Герой футбольного дня. Василь Сачко

Бувають тренери з перчинкою, бувають – пихаті, наче павичі, бувають просто хороші хлопці. А бувають ніякі… Можна було б сказати – "ні риба, ні м'ясо", але промовчимо лише з поваги до тих ігрових заслуг, які має за своєю спиною Василь Вікторович Сачко.

Але з тим, що відбувається, потрібно щось робити. Звісно, в українському футболі багато проблем. Звісно, - "Ворскла" далеко на самодостатня в плані організації команда, звісно, є запитання щодо кадрового наповнення колективу. Але той застій, який спостерігається на шляху полтавського колективу (і не лише, власне, на міжнародній арені, але й на внутрішній), не може бути виправданим ніякими причинами. Він змушує говорити про Василя Сачка як про спеціаліста дуже й дуже обмеженої кваліфікації.

Василь Вікторович гарно все розповів на післяматчевій прес-конференції, пояснивши провал, здавалося б, цілком земними факторами. Та до даної ситуації влучно підходить приказка "скільки в решеті є води – стільки у хлопця є правди". Суть в тому, що "Ворскла" після болісного удару від "Жиліни" в минулій Лізі Європи, припустилася тих самих помилок тепер вже з суперником простішим. Руху вперед – ніякого, висновків з помилок – ніяких; лише ті самі болісні помилки.

Ну хай їй, тій "Жиліні"… Але ж перед очима – останній матч "Ворскли" в чемпіонаті України, в якому полтавчани припускалися кричущих помилок в організації як захисту зокрема, так і гри в цілому. Тобто, це не та ситуація, коли чиряки вирвалися на поверхню несподівано, в найнеочікуваніший момент. Це та ситуація, коли рана кровоточить давно, але ніяких лікувальних мір не проводиться.

Й не сказати, що Василь Сачко не бачить того, що відбувається з командою. Після матчу з "Олександрією" тренер тверезо оцінив ситуацію, зауваживши, що так в захисті грати не можна. Минуло кілька днів – і знову ті ж граблі. Значить, проблема системна, а розуміння її наявності не допомагає в процесі її вирішення.

Ще один важливий момент – то психологія команди. Слушно зауважив тренер "Локомотіви", мовляв, "Ворскла" вийшла на матч неготовою, з осиновим листям замість колін. І нереалізований пенальті Дмитром Хльобасом, пропущений м'яч відразу після свого голу, нездатність організувати нормального фінального штурму, - лише підтвердження того, що й так на поверхні.

І не треба говорити, що ми від "Ворскли" надто багато вимагаємо. Адже тут навіть не йдеться про вихід до групового етапу, куди полтавчани колись пробивалися під керівництвом Микола Павлова. Тут би навчитися просто не програвати заштатним клубам на кшталт "Жиліни" чи "Локомотиви". Чи наш футбол вже навіть на таке не здатен?

Фото - UA-Футбол