Емері виграв, оскільки краще, ніж Сульшер, керував грою: Розбір тактики в фіналі ЛЄ

"Вільярреал" у фіналі Ліги Європи в драматичному матчі переграв "Манчестер" Юнайтед" і оформив перший трофей у своїй майже столітньої історії. Головним козирем "жовтої субмарини" в протистоянні з грандом європейського футболу був Унаї Емері. Цей фахівець є найуспішнішим тренером в історії турніру (навіть беручи до уваги Кубок УЄФА). і, як виявилося, цей козир, в комбінації побив шикарний набір карт Сульшера. Для іспанського фахівця - це вже четвертий Кубок УЄФА, а Уле Гуннар так і не зумів скористатися шансом стати першим норвезьким фахівцем, який виграв єврокубок.

Постараємося розібратися в головних тактичних нюансах фіналу Ліги Європи. Зрозуміло, на папері явним фаворитом був "Манчестер Юнайтед". Віце-чемпіони Англії мають значним кадровим потенціалом, який в теорії дозволяє претендувати на тріумф навіть в Лізі чемпіонів. Але, як це часто буває у футболі - висока організація гри і вміле управління діями команди по ходу матчу з боку тренерського штабу перекривають перевагу суперника в індивідуальній майстерності гравців.

Обидві команди перед фіналом мали певні і зіставні кадрові проблеми. У Манчестера після ушкоджень повністю не відновилися Магуайр і Фред, а Марсьяль вже давно становить компанію Джонсу в лазареті. У Емері ще в півфінальному матчі з "Арсеналом" з обойми вилетів Чуквезе, а Іборра знаходиться в лазареті з грудня минулого року. Під питанням була участь в матчі Фойта, але аргентинець не тільки відіграв весь матч, а й взагалі став одним з головних його героїв.

Протистояння можна поділити на кілька умовних відрізків. Перший тайм пройшов за відносно рівної гри, територіальної переваги "МЮ" і матеріальної "Вільярреала" (гол Морено). Після перерви домінувала англійська команда. У додатковий час іспанці зуміли вирівняти гру, а згодом і зовсім володіли ініціативою, поставивши фаворита в становище команди, яка намагається протриматися до серії післяматчевих пенальті. Причина, через яку іспанці перехопили ініціативу і притиснули фаворита, перебувала на тренерській лаві.

Важко зрозуміти, чому Сульшер так не поспішав із замінами. До кінця другого тайму Емері провів п'ять замін, освіживши половину складу. Сульшер не провів жодної, хоча в кінцівці було очевидно, що його гравці явно підсіли фізично. Саме в зв'язку з втомою "МЮ" віддав м'яч супернику і насилу витримував пропонований опонентами темп. Перші заміни норвезький фахівець почав робити лише до середини овертайму.

На мій погляд, в першу чергу це була тренерська поразку Сульшера. Його невпевненість і нерішучість у прийнятті рішень не тільки довела до серії пенальті, а й позначилася на цій стадії матчу. Головний тренер "МЮ" не знайшов в собі сміливості поміняти де Хеа, який навіть до цих 11-ти пропущених одинадцятиметрових протягом п'яти років пропустив двадцять п'ять ударів з точки.

"Вільярреал" - "Манчестер Юнайтед" - 1:1 (по пен. 11:10)

Голи: Жерар Морено, 29 - Кавані, 55

"Вільярреал": Рульї - Фойт (Гаспар, 88), Альбіоль, Пау Торрес, Педраса (Альберто Морено, 88) - Піно (Алькасер, 77), Капу (Раба, 120+3), Пареха, Трігейрос (Мой Гомес, 77 ) - Жерар Морено, Бакка (Коклен, 60)

"Манчестер Юнайтед": де Хеа - Уан-Біссака (Теллес, 120 + 3), Байї (Туанзебе, 116), Лінделеф, Шоу - Мактоміней (Мата, 120 + 3), Погба (Джеймс, 116) - Грінвуд (Фред, 100), Фернандеш, Рашфорд - Кавані

Попередження: Капу, 54, Фойт, 84 - Байї, 82, Кавані, 113

Обидві команди зіграли за своїми базовими схемами. "МЮ" - 4-2-3-1, а "Вільярреал" - 4-4-2. Зрозуміло, в різних фазах гри структури трансформувалися. Команда Сульшера навіть без м'яча до своєї третини поля підтримувала базову структуру. У позиційних атаках Манчестер перебудовувався на схему, яку сміливо можна ідентифікувати як 3-1-6. Фулбеки піднімалися максимально високо і відповідали за ширину, вінгери звужувалися в півпросторі, Фернандеш разом з Кавані повинні були звужувати лінію оборони суперника. Трійку з центрбеками становив Мактоміней. Групу оборони і атаки пов'язував Погба.

