Ліга Європи
Ліга Європи

Ліга Європи - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Довершеність до дрібниць. Мандрівка у Швейцарію з UA-Футбол


Країна годинників, сиру, шоколаду і золота з середини

Довершеність до дрібниць. Мандрівка у Швейцарію з UA-Футбол


Начебто все, як у нас, десь у високогірних Карпатах. Звісно, засніжені альпійські скелі на висоті 4000 над рівнем моря заворожують. Та антураж майже не відрізняється. В загальних рисах, якщо споглядати на маленькі дерев’яні будиночки на яскраво-зелених луках панорамно, не заглиблюючись у деталі. Втім, достатньо підійти чи під’їхати ближче, як вся зовнішня подібність стає схожою на ілюзію. Якщо то газончик, то ідеально підстрижений, без натяку на бур’ян. Якщо городня ділянка, то ретельно зорана на зиму, кущі підрівняні під живопліт, найменшу вуличку освітлюють фонарі, а на узбіччях не видно навіть натяку на сміття. І ось парадокс: смітників у тих містах, де доводилося побувати під час поїздки на поєдинок Ліги Європи «Тун» - «Динамо», обмаль. Як в курортному Інтерлакені, так і в столиці Берні.

Взагалі, то була дуже пізнавальна мандрівка, адже зачепити вдалося відразу чотири великих та маленьких швейцарських містечка. Приземлялася наша делегація в міжнародному летовищі швейцарського Базеля, французького Мюлуза і німецького Фрайбурґа. Ці міста знаходяться поряд, а кордон пролягає безпосередньо по автостраді, яка веде до аеропорту. Щоб опинитися на території Франції, достатньо вийти з автобуса і перейти на інший бік дороги. Власне, той Базель, який довелося бачити з вікон та ілюмінаторів літака, вразив найперше масштабами річки Рейн, яка пересікає місто двома паралельними стрічками.

Втім, Базель – місто індустріальне. Справжня Швейцарія розпочалася потім, коли на горизонті виникли перші контури Альпійських гір – спершу зелено-жовто-багряно-пухких, а потім кам’янисто засніжених. Пора бабиного літа у Швейцарії явно затягнулася. Тепла, безвітряна погода і лагідне сонечко вимальовували всю палітру барв альпійських лук, на яких вдалося побачити навіть п’ятьох козуль. До нечисленних будиночків ведуть польові дороги. Кожен найвіддаленіший куточок, судячи з п’яти рівнів проводів, електрифікований.

Власне, той же Тун якщо й можна назвати повноцінним містом у нашому розумінні, то лише через наявність небагатьох, не схожих на наші, п’ятиповерхівок, а також через побудовану в 16-му сторіччі ратушу на узбережжі Тунського озера. Решта – ті самі щільно набудовані невеличкі будиночки з газонами і високими деревами ледь не в кожному дворі. «Тун Арена» розташована у незвичній для цих країв індустріальній частині міста. Поруч – великий торговий центр, де, не дивлячись на початок листопада вже стоять прикрашені штучні ялинки, що символізує приближення католицького Різдва.

"Арена Тун"
Свято наближається
Ріка Ааре поміж скель

Поруч зі стадіоном на 9100 місць – велика стоянка для машин і величезна територія, відведена для паркування велосипедів. Для нас то виглядає дивиною, але заможні швейцарці здебільшого віддають перевагу пересуванню на роверах. То за умови, що гаражі можна помітити практично в кожному дворі містечок Тун та Інтерлакен. Вочевидь на машини швейцарці пересідають лише за крайньої потреби. Через те й заторів на дорогах там не зустрінеш зовсім. Більше того, прогулюючись, іноді ловив себе на думці, що йду по проїжджій частині центральними вулицями, а автівок ні в напрямку руху, ні навпроти немає. Зате дітей різного віку, які мчать по тротуарах на велосипедах безліч. «Ахтунґ» - попереджує дівчинка років восьми, розігнавши свого самоката і дає зрозуміти, щоб чоловік навпроти звільнив їй шлях. Поряд зі школою в Інтерлакені теж розташована величезна велостоянка, яка о дев’ятій ранку, коли школярі посходилися на навчання, заповнена кількома сотнями роверів. Молоді мами теж пересуваються на велосипедах, а їхні малюки їдуть в причіпленій ззаду велоколясці.

