Кінець геронтократії та царство контратак. Підсумки матчу Маккабі - Шахтар

У звіті про матч "Маккабі" - "Шахтар" я двічі заявив, що ніякого стратегічного значення він не мав. Справді, нічого нового ми там не побачили. З іншого боку, в плані підкреслення тенденцій розвитку донеччан матч був дуже показовим. Як негативних, так і позитивних.

Геронтократія повинна піти в минуле

Лігочемпіонська осінь нібито все чітко пояснила Луїшу Каштру. Настав час зміни поколінь. Манор Соломон, Тете, Фернандо, Маркос Антоніо, Корнієнко, Бондар готові замінювати немолодих лідерів. Навіть з не менш віковим і менш талановитим Дентіньо в центрі атаки команда виглядає мобільнішою, збалансованішою, ніж з Мораєсом. Проте Луїш Каштру продовжує довіряти 32-33-річним гравцям. Тайсон, Марлос та Мораєс насправді не відчувають конкуренції. Оскільки знають, що, якщо здорові - гратимуть. А це для командної атмосфери погано.

Молодь поступово підводиться до складу, а після продажу лідерів безболісно посідає їхнє місце. Все чітко. Ось лише ця чітка концепція гальмує вже років п'ять. Просто тому що цього разу лідерів так і не продали. А сьогоднішній футбол нещадний до клубів калібру "Шахтаря". Юні зірки починають бити копитом вже після року-двох пристойної гри. Ніхто не бажає засиджуватися на одному місці. Соломон бажає йти ще й тому, що вважає за краще запекло боротися за місце в складі "Арсеналу", а не "Шахтаря". Якби він грав в "Шахтарі" постійно - інша справа. Але...

Вчора в битві зійшлися футбольні геронтократії. Середній вік Жералдеша, Тібі, Ернандеса та Саборіта - більше 30-ти років. Втім, оборона "Маккабі" цілком впоралася з такою ж віковою ланкою атаки "Шахтаря". Поступилася вона лише Матвієнку та Патріку, лише Фернандо та Тете. Тайсон та Марлос намагалися просто обвести всіх, не бачили партнерів по команді впритул. Причому обидва починали робити це з глибини, очікувано втрачаючи силу та ефект несподіванки вже біля штрафного суперника. А Мораєс, отримавши м'яч на відмінній позиції в штрафному, пробив кволо.

Закидання Марлоса на Матвієнка, що призвело до першого голу, було настільки ж чудовим, наскільки й дивним, враховуючи плин гри та стиль гри самого Марлоса. А якби він намагався так закидати частіше? Цей лонгболл так і залишився його єдиним в матчі на чужій половині поля.

Перемога та поразка на флангах

Тактика гри "Маккабі" була ясною. В обороні - якомога більше насичувати центральну зону, в атаці навпаки - розтягувати на флангах. Луїш Каштру зробив все можливе... для успіху цієї тактики. Лівого вінгера Тайсона вже не перший рік постійно тягне в центр. Соломон був поставлений на погано знайомий правий фланг, де заважав Додо. Проблеми Матвієнка в підтримці атаки добре відомі. Тому флангова гра "Шахтаря" була бідною.

А спроби прорватися крізь центр легко читалися та переривалися. Тим більше, що ударів здалеку не було - лише два.

Так, "Шахтар" в підсумку виграв цей матч на флангах. Навіть Матвієнко відзначився другим асистом у Єврокубковій кар'єрі. З флангу Алан Патрік створив момент Мораєсу, з флангу Фернандо прорвався до Тененбаума, з флангу той самий Фернандо та Тете розіграли гольову комбінацію. Можна говорити про стратегію приспання пильності суперника на флангах і несподіваних ударів потім. Можна заявити, що "Реал" був переможений двічі завдяки такій. Але в довгостроковій перспективі вона сумнівна. Принаймні, флангова гра стартового складу вчора повинна бути оцінена невисоко.

Тайсон пішов в центр і залишив фланг на відкуп Матвієнкові, тому попит насамперед з захисника? Ні, так флангова гра не працює. Потрібно зберігати візуальний контакт зі своїм захисником, синхронізувати рух, відтягуючи на себе суперників. Просто піти недостатньо.

