UA-Футбол представляє суперника: Лачі (Албанія)

Коли стали відомими результати жеребкування першого й другого кваліфікаційних раундів Ліги Європи, передбачуванішим для луганської "Зорі" суперником, який мав визначитися в протистоянні "Рудар" - "Лачі", вважалися словенці. Такий варіант, зважаючи на те, що в 2012-му і в 2013 роках луганчани двічі успішно протистояли "Рудару" на зборах (перемоги 4:1 і 1:0), виглядав цілком прийнятним. Втім, гра внесла свої корективи і натомість "Зоря" отримала в перші за останній 41 рік єврокубкові опоненти темну конячку з Албанії.

"Лачі" - бронзовий призер останнього чемпіонату своєї країни. З одного боку, суперник виглядає цілком прохідним. Та торішній досвід донецького "Металурга" у зустрічі з "Кукеса" і одеського "Чорноморця" в протистояннях з албанським "Скендербеу" демонструє: поставишся до цих поєдинків легковажно – не обберешся проблем. Сподіваємося, що Юрій Вернидуб і його тренерський штаб поставляться до суперника з повагою. UA-Футбол у свою чергу напередодні цих зустрічей спробує розповісти, що таке KF Laçi і з чим його їдять.

24 роки затінку

Свою назву клуб "Лачі" отримав від однойменного містечка з населенням 23 400 осіб, котре знаходиться на північному заході Албанії і є частиною адміністративного центру Корбін в окрузі Леж’є. Єдина архітектурна пам’ятка міста – костел Святого Антонія з Падуї. Заснований у 1965 році футбольний клуб теж донедавна вважався пересічним і баражував при слабкому елітному дивізіоні по нижчих, а то й любительських лігах і був у затінку основної команди регіону, нині семиразових чемпіонів Албанії "Беселідьї" з Леж’є. Кому як не нам знати – що таке команді з провінції вибитися в люди чемпіонаті країни з тоталітарним режимом. Албанія ж, як відомо, вважалася країною з жорстким комуністичним ладом до 1988 року, коли відбувся вступ до Співдружності балканських держав. Місто ж Сталін переіменоване в Кучову лише в 1990-му. Щоправда, вже у 1990-му албанський парламент проголосував за заборону тоталітарного режиму і комуністичної ідеології, а комуністичні лідери отримали тюремні терміни.

Власне, лише зі зміною політичного курсу потихенько почав здійматися на ноги й клуб "Лачі". У 1989-му, коли команда ще виступала в першому дивізіоні, у її складі півроку виступав, відновлюючись після травми, непоганий нападник Едмонд Дості з тіранського клубу "Партізані", який у сезоні-1988/1989 посів друге за тодішнім гегемоном "17 Ненторі" місце в когорті елітних колективів. Дості після доброго періоду в Лачі повернувся до Тірани, став найкращим бомбардиром чемпіонату Албанії-1992/1993, а трохи пізніше впродовж трьох років (з 1994 по 1997-й) грав за словенську "Олімпію" з Любляни.

"Лачі" ж вперше вийшов до Прем’єр-дивізіону за підсумками сезону-1990/1991. З того часу і впродовж шести чемпіонатів команда тричі була 12-ю, один раз 14-ю, а в сезонах 1992/1993 і 1996/1997 була десятою. Певного прориву "Лачі" досяг у чемпіонаті-1997/1998, коли команда вийшла на восьме місце у турнірі з 18-ти команд. У цій команді в 17-річному віці якраз розпочинав свою дорослу кар’єру оборонець Юліан Брах’я. Гравець він, звісно, далеко не видатний, але слід в українському футболі він залишив. То коли торік відіграв по 90 хвилин в обох матчах за "Кукес" проти донецького "Металурга" і, виходить, став співавтором відставки Юрія Максимова.

