"До царя мені далеко": Селезньов згадав, як Дніпро дійшов до фіналу Ліги Європи

Екс-форвард "Дніпра" Євген Селезньов розповів, на чому трималася команда, яка п'ять років тому зіграла у фіналі Ліги Європи.

- Як довго футболісти відходять від таких нереальних емоцій?

- У мене був фінал в "Шахтарі", хоча я не грав, саме там я почув слова Луческу, які процитував хлопцям в роздягальні перед фіналом: "Ніколи не згадають тих, хто програв, пам'ятають тільки переможця".

Так, ми пройшли довгий шлях і довелося нелегко після матчу. Це були хороші емоції. Мені здається, що для футболіста найприкріше - це програш у фіналі. Ти не перший, а другий. Є тільки одна медаль - золота.

У мене дуже велика ностальгія по тій команді. Не тільки по футболістам, а за людськими якостями. Я такого ніколи не зустрічав у своїй кар'єрі і навряд чи вже зустріну.

- Після матчу з "Наполі" Віктор Вацко назвав тебе "царем". Що ти відчував у тому поєдинку?

- До царя мені далеко. Це пожартувати люблять. Після гри я відчував теплі емоції, і не розумів, що сталося. Я настільки був знесилений, що тільки на наступний день зрозумів, куди ми вийшли. Прийшов в роздягальню і хвилин 30 сидів опустивши голову: ні думок не було, ні сил - нічого.

Заслуга Маркевича? Первісна. Він побудував гру, розв'язав нам руки. При Рамосі ми грали чітко: крок вправо, крок вліво - розстріл. При Мироні Богдановичу було по-іншому. Він міг тільки сказати: "Та шо ти робиш?". Звичайно, його заслуга дуже велика.

- Ти знав, що "Дніпро" вийшовши в півфінал Ліги Європи написав тим самим нову сторінку історії дніпропетровського футболу?

- Ніхто не очікував, що ми так далеко зайдемо. Думали: "Наполі" - все, приїхали ... Сушіть весла... Їхали на стадіон - все місто стоїть, купа поліції, з готелю нас не випускають, всі на нас кричать... Вийшли на цей стадіон. Початок гри. "Наполі" як почало нас полоскати - берега не бачили. Добре, що вистояли. Бойко такі речі творив, що після цього "Кінг-Конгом" почали називати. Він і в другій грі нас рятував. Вважаю, що нам дуже сильно пощастило.