UA-Футбол представляє суперника. Сельта (Віго, Іспанія)

Вперше в поточному єврокубковому сезоні "Шахтар" зустрінеться з дійсно гідним суперником. У порівнянні з "Сельтою" "Брага", "Гент" та "Коньяспор", з якими "гірники" сперечалися на груповій стадії Ліги Європи, виглядають дитячою забавкою.

"Сельта" – сильна, але чи сильніша від "Шахтаря"? Навряд чи на це запитання вдасться відповісти до матчів. Та й, власне, не факт, що вдасться відповісти на нього і після них. "Сельта" цього сезону перемагала "Барселону" та "Реал", але програвала "Алавесу", "Леганесу" і "Ейбару". Ймовірно, долю протистояння "Сельти" та "Шахтаря" вирішать деталі: психологічний стан команд, тренерські ходи, можливо, суперечливе суддівське рішення. Відомо лише те, що боротьба буде запеклою.

"Все в та для Віго"…

Мануель де Кастро, ініціатор ідеї про створення клубу "Реал клуб Сельта"

Віго не бажав залишатися осторонь великого іспанського футболу. Місто представляли дві команди, але жодна з них не володіла ресурсами та засобами, які дозволяли б зіграти на всеіспанській футбольній арені. Так і зародилася ідея дві команди перетворити на одну, - але більш потужну.

Про необхідність подібної реформи в своїх статтях писав редактор місцевого спортивного журналу Мануель де Кастро. Журналіст швидко знайшов однодумців, які в 1915-му році й сформували відповідний рух із девізом "Todo por y para Vigo" – "Все в та для Віго". Ідея набирала популярності, приглянувшись й керівникам тих самих місцевих команд – "Реал Віго Спортінга" та "Реал Клуб Фортуна". В червні 1923-го року де Кастро виступив з ініціативою на зборах Королівської іспанської федерації футболу - і рішення про злиття двох структур в одну було підтримане одноголосно.

Процес пішов. В липні оголосили про злиття на місцевому рівні, а в серпні врегулювали всі деталі та обрали для нової команди назву. Серед низки варіантів, - "Реал Юніон де Віго", "Клуб Галіція", "Реал Атлантик", "Бреоган", "Реал Клуб Олімпіко", - перевагу було надано останньому. Але з поправками. Назву команди вирішили пов'язати з кельтами (від цього одне з прізвиськ команди – "кельти"), які проживали на території Галіції. Ось так і утворився "Реал Клуб Сельта" з президентом Мануелем Барсена де Андресом та 64-а футболістами.

Першочерговий варіант форми "Сельти" складався з червоних футболок, чорних трусів та синіх гетрів. Пізніше команда вбралася в сині кольори, а потім – в блакитно-сині (від цього ще одне прізвисько – "небесні") у відповідності до кольорів галісійського стягу. На емблемі "Сельти" зображений хрест Святого Джеймса, а посередині – синій щит з абревіатурою "Сs" ("Club Celta"). Також помітною є корона. В 1923-му році "Сельта" стала одним з небагатьох клубів, які опинилися під королівським патронатом. Емблему "кельтів" наділили відповідним символом; в часи Другої Іспанської Республіки "Сельта" позбулася зображення корони на гербі, але знову отримала його з відновленням монархії.

***

"Сельта" ніколи нічого не вигравала на елітному рівні іспанського футболу. Три тріумфи в другому за рангом іспанському дивізіоні (1935/36, 1981/82, 1991/92), а також звитяга в Кубку Інтертото (2000) – це лише перехідні етапи і, відповідно, проміжні успіхи. Найкращим досягненням "кельтів" в чемпіонаті Іспанії є четверте місце (здобувалося двічі в історії – 1947/48 та 2002/03), в Кубку країни – фінал (1948, 1994, 2001).

