Франція лише в овертаймі дотиснула Португалію, а Іспанія змогла перемогти Данію в серії післяматчевих пенальті. У фінальній грі перемогу господарям принесли точні удари Брюно Беллона і Мішеля Платіні. До слова, майбутній президент УЄФА встановив унікальне досягнення - забив дев'ять голів у всіх п'яти матчах турніру своєї команди.
Після довгої перерви до фінальної частини континентальної першості знову пробилася збірна СРСР. Команда, основу якої складали гравці київського «Динамо», на чолі з Валерієм Лобановським на груповому етапі перемогла голландців і англійців, а також зіграла внічию з ірландцями. Другою в квартеті В стала збірна Нідерландів. Паралельним курсом в півфінал вийшли Італія та господарі чемпіонату команда ФРН. У першій грі за вихід у фінал голландці здобули вольову перемогу над німцями, а на наступний день збірна СРСР переграла Скуадру Адзури. У підсумку Кубок дістався збірній Нідерландів, яка у вирішальній грі забила радянській команді двічі. При цьому гол Марко ван Бастена був визнаний одним з кращих в історії чемпіонатів Європи.
Чемпіонат Європи, який назавжди залишився в історії футболу як приклад романтики і дива. Корона дісталася сенсаційній збірній Данії, яка дізналася про свою участь на турнірі лише за кілька днів до його початку. Югослави з політичних причин були виключені зі змагань, і їх місце зайняли саме данці.
Також примітна участь в Євро збірної СНД - наступниці команди з СРСР. Цей турнір - останній, у фінальній частині якого брали участь лише вісім команд. Сенсаційним датчанам в фіналі протистояли діючі чемпіони світи, але Бундестім нічого не змогла вдіяти з Петером Шмейхелем і компанією.
Ювілейний десятий чемпіонат Європи, який пройшов в Англії, виграла збірна Німеччини. Відкриттям цього турніру стали чехи, які пробилися в плей-офф, а потім і до фіналу форуму з тієї ж групи, що і німці (Німеччина - перша, Чехія - друга).
Останній тріумфатор Євро - збірна Данії, - навіть не вийшов з групи. Саме на чемпіонаті Європи 1996 вперше було використано правило "золотого голу". Втім, спрацювало нововведення лише в фінальному поєдинку, коли Олівер Бірхофф на 96-й хвилині вразив ворота збірної Чехії. На попередніх стадіях плей-офф лише два матчі закінчилися в основний час (в чвертьфіналі німці переграли хорватів, а чехи - португальців). Решта пар визначали переможця за допомогою серії пенальті.
Перший в історії турнір, господарем якого стали відразу дві країни - Бельгія та Голландія. Також форум примітний тим, що на ньому вперше застосовувалось правило ануляції жовтих і червоних карток після групового етапу. Первісна стадія турніру принесла кілька сенсацій: з групи не вийшли англійці і німці. Крім того чехи і співгосподарі турніру - бельгійці.
Чвертьфінал запам'ятався знищенням футболістами збірної Голландії югославів - 6:1. Втім, представники країни тюльпанів були змушені зійти з дистанції в півфіналі, пропустивши в головний матч турніру італійців. Там, - в фіналі, - відбулася справжня драма. Команда Діно Дзоффа зусиллями Дельвеккіо відкрила рахунок на 55-му оберті секундної стрілки і утримувала перевагу аж до третьої доданої хвилини. І коли вже здавалося, що італійці стануть чемпіонами, Сільвен Вільтор забив рятівний для французів гол. А вже в додатковий час пригнічені італійці пропустили "золотий гол" від Давида Трезеге.
Греція, феноменальна Греція. До цих пір команду Отто Рехагеля наводять як приклад витримки, організації, цілеспрямованості і дисципліни. По сітці плей-офф досить впевнено йшли господарі португальці, в той час як греки добували натужні, нічим непримітні (з точки зору гри переможців) перемоги над Францією та Чехією.
У фіналі, природно, усі розраховували на перемогу португальців, тим більше, що "європейські бразильці" мали боржок перед еллінами за поразку на груповій стадії. Але, як і кількома тижнями раніше, більш успішною виявилася саме збірна Греції. Гол Ангелоса Харістеас шокував всю футбольну Європу.
