Перрен - справжній олдскул: 17 років в рідному клубі і фінал по-зіданівськи

Взагалі він не мав грати цього разу. Його контракт закінчився в кінці червня, і капітан давно оголосив, що він стане для нього останнім. Але хто відмовиться вийти в фіналі?

А тут ще як навмисне "Арсенал" став у позу і не дозволив зіграти у вирішальному матчі Вільяму Саліба, забравши його назад з оренди. Французи обурилися, але це нічого не міняло - хлопець поїхав до Лондона. А "Сент-Етьєн" залишився без провідного центрбека.

Довелося Лоїку Перрену повертатися до діла - він форсував відновлення після чергової травми і почав тренування в основній групі за пару днів до фіналу Кубка Франції. Про гроші мова взагалі не йшла - за свій останній місяць на "Жоффруа Гішар" захисник заробив лише 5,000 євро. Цю суму він сам запропонував клубу, щоб не бути тягарем. У "Стефануа" вже пару років перманентні фінансові проблеми.

"Я планував піти, але з урахуванням всього, що сталося, висловив бажання продовжити. Я хочу показати, що можу ще раз бути корисним команді", - заявив тоді Перрен на прес-конференції.

На жаль, це був самообман.

***

Вже на 26-й хвилині фіналу Кіліан Мбаппе прокинув м'яч повз ветерана і на форсажах помчав на ворота. Перрен стрибнув у підкат і, напевно, якби був на п'ять років молодшим, то дістав би м'яч. Але вік давно вже грав проти нього.

La blessure de Mbappe et le rouge logique de Loïc Perrin, espérons rien de grave pour le jeune français! #PSGASSE pic.twitter.com/1HiOBJrCLQ

— La VAR du foot (@LaVARDuFoot) July 24, 2020

В результаті грубий фол і червона картка. Мбаппе від великих проблем врятували тільки міцні зв'язки і везіння, але все одно в вирішальних стадіях Ліги чемпіонів він, швидше за все, не зіграє. Ну а для Перрена це був кінець. Тепер вже остаточний.

Він закінчив майже як Зідан - теж червона картка, теж у фіналі. Ось тільки легендою світового футболу Лоїку стати не судилося - він увійшов в історію інакше.

Взагалі до Перрена останнім топовим гравцем у Франції, який провів всю кар'єру в клубі з рідного міста, був Ерік Сікора. Живий символ "Ланса" виступав за клуб з 1985-го по 2004-й, і з тих пір гранди рано чи пізно перекуповували всіх, окрім лідера "Сент-Етьєна".

Справедливості заради, його кар'єра теж могла продовжитися в Англії - в 2013 році Арсен Венгер всерйоз дивився Перрена, але таки не зважився брати гравця, котрий пережив два розриви зв'язок. Може, даремно - друга половина кар'єри у Лоїка вийшла навіть ціліснішою за першу. З іншого боку, так народилася красива і незвичайна для сучасного футболу історія, в якій на першому місці відданість, а не гроші.

***

Перрен народився в околицях Сент-Етьєна, в 30 км від "Жоффруа Гішар". Батько привів його за руку в клубну школу, коли йому було 13. Для клубу то були погані часи.

Останній сильний склад у "Стефануа" був в першій половині 90-х, але Віллі Саньоль і Лоран Блан швидко пішли, а Грегорі Купе взагалі перебрався в лігво одвічних ворогів, ставши гравцем "Ліона". Грошей не вистачало катастрофічно, і нечисте на руку керівництво почало махлювати з трансферами. Пам'ятайте, як влип екс-воротар збірної України Максим Левицький? Його в "Сент-Етьєні" видали за грека. Добре ще, що відбувся 4 місяцями бану.

А ось клуб не пощадили - забрали 7 очок, і він відправився в Лігу 2, звідки повернувся через 4 роки вже з Перреном в складі.

Тоді Лоїк ще грав в середині поля і славився, перш за все, чіпкістю та характером. Дивлячись на його самовіддані дії, фанати зелених - переважно робітники з навколишніх заводів - бачили в ньому себе.

Капітанську пов'язку Перрен отримав вже в 22 роки, але це взагалі не стало сенсацією. На той час він був кумиром "Жоффруа Гішар" і одним з найбільш харизматичних молодих гравців Франції. Поза сумнівами, доріс би і до збірної, якби не травми.