«До сусідніх міст на велосипеді швидко не доїдеш» - скажете ви і, звісно, будете праві. Втім, кантон Берн, в який входять Тун та Інтерлакен, ідеально сполучений швидкісними електропоїздами, які ходять в різні сторони щогодини. 90 кілометрів від Інтерлакена до столиці на цій електричці можна подолати за годину часу. Тривалість переїзду автошляхами в півтори разу довша. Коли помітили, як в самому центрі Інтерлакена опівночі закрився шлагбаум і ось-ось мав проїхати поїзд, мимоволі поспівчували людям, які живуть у будинках поряд з коліями. Але наші хвилювання виявилися марними: потяг майже беззвучний, звичного для нас залізничного стуку коліс просто немає. То не трамваї по вулиці Костянтинівській на Подолі у Києві чи по Інститутській у Львові.

Нічний Інтерлакен

До слова, поїзди в Інтерлакені виїжджають з найвисокогірнішого, на висоті 3454 метри над рівнем моря, вокзалу. Поряд знаходиться метеостанція та найвисокогірніша в Європі обсерваторія. Шкода, що за браком часу піднятися туди на спеціальному потягу, який курсує майже щогодини по ледь не вертикальному гірському шляху, не вдалося. Для туристів, яких в Інтерлакені хоч і не багато, але всі з товстими, з огляду на місцеві ціни, гаманцями, це місце – одна з основних точок паломництва. При цьому чимало відвідувачів наважуються спробувати екстремальну розвагу – стрибок зі скелі на керованому парашуті, який зависає над містом на півгодини і відкриває всі фантастичні краєвиди цієї місцевості. Коштує таке задоволення 140-160 швейцарських франків (один франк вартує трохи більше дев’яти гривень). Приземлення відбувається на величезній зеленій галявині в центрі міста площею приблизно в квадратний кілометр. Цю територію спеціально не вистригають. Газонокосарки тут повсюдно замінені вівцями та коровами. Їх заганяють в огороджені тоненькою сіткою території. Через тиждень, коли худоба підрівнює траву, прямокутник змінюється.

Парашутист над містом

"Сонце заходить, гори чорніють..."

Шльоскірхе - Замкова церква в Інтерлакені

Чотири роки тому на літній збір до Інтерлакена приїздили футболісти донецького «Шахатря». П’ятизірковий готель «Вікторія Юнґфрау» під час мандрівки помітити вдалося, а ось де саме тренувалися «гірники» достеменно сказати складно. Якісних полів у цьому містечку з п’ятьма тисячами мешканців вдосталь. Під час прогулянки вдалося побачити три комплекси з натуральними газонами, одне штучне поле стандартних розмірів і легкоатлетичний стадіон з секторами для метання. Поруч з вище згадуваною школою – трохи менша ігрова коробка для футболу, тенісний корт і баскетбольний майданчик. Великі вікна на шкільній будівлі дали змогу роздивитися й гімнастичний зал зі стелями вищими ніж ті, в яких окремі команди української волейбольної Суперліги грають матчі національного чемпіонату.

Інтерлакен. Центральна площа і ратуша

Інтерлакен в перекладі на українську означає «між озерами». Назва ця дана неспроста, адже місто знаходиться між Тунським і Брієнцьким озерами й навколо окутане височенними гірськими вершинами. Найвражаючіші – три шпилі на рівні чотирьох тисяч метрів над рівнем моря. Найвища з них – Юнґфрау (в перекладі з німецької – юна жінка). Її висота – 4158 метрів. В центрі міста ця гора виступає фоном надвичайно красивої річки Ааре, яка пролягає крізь місто впритул з триповерховими будиночками.

