Шахтар - Севілья - 2:2. Боротьба за життя, або Нічийний брязкіт заліза

Ліга Європи. Півфінал. Перший матч

28 квітня. Львів. «Арена Львів». 34 267 глядачів

"Шахтар" (Донецьк, Україна) - "Севілья" (Севілья, Іспанія) 2:2

Голи: Марлос 23, Степаненко 36 - Вітоло 6, Гемейро 82 (пен.)

"Шахтар": П’ятов – Срна (к), О-др Кучер, Ракицький, Ісмаїлі – М. Малишев, Степаненко – Марлос (Бернард 90+2), В. Коваленко, Тайсон (Веллінґтон Нем 90+1) – Ф. Феррейра (Едуардо 90+1)

Тренер – Мірча Луческу

«Севілья»: Давід Сорія – Маріано Феррейра, Рамі, Даніель Каррісо (к), Ескудеро – Криховяк, Н’Зонзі – Вітоло, Банеґа, Коноплянка (Крон-Делі 59; Коке 73) – Ґамейро

Тренер – Унаї Емері

Судді: Марциняк – Сокольніцкі, Т. Лісткевич – Рачковскі, Мусял (усі – Польща)

Попередження: М. Малишев 89, Срна 90+4 – Даніель Каррісо 40, Н’Зонзі 47

Не вірте тим, хто каже, мовляв, львів’яни і гості міста Лева приходять на поєдинки «Шахтаря» у єврокубках для того, щоб подивитися на континентальних ґрандів. Це також аргумент, проте виключно супутній. Прогулюючись впродовж усього дня, який вінчав півфінал Ліги Європи, вулицями галицької столиці, не зустрів жодної українсько- чи російськомовної особи, яка публічно визнала б: «Результат мені байдужий» чи «Вболіватиму за Коноплянку». Якраз навпаки – склалося враження, що засвідчити свою причетність до успіхів «гірників» було для галичан, які на трибунах, безперечно, складали переважну більшість, стало цього дня у Львові чимось на кшталт правила хорошого тону.

«До «Шахтаря» можна ставитися по-різному, але треба визнати одну деталь: з ситуації, в якій донеччани вимушено опинилися, вони вийшли на 15 за 12-бальною шкалою оцінювання, - сказав у коментарі UA-Футболу вранці напередодні матчу колишній гравець «Карпат» і «Металіста», а потім наставник «Волині» й «Олександрії» Роман Покора. – Після стількох кадрових втрат у спроможність «гірників» дійти до півфіналу Ліги Європи не вірив ніхто. Та «Шахтар» цей успіх заслужив. Все тому, що власник клубу не вмішується в роботу наставника, а всеціло довіряє Мірчі Луческу».

А Коноплянку трибуни «Арени Львів» таки підтримували. Один вболівальник навіть розгорнув полотнище з текстом: «Коноплянка, подаруй моїй дружині футболку до її Дня народження». Коли диктор по стадіону оголошував склади команд, свист звучав після кожного з прізвищ гостей, окрім двох – нашого Євгена і Ґжеґожа Криховяка. З Коноплянкою усе наче й зрозуміло. А ось Ґжеґожа особисто підтримували сотні поляків, чия присутність на вулицях Львова впродовж дня була аж занадто помітною. Річ у тім, що пересічних галичан від звичного проводження дозвілля стримував фактор Чистого четверга, тоді як не менш набожні поляки Великдень відсвяткували разом із рештою католицького світу й відповідно пили й розважалися з абсолютним моральним спокоєм. Оскільки ж «конкуренції» за місця у кнайпах з боку українців було обмаль, польські гості мали повну свободу маневру й вибору закладів.

Наставник донеччан Мірча Луческу дивувати суперників складом не став. У воротах грав Андрій П’ятов. В обороні справа наліво розташувалися капітан Даріо Срна, Олександр Кучер, Ярослав Ракицький та Ісмаїлі. В опорній зоні діяли Максим Малишев і Тарас Степаненко. Під нападником Факундо Феррейрою грав Віктор Коваленко. З флангів атаку підтримували Марлос і Тайсон.