Турнір в Австрії та Швейцарії. Саме з нього почалася золота ера збірної Іспанії. Луїс Арагонес ще до початку чемпіонату Європи був розкритикований через рішення не включати в заявку одну з найяскравіших зірок іспанського футболу Рауля Гонсалеса. Але після фінального свистка італійця Роберто Розетті, який зафіксував перемогу іспанців 1:0 над німцями
в фіналі чемпіонату Європи, скептики притихли. У іспанців і без Рауля було кому забивати. Кращим бомбардиром турніру став Давід Вілья, добре проявили себе також Фернандо Торрес (за всі попередні промахи Ель Ніньо реабілітувався точним ударів у ворота Йенса Леманна) і Даніель Гуїса. Настав час тотального домінування збірної Іспанії.
Вперше в історії чемпіонат Європи просунувся так глибоко на Схід європейського континенту. Україна і Польща отримали право приймати матчі форуму і Донецьк, в якому були зіграні п'ять поєдинків, став найбільш східним містом, який коли-небудь приймав поєдинки Євро. Але для збірної України Донецьк щасливим не став.
На "Донбас-Арені" команда Олега Блохіна програла французам і англійцям, а тому перемога над шведами в Києві (два феноменальних голи Андрія Шевченка) повністю знецінилася. Однією з головних сенсацій турніру стала, мабуть, півфінальна перемога італійців над німцями. Це були хвилини слави одіозного Маріо Балотеллі. Але в фіналі італійці нічого не змогли протиставити надпотужним іспанцям - поразка 0:4.
Втретє в історії чемпіонат Європи проходив на полях Франції. Історичний турнір, адже вперше з часу заснування в фінальній частині ЄВРО взяли участь 24 команди. Завдяки реформі, вчиненій футбольними чиновниками, шанс долучитися до свята отримали екзотичні як для такого рівня збірні Албанії, Угорщини та Північної Ірландії.
Здійснили прорив і Уельс з Ісландією. А поважні Нідерланди, навпаки, опинилися за бортом змагання. Вперше ситом відбору на ЄВРО пройшла й Україна (адже в 2012-у році ми взяли участь у турнірі як співгосподарі змагань). Проте безпосередньо у Франції команда Михайла Фоменка провалилася.
Українці програли всі матчі в групі, а відкриттям турніру стали збірні Ісландії та Уельсу. Останній дійшов до півфіналу, де поступився майбутньому переможцю збірній Португалії. Більшість вважає, що турнір заслужила виграти Франція, однак Гра розсудила по-іншому.
І знову 24 збірних в фінальній частині ЄВРО, однак тепер змінилася сітка кваліфікації. Замість плей-оффу третіх місць кваліфікаційних груп, організатори влаштували додатковий конкурс для небезуспішних учасників Ліги Націй.
Однак головна новинка відбулася в площині географії – одразу 12 збірних отримали право називатися господарями турніру. Відповідно, розподіл команд за групами майже наполовину став відомий ще до жеребкування фінальної частини.
Вперше на ЄВРО відібралася збірна Фінляндії і вперше пробитися туди отримали змогу футбольні карлики на зразок Косова чи Грузії. Вперше на турнірі буде застосована система VAR. І вперше на ЄВРО напряму (без плей-офф чи автоматичної путівки) відібралася збірна України. Підопічні Шевченка потужно провели кваліфікацію, залишивши за спиною чинних чемпіонів Європи.
Чемпіонат Європи з футболу — головний турнір континенту серед національних команд. Фінальна стадія змагання проводиться раз на 4 роки. До участі запрошуються збірні, які пройшли відбірковий етап, та представники країн-господарок (за винятком ювілейного Євро-2020, коли ігри приймали одразу 11 держав). Для європейської збірної більшим досягненням, аніж перемога на Євро, може бути лише перемога на чемпіонаті світу. Читачі можуть ознайомитися з календарем і новинами турніру в цьому розділі.
➔ Назва |
Чемпіонат Європи з футболу |
➔ Поточний сезон |
⊳ 2024 ⊲ |
➔ Період проведення |
З 14 червня по 14 липня 2023 року (фінальна частина) |
➔ Кількість команд-учасниць |
⊳ 24 ⊲ |
Чемпіонат Європи та його кваліфікація не повинні заважати європейським командам брати участь у мундіалі та відборі до нього. Оскільки чемпіонат світу також проводиться раз на чотири роки, увесь турнір разом із відбором триває не довше двох років, і для збірних з Європи два чемпіонати чергуються.