Річка Ааре вдень...
...і вночі

Ранок в Інтерлакені

Осінній натюрморт

Нічний Інтерлакен привабливий… передзвоном дзвіночків. Виявляється, овець і корів, які випасають галявини, до стаєнь не забирають. Вочевидь там нікому й у голову не приходить, що худобу можна банально вкрасти. Цікаво, що через метрів сто від пасовиська бере свій початок центральна вулиця містечка, в якій головне місце відведено магазинам годинників різних марок. Швейцарці розповідають, що ціни на один з символів країни регулюються на державному рівні і є сталими незалежно від статусу та розташування бутіка. Власне, вздовж вулиці на освітлених нічних прилавках вдалося розглянути весь спектр годинників – ціною від 200 до 33-х тисяч франків.

Ціни на сувенірну продукцію у Швейцарії, мабуть, найвищі в Європі. Достатньо сказати, що магніти на холодильник вартують від семи з половиною до дев’яти франків. Класичні овечі шапочки з вухами – від 30-ти франків. Ті ж 30 франків ж у фірмовому магазині «Туна» коштує клубний шалик. Зате продукти в супермаркеті можна придбати по цілком адекватних цінах. Вартість м’ясних виробів і спагетті майже така ж, як і в дешевому загалом Сан-Марино. Німецьке пиво у банках за акційними цінами купую по 55 і 75 рапенів. Вибір вин – надзвичайно широкий, але швейцарських серед них немає. Діапазон цін коливається від трьох франків і до 500-т за вистояні роками бордоські зразки. Та, звісно, не купивши годинника, найперше прямую в кондитерський і молочний відділи, аби придбати дві інших фірмових ознаки Швейцарії – шоколад і сир. Набравши подарункових плиток з видами Інтерлакена на обгортці вартістю від 1,3 до двох франків, за півкілограма сиру віддаю десятку.

Вид з околиць Інтерлакена

Цікаво, що в супермаркетах столиці Берна ціни майже ідентичні. Дорогою туди вкотре за останніх два дні милуюся красою й масштабами Тунського озера, яке розкинулося поміж горами між Інтерлакеном та Туном. Загальна площа озера – 48 квадратних кілометрів. Кажуть, що ця водойма кишить від форелі, щук і коропів. Втім, якогось рибацького ажіотажу не видно – на воді з самого ранку можна побачити лічені човни. Як тут не згадати почуту від одного з екскурсоводів у селі Колочава на Закарпатті історію про його заробітчанський досвід у Словаччині. «Там була гірська річка, - каже цей дядько років 60-ти, вчитель за професією. – Форелі там була тьма тьмуща. То ми з земляками, приїхавши туди, поділили річку на ділянки і за два тижні повиловлювали всю рибу. Спершу ту форель їли, потім, коли приїлася і почала псуватися, продавали. Не викидати було ж». Видно, швейцарці керуються іншою логікою…

По один бік Тунського озера – автошлях і залізничні колії. На іншому – гора, яка густо насичена домівками. Виявляється, вулички цього гірського селища вночі теж повністю освітлені.

Нарешті – Берн. Для нас він столиця Швейцарії, а для місцевих мешканців – один з рівноправних кантонів (областей). Населення бернських земель в основному німецькомовне. Берн привабливий найперше рікою Ааре, яка омиває місто з трьох сторін, по дузі. За легендою, назву Бернові його засновник герцог Бертольд V Царінґен наприкінці 12-го сторіччя дав на честь тварини, яку першою зустрів на полюванні. То був ведмідь, «Bärn» німецькою. Нині цей хижак використовується на гербі й усіх геральдичних знаках швейцарської столиці, а її окрасою є ведмежий вольєр безпосередньо в центрі міста, поруч з мостом, який об’єднує два береги Ааре. Ось там, на похилому річковому узбережжі, за спеціальним загородженням і зі штучним озерцем з протічною водою живуть два ведміді і ведмедиця. Вони звикли до людської уваги настільки, що навіть не реагують на відвідувачів і їхні фіґлі. Ведмеді живуть своїм незалежним життям і кажуть, що іноді бувають дуже грайливими. В той час, коли до Берна приїхали ми, самка відпочивала на травичці, а самець неквапом мандрував угорі.