Вперше в елітному дивізіоні країни команда зіграла в сезоні 1939/40, посівши тоді підсумкове десяте місце. Згодом був зліт на 5-ту позицію, а потім – падіння до нижчого дивізіону. Стабільністю для "Сельти" відзначився період часу з середини 40-х до завершення 50-х років. "Небесні" впевнено трималися в компанії найліпших команд країни, заскочивши одного разу на четверте підсумкове місце і до фіналу Кубку Іспанії, а в основному займаючи місця в середині турнірної таблиці. Занепадом ознаменувався період з 1959-го по 1969-й роки. Десять сезонів "Сельта" провела в Сегунді, примудрившись одного разу протягом цього періоду дійти до півфіналу Кубку країни. Далі, - до 1975-го року, - перебування в еліті іспанського футболу, а далі – "гойдалки".

Командою-ліфтером, "курсуючи" між двома лігами (одного разу "кельти" опустилася навіть до третього дивізіону) "Сельта" була аж до початку дев'яностих. З 1992-го року "небесним" вдалося осісти в Прімері і записати до історії один з найуспішніших періодів командних досягнень. Шість поспіль сезонів "Сельта" трималася в групі біля лідерів – між четвертим та сьомим підсумковими місцями. На той час припав і єврокубковий прорив.

За підсумками сезону 2003/04 "Сельта" понизилася в класі, але з першої ж спроби зуміла повернути собі місце у еліті. Ба більше, відразу після повернення відбувся прорив – шоста підсумкова позиція. В сезоні 2006/07 "кельти" змагалися на двох фронтах – і з діаметрально протилежними результатами. Міжнародний успіх (вихід з групи Кубку УЄФА і прохід однієї стадії плей-офф) затьмарився провальним виступом на внутрішній арені. "Сельта" фінішувала 18-ю і опустилася до Сегунди.

З того негаразди лише розпочалися. З вильотом з елітного дивізіону у "кельтів" розпочалися проблеми зі спонсорами та інвесторами. Виникла реальна загроза ліквідації активів клубу. Зрозуміло, що виплутуватися з кризи довелося за рахунок продажу ресурсів. "Сельта" розсталася з багатьма провідними футболістами, а тим, хто залишився, були запропоновані "урізані" контракти.

Три перших сезони у Сегунді "Сельта" боролася за те, аби не опуститися ще нижче. Лише в сезоні 2010/11, коли клубом були підписані нападники Давід Родрігес та Енріке де Лукас, а тренером команди став Пако Еррера, ситуація пішла на покращення. Шосте місце Сегунди, а за ним – й друге, яке зумовило підвищення команди в класі.

До визнання оновлена команда йшла поступово. Спочатку було сімнадцяте місце Прімери, потім – дев'яте, восьме і нарешті – шосте, яке й дало право "Сельті" зіграти в Лізі Європи. Поточна єврокубкова кампанія – дев'ята для "кельтів" у своєму роді.

***

Почалася єврокубкова історія галісійців в далекому 1971-му році, коли був виліт на першій же стадії Кубку УЄФА від шотландського "Абердіна". Наступної спроби довелося чекати більше 25-ти роки. В Кубку УЄФА 1998/99 "Сельта" дійшла до чвертьфіналу, поступившись "Марселю" Ролана Блана, Роберта Піреса, Фабріціо Раванеллі, Крістофа Дюгаррі і Вільяма Галласа. В наступному сезоні – повторення сценарію з вильотом у чвертьфіналі від французької команди. Цього разу, правда, від "Ланса".

В сезоні 2000/01 – знову чвертьфінал Кубку УЄФА, в якому перепоною для "Сельти" стала "Барселона". Саме під час цієї єврокампанії "кельти" вперше зійшлися в протистоянні з командою із України. В третьому раунді Кубку УЄФА (формально – 1/16-а фіналу) галісійці здолали "Шахтар" 1:0 за сумою двох матчів. Вирішальним виявився гол Катаньї на 28-й хвилині матчу-відповіді.

В двох наступних розіграшах Кубку УЄФА "Сельта" вилетіла на другій та третій своїх стадіях. А в сезоні 2003/04 "кельти" вперше і поки що востаннє в своїй історії зіграли у Лізі чемпіонів. Пройшовши в кваліфікації чеську "Славію", "Сельта" посіла друге місце в групі з "Аяксом", "Брюгге" і "Міланом" (слідом за італійським грандом). В 1/8-й довелося зіграти з "Арсеналом", який завдав команді Радоміра Антіча двох поразок (2:3 і 0:2).

Через півтора року, - в сезоні 2006/07, - "Сельта" зіграла в Кубку УЄФА, подолала груповий етап, перший раунд плей-офф і вилетіла від "Вердера" на стадії 1/8-ї фіналу. Після того з єврокубками була перерва на десять років.

В поточній Лізі Європи "Сельта" стартувала відразу з групового етапу як шоста команда чемпіонату Іспанії – завдяки високим квотам чемпіонату і тому, що сьома команда чемпіонату, а також володар національного Кубку заробили право стартувати з групового етапу Ліги чемпіонів.

В квартеті "Сельта" змагалася з "Стандардом", "Аяксом" та "Панатінайкосом". Команда Едуардо Беріццо посіла друге місце, здобувши дві перемоги (над греками) і три нічиї (дві - з бельгійцями і домашню – з нідерландцями). Відповідно, поразка була лише одна – від "Аяксу" в гостях. В цих матчах тренер широко застосовував ротацію, не надаючи, очевидно, Лізі Європи надважливого значення.

"З "Атлетико" ми грали у свій футбол і з цим стилем і помремо. Адже саме така гра привела нас туди, де ми є зараз"…

Яго Аспас, кращий бомбардир "Сельти" в поточному сезоні

Едуардо Беріццо очолює команду з липня 2014-го року. Тобто, триває вже третій сезон "Сельти" під керівництвом аргентинського наставника. Для Беріццо "Сельта" – перший європейський проект. До цього була робота з "Естудіантес" і "О'Хіггіс", якого Беріццо зробив чемпіоном Чилі. Беріццо виступав за "Сельту" гравцем – був основний центральним захисником команди в період її розквіту (коли "Сельта" виступала в Лізі чемпіонів).

Нині "Сельта" - це команда, яку навряд чи щось змусить діяти від захисту. Слова, сказані Яго Аспасем після поєдинку з "Атлетико", якнайкраще характеризують не стиль, а характер і відданість команди стилеві. Стилеві атакуючому; стилеві, який полягає у володінні м'ячем і ініціативи, який будується на швидкості, мобільності і винахідливості футболістів.

Невміння "Сельти" закриватися не означає того, що "Сельта" не використовує в своїй грі контратаки. "Кельти" працюють, наче пружина під тиском – швидко стискаються і так само швидко вистрілюють. Проблемою Едуардо Беріццо є захист, а також коротка лава для запасних.

В цьому сезоні команда вела боротьбу відразу на трьох фронтах. Взимку на другий план відійшли Ліга Європи та чемпіонат Іспанії, оскільки "Сельта" сконцентрувалася на Кубку Іспанії. Заради просування в цьому змаганні тренер навіть приносив у жертву поєдинки регулярного чемпіонату, виставляючи не основний склад. Але старання виявилися марними – до фіналу Кубку "Сельта" не пройшла. Несподівано команду, яка до того в ефектному стилі переграла мадридський "Реал", вибив "Алавес".

Суперник зіграв проти "Сельти" хитро. В'язав гру, затягував команду Едуардо Беріццо до в'язкої фізичної боротьби і не помилявся при захисті. Щільні центральні редути "Алавеса" виявилися непрохідними для "кельтів". Та поразка стала серйозним психологічним удар для галісійців.

