Довгограючі зірки. Златан Ібрагімовіч (ПСЖ, Франція)

Златан Ібрагімовіч (Швеція)

• Вік: 33 роки (3 жовтня 1981)
• Дебютний сезон: 1999
• Клубна кар'єра: "Мальме" 1999 - 2001 (40 матчів, 16 голів), "Аякс" 2001 - 2004 (110 матчів, 48 голів), "Ювентус" 2004 - 2006 (92 матів, 26 голів), "Інтернаціонале" 2006 - 2009 (117 матчів, 66 голів), "Барселона" 2009 - 2011 (46 матчів, 22 голів), "Мілан" 2010 - 2012 (85 матчів, 56 голів), ПСЖ 2012 - ... (132 матчів, 108 голів)
• Кар'єра в збірній Швеції: 2011 - ... (107 матчів, 57 голів)

"Аякс"

• Чемпіон Нідерландів (2): 2001/02, 2003/04
• Володар Кубка Нідерландів: 2001/02
• Володар Суперкубка Нідерландів: 2003

"Ювентус"

• Чемпіон Італії (2): 2004/05, 2005/06 (внаслідок "Кальчополі" обидва титули анульовані)

"Інтернаціонале"

• Чемпіон Італії (3): 2006/07, 2007/08, 2008/09
• Володар Суперкубка Італії (2): 2006, 2008

"Барселона"

• Чемпіон Іспанії: 2009/10
• Володар Суперкубка Іспанії (2): 2009, 2010
• Володар Суперкубка УЄФА: 2009
• Переможець Клубного чемпіонату світу: 2009

"Мілан"

• Чемпіон Італії: 2010/11
• Володар Суперкубка Італії: 2011

"Парі Сен-Жермен"

• Чемпіон Франції (3): 2012/13, 2013/14, 2014/15
• Володар Кубка Франції: 2014/15
• Володар Кубка французької ліги (2): 2013/14, 2014/15
• Володар Суперкубка Франції (3): 2013, 2014, 2015

Особисті

• Найкращий бомбардир Серії А (2): 2009, 2012
• Найкращий бомбардир Ліги 1 (2): 2013, 2014
• Футболіст року в Швеції (9): 2005, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014
• Футболіст року в Італії (3): 2007, 2008, 2010
• Найкращий футболіст чемпіонату Франції (2): 2013, 2014
• Найкращий асистент Ліги чемпіонів УЄФА: 2013
• Рекордсмен збірної Швеції за кількістю голів: 56 голів
• Рекордсмен збірної Швеції за кількістю голів на чемпіонатах Європи: 6 голів
• Входить до складу символічної збірної за підсумками чемпіонату Європи 2012 року за версією УЄФА
• Володар премії Golden Foot: 2012
• Володар премії ФІФА імені Ференца Пушкаша: 2013

* Вся статистична інформація дана на момент оновлення матеріалу (28 вересня 2015)

Ібрагімовыч ніколи не вважав себе талановитим футболістом, він скоріше вважав себе крутим хлопцем. Зразковою поведінкою він не відрізнявся: бився, лаявся, плювався. Для оточуючих він був психом, юнаком, який не контролював свій характер. Батьки інших дітей часто на нього скаржилися, доходило аж до письмових звернень із проханням вигнати цього маніяка з команди.

Можливо, такий характер сформувався внаслідок не найпростішого дитинства. Хлопцеві з раннього віку припадало доводити право ... та право на все. Златан народився в інтернаціональній родині - мати хорватка, батько боснієць, - ріс у Розенгарді, передмісті Мальме, відомому своїми іммігрантськими спільнотами і не найвищим рівнем життя.

Щовечора Ібра приходив додому з надією побачити набитий їжею холодильник, але щоразу в ньому не було нічого, крім молока і банок з пивом, яким зловживав його батько. В таких умовах можна сподіватися тільки на себе.

І, тим не менш, про батьків, які ніколи не жили разом, Златан відгукується найтеплішими словами. Мати працювала прибиральницею, отримувала жалюгідну зарплату, але намагалася зробити все, щоб її діти (у тому числі і прийомні) ні в чому не мали потреби. А батько, незважаючи на пристрасть до алкоголю, готовий був вчепитися в горлянку кожному, хто посмів би образити його дітей. Златан завжди ним захоплювався.