Перший млинець

Зрештою, вже через рік після свого найвищого на той час досягнення "Лачі" вибув з елітного албанського дивізіону і повернулися назад лише в 2004-му, коли в команді з’явився перший леґіонер – 19-річний ніґерійський оборонець Джеймс Осусі. Зрештою, радість виявилася недовгою, адже вже через рік поверненці з ганьбою вибули назад у перший дивізіон, спромігшись впродовж сезону лише на дві нічиї при 34-х поразках. У період, коли команда виступала в нашому аналозі першої ліги, в її складі впродовж сезону-2005/2006 виступав 32-річний воротар Юліан Ґжелоші, який, виступаючи за різні грецькі клуби і засвітившись у складі мінського "Торпедо", тривалий час отримував запрошення до збірної Албанії, однак попри легендарного Фото Стракошу пробитися до складу не міг і задовольнився у складі національної команди лише одним поєдинком у 2002 році.

Втім, головний плюс від чотирирічного перебування в другому дивізіоні був у тому, що в цей період тренерському штабові вдалося награти цілу групу молодих місцевих футболістів, з якими "Лачі" досяг найвищих у своїй історії вершин. Зокрема виховані тоді оборонці Еміліано Чела, Таулант Сефґ’їні, Саймір Кастраті та нападник Валдон Німані виступають в команді й понині. В сезоні ж 2009/2010 ці хлопці, яких тренував нинішній наставник Ставрі Ніца, створили справжній фурор, сходу після повернення до елітного дивізіону ледь не посівши другого слідом за "Динамо" з Тірани місце. "Лачі" не вистачило якихось двох очків, щоб обійти в таблиці "Бесу" з Каваї і "Спортклуб" з Тірани. Так чи інакше, четверте місце дозволило провінціалам, які, до слова, мають такі ж чорно-білі кольори, як і "Зоря", вперше стартувати в єврокубках.

Суперником албанців за дебютним раундом Ліги Європи був білоруський "Дніпро" з Могильова, за який тоді виступав колишній оборонець львівських "Карпат" та київського "Арсеналу" Андрій Распопов. У першому поєдинку, який відбувався на скромному "Лачі Стейдіумі", господарі виглядали доволі непогано і перед самим свистком на перерву, провівши незамислувату атаку через центр, відкрили рахунок. Білоруси помилилися при створенні офсайдної паски і півоборонець Бледар Мараші, вискочивши на побачення з Русланом Карпунцовим, обіграв воротаря і закотив м’яч у порожні ворота. Весь другий тайм підопічні Ніци успішно оборонялися, однак втримати переваги не змогли. Олександр Биченок прострелив справа, а Дмитро Турлін цю передачу замкнув – 1:1.

Перший в історії єврокубковий виїзд виявився для футболістів "Лачі" надто невдалим. Наставник гостей обрав на цей матч відверто захисний варіант, котрий схематично можна відобразити як 4 – 5 – 1. Втім, розрахунок на контратаки не спрацював у самому дебюті, коли голкіпер албанців Ервін Ллані пропустив простий удар з 17-ти метрів від Биченка прямо по центру воріт. Через сім хвилин була ще одна груба помилка, коли оборонець гостей у простій ситуації в межах власного карного майданчика штовхнув у спину нападника "Дніпра" Ігоря Зеньковича і привіз у свої ворота пенальті, який реалізував Володимир Юрченко. Після цього м’яча "Лачі" відверто посипався.

Не допомогла і спроба Ставрі Ніци випустити в пару до прудкого центрфорварда Валдона Німані другого нападника, того самого Мараші. Після перерви білоруси робили на полі, що хотіли і перемогли 7:1. У складі "Лачі" відзначився, змістившись справа до штрафного майданчика і пробивши в ближній кут, Німані. Між тим, 1:7 – то найбільша поразка в історії клубу. З таким же популярним сьогодні в Бразилії рахунком "Лачі" одного разу поступився в рамках національного чемпіонату-2004/2005 "Влажнії".

