Труїв суперників, підкуповував суддів, виграв ЛЧ: головний шахрай французького футболу помер в 78 років

За кордоном його часто зображували як шахрая, навіть гангстера. Але ніколи у Франції.

В день, коли Бернар Тапі програв свою боротьбу раку шлунка, співчуття його родині висловили майже всі клуби Ліги 1, легенди спорту, політики; навіть Кіліан Мбаппе назвав Тапі "великою людиною".

Взявши невелику паузу, пам'ять Тапі вшанував і президент Франції Еммануель Макрон. Так, репутаційні ризики, але він же шанувальник "Марселя":

"Ми з дружиною сумуємо з приводу смерті людини, чиї амбіції, енергія та ентузіазм послужили джерелом натхнення для декількох поколінь французів".

Тапі, звісно, не буде похований в Будинку Інвалідів, як недавно Бельмондо, але те, як з ним попрощалися головні люди країни, вразило. Мсьє Бернар помер банкрутом з порожнім гаманцем, але на жодному відрізку свого життя він не був порожньою людиною. Він завжди був сповненим ідей, ентузіазму, феноменальною віри в себе. Може, тому так.

Спадщину Тапі підсумував його учень, ворог, а пізніше вірний соратник в нерівному бою з глобалізацією в футболі Жан-Мішеля Ола:

"Без Тапі не було б мене і "Ліона". Його пристрасть була маяком, що вказав нам дорогу. І не тільки нам".

***

Звісно, це лише одна сторона медалі. Була й інша - чорна від бруду..

Коли в червні 1993-го поліцейські знайшли в саду Крістофа Робера 250,000 франків, отриманих захисником за злив матчу проти "Марселя", це навіть не стало сенсацією. Всі знали, як працює Тапі.

Перед кожним сезоном він залишав резерв з 5 млн франків (близько 750 тисяч євро за поточним курсом), які йшли на підкупи, залякування, навіть отруєння гравців інших команд. Польський "Лех" в листопаді 1990-го виграв удома у "Марселя" 3:2, але на "Велодромі" його футболісти випили "апельсиновий сік з гіркуватим присмаком", після чого ледве рухалися - 1:6.

Те ж сталося з "Ренном" в 1991-му - приїхавши в Марсель, бретонці випили водички і забули, хто вони й звідки. Бразильця Балтазара і воротаря Паскаля Руссо довелося будити в автобусі - вони були в відключці. Підсумок - 1:5.

Ну, про ідентичну історію з московським ЦСКА, який випив марсельську мінералку навесні 1993-го і програв 0:6, ви, напевно, в курсі. Тренер армійців Геннадій Костильов і після першого матчу скаржився, що його намагалися підкупити:

"Перед матчем у Берліні до мене прийшли двоє. Один - француз, другий - російськомовний, поляк чи серб. Дістали гроші з пакету: "Тобі цього на все життя вистачить". Кажу: "Я хочу спокійно жити і не ганьбитися. Ідіть звідси по-доброму".

Коротше, ЦСКА тоді втримав почесні 1:1. А ось в Марселі випив водички і бігав як в сповільненій зйомці.

Через 20 років водій і помічник Тапі Марк Фратані зізнався, що в пляшки з водою суперникам ультратонкими шприцами підливали галоперидол - заспокійливе, яке широко застосовується в психлікарнях.

***

Тапі бачив тільки мету і плювати хотів на засоби. Його життя було бігом по краю.

Уже перший титул з "Марселем" в 1989 році погано пахнув. Невмотивований "Ланс" вмирав в матчі з "ПСЖ" заради нічиєї, яка зробила чемпіоном провансальців. Президент Парижа Франсіс Бореллі не тямив себе від люті; кричав, що "матч купив Тапі". Ну і що?

Бернар був вхожим до Міністра бюджету Мішелю Шарасса. Подейкували, що його бачив наступником сам президент Міттеран.

Коли Клод Без, бос "Бордо", наїхав на Тапі за його переговори з Жаном Тігана, система зжерла не президента "Марселя", а його самого. Повій, яких Тапі нібито оплачував суддям Ліги 1, так і не знайшли, а ось розтрату в фінзвіті "Бордо" - так.

До того ж, як контрольний в голову, Тапі переманив капітана і живого символа жирондинців Алена Жиресса:

"Коли я зайшов в футбол, я відразу побачив, що тут заправляють два капітани - Без з "Бордо" і Кампора з "Монако", я ж не дурень. Забравши у одних Жиресса, а у інших Папена, я показав - тепер капітан я".

