Справжні фанати. Вболівальники Шальке: Синьо-біла гордість Рура

Класичний матеріал UA-Футбол не втратив актуальності й через два роки.

Як і Дортмунд, Гельзенкірхен - не надто примітне містечко в самому серці Рурської області. Більше того, Гельзенкірхен більш ніж у два рази менший за Дортмунд, завдяки чому навіть він далеко не завжди потрапляє на карту Німеччини. Тим не менш, у цьому маленькому місті базується одна з найбільш традиційних команд Європи, «Шальке». У шанувальників «Кнаппенів» є своя культура, атмосфера і звичаї.

Насправді, бути вболівальником «Шальке» досить складно. У Гельзенкірхені, який тільки й робить, що живе футболом, давним-давно мріють про чемпіонський титул, що не підкорявся «кобальтовим» з 1958 року. З того моменту «Шальке» дев'ять разів ставав другим у чемпіонаті Німеччини, вигравав Кубок УЄФА і чотири рази переміг у національному кубку. Проте місто мріє про найважливіше трофеї, про «Срібну салатницю», яку «Шальке» не раз і не два упускав в останній момент.

Втім, на безмірній і безмежній любові місцевого населення до «Шальке» подібна невдачливість улюбленого клубу не позначається. У Гельзенкірхені живе всього 250 тисяч чоловік, зате «Фелтінс Арена» (початкове назва - «Арена ауф Шальке», яке ми і будемо використовувати далі) вміщує 61 000 глядачів. Зрозуміло, що далеко не всі з них проживають в самому Гельзенкірхені, але навіть те, що попит на абонементи в кілька разів перевищує пропозицію, говорить багато про що.

Від дортмундської «Боруссії» «Шальке» відрізняє те, що у гельзенкірхенців майже немає божевільних уболівальників. Здавалося б, Гельзенкірхен і Дортмунд знаходяться зовсім недалеко один від одного, але погляди фанатів на багато громадських проблеми зовсім різні.

Шанувальники «Боруссії» - швидше романтики, які дивляться на світ саме під цим кутом. Фанати «Шальке» - більше консерватори, традиціоналісти. Цим і можна пояснити той факт, що в Гельзенкірхені відбулося значно менше пригод, ніж в Дортмунді.

Однак перейдемо від узагальнень безпосередньо до футболу. Театр, як відомо, починається з вішалки, а футбол - зі стадіону. Ось тільки потрапити на арену не так-то просто - для цього необхідно, щоб зійшлися відразу кілька факторів...

І ось, нарешті, настав той заповітний момент. Якимось дивом тобі вдалося дістати квиток на «Ауф Шальке», незважаючи на те, що левова частка "пропусків" на стадіон ще кілька років тому була викуплена за абонементами, а всі інші квитки розподіляються за якимись не зовсім зрозумілими тобі квотами.

Черговий матч - традиційна і класична рутина Бундесліги. Грає Whatever you want від британської групи Status Quo. Саме під неї на «Ауф Шальке» команди зазвичай виходять на поле. Шоу починається. Вірніше, навіть не шоу, а театральна вистава.

Мабуть, більш вимогливої публіки не можна знайти у всій Німеччині. Звичайно, є ще вболівальники «Баварії», які починають свистіти навіть тоді, коли їх команда не виграє після десяти хвилин матчу проти якого-небудь середняка або аутсайдера. Фанати «Шальке», у свою чергу, дуже детально аналізують як свою гру, так і виступ суперників. За настроєм трибун можна відразу зрозуміти, добре чи погано в тому чи іншому епізоді відіграв власний футболіст - навіть у тих випадках, коли це не очевидно для визнаних футбольних експертів.

Йде напружений матч. Багато пресингу, відмінна гра в обороні як з одного, так і з іншого боку. Кутовий під кінець зустрічі - прямо біля Nordkurve, знаменитої Північної трибуни, яка активно задає тон всьому стадіону. Flanke, Kopfball, Tor - подача, удар головою і гол. З динаміків лунає Ein Leben lang blau und weiß ein Leben lang («Синьо-білий назавжди»), але запис практично не чутно. Весь стадіон виспівує слова пісні, яка вже кілька десятиліть є офіційним «гольовим гімном» гельзенкірхенського клубу. Екстазу на трибунах немає. Є лише усвідомлена радість.

На виході зі стадіону найбільш активні фанати ведуть жваву дискусію. Чи правильно вчинив тренер, замінивши гравця A на гравця Б, наскільки хороший був «Шальке» в єдиноборствах і хто із суперників міг би підсилити склад «Кнаппенів» у новому сезону. Вболівальники «Шальке» намагаються триматися дружно і в єдиному пориві.

Угруповань і фан-клубів у «Кнаппенів» багато, але всі вони об'єднуються в Der Schalker Fanclubverband, Федерацію фан-клубів «Шальке». Це дуже потужна і цікава організація, що з'єднала в єдине ціле більше 1 500 об'єднань «прокнаппенської» спрямованості.

Однією з найбільш цікавих ідей даного об'єднання було... відкриття офіційного клубного кладовища. Так-так, саме «Шальке» реалізував цю досить оригінальну і неочевидну ідею, яка, до слова, користується величезною популярністю. Правда, «Кобальтові» були не першими в Німеччині, хто відкрив власне кладовище, хоч і не надто відстали від першовідкривача в особі «Гамбурга».

Розташоване в одному з районів Гельзенкірхена споруда (мабуть, це слово найкраще підходить для опису) нагадує стадіон. До речі, незважаючи на те, що попит на місце дуже великий, для «Шальке» цей проект не є комерційним. Грошових дивідендів керівництво «кобальтових» за це не отримує. Напевно, так навіть краще.

Є два клуби, з яким у вболівальників «Шальке» особливо складні відносини. Це, звичайно ж, дортмундська «Боруссія» і «Рот-Вайсс» з Ессена. А от з «Бохумом», який теж відноситься до Рурської області, фанати «Шальке» швидше ладнають. Правда, особливо відзначимо той факт, що ворожнеча з тією ж «Боруссією» сьогодні носить скоріше культурний характер.

Рурське дербі має особливий статус і особливий підтекст, але до насильства та інших принад фанатських відносин не доходить вже багато десятиліть. Протистояння «Шальке» і «Боруссії» в набагато більшому ступені можна назвати пам'ятником культури, ніж ворожнечею між уболівальниками.

Про дружбу між фанатами зазвичай не говорять так голосно, але в 80-ті роки зародилися дуже близькі відносини між фанатами «Нюрнберга» і шанувальниками «Шальке». Відносини ці залишаються дуже теплими і досі. Десанти цих двох клубів частенько зустрінеш на матчах дружньої команди, що підкреслює певну близькість і повагу. Даний факт відмінно вписується в загальний образ вболівальників «Шальке»: культурні, спокійні і принципові консерватори-традиціоналісти.