Шлях до Парижу. Справжній кінець казки про Попелюшку

Ми теж були на їхньому місці. Теж відчули нищівну силу Франції, яка вийшла перемагати не дивлячись ні на що. Пізньої осені 2013-го наші домашні 2:0 здавалися дрібязком, який суперник здатен відіграти, уже зі стартових хвилин. То за умови, що до Франції наша збірна летіла начебто фаворитом протистояння у раунді плей-оф відбору до мундіалю-2014. Не дивно, адже два м’ячі переваги – то багато. Втім, щойно відгриміла «Марсельєза» і арбітр Дамір Скоміна дав стартовий свисток, як стало зрозуміло, що Україну тоді не порятував би навіть гол Романа Безуса, відбудься він наприкінці київської зустрічі.

Вони розчавили нас, а вчора вчинили так само в чвертьфіналі Євро-2016 з ісландськими вікінгами, з командою, яка за цих три тижні здобула симпатії всієї футбольної Європи. «Марсельєза» на «Стад де Франсі» має руйнівну силу. Рідну команду вона окрилює, а суперників деморалізує. Власне, вже з начебто кам’яних облич ісландських хлопців напередодні матчу було помітно, що вони розгублені.

Звичайно, можна припускати, що підопічні Ларса Лаґербека та Гейміра Гадльґрімссона не мали зайвих ілюзій ще до матчу, що виходом до чвертьфіналу вони й без того стрибнули вище голови. Безперечно, вплинув на фізичний стан ісландців той факт, що всі п’ять поєдинків вони проводили одним складом. Однак то – причини супутні. Слова Лаґербека на післяматчевій прес-конференції красномовні: «Ми не впоралися з ситуацією психологічно і після перерви довели, що справа не в «фізиці».

Власне, ісландцям треба віддати належне. Бодай за те, що попри стартову розгубленість вони не притислися до власних воріт, а спробували приголомшити суперника грою на атаку. Інша річ, що господарі – теж у футболі не новачки і швидко зрозуміли, що стартова агресія є не більше, ніж ширмою, за якою немає внутрішньої складової. Ісландцям бракувало притаманної бойовитості. Команда банально не вірила в те, що робила, а коли почала пропускати, то банально розсипалася.

А французи? Перед матчем висловлювалися думки, мовляв, команді бракуватиме дискваліфікованих Аділя Рамі та Н’Ґоло Канте. Втім, пригадаймо той самий матч трирічної давнини. Після поразки у Києві Дідьє Дешам виставив в основі на матч-відповідь відразу п’ятьох нових виконавців. І то був не те що не ризик – саме свіжі гравці вирішили долю протистояння.

Один з з героїв того двобою Мамаду Сахо, який забив тоді Андрієві П’ятову двічі, на цьому Євро мав би бути основним стоппером французів. Однак через травму бек до заявки не потрапив. Проте навіть без Сахо пара центральних оборонців Рамі – Косцельни є однією з найкращих на цьому турнірі. Вчора Аділя так само вдало замінив Самюель Юмтіті, а відсутність Канте наставник компенсував зміною тактичної схеми з 1 – 4 – 3 – 3 на 1 – 4 – 2 – 3 – 1, у якій свіжий представник основи Мусса Сіссоко виконував роль правого вінґера. Крім того, ця зустріч в купі з другим таймом поєдинку 1/8-ї проти ірландців продемонстрували, що Антуан Ґрізманн у центрі значно ефективніший, ніж на фланзі атаки.

Ісландці ж у свою чергу заслуговують на похвалу не лише за турнір у цілому, а й за заключний матч окремо взятий через те, що будучи битими, не розкисли, зуміли в перерві згуртуватися й зіграти у своє задоволення. Зіграти так, щоб цей поєдинок не відклався в пам’яті деморалізуючим відбитком неповноцінності.

Безперечно, якби французи сильно захотіли, то забити ісландцям би не дали взагалі. Однак господарі втратили концентрацію, а їхні суперники цим скористалися і хоча й програли, але з музикою, подарувавши прихильникам футболу найрезультативніший на Євро-2016 поєдинок. То був гарний бій, після якого скандинавам не має бути соромно. Франції ж у свою чергу робити своє. Після матчу Дідьє Дешам сказав, що вважає наступного суперника – німців – найсильнішою командою турніру. «Однак ми теж міцні горішки і у півфіналі з найкращою командою світу поб’ємося» - запевнив легендарний у недалекому минулому французький капітан.