В його світі не було поняття "брати участь" - тільки "перемагати". Це стосувалося всього. Його дебати з лідером націоналістів Ле Пеном в 1989 році увійшли в історію французького парламентаризму. Його прихід в велоспорт ознаменувався двома перемогами на Тур де Франс і одною на Джиро д'Італія, а також впровадженням цілої серії нововведень, на кшталт карбонових корпусів, контактних педалей, костюмів, натхнених художниками-авангардистами.

У бізнесі Тапі зробив собі ім'я, підбираючи компанії-банкрути та перетворюючи їх на процвітаючі підприємства. На початку 90-х за ці гроші він викупив контрольний пакет акцій Adidas, але продав його, отримавши портфель міністра у справах міст.

День, коли футбол програв: як пішов на дно великий Марсель 90-х

***

З футболом те ж саме - лише вгору. Тапі порушував закони, але в той же час міняв, оновлював, поліпшував. Добро і зло для слабаків - Бернар же творив історію.

З його приходом "Марсель" не їздив на автобусах - тільки літаками. Бернар ввів при клубі штат лікарів, найняв дієтологів, встановив на "Велодромі" звукову систему, а перед стадіоном гігантський екран за 14 млн франків. Його лазерне шоу після першого титулу було як шматочок "американської мрії" для неблагополучного портового міста.

Так, він обожнював широкі жести. Перший кеп "Марселя" епохи Тапі Жакі Бонневе розповідав, як в кінці 86-го президент зайшов в роздягальню і сказав, мовляв, просіть, що хочете - виконаю. Команда порадилася і попросила відпочинок на Таїті - Бернар влаштував їм 10 днів в тропіках по найвищому розряду.

На це йшли шалені гроші - тільки офіційно 70-80 млн франків. Папен, Тігана, Франческолі, Кантона, Аллофс, Фьорстер, Стойковіч, Феллер, Бокшич - при Бернарі будь-який топ-гравець Європи міг опинитися на "Велодромі". В цьому не було системи - якось він поїхав в Лондон дивитися Пола Уолша, але був зачарований грою іншого британця Кріса Уоддла і не пошкодував на нього рекордні 5 млн франків.

Або ще історія: в 1989-му Тапі літав в Неаполь за Марадоною і майже домовився, коли подзвонили мафіозі. Йому дали годину, щоб забратися з міста.

***

Найсумніше, що "Марсель" був сильнішим за всіх в Європі ще в 1990-му, але його засудили в Лісабоні. Анголець Вата тоді забив рукою, а суддя гол зарахував.

"Ми не добилися прихильності лідерів УЄФА, не запропонували наші послуги делегату, судді. Ми знехтували цим аспектом. Більше цього не повториться. Я вчуся на помилках", - сказав тоді Тапі.

Може, це і була точка неповернення. Тепер навіть перемога південців в ЛЧ-1993 викликає дискусії. Жан-П'єр Папен, котрий на той час перебрався в "Мілан", в інтерв'ю говорив, що двоє з россонері "доторкнулися до грошей Тапі", але так і не назвав імена. Прогриміла й історія Жан-Жака Ейделі - за його словами, перед фіналом всім гравцям, крім бунтівного Феллера, щось вкололи.

Ну а далі справа "Валансьєнна", відсторонення від футболу, показання Гласманна, Бурручаги, відібране чемпіонство. Найближчий друг і соратник Тапі Жан-П'єр Бернес навіть якийсь час сидів в дурці.

Вони потім не спілкувалися 24 роки, і лише в 2019-му зустрілися вдома у смертельно хворого Бернара. Набігли журналісти з питаннями, мовляв, а ви пробачили Тапі? "Звісно", - кивнув Бернес і зайшов в дім.

***

Пробачила Тапі і Франція, хоча аж до його смерті і не подавала виду. Нульова толерантність до корупції, аякже.

Бернар відсидів в 95-му лише 7 місяців, на початку нульових навіть повертався в "Марсель" як директор, в 2007-му фінансував кампанію Ніколя Саркозі, з 2013-го володів найбільшою газетою Марселя La Provence.

У 2017-му, щоправда, Тапі програв великий суд банку Crédit Lyonnais на 400 млн євро, що де-факто зробило його банкрутом, але незабаром у нього виявили рак і добивати старого не стали. Розпродаж майна почнеться вже після похорону.

Гангстер? Шахрай? Може, у нас, але не на Єлисейських полях. Забруднюючи руки, Тапі робив французів щасливими, і ці хвилини щастя - головне, що вони запам’ятали. Так, ілюзія зрештою розвалилася, пузир лопнув, ну і що? Велич, навіть короткочасна, п'янить нації настільки, що вони забувають про рамки пристойності.

Тому і Макрон, і Мбаппе, і Дешам, і Зідан, і ще багато-багато хто. Як там було у Франкліна Рузвельта? Він сучий син, але він наш сучий син.

"Наш" - завжди на першому місці.