Не було несподіванок, враховуючи кадрові втрати, й у стартовій одинадцятці «Севільї». У воротах Унаї Емері, як і у решті матчів поточного розіграшу Ліги Європи, грав Давід Сорія. Пару центральних оборонців склали Аділь Рамі та капітан Даніель Каррісо. Справа захищався Маріано Феррейра, зліва – Серхіо Ескудеро. Стівен Н’Зонзі утворив разом із Криховяком дует «хвилерізів». Під нападником Кевіном Ґамейро грало тріо Вітоло – Евер Банеґа – Коноплянка.

Матч донеччани розпочали наче й у звичному для себе цьогорічному єврокубковому режимі. Закрившись в обороні, «гірники» вичікували на нагоду провести швидку проникаючу контратаку. Та воно так і не так одночасно. Бо щойно «помаранчево-чорні» вибігли числом у наступ вперше, як їхню оборону швидкісним рейдом, проскочивши трьох суперників, прошив Коноплянка. Проте Євген діяв індивідуально й м’яч на половині суперників загубив. Зате коли через дві хвилини партнери українця організували колективний контрвипад, оборона «Шахтаря» виявилася безпомічною. Андалусці пройшли крізь лави «гірників», наче поміж бочки з відомого анекдоту. Класична комбінація в три паси: довга вертикаль низом із власної половини – скидка Ґамейро, який стояв спиною до воріт на підступах до карної зони вправо – фінти і точний удар поміж ніг П’ятову від Вітоло. 0:1.

Після пропущеного голу план А від Луческу довелося відхиляти і вмикати інший варіант. Та поки донеччани перелаштовувалися на план Б, іспанці ще якийсь час продовжували контролювати ситуацію на полі. Альтернатива ж від тренера «гірників» полягала в зміщенні Тайсона в центр і активному використанні в наступі двох крайніх оборонців одночасно. Такий хід виявився для севільців одкровенням. Донеччани через передачі Тайсона з центру провели два поспіль кинжальних випади через обидва фланги. Спершу простріл Ісмаїлі, в останню мить вибивши м’яч з-під ніг Феррейри, ліквідував Рамі. З пасом Срни справа Ескудеро впорався зовні спокійніше, проте насправді відчувалося, що оборона команди Емері обороняється на максимумі. Андалусці спробували зупинити стрімкі фланги суперників, зміщуючи туди додаткові сили, але натомість оголили центральну вісь. Саме через неї після відмінного пасу Ракицького увірвався на ударну позицію, змістившись із флангу, Марлос. Ледь увійшовши до карної зони, бразилець пробив на техніку в лівий від себе кут – 1:1.

Вирівнявши становище, донеччани від тактики, яка дала ефект, відмовлятися вже не збиралися. Тайсон залишався у центрі, а Срна та Ісмаїлі надалі виконували роль латералів. Прилаштуватися до такої розстановки опонентів севільцям не вдавалося. Небезпека поблизу з ворітьми Сорії виникала регулярно. Виводити донеччан вперед тричі міг Тайсон. Спершу бразилець трохи неточно пробив метрів з 18-ти. Трохи згодом, коли оборонці «Шахтаря» перехопили м’яч у Коноплянки, донеччанам вдалася контратака. Марлос, протягши м’яч через півполя, знову віддав на Тайсона, а той знову пробив неточно. Третій випад ініціював уже Малишев. Він перехопив м’яч у центрі поля і відразу відправив Тайсона у прорив. На цей раз м’яч після удару бразильця рикошетом від ноги суперників вийшов на кутовий. Коли ж «гірники» корнер розіграли, Марлос зліва виконав навіс, а Степаненко, вибігши з-за спин оборонців, вколотив м’яч з меж воротарської зони під поперечину – 2:1.