Перший трофей

Швидко завершивши єврокубкові митарства, футболісти і тренери "Лачі" зосередилися на внутрішній першості і там знову стали четвертими. Втім, тепер відставання від шкодерської "Влажнії", яка стала третьою, було катастрофічним – 12 очків. Не дивно, що після завершення сезону Ніца був відправлений у відставку, а його місце зайняв Невіл Деде, колишній оборонець збірної Албанії, котрий провів у складі національної команди в період з 1995-2007 років 30 матчів. З його приходом гра "Лачі" серйозно не покращилася. Зрештою, навіть попри це "чорно-білі" могли посісти п’яте місце, якби не шість знятих через проблеми з трансферами очок. Тим самим, "Лачі" фінішував восьмим і на наступний сезон знову отримав нового наставника – ще одного екс-оборонця збірної Албанії Перпаріма Дайю. Один з чотирьох своїх матчів у складі збірної Перпарім провів у серпні 1997-го у Києві. Тоді українці у рамках відбору до мундіалю-1998 не могли пробити воротаря Стракошу до 86-ї хвилини, поки не відзначився Сергій Ребров. Дайю-тренер на чолі "Лачі" виявився куди менш успішним і був відправлений у відставку вже через два місяці роботи, проваливши старт нового сезону.

Власне, так президент клубу Пашк Ласка знову повернувся до кандидатури Ставрі Ніци. Впродовж місяця він працював у статусі виконувача обов’язки наставника, потім поступався своїм місцем невідомим для нас місцевим фахівцям Ілберу Зані та Рамадану Шегу й урешті з 1 січня 2013 року очолив "Лачі" на постійній основі, обіймаючи цю посаду донині. Ніца до кінця сезону-2012/2013 не лише зумів вивести команду з зони аутсайдерів і завершити чемпіонат на сьомому місці, а й принести для "Лачі" перший трофей.

Кубковий турнір в Албанії відбувається за складною багатоступінчатою схемою. На перших двох стадіях команди грають за традиційною двоматчевою схемою. У перших двох раундах "Лачі" спокійно пройшов клуб другого дивізіону "Маммураші" і аутсайдера Прем’єр-ліги "Томорі". Далі був груповий чвертьфінальний турнір, який "Лачі" розпочала з двох поразок. Втім, потім було три перемоги і заключна гра з "Билісом", який на той момент майже забезпечив собі вихід до четвірки. У першому таймі "чорно-білі" "горіли" 0:2 і здавалися приреченими. Проте після перерви македонський нападник Бурхан Емурлай та Еміліано Чела рахунок зрівняли. М’яч, який вивів "Лачі" до півфіналу, забив на другій доданій хвилині Ерьон Вуцай. Тим самим, третя і четверта команди країни ("Теута" і "Фламуртарі") залишися за бортом Кубкових змагань.

"Кукес", який у сезоні-2012/2013 посів друге місце, футболісти "Лачі" перемогли у півфіналі. Після важкої нічиєї з вилученням оборонця Елтона Доку на виїзді, "чорно-білі" взяли своє на рідному стадіоні. Відкрив рахунок у тому матчі в першому таймі Німані. Роланд Печіні на 65-й хвилині цей гол відіграв, а перемогу господарям на 78-й хвилині приніс Еміліано Чела. Його ж удар рівно через місяць у фінальному матчі принесе "Лачі" кубок. Суперником за вирішальним двобоєм був той самий "Биліс", котрий у півфінальному двобої сенсаційно здолав чемпіонів країни "Скендербеу".

Взагалі, фінальна гра, яка відбувалася у Тірані на стадіоні "Кемаль Стафа", складалася для команди Ніци сприятливо з самого початку. Адже вже до 20-ї хвилини примудрився отримати два попередження один з лідерів суперників, півоборонець Бесмір Аріфай. Без нього "червоні" здебільшого оборонялися і ледь не дотягли справу до післяматчевих пенальті. Втім, перед самим фінальним свистком Німані з місця лівого інсайда подав штрафний, а Чела, зігравши у карному майданчику на випередження, проштовхнув м’яч у ворота – 1:0.

Український слід

Цікаво, що одним з гравців, які приклалися до першого в історії "Лачі" трофею, був оборонець Генрі Ндрека, який відіграв майже весь кубковий турнір без замін. Зокрема туди входять і 120 хвилин у фіналі. Ндреку мають пам’ятати вболівальники "Кривбасу". В сезоні-2007/2008 Генрі виступав у Кривому Розі, провівши 12 матчів, зокрема усю домашню гру проти "Шахтаря", у якій команда Олега Тарана здобула перемогу 1:0.

