Поголити інтуриста. Акценти глядача на фінальній грі Ліги Європи

Ліга Севільї - як це банально не звучить сьогодні, інакше не скажеш. Один мій знайомий упевнено пророкував її тріумф ще до півфіналів. Цікаво буде дізнатися, чи він на нього в конторі поставив? Як вони це роблять, шість разів з шести, в різних складах і з різними тренерами? Один з варіантів відповіді нам презентували вчора.

Я б не назвав матч з "Інтером" супервидовищним. Не повірите, за кількістю гольових моментів він навіть був цілком собі середнього рівня. Але п'ять з восьми завершилися голами. І чотири останніх забиті м'ячі виглядали досить ефектно. Звідси і своєрідний "зоровий обман".

Хоча окремо взятий перший тайм був чудовий і змусив згадати незрівнянну поки перестрілку "Ліверпуля" з "Алавесом" в фіналі майже двадцятирічної давності. Але після перерви: "А чи не занадто ми швидко біжимо?" - подумали поліцейські, і зменшили взятий було рекордний темп скорострільності, згадавши про значимість поєдинку.

Таким чином, після чотирьох голів у першій половині гри далі ми побачили лише один - зате вирішальний, забитий з неабиякою часткою везіння. Вражаюча бісіклета Дієго Карлоса благополучно пролетіла б повз каси, якби не супротивник Лукаку, який вдало підвернувся на шляху. Той самий "Лукакіще", за якого там, в Німеччині, вболівав мій приятель-арбітр ...

Але ж гра була кричущо нічийною. Якби не завидна реалізація моментів, їм світили б скромні 1:1. Плюс парочка недомоментів у "Інтера" - по одному в кожному з таймів. Десь так. Тому ціна курйозу імені Лукаку на 74-й хвилині, насправді, ще вища.

А уникнути поразки потім "Інтер" міг лише вісьмома хвилинами пізніше - Кунде з лінії воріт припинив цю відчайдушну спробу тикнути м'яч за "стрічку".

Мабуть, навряд чи варто нарікати на арбітраж голландця Маккелі, що не призначив пенальті у ворота "Севільї" на 16-й хвилині, при 1:1. Рука того ж Дієго Карлоса (вже встиг організувати пенальті в свої ворота в дебюті матчу), в яку потрапив м'яч, перебувала в природному положенні.

Але як же ВАР, був ж рефлекторний рух руки вперед в останню мить, скажуть вболівальники "Інтера". Як на мене, це та сама дрібниця - із серії сантиметрових офсайдів, які не повинні прийматися до уваги. У всякому разі, мій співрозмовник-профі на ній не акцентував уваги, хоча ви пам'ятаєте, на чиєму боці були його симпатії.

Над усіма іншими учасниками фіналу монументальної брилою височить постать Де Йонга - автора вражаючого повітряного дубля у ворота "Інтера" протягом двадцяти хвилин. У першому випадку він в падінні відправив м'яч туди немов з катапульти, у другому - заслав за комір воротареві на бриючому польоті.

До речі, про гоління. Класичне словосполучення "севільський цирульник" неминуче спливло в пам'яті автора після закінчення цієї барвистої вистави. І перед очима постав образ усміхненого майстра з рушником і бритвою в руці: "Хто наступний?"

Таки-поголили "інтуриста" в Кельні. Нехай і не зовсім акуратно, так що добривати скроні довелося самому, але піди - пожалійся! Ера "перукарів" триває ...