Прийти до тями гравцям «Севільї» до перерви так і не вдалося. Навіть Емері, деригуючи з допомогою жестів діями команди з-за меж поля, рукою постійно наголошував характерне «заспокоїтися». То за умови, що після шаленої 30-хвилинки трохи збавили оберти в кінцівці й донеччани.

Після перерви ж донеччани повернулися до плану А. Вони знову перейшли на класичну розстановку 1 – 4 – 2 – 3 – 1, знову чітко зосередилися на контрнаступі. З тією лишень різницею, що на відміну від дебюту зустрічі, захищалися «шахтарі» організовано. «Севілья» ж свій наступ будувала через лівий край, через Коноплянку. Двічі Євген виконував небезпечні проникаючі передачі низом до меж карної зони, які суперники переривали. А ще в одній ситуації українець обігрався в короткий пас з Банеґою. Евер у свою чергу теж коротко скинув кулю під удар Каррісо. Капітан пробив сходу метрів з 20-ти, але в стулку не влучив. Власне, то була остання для Коноплянки нагода себе проявити. На 59-й хвилині Емері, освіживши фланг, провів звичну для себе заміну – на Євгенове місце вийшов Міхаель Крон-Делі.

Важко сказати, прогадав з цією заміною Емері чи ні, але за нетривалий період перебування данця на полі гострота в діях гостей зникла майже повністю. Втім, то радше пружина донецьких контратак почала працювати справніше, ніж на старті другої половини. «Гірники» здійснили кілька поспіль організованих вилазок на половину суперника й велике щастя андалусців, що в завершальній фазі суперникам бракувало чіткості при передачах.

Коли ж до завершення поєдинку залишалося 20 хвилин, трапилася драма. Крон-Делі з Марлосом у середині поля намагалися випередити одне одного й у наслідок цього єдиноборства данець впав, скорчившись у страшній гримасі. Гравці «Севільї» почали сигналізувати, що потрібна заміна, тоді як Марлос схопився за голову. Вочевидь бразилець вирішив, що важка травма коліна сталася через зіткнення, проте телеповтори демонструють, що бразилець суперника не чіпав взагалі. Нещасний випадок – Міхаель невдало підвернувся.

Між тим, відразу з поспішним виходом на поле Коке севільці влаштували на ворота П’ятова величезний штурм. До взяття воріт він призвів ледь не одразу, однак лайнсмен зафіксував у Ґамейро, який замкнув простріл Ескудеро зліва, вкрай сумнівний офсайд. Та севільці під акомпанемент емоційних закликів Емері нестися вперед натиску не припинили й невдовзі Ґамейро, вийшовши з П’ятоваим на побачення, пробив неточно. В епізоді ж, коли Кевінові залишилося ледь не в’їхати з м’ячем у ворота після зрячої передачі від Вітоло справа, «гірників» якимось неймовірним чином, перебивши кулю в підкаті над поперечиною, врятував Кучер.

Вгомонилися андалусці лише тоді, коли досягли бажаного. Нерви здали у Феррейри. Купившись на фінт Вітоло, Факундо на лівому боці карної зони пішов у підкат і зачепив ногу суперника. Пенальті Ґамейро виконав чітко – 2:2.

В решту часу «гірники» все ж зробили спробу вирвати перемогу, а потрійна заміна, яка попервах виглядала з боку Луческу банальним затягуванням часу, навіть трохи пожвавила гру і дозволила «гірникам» заробити два кутових. Втім, загрози воротам Сорії ці «стандарти» не таїли. Як і завершився нічим заключний у матчі штрафний від «Севільї».

2:2 – команди видали могутній поєдинок, а його результат навряд чи ґарантує андалусцям перед домашньою грою-відповіддю бодай найменшу перевагу. Надто різні ігрові відрізки видали суперники у Львові.