До Ндреки за "Лачі" впродовж другої половини 2004 року виступав ще один дотичний до українського чемпіонату гравець – косовський албанець Ісмет Муніші. Цей футболіст до "Лачі" впродовж дев’яти років встиг повиступати за словенські "Марібор", "Муру", "Олімпію", "Коротан" і "Шмартно", турецькі "Секерспор" і "Коджаеліспор", ізраїльский "Маккабі з Тель-Авіва. Повернувшись у рідний для себе албанський "Фламуртарі", Муніші невдовзі опинився в "Лачі", а через півроку після того – у полтавській "Ворсклі", у якій під керівництвом Володимира Мунтяна провів дев’ять матчів. З приходом на тренерський місток Віктора Носова Ісмет перестав потрапляти навіть до заявки полтавців і врешті на початку 2006 року залишив Україну.

Нова вершина

Перемога в Кубку дозволила "Лачі" торік вдруге випробувати себе в Лізі Європи. Суперником за першим кваліфікаційним раундом був люксембурзький "Діфферданж-03". Опонент наче й прохідний, але "чорно-білі" обидві зустрічі провели надто невдало. Удома вони наче й атакували, але пропустили на 84-й хвилині контратаку, яку завершив Філліп Лебресн. Після 0:1 на рідному стадіоні на виїзді підопічні Ставрі Ніци попервах теж володіли перевагою і навіть завдяки голу Німані виграли перший тайм. Втім, по перерві команда відверто підсіла фізично. Пропустивши до 65-ї хвилини двічі, албанці вдалися до відвертих грубощів і впродовж півгодини отримали дев’ять жовтих карток, шість з яких трансформувалися у три червоних. Вище згадуваний Ндрека примудрився отримати два попередження впродовж двох хвилин. Крім нього, поле достроково покинули Вуцай та Таулант Сефґ’їні. При цьому рахунок 1:2 протримався до фінального свистка.

Для Ніци та невдача стала дзвінком і до закриття трансферного вікна він вдався до суттєвих кадрових трансформацій. Серед тих, від чиїх послуг тренер відмовився, був донедавна основний оборонець Елтон Доку, котрий провів у складі "Лачі" три сезони. Серед тих, хто прийшов, варто виділити ніґерійського оборонця Чарльза Офоєна, півоборонця Еміліано Веляя, а також двох нападників, серба Младена Бркіча та Едуарда Тануші, які стали гравцями основного складу. Починаючи з другого кола, "Лачі", маючи медальні апетити, довкомплектувала склад ще двома ніґерійцями – нападником Сеґуном Аденійї та 18-річним півоборонцем Кехінде Овоейє. Обоє теж відразу заграли в основі.

Саме м’ячі цього дуету з Ніґерії принесли "біло-чорним" надзвичайно важливу з турнірної точки зору виїзну перемогу 2:1 над лідером чемпіонату – "Скендербеу". Було це за п’ять турів до закінчення першості. В заключному ж турі "Лачі" приймав "Теуту", свого безпосереднього конкурента в боротьбі за третє місце. Суперники мали триочкову перевагу, а отже команду Ніци влаштовувала лише перемога. Її "Лачі" приніс удар Німані на 36-й хвилині зустрічі.

Шлях до "Зорі"

Перед третім стартом своєї команди у єврокубках Ніца провів непогану трансферну оборудку, запросивши з "Влажнії" до своїх лав 31-річного чорногорського голкіпера Мирослава Вуядіновіча, який свого часу відіграв три поєдинки ще у складі об’єднаної молодіжної збірної Сербії і Чорногорії. Якщо вірити такому поважному ресурсу, як Transfermarkt, то трансферна вартість цього воротаря – 220 тисяч євро. Якщо це так, то Вуядіновіч хоч і дістався "Лачії" безкоштовно, але відразу став найдорожчим виконавцем у її історії.

Двох новачків майбутній суперник "Зорі" виманив з клубу "Катріоті". 33-річний оборонець Арян Шета у 2006 році отримував виклики зі збірної Албанії, щоправда, на поле у її складі так і не виходив. А ось 27-річний Єтмір Сефа у 2009-му навіть зіграв у двох матчах національної команди, провівши на полі в сукупності 18 хвилин.