Символи Берна

Панорама швейцарської столиці

Берн є типовою європейською столицею, з цілою грядою будиночків з вкритими помаранчевою черепицею дахами. Якщо на місто дивитися з площі панорамного огляду, яка розташована в Парку троянд, то можна помітити, що поміж будівель виділяється готичний протестантський собор 15-го сторіччя. Його вежа, щоправда, зараз реконструюється. Центральна вулиця старого Берна Марктґассе – то півтора кілометра майже суцільних будинків, у яких квартируються розмаїті кафе, бутіки, магазини годинників, посольства різних країн. Цікаво, що неподалік від вежі з годинником, яка вінчає Марктґассе, знаходиться посольство однієї з пострадянських країн – Литви.

Марктґассе

Протестантський собор

Катедра

Побудований у 1256 році міст Untertorbrücke

Мешканці Берна живуть неквапливим, поміркованим життям. Поряд з катедрою в центрі міста можна помітити десятки людей, які розляглися безпосередньо на бруківці. Не дивно, адже вона, мабуть, чистіша, ніж сидіння в київському громадському транспорті. У той час, коли наша прогулянка завершувалася і настав час повертатися до Інтерлакена, якраз була обідня пора й у одному з чисельних парків можна було помітити безліч людей, які повиходили з офісів, щоб подихати свіжим повітрям та перекусити. Хтось розлігся на розташованих на газонах дерев’яних лежаках, хтось всівся на мурі, з якого відкривається панорама на місто й далекий вид на Альпи й поглинав взяті з дому харчі з пластикової посуди, інші смакували щойно придбаними булочками.

"Відпочинковий" краєвид
"Живі" шахи
Лежаки в парку

Швейцарці кажуть, що в Євросоюз не хочуть, бо користі їм з цього не буде, а самим європейцям потрібні лише швейцарські гроші. Деякі кантони повністю відмовилися від армії, оскільки вважають, що потреби в ній не має. Ті ж землі, які утримують збройні сили, аргументують своє рішення небезпекою нападу з боку Путіна. Загалом то ідеальна для життя країна, яка закохує в себе з першого погляду, але бажаючих вкоренитися рішуче відштовхує.

Альпійські гори

Швейцарці надзвичайно працьовиті. Кількість землеробів і людей, які вирощують худобу тут, мабуть найвища в Європі. На свої очі бачив групу людей, які, стоячи на колінах, вибирали з землі картоплю. Ретельно, терпеливо. Разом з тим, праця на землі місцевих мешканців не затуркує, як то часто буває з нашими земляками. Найперше тому, що вона цінується і приносить адекватний заробіток. То чи варто дивуватися, коли поряд з сільською хатою побачиш спеціально викопану нору, в якій живуть кролі? Просто, для краси, для антуражу і морального задоволення. Бо досконалість народжується в дрібницях.

Фото Івана Вербицького

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
SLVS (Kiev)
Люблю Швейцарию. Хоть и тяжело там нашему человеку долго находиться, но через какое-то время начинаешь по этому скучать. )
Відповісти
0
0
Повернутись до новин
Коментарі 4
SLVS (Kiev)
Люблю Швейцарию. Хоть и тяжело там нашему человеку долго находиться, но через какое-то время начинаешь по этому скучать. )
Відповісти
0
0
Wallace (Харків)
Краса
Відповісти
1
0
z111965 (Kharkiv) (Харків)
Прочитав із задоволенням. Дякую за красиву подачу матеріалу.
Відповісти
1
0
Ukraine MT (Львов)
Спасибо. Красиво написано.
Відповісти
1
0

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус