Згадуючи 1986-й і Динамо. Огляд іспанських і французьких ЗМІ перед матчем Марсель - Атлетіко

Іспанська Marca зібрала 25 найцікавіших фактів, пов'язаних з фіналами Ліги Європи і її попередників. Не обійшлося і без київського Динамо. Раніше Ліон приймав всього один фінальний матч єврокубків: в 1986 році Динамо обіграло тут Атлетіко з рахунком 3:0 і стало переможцем Кубка володарів кубків. Цій темі видання присвятило окремий матеріал, але про нього - нижче.

Частіше за всіх у фіналі турніру грали поляк Крістіан Кулик і іспанець Енріке Рібелес: по чотири рази. Кулик зробив це в складі менхенгладбахської Борусії в сезонах 1972-73, 1974-75, 1978-79 і 1979-80. Рібелес виступав ще в фіналі Кубка Ярмарків: по два рази за Валенсію та Барселону. В активі Вітолj і Гамейро - по три фінальних матчs Ліги Європи. Якщо в Ліоні вони зіграють хоча б хвилину, то приєднаються до рекордсменів.

Найкращим бомбардиром фінальних матчів є наставник Баварії Юпп Хайнкес. Німець забив п'ять голів у трьох матчах у складі менхенгладбахської Борусії. По чотири м'ячі в активі Кевіна Кігана і Вісенте Гільота.

Гравцем, який частіше за всіх перемагав в Лізі Європи, є Хосе Антоніо Рейєс. Свої п'ять титулів він виграв в 2010, 2012, 2014, 2015 і 2016 роках. Дві перші перемоги в турнірі Рейєс святкував як гравець Атлетіко, інші - як гравець Севільї.

Найшвидший гол в фіналі забив молодший брат Карла-Хайнца Румменіге - Міхаель. У фіналі 1993 нападаючий дортмундської Боруссії вразив ворота Ювентуса вже на другій хвилині. Це було в Дортмунді в рамках першого матчу. Втім, титул все одно виграв Ювентус, який виграв обидві зустрічі - 3:1 і 3:0.

Всього трьом футболістам вдавалося відзначитися хет-триком у фіналі. Це Вісенте Гільот, Луїс Пуйоль і Юпп Хайнкес. Перші двоє забили по три м'ячі у фіналі Кубка Ярмарків, а Хайнкесс - у фіналі Кубка УЄФА. Гільот забив три м'ячі у ворота Барселони у фіналі 1962 року, Пуйоль відзначився у воротах Сарагоси в 1966, а Хайнкес вразив ворота Твенте в фіналі 1975 року.

Найшвидше видалення закріплено за захисником дортмундської Боруссії Юрген Колером. У фіналі 2002 року він у власному штрафному порушив правила проти нападника Фейєноорда Йона-Даля Томасона і отримав червону картку вже на 32-й хвилині. Голландці виграли матч з рахунком 3:2.

У шести фінальних матчах переможця вдалося визначити тільки в серії пенальті. Рекордсменами за кількістю таких ігор є іспанські клуби - Севілья і Еспаньол. Севілья таким чином перемогла Бенфіку і, власне, Еспаньол, а сам Еспаньол - Байєр і Севілью.

Марсель раніше два рази виходив у фінал Ліги Європи і два рази програв. У 1999 році команда поступилася Пармі 0:3, а в 2004 - Валенсії 0:2.

Ще жодному французькому клубу не вдавалося здобути перемогу в фіналі. Крім Марселя, який два рази доходив до вирішального матчу, виграти турнір також намагалися Бордо із Зінедіном Зіданом і Бастія. Обидві команди програли відповідно Баварії і ПСВ.

Рекордсмен за кількістю перемог в Лізі Європи - Севілья, яка виграла турнір п'ять разів. По три перемоги у Барселони, Ювентуса, Інтера, Ліверпуля та Валенсії. В активі Атлетіко - дві перемоги. Перша - над Фулхемом завдяки голу Форлана, а друга - над Атлетіком завдяки голу Фалькао.

Восьмий фінал для Дієго Сімеоне. Раніше головний тренер Атлетіко брав участь у фінальних матчах Ліги чемпіонів - два рази, Кубка Іспанії - один раз, Суперкубка УЄФА - один раз, два рази - Суперкубка Іспанії і два рази Ліги Європи. Аргентинець виграв в чотирьох матчах з семи.

Найуспішнішими тренерами в Лізі Європи є Джованні Трапаттоні і Унаї Емері. Обидва виграли по три трофея. Італієць зробив це з Ювентусом (двічі) і Інтером, а іспанець - з Севільєю.

Атлетіко програв всі фінали, в яких була серія пенальті. Всього таких матчів було чотири. Два рази Матрацники програли в серії 11-метрових ударів у фіналах Кубка Іспанії - Реалу і Реал Сосьєдаду, один - Реалу - в Лізі чемпіонів і один в Кубку Інтертото Вільярреалу.

Одинадцятий фінал для Фернандо Торреса. У середу ввечері іспанський форвард однозначно буде найдосвідченішим футболістом на полі. Раніше він брав участь в десяти фіналах різних турнірів: чемпіонату світу, чемпіонату Європи, Ліги чемпіонів... Що стосується Ліги Європи, то це буде його другий фінал. У першому (в 2013 році) гол Торреса допоміг Челсі здолати Бенфіку.

Також Marca згадала всі єврокубкові фінали, в яких брав участь Атлетіко - і з'ясувалося, що зазвичай справи в них ідуть не так, як хотілося б мадридським футболістам. «У фіналах завжди доводиться страждати. Але Лігу чемпіонів ми програли не тільки тому, що я не забив з пенальті», - каже Хуанфран, який не реалізував свій удар в серії пенальті у фіналі Ліги чемпіонів 2016 року з Реалом.

Протистоянню з київським Динамо в фіналі Кубка володарів кубків 1986 року видання приділяє особливу увагу, адже Атлетіко повернувся до Ліона 32 роки потому. Матрацники тоді програли з рахунком 0:3. «Після матчу я втратив відчуття реальності і навіть не пішов на вечерю», - каже колишній захисник команди Мігель Руїс Гарсія. «Ми були приголомшені, адже суперник повністю нас переграв», - нападник Хорхе да Сільва.

Стартовий склад Атлетіко на матч з Марселем за версією Marca

Sport.es наводить слова арбітра фінального матчу голландця Бьорна Кюйперса, який напередодні поспілкувався з прес-службою УЄФА. «Я дійсно щасливий, адже це буде мій восьмий фінал в кар'єрі і кожен з них по-своєму особливий. Призначення на цей матч - честь для всієї нашої суддівської команди. Стільки людей стежать і аналізують тебе під час матчу, тому потрібно зберігати спокій і бути впевненим в кожному своєму рішенні», - каже Кюйперс.

Журналісти L'Equipe, зрозуміло, більше уваги приділяють Марселю, але роблять це не настільки захоплено, як їх іспанські колеги формують антураж навколо Атлетіко. Видання виділило п'ять ключових дат/матчів на шляху Олімпіка до фіналу і оформило їх у відео, яке «На жаль, заблоковано для перегляду в вашому регіоні».

Крім того, окремий матеріал видання присвятило Флорьяну Товену, який в 2013 році став чемпіоном молодіжного чемпіонату світу, а потім - чи не головною надією всієї Ліги 1. Власне кажучи, вся розповідь і побудована на становленні Товена як футболіста, якого ми знаємо. «Флоряан Товен схильний впадати в футбольну крайність: ніякої поваги даним обіцянкам і підписаним контрактам. Сумно», - писав колись колишній редактор France Football.

Саме видання France Football на своєму сайті влаштувало опитування. Читачам запропонували відповісти «Так» або «Ні» на запитання «Чи є Марсель історично головним клубом Франції?». Мається на увазі, що Олімпік дев'ять разів ставав чемпіоном і десять разів - володарем Кубка країни, більше всіх серед французьких клубів доходив до фіналу єврокубків (це третій раз) і є єдиним французьким клубом, який перемагав у Лізі чемпіонів.

На момент написання цих слів в опитуванні взяли участь більше шести з половиною тисяч осіб, і більшість з них вважає Марсель головним клубом Франції незважаючи на результат матчу з Атлетіко.

Також журналісти France Football склали тренерський портрет головного тренера Атлетіко Дієго Сімеоне, підсумовуючи висловлювання про нього іспанських колег за весь час. «Повернення до витоків. Прямий і брутальний футбол. Сімеоне всі ці шість років будує команду за своєю подобою, є головним людським фактором в успіхах всього клубу і несе в собі ідею вічної боротьби з труднощами».

А L'Equipe підготувало тактичний аналіз Атлетіко ери Сімеоне, основною ідеєю якого є висловлення «команду часто несправедливо звинувачують в тому, що вона проповідує анти-футбол».