Учасники Євро-2016. Збірна Німеччини

Чотирикратні чемпіони світу, трикратні чемпіони Європи і чинні чемпіони планети – все це про збірну Німеччини, учасника Євро-2016.

Історія

Футбол в Німеччині почався в самому кінці XIX століття, коли відомий ентузіаст Вальтер Бенземанн постійно організовував неофіційні матчі національної збірної Німеччини проти тих же французів і англійців. Німецький футбольний союз (DFB) ті ігри не визнає – багато в чому через те, що сама федерація була створена в 1990-му році. Інша справа, що як раз у DFB спочатку банально не вистачало грошей для того, щоб організувати офіційну гру власної збірної. У підсумку, німцям довелося прочекати вісім років, перш ніж Німеччина виявилася по-справжньому представленою на міжнародній арені.

Перший свій матч збірна Німеччини провела 5 квітня 1908-го року. У Базелі німці програли швейцарцям з рахунком 3:5, чому було своє пояснення. Господарі поля володіли куди більшим досвідом, бо вони до матчу з німцями встигли двічі зіграти проти Франції. І нехай обидва матчі були програні, свої висновки швейцарська команда зробити встигла. Цікаво, що Швейцарія традиційно грала перші матчі проти німців: після обох світових воєн і після об'єднання Німеччини саме ця країна ставала першим суперником збірної Німеччини.

До ідеї проведення чемпіонатів світу було ще далеко, тому головним великим турніром у світі футболу залишалися Олімпійські ігри. У 1908-му році футбол вперше був включений в програму Олімпіади в якості офіційного виду спорту, але тоді збірна Німеччини участі в змаганнях не брала. Німці дебютували на Олімпіаді чотири роки по тому, потрапивши в одну групу з Австрією, Росією та Угорщиною. Росію німці обіграли з рахунком 16:0 (досі найбільша перемога в історії збірної Німеччини), але проти Австрії і Угорщини новачки Олімпіади були змушені капітулювати.

Німеччина покладала великі надії на виступ на домашніх Олімпійських іграх в Берліні в 1916-му році, але вони були скасовані через Першу світову війну. Природно, це дещо позначилося на розвитку футболу в країні: аж до 1928-го року і Олімпіади в Амстердамі дорога на великі змагання була для німців закрита. У цей період часу, втім, в самій збірній відбулася важлива подія: в 1926-му році німців очолив Отто Нерц, який серйозно модернізував тренувальний процес і повністю змінив сам підхід до гри.

На перший чемпіонат світу в 1930-му році Німеччина, як і більшість інших європейських збірних, не поїхала, а в 1933-му році влада в країні перейшла до націонал-соціалістів на чолі з Адольфом Гітлером, що, природно, в черговий раз погіршило ставлення до німецької команди з боку світової громадськості. Цікаво, що нове керівництво країни активно використовувало національну збірну в своїх пропагандистських цілях. Німеччина спеціально грала безліч товарняків зі слабкими суперниками, щоб за допомогою яскравих перемог зміцнити бойовий дух держави.

У цьому контексті дуже важливими стали Олімпійські ігри 1936-го року, які таки пройшли в Берліні. Втім, німецькій команді так і не вдалося гідно проявити себе прямо перед очима Гітлера: після стартової перемоги над Люксембургом з рахунком 9:0 німці програли Норвегії (0:2), що поховало надії Німеччини на успіх. До слова, це був перший і останній футбольний матч у житті Адольфа Гітлера, який він особисто відвідав. Логічно, що роман Фюрера з футболом так і не зав'язався.

Відповідальним за невдачі керівництво DFB "призначило" Отто Нерца, який, втім, аж до 1938-го року вперто не хотів йти у відставку (хоч заміна в особі Зеппа Хербергера вже була для нього підготовлена). У 1938-му році, втім, Нерц таки вирішив піти, закінчивши тим самим дворічну боротьбу за найвищий футбольний пост в країні. Інша справа, що тепер і Хербергер зіткнувся з проблемами: після приєднання Австрії люди зверху наполягли на тому, що в збірній тепер повинна грати як мінімум половина австрійців. Така модель спрацювати не змогла, тому чемпіонат світу 1938-го року став для Німеччини найбільш невдалим в її історії.

