Шлях до Парижу. Дияволи, пошматовані драконами

Спершу – листівочка авторства фотокора UA-Футболу Олександра Приходька. На ній увіковічнена мить, коли вінґер збірної України Андрій Ярмоленко відзначився у воротах майбутніх півфіналістів чемпіонату Європи-2016 валлійців. Завадити Андрієві намагається капітан суперників Ешлі Вільямс, котрому через три місяці судилося забити у чвертьфіналі Євро.

Як відомо, Ярмоленко на цей турнір також їздив. І виступив у Франції так, що соромився потім повертатися додому. Принаймні так казав під час коментарів для преси. Наші футболісти їхали на Євро-2016 зірками, за якими начебто полюють ґранди з топ-чемпіонатів. А повернулися ніким.

Натомість збірна Вельсу стала одним із головних відкриттів континентальної першості. У товариських матчах напередодні Євро вони, на відміну від українців, перемагали рідко, однак цьому було розумне пояснення. Наставник Кріс Коулмен у тих зустрічах не міг розраховувати на допомогу лідерів команди – Ґарета Бейла і Арона Ремзі. Інші були, але без зірок «дракони» виглядали беззубо, поступившись зокрема майбутнім невдахам Євро українцям і шведам.

Виявилося, що поки валлійці зміцнювали хребет і формували стійкість, українці демонстрували фактичний максимум. Бейл і Ремзі зірковий статус доводили в кожному з матчів Євро-2016. Їхня роль у кожній з чотирьох перемог команди Вельсу – визначальна. А Коноплянці та Ярмоленку затрусилися колінка в моментах, коли у ворота німців та поляків легше було забити, ніж навпаки. Власне, ось вона, істинна вартість тих лідерів, які не так давно вважали, що «Сток Сіті» - то не їх рівень.

Зрештою, вчора валлійці спустили з небес на грішну землю інших, може, не таких дутих, але теж зазнайкуватих зірок. Бельгійці виходили на чвертьфінальний двобій після трьох «сухих» перемог поспіль, на попередній стадії вони розгромили угорців 4:0. Азар, Де Брюйне, Вітсель, Лукаку демонстрували блискучу форму, тому напередодні протистояння з валлійцями до когорти півфіналістів «червоних дияволів» не записував лише лінивий.

Не особливо брався до уваги навіть той факт, що тренер Марк Вільмотс зіткнувся з великими проблемами в обороні. Мало того, що Венсан Компані та Ніколас Ломбертс взагалі не поїхали на Євро, так ще й у Франції пошкодження отримав Ян Вертонґен, а Томас Вермален змушений був пропускати поєдинок з Вельсом через перебір карток. Звичайно, кадровий потенціал бельгійців – величезний. Однак безболісно компенсувати відсутність такої великої кількості виконавців однієї ланки відразу не здатен, вочевидь жоден тренер.

Разом з тим, злий жарт із командою Вільмотса зіграв надзвичайно вдалий старт чвертьфінальної зустрічі. У дебютному відрізку «червоні дияволи» не бачили суперника взагалі. Крім божевільного голу Раджі Наїнґґолана забити вони могли ще двічі. До всього за 16 стартових хвилин два з трьох стопперів команди Коулмена – Бен Девіс і Джеймс Честер – вже були на картках.

Бельгія любить грати на контратаках і ця її любов найліпше проявилася в зустрічі 1/8 фіналу проти угорців. Становище валлійців виглядало катастрофічним. Мабуть, почали усвідомлювати це навіть їхні суперники. Але найголовніше, що інакше думали самі підопічні Коулмена. Спроби бельгійців вибігати в контратаки наштовхувалися на щетину жорсткої опіки, вмілої, натхненної, агресивної гри на випередження. Ось і виходило, що замість власних випадів бельгійці отримували контратаки на свої ворота. Латералі Ніл Тейлор і Крістофер Ґантер виглядали нестримними, але справжня гострота виникала, коли м’яч опинявся у Бейла.

Бельгійці виявилися не готовими до опору і м’яч, забитий ударом головою після подачі кутового Ешлі Вільямсом виглядав цілком логічним. Гол капітана надихнув валлійську команду. Тріо Аллен – Ледлі – Ремзі стирало в середині поля потуги Наїнґґолана, Вітселя, Де Брюйне й Азара зав’язати щось креативне. Настільки, що Вільмотсові довелося в перерві змінювати вінґера Янніка Карраско і випускати додаткового опорного хава Маруана Феллаїні.

Не допомогло. З поновленням гри ситуація на полі не змінилася. Невтомні валлійці постійним пресингом ставили суперника при прийнятті рішень у цейтнот і другий м’яч у ворота Тібо Куртуа став логічним наслідком плідної командної роботи.

Природньо, що команда, яка не очікувала опору, ледь відкривши рахунок, відігруватися була нездатною за визначенням. І фірмовий хід Вільмотса з підсиленням гри Дрісом Мертенсом цього разу теж не спрацював. Хоча, звичайно, індивідуальний клас лідерів час від часу загострювати ситуацію поруч із ворітьми Вейна Геннессі бельгійцям дозволяв. Проте жодного справді гольового моменту бельгійці не створили, натомість пропустили на контратаці втретє.

Вельс розпрямив плечі і аутсайдером напередодні півфінального протистояння з португальцями вже не виглядає. Звісно, бракуватиме команді Коулмена в цій зустрічі стоппера Бена Девіса й особливо Арона Ремзі, які отримали сигнальні попередження. Що один, що інший – постаті для збірної Вельсу незамінні, однак значення Ремзі все ж переоцінити складно. З моєї точки зору, Арон у матчі з бельгійцями був найкращим на полі. Він вів гру своєї команди, відзначився двома результативними передачами.

Показово, що після матчу Аксель Вітсель констатував, мовляв, їхня команда зосередилася на Бейлі і Ремзі й то, мабуть, було помилкою. Однак у тому й річ, що лідери валлійців приносять команді користь уже самою присутністю на полі, навіть якщо гра їм не йде. Все тому, що суперники приділяють Ґаретові й Арону підвищену увагу. Тим самим, трохи більше свободи отримують інші гравці групи атаки збірної Вельсу.

Безперечно, креативника рівня Ремзі в обоймі Коулмена банально немає. Ці функції на себе частково перебере Бейл, однак цілком зрозуміло, що валлійцям у протистоянні з португальцями доведеться спростити гру, можливо, орієнтуватися в наступі виключно на довгі закидання й флангові проходи.

З іншого боку, прагматична Португалія невирішуваних завдань в атаці перед суперниками на цьому Євро не ставила. Найліпшу з точки зору наступу гру підопічні Фернанду Сантуша продемонстрували в першому турі, коли не перемогли ісландців лише дивом. З одного боку, враховуючи, що Ісландія теж сповідує силовий стиль гри, прихильників португальців цей факт напередодні півфіналу мав би надихати. З іншого – можна припустити, що ця перевага була зумовлена певною скутістю скандинавських дебютантів. Далеко не гарантія, що Португалія в наступі буде такою ж небезпечною за умови, що Вельс зіграє так само безкомпромісно й агресивно, як у поєдинку проти бельгійців.

Подивимося. 6 липня чекати вже недовго.