Кількість |
Бомбардир (команда – рік участі в фінальній стадії Євро) |
14 |
|
9 |
|
7 |
|
6 |
|
5 |
|
Якщо перший чемпіонат світу з футболу було проведено в далекому 1930 році, то перший чемпіонат Європи – цілих тридцять років потому. Більш ранній появі турніру заважав, зокрема, низький рівень розвитку транспортної інфраструктури та принципові ідеологічні розбіжності між європейськими країнами, проте перш за все – відсутність окремої європейської футбольної асоціації. У 1954 році було створено УЄФА як організацію, на плечі якої покладено обов’язок – організовувати і проводити чемпіонат Європи з футболу.
Перший розіграш запланували на 1960 рік і спочатку пропонували його як кваліфікаційний етап до мундіалю-1962. Така ідея зустріла спротив, адже «маленькі» команди сподівалися краще проявити себе в окремому змаганні завдяки відсутності в турнірі заокеанських грандів. Наслідком палких суперечок стало те, що в першому розіграші взяли участь далеко не всі європейські команди – загалом у кваліфікації зіграло 17 збірних. З цієї причини турнір 1960 року називають неофіційним.
Перший Євро з футболу був кубком. Жодна з команд не мала гарантованого місця в фінальній частині, місцем проведення якої обрали ФРН, натомість усі проходили відбір. Кваліфікацію грали без груп – парами на виліт, по два матчі у протистоянні. Фінальний турнір складався всього з чотирьох матчів – двох півфіналів, матчу за 3 місце і фіналу. Дебютний Кубок Європи з футболу виграла збірна Радянського Союзу, який вже припинив своє існування. Ще один переможець турніру – Чехословаччина (1976) – також більше не зможе повторити свій успіх через розпад держави.
Статус |
Команди |
Тричі чемпіони Європи |
|
Двічі чемпіони Європи |
|
Чемпіони Європи |
|
Двічі фіналіст Євро |
|
Фіналіст Євро |
|
З 1960 по 1976 роки переможця визначали 4 команди, з 1980 по 1992 роки — 8, з 1996 по 2012 роки — 16, з 2016 року — 24.
Чемпіонат Європи з футболу 1984 року, який проходив після першого в історії розширення фінальної частини, передбачав поділ учасників на дві групи по 4 команди, з виходом двох найкращих із кожної групи до плей-оф. Тоді ж остаточно було скасовано матч за 3 місце. У 1996 році груп стало чотири замість двох, і було додано стадію чвертьфіналу. У 2016 році кількість груп збільшено до шести, і додано стадію 1/8 фіналу – туди виходять не лише двоє лідерів кожної з груп, а й чотири кращі з шести збірних, що посіли треті місця в квартетах.
Чемпіонат Європи з футболу 2024 року приймає Німеччина. Голосування за вибір країни-господарки відбулося восени 2018 року. Єдиним конкурентом німців на той момент була Туреччина, але її заявку підтримали менше делегатів. На Євро 2024 року зіграють 24 команди. Збірна Німеччини автоматично здобула місце у фінальному розіграші як господарка турніру. Фінальна частина турніру розпочнеться 14 червня.
Німецькі стадіони, для прийому Євро 2024
Місто |
Назва стадіону |
Домашній для клубу |
Кількість місць |
Берлін |
Олімпіаштадіон |
Герта |
74461 |
Мюнхен |
Альянц-Арена |
Баварія, Мюнхен-1860 |
70076 |
Дортмунд |
Зігнал Ідуна Парк |
Боруссія |
65849 |
Штутгарт |
МХП-Арена |
Штутгарт |
54906 |
Гельзенкірхен |
Фелтінс-Арена |
Шальке 04 |
54740 |
Франкфурт-на-Майні |
Дойче-Банк-Парк |
Айнтрахт |
54697 |
Гамбург |
Фолькспаркштадіон |
Гамбург |
52245 |
Дюссельдорф |
Меркур-Шпіль-Арена |
Фортуна |
51031 |
Кельн |
Рейн Енергі Штадіон |
Кельн |
49827 |
Лейпциг |
Ред Булл Арена |
РБ Лейпциг |
42959 |
Чемпіонат Європи з футболу 2024 року – не перший на території Німеччини. Раніше країна приймала ЧЄ 1988 та кілька матчів Євро 2020. Змагання 2024 року відбуватимуться у 10 містах.