"Віддай пас, Златане!". 6-річний хлопець виходив з себе, коли тренери дитячої команди "Розенгарда" вчили грати його в футбол. Який ще пас? Приємніше чути ниття батьків, чиї чада ставали жертвами фінтів, ніж дивитися, як шведські тата стояли біля бровки поля і пишалися своїми нащадками за вдало зупинений м'яч.

Одного разу йому набридли всі ці дитсадкові дурниці і він перейшов до заснованого вихідцями з Югославії ФБК "Балкан". Тут тренери не фільтрували слова, не розпливалися в пафосних промовах і кидалися в гравців взуттям. Дім милий дім.

Тренер дитячої команди, в якій виступав Ібрагімовіч, був боснієць. Людиною він був жорсткою, але справедливість для нього завжди залишалася на першому місці. Якийсь час Златан навіть грав у нього воротарем, тому що одного разу облив основного голкіпера лайкою, сказавши, що зіграв би краще за нього.

В результаті команда пропускала купу голів, Ібрагімовіч скаженів і всю свою лють вихлюпував на партнерів. "Ви граєте як лайно! Хокей набагато краще, довбані ви ідіоти! Я стану хокеїстом!". Щоправда, хокейна кар'єра хлопця закінчилася відразу ж, як тільки він дізнався про вартість тих штук, без яких його ніхто не випустив би на лід.

Одного разу "Балкан" грав з якоюсь командою і програвав по ходу матчу 0:4, а покараний за чергову витівку Ібрагімовіч сидів і сичав від люті на лавці запасних. Він був на межі, поки, зрештою, не підійшов до тренера і не запитав: "Ти тупий? Ти не бачиш, що відбувається?". У другому таймі Златан вийшов на поле, забив вісім голів, і його команда виграла з рахунком 8:5.

У Златана вже тоді було багато злетів і падінь: в одній грі він міг забити вісім голів, а в наступній виглядати просто жахливо. У чому він був постійний, так це в суперечках з тренерами і арбітрами, бійках із суперниками і навіть з партнерами. Через свій характер він змінив безліч команд: з "Розенгарда" перейшов в "Балкан", потім повернувся "Розенгард", потім знову в "Балкан", після цього опинився в БК "Флагг".

Батько хотів, щоб син став юристом, тому не відвідав жодного його матчу. Але одного разу він покликав Златана до себе і сказав, що досить займатися дурницями, пора вже почати грати за велику команду, наприклад, за "Мальме".

13-річний хлопець стрибнув на вкрадений велосипед і вирушив туди, де раніше ніколи не бував - до центру міста. І, треба сказати, зробив він це не настільки за бажанням, наскільки з поваги до батька. Футбол Златану подобався тільки в хвилини слави, але цей вид спорту не дозволяв йому розкріпачити себе. До речі, якраз це стало причиною його захопленням тхеквондо.

Власне, таким чином Ібрагімовіч і опинився в структурі першого в своєму житті професійного клубу. Через три роки, в 1999-му, він підписав з "Мальме" професійний контракт, і далі все закрутилося, як на каруселі.

Після першого за 63 роки вильоту з елітного дивізіону прослідувало повернення в наступному сезоні, а Ібрагімовіч став одним із творців спільного успіху. На нього відразу вийшов такий собі Арсен Венгер, але Златана не влаштувало, що "Арсенал" пропонував не повноцінний контракт, а лише перегляд без будь-яких гарантій.

Тут-то то і наспів директор "Аякса" Лео Бенхаккер, озолотивши "Мальме" на цілих 7,8 млн євро.

"Аякс" підходить для мене, він грає в мій футбол. Коли мені було 15 років, я грав на юнацькому турнірі в Амстердамі. "Аякс" - великий клуб. Грати тут - мрія, і для мене вона збулася ".

Свій дебютний сезон в "Аяксі" Ібрагімовіч відзначив п'ятиматчевою дискваліфікацією за удар суперника ліктем в матчі з "Гронінгеном". Він грав і забивав, але, як завжди, конфліктував з партнерами, а з ван дер Ваартом навіть жив в одній кімнаті - так Рональд Куман намагався їх примирити.

Але після товариського матчу між збірними Швеції та Нідерландів, в якому Ібрагімовіч наніс Рафаелю травму, всі зусилля по досягненню миру перетворилися на прах. Ван дер Ваарта тоді винесли з поля, бо він навіть ходити не міг без підтримки, а наступного дня він звинуватив Златана в тому, що той навмисно вдарив його по ногах.

"Якщо ти продовжиш розповідати про мене пресі, я зверну тобі шию!".

