Важко, товариші, але в ногу! Акценти глядача на іграх наших клубів в Лізі Європи

Давайте відразу розберемося зі значенням слова "товариш", від якого у багатьох нині печія. В принципі, це людина, близька комусь за спільністю поглядів, діяльності, умов життя і т. д. В соціалістичних державах це звернення стало загальноприйнятим серед громадян і тому тепер часто сприймається в штики. Але, вибачте, це вже пішло в минуле.

З іншого боку, ще Тарас Бульба називав своїх соратників товаришами. Так що і нам не гріх буде назвати ними клуби, що представляють Україну в Європі. Зауважте, не друзями, а товаришами. І, відверто кажучи, в ході вчорашніх матчів в голову все частіше приходило словосполучення "товариші по нещастю". Як ви розумієте, справа була зовсім не в результаті.

Як відомо, одні могли навіть мінімально програти на своєму полі, без шкоди для стратегічної мети; іншим же на виїзді категорично потрібна була перемога. І знову скажу чесно, здавалося, що це завдання киянам буде не під силу. Особливо дивлячись на розвиток подій в Брюгге. Щиро вірити в успіх міг або сліпий фанат, або закінчений оптиміст.

В обох випадках гру не можна назвати ні видовищною, ні геть нудною. Якщо в Києві захопив перший тайм, а в другому гідний згадки тільки власне гол, то в Брюгге все вийшло рівно навпаки. В середині першого тайму Дост потурбував Бущана, і до перерви це було все, а найцікавіше увібрали в себе останні півгодини.

"Шахтар" домінував перші півтайма, створивши трійку більш-менш небезпечних загроз воротам "Маккабі". Потім ініціативу прибрали до своїх ніг гості, і потрібно сказати, що до перерви вони вирівняли рахунок моментів, які в їх виконанні виглядали навіть гострішим. В середині другого тайму все вирішив пенальті, зароблений Тете, після чого, в принципі, гра заспокоїлася.

Приблизно в цей же час трапився докорінний поворот поєдинку в Брюгге. Якщо до цього тричі виручав Бущан (причому двічі йому досить було займати правильну позицію), то в останні півтайму "Динамо", нарешті, перейшло в контрнаступ, який на 83-й хвилині увінчала ефектна триходівка Родрігес - Циганков - Буяльський. І фортеця Брюгге впала.

При тому, що за загальною кількістю моментів команди зрівнялися лише перед фінальним свистком. Але і тут атакуючі шанси гостей слід визнати більш переконливими. В цілому ж, на мою скромну думку, в обох матчах їх учасники награли, плюс-мінус, на 1:1. Просто одним посміхнулася "точка", а інші дотерпіли і довели справу до забійного "вірного".

Окремо варто згадати епізод на 40-й хвилині в Києві, коли за щасливчика Трубіна вписалися товариш Перекладина і товариш Стійка. А пропусти ми цей гол в роздягальню, і далі хтозна: "Шахтар" в цей вечір аж ніяк не випромінював впевненість. Як, втім, і в цілому поки після зимової паузи.

На мій суб'єктивний погляд, найяскравішою особистістю нашого вчорашнього ігрового дня став Бущан. Три його сейви дорогого коштували для "Динамо", особливо останній - за півгодини до кінця зустрічі, коли Георгій парирував удар Баджо. Не сказати, що пропущений м'яч все перекреслював для команди Луческу. І все ж її кіпер реабілітувався за Київ сповна.

Найпомітнішим у складі "Шахтаря" для мене став Марлос. Але тільки в перші півтайма, коли він взяв участь у всіх гострих атакуючих акціях команди Каштру. Згодом він "згас", а потім і зовсім був замінений. Тоді ж, в дебюті проявляв активність Додо. Пізніше пару раз конкретно рятував Трубін.

У "Динамо" точково відзначу успішний вихід Шапаренка, який оживив гру; конструктив Родрігеса; і Циганкова, який включився в потрібний момент і багато в чому зробив цю різницю. Про Буяльського, думаю, ви всі вже сказали і без мене. А краще за всіх за нього скажуть обидва голи в ворота "Брюгге".

Напередодні 1/8 фіналу переповнюють змішані почуття. Адже, за великим рахунком, в обох випадках ми добилися результату, не підкріпивши його грою. Знаю-знаю, в період зимового рестарту складно очікувати більшого. За ідеєю, повинні розкочегаритися. І все-таки тривога якось не відпускає.

З "Динамо" все більш-менш ясно. Дідусь "Будулай" (це по-доброму) вичавить з нього все, що можна, а стрибнути вище голови буде складно. Хоча й не стверджую, що неможливо. Потенціал "Шахтаря" прийнято вважати вище апріорі. І де? Команду якось не впізнати.

Ну ладно: з "Колосом" - нефутбольна погода, з "Рухом" - малою кров'ю, з "Маккабі" - рано заспокоїлися. Як на мене, багато прояснить недільний поєдинок з "Зорею". У сенсі того, чи маємо ми справу з системною проблемою, нехай і тимчасового характеру.

Суперник - саме те: з амбіціями, жваво стартував, та ще нам світить і принципова зустріч, судячи з усього. До того ж грати будуть Найкращий тренер минулого року за версією колег і той, хто незаслужено не увійшов навіть до трійки, на думку не тільки представників його клубу. Це додає перцю.

Раніше в такі вечори перед екраном мені частенько становила компанію дружина. Потім вона розчарувалася: як дивлюся з тобою футбол, так наші весь час не виграють. Вчора вона зробила "хід конем". Перед стартовим свистком в Києві випили по келиху вина, і тост був: за те, щоб всі наші сьогодні виграли! Працює !!!

Важко було обом товаришам, але вигребли-таки, кожен по-своєму, акурат в ногу. Прийшовши до фінішу з вистражданими 1:0. Волею-неволею і ми якось усереднювали їх досягнення, хоча у кожного був свій шлях, свої особливості і свої пригоди. Одних соромлять, а інших нахвалюють. Об'єднує ж їх однаковий внесок у "общак" до таблиці коефіцієнтів УЄФА.

Але чи надовго ми затримаємося в цій Лізі Європи? Далі буде…