Власне, усі п’ятеро новачків останнього півріччя відіграли знакову роль в історичному успіху "Лачі" - перемозі за сумою двох матчів над словенським "Рударом" у першому кваліфікаційному матчі Ліги Європи. Перший поєдинок команди проводили у Веленьє. Господарі з перших хвилин заволоділи перевагою. Після удару Мате Етеровіча з лінії штрафного майданчика "чорно-білих" врятував Вуядіновіч. На 17-й же хвилині, коли з меж штрафного майданчика справа вистрелив Денис Клінар, "куля" зрикошетила від оборонця і, дезорієнтувавши голкіпера, влетіла в кут – 1:0. Той же Клінар, навісивши справа, створив ідеальний момент для Івана Фірера. Той одначе примудрився не влучити у ворота ударом головою з меж воротарського майданчика. Гравці "Лачі" відбивалися увесь перший тайм, а огризатися всерйоз почали лише в другій половині. В одному з епізодів арбітр мав підстави призначати у ворота "Рудара" пенальті за поштовх у спину Аденійї. Зрештою, на 89-й хвилині ніґерієць свій шанс знайшов. То Німані, отримавши розрізний пас, увійшов до карного майданчика справа і виконав зрячий простріл, промахнутися після якого було складно.

Зігравши 1:1 на виїзді, футболісти "Лачі" стали фаворитами двобою. В принципі, цей статус албанці виправдали. Дисципліновано обороняючись, на 58-й хвилині вони провели атаку, яку після навісу справа ударом головою замкнув той же Аденійї. Втім, закрившись в останні хвилини і зігравши на утримання, Ніца з підопічними поплатилися. На третій доданій хвилині, за лічені секунди до фінального свистка гості виконали черговий навіс зліва, який завершився скидкою в район одинадцятиметровоє познаки і красивим ударом зльоту в падінні у виконанні Мате Етеровіча.

Як наслідок, командам довелося грати 30 додаткових хвилин, а потім пробивати серію одинадцятиметрових. Там себе сповна проявив Вуядіновіч, який відбив перших три удари. Втім, партнери, не реалізувавши двох пенальті, поклали відповідальність за перемогу в серії на Аденійї. Той останнім ударом влучив у "дев’ятку" і вивів "Лачі" на "Зорю".

Тактична грамота

В обидвох поєдинках проти "Рудара" Ставрі Ніца використовував звичну для себе тактичну розстановку 4 – 4 – 2. Стартовий склад в обох поєдинках, за єдиним винятком, теж був ідентичним. Ворота "Лачі" захищав Мирослав Вуядіновіч. Справа в обороні грав Чарльз Офоєн, зліва – Еміліано Чала, котрий виступає за "Лачі" уже десять років. Пару стопперів склалали Арян Шета та Олсі Течья.

Справа у півобороні діяв Єтмір Сефа, якого у повторному матчі після перерви змінив Таулант Сефґ’їні. За лівий фланг у середній лінії відповідав Еміліано Веляй, якого у грі-відповіді теж з початком другого тайму замістив Генрі Ндрека. Центральним хавбеком в обох матчах був Альфред Зефі. У першій зустрічі поряд з ним грав Кехінде Овоейє, котрий на 16-й хвилині травмувався. Замість ніґерійця Ніца випустив того ж Ндреку. У повторному ж матчі поряд з Зефі усі 120 хвилин грав капітан Еріон Вуцай. Еріон у двох попередніх чемпіонатах з вісьмома голами був найкращим бомбардиром "Лачі" у внутрішньому чемпіонаті. У нападі в обох матчах грала пара Німані – Аденійї. Німані у домашній зустрічі на 82-й хвилині був замінений на оборонця Сайміра Кастраті. Зрозуміло, що це була тактична заміна з метою утримати рахунок.

Додамо, що в лазареті команди зараз перебуває потенційно основний півоборонець, хорват Стіпе Булян, котрий ніколи не відзначався надзвичайною результативністю, проте в 11-ти зустрічах переможного для "Лачі" Кубка сезону-2012/2013 забив так само як і нападник Німані відразу п’ять м’ячів.