Загалом, в останній день серпня 2004 року Ібра за 16 млн євро раптово перейшов в "Ювентус".

У першому сезоні за "синьйору" справи новоспеченого "ювентіні" складалися ще успішніше, ніж в Амстердамі. Він зіграв у 45 матчах, забив 16 голів і став найкращим футболістом в Швеції. Наступного року Ібра залишився залізним гравцем основи, але через зміну тактики його результативність помітно зменшилася, так само як і погіршилися взаємини з керівництвом та партнерами: посварився з Капелло, побився з Зебіною і Вієйра.

Як стверджує сам футболіст, це стало однією з причин (друга - пониження "Юве" в Серію Б після відомого скандалу) його переходу в інший клуб з північної Італії - "Інтернаціонале".

У Мілані він відчував себе богом. Він не просто грав у футбол, він як метелик пурхав навколо захисників і забивав голи, які міг забити тільки він - п'ятою, наприклад. За три сезони у футболці "Інтера" Ібрагімовіч набив 57 голів і виграв купу нагород, але найпам'ятніше для нього - робота з неповторним Жозе Моуріньо.

"Жозе крутий. Коли він познайомився з моєю дружиною, то прошепотів їй:" Хелена, у тебе є тільки одна місія: тримай Златана, стеж за його сном, роби його щасливим". Цей хлопець завжди говорить, що думає. Мені це подобається".

В "Інтері" він виграв усе, що міг. У липні 2009-го відбувся перехід Ібри до "Барселони", сума операції склала майже 70 млн євро - з урахуванням Самюеля Ето'О, який прослідував у зворотному напрямку. Він забивав гол за голом, але не мав того статусу, який був у нього в Італії: балом правил Мессі. Заради нього Гвардіола з легкістю ламав тактичну схему, в якій Лео ставав королем.

"Так, Мессі був зіркою, але давайте будемо послідовними. Я забивав гол за голом, я вмирав на полі - але Гвардіола пожертвував мною, заточуючи гру команди під одного гравця. Мене цікавить лише одне: навіщо тоді мене купили? Нормальна людина не витратила би такі гроші лише заради того, щоб убити мене як футболіста. А Гвардіола займався саме цим, відсунувши мене на другий план.

Один мій друг одного разу сказав: "Златане, з боку це виглядає, неначе" Барселона "купила Ferrari, але водить її як Fiat".

Помилкою був сам трансфер Ібрагімовича в "Барселону", для команди він просто не підходив за стилем гри. Скільки б Гвардіола не намагався, але будувати гру команди одночасно на Златані і Мессі з самого початку було поганою ідеєю - поле надто тісне для двох лідерів. Як говорить Ібра, в один момент Гвардіола навіть почав уникати з ним розмови на цю тему, він просто тікав – а треба було щось вирішувати, оскільки майбутнього у "Барселони" і шведського нападника не було.

"Зателефонуйте в "Реал". Якщо я повинен покинути "Барсу", я хочу перейти в "Реал". Не сумнівайтеся, вони мене візьмуть".

Відбулося повернення до Мілану, тільки вже до "червоно-чорної" його частини. Златан продовжував як забивати і навіть віддавати гольові передачі, так і давати волю своєму характеру: у різний час його дискваліфікували за удар в живіт захисника "Барі" Марко Россі і удар по обличчю футболіста "Наполі" Сальваторе Ароніка. Тим не менш, з "Міланом" Ібра виграв Скудетто, подолав позначку в сто голів в Серії А і пошумів у Лізі чемпіонів.

"Я щосили штовхнув дошку, на якій тренер малює ігрові схеми. Вона полетіла і в когось влучила. "Не грайте з вогнем, це небезпечно", - прогарчав я, і в роздягальні запанувала тиша. Думаю, всі тоді зрозуміли, що ми повинні були перемагати і не пропускати бісові голи в кінці".

У 2012-му році почалася нова глава в його біографії, яка поки далека від завершення: за 20 млн євро Ібрагімовіч перейшов в ПСЖ. "Це наступний крок у моїй кар'єрі, ще одна мрія, яка стала реальністю. Я прийшов сюди перемагати, і це все, про що я думаю".

Він продовжив завойовувати нові трофеї і бити рекорди в шведської збірної. І до тих пір, поки все це в одну мить не припиниться, не будемо говорити про французький періоді в кар'єрі Златана Ібрагімовіча в минулому часі...