В обороні на флангах донеччани також виглядали небездоганно. Лівий вінгер тель-авівців Таль Бен Хаїм проривався вельми активно, праворуч те ж саме робив Хозез в другому таймі. Зазвичай зароблені кутові вважаються ознакою доброї флангової гри. За ними "Шахтар" дозволив суперникові перемогти з рахунком 5:3. Вже точно ознакою гарної флангової гри є простріли/навіси звідти. За ними гості взагалі були розгромлені з рахунком 8:20. З огляду на їхнє домінування, 68 відсотків володіння м'ячем, такий показник що в атаці, що в обороні викликає тривогу.

Східний "Реал"

Тривогу викликає і загальний рахунок ударів по воротах. 11:10 на користь господарів. Тих самих, які були одними з найгірших в груповому турнірі Ліги Європи за ударами. Тих самих, які вимучують перемоги у своїй лізі, часто - на останніх хвилинах. І 11, і 10 - низький результат. Але претензії тут перш за все повинні висуватися фавориту. Тим більше - якщо він стільки володів м'ячем. Аж надто часто його намагалися просто закотити у ворота, прорватися повз всіх на дриблінгу.

А удари здалеку Каштру мало не забороняє. Вчорашні два були непідготовленими і тому неефективними.

Не те що це дивує. В груповому турнірі Ліги Чемпіонів "Шахтар" був останнім за ударами по воротах - лише 6.8 за матч. Позаду "Динамо", "Ференцвароша", "Мідтьюлланда". Звісно, слід згадати про вкрай складну групу. Але ж і два роки тому він був одним з найгірших. Вже ясно, що такий стиль Каштру. Володіти м'ячем команда бажає, бажає зберегти структуру короткого пасу. А ось з креативом та реалізацією чималі проблеми. Це визнав і тренер ще в середу. Створюють та реалізують Фернандо, Тете, але їх не було в стартовому складі. А Соломон був не на своєму місці.

Скажу прямо. "Шахтар" - контратакувальна команда. Нехай в цьому Каштру ніколи і не зізнається. М'яч їй потрібен для оборони, для заспокоювання гри, для виснажування суперника. Що робити далі - вже складне питання. Ті ж самі Тете, Фернандо, Соломон пристосовані для контратакувальної гри, не для позиційної. Тете заявляє, що вболіває за "Барселону", але за стилем він більше пасує "Реалу". Або "Ліверпулю". Ось з усвідомленням всього цього донеччанам й слід йти по турнірній сітці. Нічого ганебного в цьому немає. Просто реальність.

Лише спокій

Занадто скептичною вийшла стаття. Несправедливо для гостьового матчу, в якому здобуто перемогу з рахунком 2:0. Тому закінчу на одразу кількох мажорних нотах. Крім відвертої переваги в класі, підопічні Каштру перемогли завдяки спокою. Їх не похитнув відносно потужний початок обох таймів від суперника, вони майже не випускали його на ударні позиції. Вони впевнено "сушили" гру, коли бажали. А в атаці спокійно чекали свого часу. І впіймали суперника в самій кінцівці. Вийшло дуже холоднокровно, як і потрібно в матчі проти аутсайдера після тривалої перерви.

Також не можна не відзначити центр оборони та воротаря. Ми пам'ятаємо і "Аталанту", і "Інтер", і Гладбах, та все ж в більшості матчів ця ланка "Шахтаря" грає вельми пристойно. Жоден простріл Бен Хаїма не дійшов до адресата. Лише чотири з 20-ти "кросів" загалом дійшли. Лише один з них з гри замкнули ударом. Заблокованим. Господарі завдали лише двох ударів по воротах з 11-ти метрів та ближче. Навіть Кривцов, що виглядав дещо загальмованим, впорався. А Вітао взагалі виростає в лідера оборони. Матвієнко також допомагав в центрі. Заблокував там удар, вибив два м'ячі.

Ну а Трубін? Не випадково в пункті про геронтократію я не згадав Пятова. Тут зміна поколінь завершилася. Впевненість в собі та спокій 19-річного голкіпера вражають. З небезпечними ударами Блекмена та Ернандеса в кінцівці він впорався ніби граючись.

Фото - ФК Шахтар