Дух Велодрому та напрацювання Сампаолі: 35-річний Дімітрі Пайєт йде за своїм першим трофеєм

"Для мене він великий гравець маленького "Олімпіка", – промовляє ультрас "Марселя" Ніколя.

Він не пропустив жодної домашньої зустрічі на "Велодромі" з 2006 року та знає, про що говорить. З Дімітрі у складі "Марсель" пережив багато важких хвилин. Уродженець Реюньйона не винен в них особисто, але це факт.

"Марсель" не виграє Лігу 1 з 2010 року, і зараз навіть друге місце – якщо його вдасться зберегти – здається видатним результатом.

Перед очним матчем із "ПСЖ" Пайєт за звичкою задирає паризьких мільйонерів – мовляв, у нас хоч колектив є, а ви граєте одними іменами. Фанатам "Марселя" це до душі, вони притримуються тієї ж думки. Але далі починається гра, і Париж перемагає. Не без допомоги рефері, але це теж реалії нинішньої Ліги 1.

Вибору нема – доводиться з ними миритись; раз немає трофеїв - шукати радість та ідентичність в іншому. Емоції, колорит, ефектність - цього позбавлений "ПСЖ", і на цьому тримається його південний антипод.

І, звісно, у центрі всесвіту "Велодрому" монументальна постать Дімітрі Пайєта.

***

Ще до кінця сезону 35-річний хавбек стане першим гравцем у ХХІ столітті, який підкорив планку у 100 голів та 100 асистів у Лізі 1.

Прямо зараз передач у Дімітрі 110, а ось забитих м'ячів - "лише" 99. Залишився один-єдиний гол - дрібниця для Пайєта в його нинішній формі.

І не треба кивати на очевидну зайву вагу – 16 голів та 13 гольових у всіх турнірах пояснюють все без слів. Дімітрі не забивав стільки з молодості, коли ще у футболці "Сент-Етьєна" то перемагав "Ліон" на "Жерлані", то бився з Матюїді на тренуванні.

Світло і тінь - у Пайєті порівну того й іншого, і це позбавило його кар'єри, гідної його таланту. Він не став новим Азаром для "Лілля", вщент посварився з фанатами "Вест Гему", хоча ті складали про нього пісні; навіть на Євро-2016 довести справу до кінця не вдалося.

Або ось ще випадок – Ліга Європи-2018. Дімітрі геніально пройшов усю дистанцію, забив пам'ятний м'яч "Лейпцигу", обігравши половину захисту, але перед фіналом з "Атлетіко" отримав травму та допомогти "Марселю" не зміг.

Якщо міряти кар'єру трофеями, то Пайєт - явний аутсайдер, невдаха. Але хіба це привід любити його менше?

"Від Дімітрі на кілометр пахне футболом, і це нам найбільше подобається. Можливо, Дрогба досконаліший футболіст, а Ньянг більше забив, але саме він - найкращий у XXI столітті", - каже ще один шанувальник "Марселя" на прізвисько Рамзі.

Як і всі, сьогодні увечері він прийде на "Велодром" в очікуванні шоу. Шоу Пайєта.

***

Таке вже було зовсім недавно у матчі проти ПАОК.

Гол 35-річного ветерана ви точно бачили; мабуть, він претендуватиме на Премію Пушкаша - настільки гарно влетіло.

Але чи бачили ви гольовий пас на Жерсона? А десятки розумних підготовчих передач? А теплову карту, яка опоясує всю половину поля греків? У поточному сезоні більше, ніж у якомусь іншому розумієш – це не Пайєт грає за "Марсель", а "Марсель грає навколо Пайєта.

Хорхе Сампаолі це геть влаштовує. Зі старту були побоювання, чи зможуть вони спрацюватись, але хто ще зрозуміє гравця, який погрожував зламати собі ногу, як не тренер, котрий підглядав з дерева тренування суперників?

Аргентинець дав "Марселю" схему, в якій Пайєту дозволено все. Він може зміщуватися на будь-який фланг; може відійти аж на свою половину - і тоді одразу 2-3 швидкі футболісти прискорюються під лонгбол.