Воротар команди – Серхіо Альварес. Свій до кінчиків пальців, хоча далеко не завжди був основним. Протягом своєї кар'єри, - а грає Альварес на дорослому рівні з 2004-го року, - голкіперові доводилося сидіти за спинами Хаві Вараса і Родрігеса Йоеля. Провів чимало матчів за дублюючий склад "Сельти", але й в основній команді його статистика пристойна. Типовий представник воротарського цеху в плані того, що здатен на куражі витягнути найважчий поєдинок. Але на своєму звичайному рівні Серхіо Альварес не є непробивним.

Захист – найбільш проблемна ланка "Сельти". Команда, повторимося, не любить і не дуже добре вміє захищатися. До того ж, сама по собі лінія оборони сформована з досить нестабільних і суперечливих постатей. Не може бути претензій хіба що до Уго Мальо – капітана команди; правого мобільного оборонця, який чудово підключається до атак. Уго Мальо не має проблем з фізичною підготовкою, повертається до своєї зони, але це не означає того, що він не потребує підтримки і підстраховки. А ось з останнім у "Сельти" є проблеми. Тому "кельти" й пропускають багато – лише п'ять команд чемпіонату Іспанії на даний момент пропустили більше голів, аніж галісійці.

Правий фланг оборони належить Хонні Кастро. 22-й іспанець вже п'ятий сезон стабільно виступає за першу команду "Сельти". Не настільки небезпечний у себе на фланзі, як Уго Мальо. Не достатньо цупкий. Бернард чи Тайсон, - кому вже довіриться Фонсека, - отримуватимуть шанси забігати оборонцеві за спину, враховуючу ту деталь, що "Сельта" дуже часто високо підіймає лінію оборони. Кабраль і Ронкалья – центральні захисники.

Кабраль – це слабке місце "Сельти". Неповороткий і авантюрний захисник, сильною якістю якого є хіба що здатність ефективно вести силові єдиноборства. Але Кабраля можна проходити на швидкості і за допомогою хитрощів. Також аргентинець здатний власноруч організувати собі проблеми. Інша справа – Ронкалья. Футболіст – більш високої кваліфікації, аніж його партнер. З першою передачею, з вмінням притримати м'яч, заспокоїти гру. В "Сельті" проводить перший сезон, а до того виступав у італійській Серії А.

Альтернативою основним центральним оборонцям можуть бути Планас та Фонтас. Обидва – вихованці "Барселони", які так і не зуміли витримати високих вимог каталонського клубу. Відверто посередні футболісти.

Побудова в центрі поля залежить від того, яку тактику обере Едуардо Беріццо – 4-3-3 чи 4-2-3-1. В будь-якому випадку, не підлягає сумнівам місце в основі Ніколи Радоя – сербського опорника, який проводить прекрасний сезон. Футболіст - з прекрасним баченням поля і розуміння гри. При цьому, витривалий і фізично сильний, з потужним ударом. Вміє розігнати атаку, вміє підтримати наступ другим темпом, вміє виконувати стандарти.

Поруч з ним діятимуть чилійці Пабло Ернандес та Марсело Діас. Технічні і винахідливі футболісти, але – нестабільні. Ернандес більш прямолінійний, спрямований на руйнування, грубуватий футболіст. Діас не цурається креативної роботи, сміливо бере на себе ініціативу. Чилійцям не можна дозволяти грати – щільна опіка і пресинг вибивають їх з колії. В протилежному випадку Ернандес та Діас забезпечать серйозну підтримку форвардам "Сельти".

Когось з чілійців може підмінити Даніель Васс. Для Едуардо Беріццо данець – сильний козир, якого час від часу можна й притримати в рукаві. Світлою головою, - під колір свого волосся, - Васс відзначався ще в "Евіані". Саме грою у Лізі 1 Даніель заслужив інтерес до своїй персони з боку кількох топ-клубів, серед яких – "Челсі", але в підсумку Даніель опинився у "Сельті". Креативний, творчий, винахідливий і розумний футболіст. З поставленим ударом, з арсеналом нешаблонних розіграшів стандартів, з відмінною передачею. Те, як Васс з Ніколою Радоя переграли центральну вісь "Реалу" в кубкових поєдинках, найкраще характеризує футболістів. Мінус Даніеля Васса – неефективність в силових єдиноборствах, нездатність діяти в щільній манері. Але проти "Шахтаря" ці мінуси можуть і не проявитися – "гірники" навряд чи "в'язатимуть" гру. Альтернатива в центрі поля – Хосабед і Хосеб Сене. Але обом не вистачає ігрової практики.