У "Вільярреалу" була цікава структура в позиційній обороні. Команда Емері в середньому блоці часто зустрічала суперника схемою 4-1-3-2. Це відбувалося, коли Фернандеш намагався шукати простір між ліній. Капу опускався до капітана "МЮ". Трійка хавбеків і пара форвардів перекривала центральну зону, направляючи атаки опонентів на фланги. Часом іспанці активували пресинг по триггеру (пас на фланг або назад).

В низькому блоці номінальні господарі перебудовувалися на свої класичні 4-4-2 і діяли досить компактно і злагоджено. У фазі гри з м'ячем номінальні господарі перебудовувалися на структуру 4-3-3. Це відбувалося за рахунок зміщення на позицію правого вінгера юного Піно.

Очікувано іспанська команда віддала м'яч більш статусному супернику, зробивши ставку на компактність в середньому і низькому блоці, швидкі атаки і стандартні положення. У сукупності різниця у володінні м'ячем склала близько 20%. Але, основна частка цього показника була сформована в першому таймі, коли володіння манкуніанців досягало позначки в 70%. Після перерви, різниця в контролі м'яча скоротилася, а в додатковий час і зовсім команда Емері взяла його під контроль і вела гру першим номером.

У конструктивній фазі обидві команди завалювались на один бік. "Манчестер Юнайтед" переобтяжував свій лівий фланг і намагався будувати позиційні атаки через цю вертикальну зону. Коли вдавалося стягнути до неї оборонний блок суперника, часто через середні і довгі передачі здійснювався перехід на більш розріджений простір протилежного флангу, де орудували Грінвуд і Уан-Біссака.

"Вільярреал", навпаки, зводив свої атакуючі конструкції в основному через правий фланг / півфланг. Через цю зону пройшло 44% відсотка від всіх атакуючих дій команди.
По ходу гри тренери робили заміни, які приводили до тимчасових перестановок. Наприклад, після заміни Бакки на Коклена структура "Вільярреалу" була більше схожа на 4-2-3-1, поки через 10 хвилин не вийшов другий номінальний форвард - Пако Алькасер. У англійців після виходу на поле Фреда, Погба догравав матч на початковій позиції Грінвуда - правого атакувального півзахисника.

Після матчу Унаї Емері не приховував позитивних емоцій від чергового, вже четвертого тріумфу в престижному турнірі:

"Я дуже щасливий! Ці гравці дуже багато працювали протягом усього сезону заради президента, власника клубу, голови ради директорів. Ми дуже пишаємося "Вільяреалом". Я думаю, що ми заслужили перемогу. Суперником був "Манчестер Юнайтед", але сьогодні ми видали дуже конкурентний матч. Цей клуб вже грав в Лізі чемпіонів, і ми будемо насолоджуватися цим турніром. Я хочу вигравати Лігу Європи, але я також хочу грати в Лізі чемпіонів. Будемо насолоджуватися цим моментом разом з нашими вболівальниками і сім'ями завтра".

Головний тренер "Манчестер Юнайтед" Уле Гуннар Сульшер висловив розчарування результатом і визнав, що супернику вдалося створити певні труднощі його команді:

"У роздягальні тихо. Всі розчаровані. Це футбол - іноді все вирішує один удар. Ми повинні отримати з цього урок. Потрібно спробувати це почуття на смак і зробити так, щоб більше ніколи такого не переживати. Ми не змогли включитися і не грали так добре, як могли б. Думаю, що ми почали непогано, але суперники забили своїм єдиним ударом у рамку воріт. Звичайно, ми розчаровані тим, що знову пропустили після стандарту.

Вони не давали нам грати, закривали зони, добре захищалися. Ми не створювали досить серйозних моментів. Зараз не час вказувати на те, що я б зробив інакше. Але коли залишаєшся без трофея, значить, ти не все зробив правильно. Ми підходимо все ближче і ближче, стаємо все краще і краще. Ми були всього за крок від трофея. Єдиний спосіб домогтися бажаного - це ставати краще".

На мій погляд, "Вільяррреал" був більш організованим і більше заслуговував на перемогу. Навіть незважаючи на домінування "МЮ", яке в певні відрізки другого тайму було очевидним, іспанська команда не розсипалася, а в додатковий час, завдяки вмілому контролю гри від свого головного тренера і зовсім перевершувала опонента. Команда Емері заслужила удачу в серії пенальті своєю організованістю, самовідданістю і цілісністю. Такий "Вільярреал" явно не завадить Лізі чемпіонів. А Лігу Європи пора перейменовувати в Лігу Емері. Іспанський фахівець вже вчетверте (п'ять фіналів) виграв другий за значимістю європейський клубний турнір.