Буває, що Дімітрі перед штрафним ніби змінюється позиціями з кимось із центрхавів - найчастіше, на ворота вибігає Жерсон як найбільш забивний.

Сампаолі зізнавався, що в ідеалі хотів би виходити на матч із воротарем і десятьма хавбеками, але за фактом його система далека від напрацювань Гвардіоли, котрий рухається в тому ж напрямку. Якщо у Пепа майже всі гравці взаємозамінні, то в "Марселі" кожен – від Ундера та Гендузі до Жерсона та Ронж’є – грає в чітко заданому діапазоні.

Виняток лише один, і у нього в поточній Лізі 1 вже 3,2 паси під удар та 6,55 дій, що призвели до удару за 90 хвилин – обидва показники найвищі у Франції.

***

"Я перетинався із сильними гравцями по ходу кар'єри – Даніеле Де Россі, Едіном Джеко, Джеймі Варді. Але Дімітрі Пайєт, мабуть, найдивовижніший із усіх", - зізнається Ченгіз Ундер.

Завдяки 35-річному плеймейкеру та розумній системі Сампаолі Ундер видає найкращий сезон у кар'єрі – 12 голів у всіх турнірах.

Гра пліч-о-пліч з Дімітрі різко підвищила акції Матео Гендузі, якого вже поховали після невдач в "Арсеналі"; допомогла адаптуватися до Європи герою Копа Лібертадорес Жерсону; набирається у дорослих розуму і Бамба Дьєнг, який вже доріс до основи Сенегалу.

Це все віддалено нагадує Аргентину-94, де група молодих талантів тягла рояль для постарілого, проте геніального Марадони. Вони навіть виглядають однаково - низький зріст, зайва вага, геніальні рішення уперемішку з ідіотськими провокаціями. Так, в поточному сезоні Пайєт вже зірвав матчі в Ніцці та Ліоні, не піднявшись після влучань із трибун чимось типу пластикових пляшок.

"Кинувши предмети в Пайєта – вони кинули їх у кожного з нас", – пафосно проголосили марсельські ультрас.

Ну, а лізі довелося розбиратися, знімати очки, переносити матчі - загалом геморой, якого можна було уникнути, якби Дімітрі просто встав і продовжив гру.

***

Пайєту треба було народитися на 20-30 років раніше, і все було б інакше.

Він став би своїм в епоху оригіналів - коли Гаскойн пиячив, Еффенберг показував середній палець трибунам, Кантона закінчував у 31, а Ле Тіссьє проводив всю кар'єру в Саутгемптоні, тому що грати за гранд йому було нецікаво.

Пайєт із тієї ж когорти. Після потужного виступу на Євро-2016 його кликав "Манчестер Юнайтед", але відповідь була передбачуваною для всіх, окрім Вудворда:

"Я зробив вибір на користь себе та моєї родини. Ми вирішили, що Марсель буде найпривабливішим варіантом".

І це він про місто з надвисоким рівнем злочинності, шаленими фанатами, які періодично влаштовують бійні на вулицях; місто, з якого Рібері забрав сім'ю і видихнув: "Ну, тепер ми в безпеці".

Згодом Франк зробив блискучу кар'єру у "Баварії", виграв ЛЧ, а без Золотого м'яча залишився лише через виродження самої премії. А що Пайєт? Він щотижня впивається емоціями "Велодрома", а більшого йому й не треба. Навіть на скорочення зарплати заради цього пішов!

Ні, він точно не з нашого часу, хоч і ще може виграти в ньому дещо - треба тільки сьогодні здолати "Фейєнорд". Напевно, це вже останній шанс.

А тоді ще 100-й гол у Лізі 1 – і офіційно статус легенди не лише "Велодрому", а й усієї Франції.

Переїжджаючи до "ПСЖ", Лео Мессі здогадувався, що лаври головної зірки доведеться віддати Мбаппе, але він і подумати не міг, що навіть у категорії 34+ йому не залишать жодного шансу.