На час Другої світової війни, розв'язаної Німеччиною, футбол в країні закінчився. Включитися в футбольний бізнес відразу після війни, втім, німцям теж не вдалося, бо з ФІФА їх виключили, включивши назад лише в 1949-му році за запитом англійської федерації. Проте, команда Зеппа Хербергера кваліфікувалася на чемпіонат світу 1954-го року в Швейцарії, який закінчився легендарним "Дивом в Берні" – перемогою у фінальному поєдинку проти абсолютних фаворитів зі збірної Угорщини. "Бий, Ран! Ран б'є! Гол, гол, гол! Все, все, все, все! Гра закінчилася! Німеччина – чемпіон світу!", – легендарні слова коментатора Херберта Циммерманна, який розповідав про той матч по радіо, до сих пір в вухах у більшості німецьких уболівальників.

Саме тоді, в 1954-му році, по-справжньому почалася золота історія німецького футболу. Історія, продовжувати яку в 1964-му році довелося Хельмуту Шьону, який замінив на своїй посаді Зеппа Хербергера. Саме Шьон і став найуспішнішим бундестренером в історії збірної Німеччини. Вже на своєму першому великому турнірі, чемпіонаті світу 1966-го року в Англії, німці вийшли в фінал, програвши в історичному поєдинку господарям турніру (пізнавши при цьому на собі гнів Тофіка Бахрамова). На мексиканському Мундіалі 1970-го року німці зайняли третє місце, а потім золоте покоління Франца Беккенбауера та Герда Мюллера виграло як Євро-1972, так і домашній ЧС-1974.

Хельмута Шьона в тренерському кріслі замінив Юпп Дервалль, який виграв у 1980-му році чемпіонат Європи, а потім пост головного тренера (формально – начальника команди; в силу відсутності ліцензії) зайняв Франц Беккенбауер. При Беккенбауері збірна Німеччини стала другою на ЧС-1986 і виграла ЧС-1990, показавши найпереконливіший, найяскравіший і найбільш вражаючий футбол серед усіх команд. Наступний титул для Німеччини виграв Берті Фогтс в 1996-му році, коли німці в фінальному поєдинку чемпіонату Європи здолали чехів. З тих пір титули Німеччині не корилися цілих 18 років.

Сучасний стан

Маловідомий до цього Йоахім Льов з 2004-го року входив до тренерського штабу збірної Німеччини, а після відставки Юргена Клінсманна в 2006-му році був призначений на посаду бундестренера. Уже десять років Лев з великим успіхом очолює національну команду: фінал Євро-2008 та півфінали ЧС-2010 і Євро-2012 говорять самі за себе. Але найважливішим успіхом є, звичайно ж, перемога на ЧС-2014 в Бразилії. І, що характерно, Льов продовжує тримати марку і перед Євро-2016 його збірна знову в числі фаворитів.

Але чи все так однозначно? З одного боку, в кваліфікаційному турнірі збірна Німеччини не зазнала великих проблем, достроково вийшовши на Євро з першого місця в групі. Але це враження все-таки оманливе. Якщо згадувати кваліфікацію, то в першу чергу на думку спадають абсолютно провальні поєдинки проти збірних Польщі та Ірландії, які завершилися поразками підопічних Льова. При чому, з тими ж поляками німцям доведеться знову грати у фінальній частині.

