(Анти) Герой футбольного дня. Віктор Скрипник

Цікава, звісно, ситуація. "Динамо" та "Шахтар" перевершують "Зорю" за загальнокомандним класом, за якістю виконавців, за рівнем фінансування. Проте з грандами УПЛ команда Скрипника принаймні старається грати на рівних. У Лізі Європи ж в матчі проти команди, котра також вище класом, але дає грати, луганці здалися практично без бою.

Програти не соромно – соромно програти безвольно. Футболісти "Зорі" допускали занадто багато помилок в простих ситуаціях при захисті власних воріт та в центрі поля. А в атаці банально боялися застосовувати дриблінг, йти в обіграш один в один, загострювати ситуацію розрізними передачами. Відчувалися скутість та страх помилитися. Щось схоже на футбол було лише впродовж перших хвилин 25-30, та й то "Зорі" вдавалися лише перші фази атак, а не цілісний наступ.

Скажете, що це нормально? Адже чимало молодих футболістів у "Зорі", та й матч відбувався на полі представника АПЛ. Однак чи заважало це зіграти сміливіше, без тремтіння в колінках? Аж ніяк. Ризикнути заважала психологія, на якій в контексті луганської команди акцентували увагу ще раніше. Тоді, коли "Зоря" не захотіла навіть спробувати забити другий гол в останньому матчі УПЛ 2019/20 з "Десною". Коли можна було кігтями вирвати з рук "Динамо" путівку до кваліфікації Ліги чемпіонів, Віктор Скрипник вдовольнився синицею в руках. І, не приховуючи цього, радів.

А якби "Зоря" тоді ризикнула? Не факт, що забила б, але ризик в такій пікантній ситуації (здобути історичне досягнення чи втратити стабільність) зміцнив би психологію футболістів. І тоді не було б надлишкового пієтету до таких суперників як "Лестер".

"Зоря" боялася грати в кваліфікації Ліги Європи? Усвідомлювала, що пройти одного-двох суперників їй буде не під силу? Тепер зрозуміло чому. Бо колектив Віктора Скрипника позбавлений духу переможця. Тоді дійсно залишається хіба що радіти тому, що молоді футболісти зіграли на полі "Лестера" (як говорив тренера після матчу) – не більше.

У команди Юрія Вернидуба також не було класу. Фінансовий стан також не дозволяв робити вартісних придбань та жити в шоколаді. А футболісти грали в доволі примітивний футбол. Але у тієї команди був характер. Характер, який став її візитівкою та зробив її знаменитою навіть попри відсутність перемог. Та команда програвала "Естерсуну" й "Легії", програвала й "Фейєноорду" з МЮ. Але в кожному матчі билася з останніх сил (3:4 в Роттердамі, 0:1 на "Олд Траффорд"). І не залишала після себе байдужості.