Ще один козир тренера "Сельти" - Піоне Сісто. Цей темношкірий півзахисник-нападник на такому високому рівні проводить лише перший сезон. "Сельта" знайшла його в "Мідтьюлланні". Витривалий, швидкий, а головне – розсудливий футболіст. Піоне Сісто намагається діяти максимально раціонально – бити при першій-ліпшій нагоді, обігрувати або навпаки - тримати м'яча, дочікуючись партнерів. Для Паулу Фонсеки складність полягає в тому, що Піоне Сісто тренер "Сельти" може використати як в нападі, так і в півзахисті. Або взагалі приберегти на потім, кинувши в бій тоді, коли "гірники" витратять чимало сил. Важливо не дати Піоне розбігтися, відчути впевненість у ногах.

Й нарешті – нападники. Цар і бог тут – Яго Аспас. П'ятнадцять голів у 28-ми матчах говорять самі за себе. Аспас – не прив'язаний до позиції нападник. Йому комфортно як в центрі, так і на флангах. Не цурається опускатися за м'ячем в глибину поля, або навпаки – банально вичікувати біля чужих воріт. Швидкий, з відмінним гольовим відчуттям. Намагається пробивати по воротах в будь-якій ситуації, не лише – в зручній. Корисний як у штрафному майданчику, так і поза його межами.

Тео Бонгонда – молодий бельгієць, швидкий і віртуозний. Здатен випалювати фланг, а також "закидати" штрафний майданчик подачами і прострілами. Добре відчуває момент. Любить вискакувати на вільний простір, вибігати із-за спин. Для нього також важливо відчути себе в своїй тарілці. Може вибитися з колії в момент, коли щось для його команди складається не так.

Йон Гвідетті – шведський центральний нападник, доволі кремезний. Пограв в Нідерландах, Англії і Шотландії (і це – в свої 24-и), любить і вміє поштовхатися. Йому близька британська манера гри, але при цьому Гвідетті добре почувається в швидкісному низовому футболі, який продукує "Сельта". Забиває не надто багато, іноді помиляється в простих ситуаціях. Але чудово виснажує суперників, діє на нерви оборонцям. Важко сказати, чи з'явиться Гвідетті в старті хоча б одному з матчів проти "Шахтаря". Але те, що свої хвилини отримає, сумнівам не підлягає.

В процесі ротації тренер час від часу використовує й Джузеппе Россі – нападника, відомого за виступами у "Вільярреалі" та "Фіорентині". Звичайно, Россі поступається своїм партнерам в майстерності і витривалості, але здатен взяти свого за рахунок досвіду і футбольної хитрості. Восени Россі частенько грав у Лізі Європи – п'ять матчів, три з яких – в основному складі.

"Проти "Сельти" доведеться серйозно поборотися за ініціативу, адже Едуардо Беріццо прагне контролювати хід матчу"...

Роберто Моралес, експерт з іспанського футболу

Для Паулу Фонсеки це буде серйозне випробування. "Сельту" не взяти просто так – голими руками. "Сельта" – це вперта команда, яка не здатна підлаштуватися під суперника. Навпаки, потрібно підлаштуватися під "Сельту". Галісійці мають слабкі місця, але з приводу них не комплексують. Завдання "Шахтаря" – не дозволити "кельтам" відчути себе господарями ситуації. Завдання Фонсеки полягає в тому, щоб організувати гру "Шахтаря" таким чином, аби вона якраз й натискала на слабкі місця "Сельти". Тоді галісійці банально не зможуть проявити своїх чеснот.