Перший розрив хрестоподібних зв'язок Лоїк переніс в 21 рік, другий - в 26. Крім них були ще півтора десятка різних пошкоджень, через які він майже ніколи не грав більше 25 матчів в чемпіонаті. Але кожного разу після нового відновлення, Перрен миттєво набирав кондиції і вливався в команду, ніби нічого й відбулося. Унікальна людина.

***

Центрбеком Перрена зробив Крістоф Гальтьє в 2009 році - зрозумів, що після стількох травм у Лоїка при всьому бажанні не вистачить швидкості грати в півзахисті або на фланзі оборони.

Те рішення визначило всю кар'єру Перрена. Ну а "Сент-Етьєну" подарувало топового стоппера, про якого команда і мріяти не могла. Крім жорсткості і відбору, у Лоїка був прекрасний перший пас і непоганий дриблінг - не дарма ж починав в півзахисті. З таким міксом якостей він дуже швидко став зіркою Ліги 1.

З Гальтьє Перрен пройшов через все. Він бачив, як билися в роздягальні Пайєт і Матюїді; став свідком переродження П'єра-Емеріка Обамеянга з нікому не потрібного вінгера в головну сенсацію французького футболу; награв десятки матчів в Лізі Європи, боровся за медалі і, найголовніше, здобув трофей. З 80-х "Стефануа" не могли нічого виграти, але в 2013-му зірки нарешті зійшлися. На шляху до фіналу зелені тричі (!) дотягували до серії пенальті, і щоразу перемагали - в тому числі, "Парі Сен-Жермен".

Прекрасна була команда: за досвід тут відповідали Клер, Брізон, Брандао і він, Перрен. Поруч бігали молоді та мегаперспектівні Обамеянг, Гілавогі, Зума, Молло. Одні згодом реалізувалися, інші ні, але тоді, у фіналі проти "Ренна", вони зробили все правильно. Вирішальний гол забив Брандао - і почалися святкування.

***

Власне, тоді Перреном і зацікавився "Арсенал". Паралельно його почали викликати в збірну Франції, але дебютувати так і не вийшло - Дешам навіть в товарняках вибирав інших. Некрасиво якось вийшло.

З роками Лоїк все більше зосереджувався на своїй спадщині вдома. Сам Робер Ербен, творець великого "Сент-Етьєна" 70-х, за кілька місяців до смерті зізнавався, що в Перрені бачить себе самого. Не шкодували хороших слів про "Капі" й інші вболівальники "Стефануа". Один з найвідоміших - зірка нового голлівудського покоління Тімоті Шаламе.

"Лоїк Перрен втілює цінності "Сент-Етьєна": працю, смиренність, самовідданість. Я його великий шанувальник", - зізнавався актор, ходячи по Лондону в фірмовій бейсболці "Стефануа". І не дивуйтеся - у нього батько француз.

В результаті Перрен не дістався до показника Ербена всього-нічого - зупинився на позначці в 473 матчі в зеленій формі, тоді як у Сфінкса їх 492. Ну і ще попереду зірка 50-х Рене Домінго (533). Кажуть, в "Сент-Етьєні" тепер назавжди виведуть з обігу 24-й номер. Логічне рішення, якщо так. "Стефануа" все ще входять в трійку найтитулованіших клубів Франції, але і за їхніми мірками Перрен - абсолютна легенда.

***

І знаєте, що найцікавіше? Червона за фол на Мбаппе стала для Перрена всього лише другою за всю кар'єру. Вперше він був вилучений в 2016-му проти "Тулузи" - і там мала місце, швидше, незграбність, ніж злий умисел. "Залишаючи поле один, приходячи в порожню роздягальню, відчуваєш себе обманутим. Паскудне почуття", - сказав тоді захисник.

І ось знову, в останньому матчі в кар'єрі. Перрен півтора десятиліття створював образ джентльмена, а пішов м'ясником. Напевно, раніше треба бути закінчувати - ще коли коліно дозволяло виходити на поле без уколів. Але, знову ж таки, хто відмовиться зіграти в фіналі, та ще й після стількох років?

Це міг бути вінець його праці - всі сили і здоров'я Перрен поклав на те, щоб повернути "Сент-Етьєну" колишню славу. Втім, пластмасовий світ переміг. Все, що дісталося посивілому капітану - закінчення кар'єри, яке тепер точно не забудуть.

Не так і мало, якщо чесно. Багатьом не дістається і цього. Хоча, звичайно, розраховував він на зовсім інше.

Та й заслуговував теж іншого.