Ну не шмогли ми, не шмогли ... Акценти глядача на підсумки нашого кваліфайну в Європі

Вилітати так вилітати! Збирався грунтовніше обговорити двораундовий поєдинок "Зорі" - так, як це було з іншими нашими представниками в єврокубках, але вчорашній матч відбив охоту начисто. Про що говорити?

Про те, що обидві гри були на рідкість видовищними? Про те, що інтрига померла ще в Відні, а в Запоріжжі було нерозумно очікувати її воскресіння? Про те, що обидва рази "Зоря" перевершила "Рапід" за гольовими моментами, але примудрилася програти з загальним рахунком 2:6? Про те, що перший наш пенальті вчора був "лівим", а значить, ми забили б ще менше? Про те, що героями могли стати в Відні - Аллах'яр, а в Запоріжжі - Булеца з Шахаб, але став Фунтас?

Як бачите, вистачило одного абзацу. Пропоную перейти до загальних підсумків виступів українських клубів у літній кваліфікації. А вони, м'яко кажучи, не радують. Тому теж коротенько так - абзаців на кілька, щоб душу не труїти. Вилітати так вилітати! Ось і вилетіли дружно практично всі, за одним винятком, яким підтвердили правило: тому що дуже пощастило.

Почну з того, що всі - і "Ворскла", і "Колос", і "Шахтар", і "Зоря" - грали з суперниками, які до сих пір знаходяться в рейтингу УЄФА нижче. Це важливий нюанс.

"Колос" зустрічався з казахським клубом (+143 місця в нашу користь), і поступився йому в серії пенальті. "Ворскла" - з фінським (+76 місць), і програла в овертаймі. "Зоря" - з австрійським (+2), і пропустила його вперед в основний час, а фактично - ще в першому матчі.

"Шахтар", що став тим самим винятком, грав з французьким клубом (+22), і, не стань той жертвою фантастичного невезіння, мав усі шанси гідно програти в основний час у матчі у відповідь.

Чи не вбачаєте тут торжества чисто арифметичної логіки? Ну і, звичайно, три випадки - система і закономірність, навіть якщо четвертий підгуляв. На жаль і ах, ми таки настільки об'єктивно слабкі, хлопці! І це дуже сумно, доводиться визнати. І в той же час дико - на тлі недавнього досягнення збірної країни, складеної переважно з представників УПЛ.

Ось він - наш реальний рівень сьогодні, а успіх збірної був немислимим проривом на його тлі і на тлі похмурого минулорічного чемпіонату. Ось вони - наші курчата, більшості з яких ми недорахувалися ще до приходу осені (зрозуміло, якщо не брати до уваги "Зорю" в Лізі конференцій - але в цьому контексті про неї і згадувати якось незручно).

Так чого ж і чому ми чекали від команди Шевченко, яка показала найкращий результат за всю нашу історію на Євро? Або ініціатива карається: піднявши планку амбіцій на нечуваний з півтора десятка років рівень, вони прирекли себе на критику за будь-яку невдачу? Не буду зараз про тих, хто тільки і чекав будь-якої осічки цієї збірної. Тема бесіди у нас інша, і куди більш сумна.

Як кажуть представники чемпіонату, в якому грає "Монако", повернемося до наших баранів. Але не французьких, і це не образа.

Якщо коротко, ми це заслужили. Минулий внутрішній сезон був виразним кроком назад - це особиста думка, але воно підкріплена тим, що автор відслідковує практично всі ігри УПЛ, від свистка до свистка. Рівень багатьох матчів не витримував критики, і більшість з них були за участю новачків, які розширили лігу. Свою лепту внесла і пандемія, але ж не тільки у нас.

Відразу скажу, сьогодні є надія на краще. Її заронили останні три поспіль живих тури УПЛ. Теж, виходить, не випадковість і не збіг. І все ж поки це лише боязка надія, не більше. Можливо, нам просто потрібно пережити цю яму, в яку потрапив наш футбол. І виходити з неї усім світом, включаючи збірну, яка загальмувала у відборі на Мундіаль.

Що ми маємо в сухому залишку? "Зорю" в турнірі, який я не поспішав би нарікати дном донним. Хоча б тому, що "Ворсклі" з "Колосом" туди вже навіть знизу не достукатися. Далеко не останні і нині команди в Україні. Тому мені буде навіть цікаво, як буде виглядати команда Скрипника нехай в такому, але міжнародному змаганні. Де її стеля?

"Шахтар", якому пощастило просочитися в число 32 найкращих команд Європи, і "Динамо", з яким знову-таки пощастило потрапити туди взагалі без відбору - хочуть вони цього чи ні, але де-факто головним завданням обидва матимуть третє місце і вихід в Лігу Європи. Ще недавно - наш улюблений розмір, але тепер вже і це не факт.

Адже навіть "Шериф", який єдиний на обидві групи по-старому здається "прохідним", зараз для нас може являти собою досить складну перешкоду. І, погодьтеся, немає сумнівів в тому, що для його тренера "Шахтар" стане особливим подразником. У "Динамо", кажуть, взагалі немає шансів. Я так не вважаю. І чомусь з надією поглядаю в сторону "Барселони".

Повертаючись же до діл скорботних - підсумками цього нещасного кваліфайну, згадується давній анекдот. Закінчувався він так:

"... І поставив мужик на кобилу всі гроші. Починається заїзд, кобила смикається з місця, робить кілька кроків, падає на землю і більше не піднімається. Мужик підходить до неї після забігу з загрозливим виглядом. Кобила дивиться на нього винувато і шепелявить:" Ну НЕ шмогла я, не шмогла ... "

Що ж, тепер наша доля - вболівати за кожен локальний успіх, як вперше і востаннє, радіти кожному вирваному очечку. Це в Лізі чемпіонів. А в конференціях - теж губу не розгортати, напевно знайдуться розумники-максималісти, які вимагатимуть від "Зорі" мало не виграшу трофея. Див. попередній абзац, і дай нам Бог хоч тут іноді перемагати.

Мій щира порада всім: забудьте слово "коефіцієнт"! Для початку, давайте спробуємо хоча б відштовхнутися від цього дна. А то ж стукають, і не тільки фіни з казахами. Ну а про мою несміливу надію я вам вже казав. Давайте ж перемкнемося на новий тур УПЛ. Як не крути, а все починається тут. Хотілося б тільки, щоб тут же воно і не закінчувалося ...