Безумовно, німецька команда володіє величезною кількістю неймовірних талантів – в цьому плані Німеччина здатна дати фору практично всім збірним, кваліфікованим на європейську першість у Франції. Проте, до самого Льова є величезна кількість питань з приводу внутрішньої організації гри, а також використання тих чи інших футболістів на своїх позиціях. У товариських матчах, які Німеччина провела перед Чемпіонатом Європи, німці теж не залишили якогось феєричного враження: перемога над експериментальним складом збірної Італії (4:1) проти поразок від Англії (2:3) і Словаччини (1:3).

Тактика

В останні роки Йоахім Льов незмінно награє тактичну схему 4-2-3-1, скрупульозно підбираючи виконавців на кожну позицію. Але іноді всі плани летять шкереберть через незалежні від тренера обставини.

На цей раз через травми збірна Німеччини зазнала всього дві істотних втрати: Ілкай Гюндоган і Марко Ройс з дортмундської "Боруссії". Причому, другий у Льова однозначно награвався в основному складі, тому над його заміною головному тренеру доведеться потрудитися.

Отже, в воротах стоятиме 30-річний Мануель Нойєр з "Баварії" – це сумніву не підлягає. Якими б талановитими і перспективними не були б 24-річні Бернд Лено з "Байєра" і Марк-Андре Тер-Штеген з іспанської "Барселони" – їх час в збірній ще не прийшов.

У центрі оборони очікується найсильніша пара центрбеків останнього Мундіалю, в особі 27-річних Жерома Боатенга і Матса Хуммельса з "Баварії" (хоча, останнього сміливо можна вважати гравцем Боруссії Д – в "Баварію" він перейшов лічені дні тому).

На правому фланзі оборони пробувалися 23-річний Антоніо Рюдігер з італійської "Роми", 22-річний номінальний півзахисник Емре Джан з англійського "Ліверпуля", 26-річний Себастьян Руді з "Хоффенхайма" і 22-річний Маттіас Гінтер з дортмундської "Боруссії", але в остаточну заявку на Євро потрапили тільки перші двоє – з них і доведеться вибирати. Не потрапив в заявку і 24-річний Ерік Дурм з "Боруссії" Д, який активно пробувався на лівому фланзі захисту, що робить непорушними тут позиції 26-річного Йонаса Хектора з "Кьольна".

Пару опорних півзахисників, в зв'язку з травмою Ілкая Гюндогана, напевно складуть 31-річний Бастіан Швайнштайгер з англійського "Манчестер Юнайтед" і 26-річний Тоні Кроос з іспанського "Реала". А ось 25-річного Крістофа Крамера з "Байєра" Льов відчепив за власною ініціативою, хоч і пробував його в якості найближчої альтернативи. Тому першим на підхваті можна вважати 29-річного Самі Хедіру з італійського "Ювентуса".

26-річному Томасу Мюллеру з "Баварії" у Льова традиційно немає місця на полі. Але ігнорувати таку глибу він не може, тому ставить його за залишковим принципом на позицію правого вінгера. Зате на лівому фланзі півзахисту все набагато заплутаніше: травма Марко Ройса повинна породити неабияку конкуренцію між 22-річним Юліаном Дракслером з "Вольфсбурга" і 20-річним Лероєм Зане з "Шальке". А є ж ще 25-річний Андре Шюррле з того ж "Вольфсбурга"...

На позиції центрфорварда, незважаючи ні на що, до сих пір котирується улюбленець Льова, 30-річний Маріо Гомес з турецького "Бешикташа". Якщо тренер не буде зраджувати собі, то під нападаючим тоді доведеться грати 23-річному Маріо Гьотце з "Баварії". Можливий також варіант з Гьотце на вістрі атаки, тоді на місце плей-мейкера шансів більше за інших у Месута Озіла з англійського "Арсеналу".

Ось з цими хлопцями Йоахім Льов і буде штурмувати чергову вершину. Що звертає на себе увагу – практично всі лідери збірної перебувають в самому оптимальному для футболу віці, хоч і не всі ще (або вже) знаходяться на піку кар'єри. Проте, команда у німців сильна і з пристойним потенціалом.

Запитання автору ви можете задати на конференції.