Кваліфікація Євро 2024: відбіркові групи (розташування за місцями, зайнятими в групах)
Група A |
|
Група F |
|
Група B |
|
Група G |
|
Група C |
|
Група H |
|
Група D |
|
Група I |
|
Група E |
|
Група J |
|
Німеччина, як господарка Євро 2024, кваліфікацію не проходить – їй гарантовано місце у фінальній стадії розіграшу. Ще 53 команди було розподілено у 10 кваліфікаційних груп (7 по 5 збірних та 3 по 6). Відбір на Євро 2024 стартував у березні 2023 року, його груповий етап завершився у листопаді 2023 року. Збірні, які посіли перші два місця у своїх групах, потрапляють до фіналу відразу – так визначено ще 20 учасників у компанію до господарів-німців.
К-сть забитих |
Бомбардир (команда) |
14 |
|
10 |
|
9 |
|
8 |
|
7 |
|
6 |
|
5 |
|
Поїхати на чемпіонат Європи 2024 можуть навіть деякі команди, що не змогли увійти до топ-2 своєї групи. Останні 3 перепустки на Євро 2024 – для переможців плей-офф, у якому візьмуть участь 12 команд з найкращими рейтингами у дивізіонах A, B та C за підсумками Ліги Націй 2022. Вони формують 3 четвірки для визначення найсильніших. У березні 2024 року в кожній четвірці відбуваються два півфінали та фінал, а переможець квартету застрибує в останній вагон і таки їде на Євро 2024.
Останній на сьогодні Євро відбувся у 2021 році. Змагання було перенесено на 12 місяців через Covid-19. У зв'язку з бажанням організаторів відзначити 60-річний ювілей турніру чемпіонат Європи проходив у досить незвичному форматі. Господарями стали одразу 11 країн континенту, командам яких довелося відбиратися на загальних підставах, що вдалося не всім.
Вперше на ЧЄ використовувалася система VAR. Переможцем першості стала збірна Італії. Підопічні Роберто Манчіні у вирішальному матчі обіграли англійців (1:1, 3:2 за пенальті). Таким чином, на Євро 2024 італійці виступлять у статусі чинного чемпіона. Бронзові медалі Euro-2020 здобули команди Іспанії та Данії, адже окремий матч за 3 місце не проводився.
Найкращим гравцем турніру було визнано голкіпера збірної Італії Джанлуїджі Доннарумму. У суперечці бомбардирів місця розподілилися наступним чином:
Роналду отримав «Золоту бутсу» завдяки більшій кількості асистів. Найкращим молодим гравцем став іспанець Педрі.
Чемпіонат Європи з футболу отримав нинішню назву лише в 1968 році. Учасники перших двох розіграшів виборювали Кубок європейських націй.
За всю історію змагання жодному тренеру не вдалося двічі стати переможцем турніру. Серед гравців таке досягнення підкорилося німцю Райнеру Бонгофу (1972, 1980) та цілій групі футболістів збірної Іспанії (2008, 2012).
Рідні трибуни – вагомий фактор перемоги на Євро. Іспанія, Франція та Італія здобули свої перші титули на цьому турнірі саме тоді, коли приймали черговий розіграш континентальної першості вдома.
Євро футбол домінує у світі, проте два роки проміжку між мундіалем та європейською першістю, а також висока конкуренція призводять до того, що збірним дуже рідко вдається здобути обидва титули відразу. Перша ластівка – збірна ФРН, чемпіони Європи 1972 та чемпіони світу 1974. Другою подібного успіху досягла французька збірна, послідовно вигравши мундіаль-1998 та Євро-2000.
Окремо варто виділити збірну Іспанії, яка єдина має досвід перемоги на двох Євро поспіль – 2008 та 2012 років. Іспанці виграли ще й мундіаль-2010 – тобто, є третьою командою, яка одночасно була чемпіоном Європи та світу.
Переможцям Євро не просто не вдається повторити свій успіх на наступному турнірі – навпаки, зараз провал діючого чемпіона стає типовим явищем і не розглядається як сенсаційна новина. Однак, крім згаданої вище Іспанії, що двічі поспіль виграла Євро, були декілька випадків, коли поточний чемпіон успішно захищав свій титул аж до lфіналу наступного розіграшу. Відразу після чемпіонства фіналістами чемпіонату Європи ставали команди:
Збірна ФРН (а пізніше – об’єднаної Німеччини), тричі вигравши Євро, ще тричі програвала у фіналах – у 1976, 1992 та 2008 роках. Тричі невдахою фіналів Євро була й збірна СРСР – у 1964, 1972 та 1988 роках. На відміну від останньої, німецька збірна ще може «покращити» свій результат.