Перець із Чилі. Чому трансфер Артуро Відаля гіркий на смак?

Артуро Відаль міг опинитися в «Баварії» ще 4 роки тому, коли Юпп Хейнкес, чудово знайомий з можливостями чилійця по спільній роботі в «Байєрі», намагався всіма силами затягнути його в Мюнхен. Тоді півзахисник вибрав «Ювентус», а в одному з інтерв'ю зверхньо заявив, що завжди мріяв грати в Італії і не шкодує про відмову переходити в «Баварію».

«Збулася моя мрія. Тепер я більш зрілий гравець і хочу виграти Лігу чемпіонів, а також завоювати підтримку фанатів своєї нової команди. Я буду віддавати всі сили на полі - для мене це найважливіше». Ні, це не інтерв'ю хавбека чотирирічної давнини, як ви могли подумати. Ці слова Артуро Відаль сказав кілька днів тому після підписання 4-річного контракту з мюнхенцями. Вражає, правда?

Постфактум можна стверджувати, що перехід в «Ювентус» в 2011 році став для Артуро Відаля оптимальним вибором, зробити який можна було і без зайвого пафосу. Замість спроби не загубитися серед зірок світового рівня (в Мюнхені не чекають прогресу, в Мюнхені чекають результату тут і зараз), чилієць перебрався в команду, яка мала от-от вийти на якісно новий рівень. Екс-гравець «Байєра» став однією з основоположних деталей механізму, створеного Антоніо Конте, а його лідерські якості дозволили Туріну вирости від 6 нічиїх у групі Ліги Європи до виходу у фінал Ліги чемпіонів.

Зараз Відаль знаходиться на піку своєї кар'єри. За останні роки він став самодостатньою зіркою, без якої не можна було уявити «Ювентус» і збірну Чилі. Крім успіхів «Старої Синьори» велику роль у цьому відіграла присутність хавбека на чемпіонаті світу в Бразилії. Незважаючи на те, що він поїхав на мундіаль фактично із лазарету і не зміг показати свій найкращий футбол, атмосфера великого турніру надала йому впевненості, а отриманий досвід дав про себе знати на домашньому Копа Америка.

У сезоні 2014/15 «Ювентус» за активної участі Відаля стрибнув вище голови, пробившись до фіналу Ліги чемпіонів, і клуб опинився на роздоріжжі: чи варто утримувати будь-якими способами своїх лідерів і сподіватися на повторення єврокубкового успіху чи самий час позбавлятися від них за вигідною ціною? У Турині вирішили відшукати золоту середину і «принести в жертву» ряд досвідчених виконавців на користь майбутнього команди. Вдруге у своїй кар'єрі Массіміліано Аллегрі позбувся Андреа Пірло (збіг?), Карлос Тевес отримав можливість самому вирішувати своє майбутнє і в розквіті сил повернувся на батьківщину, а за Артуро Відаля виручили серйозну суму, яка покрила частину витрат на новачків. Таким чином, трохи втративши в фінансах (на даний момент трансферне сальдо «Юве» становить -20 млн євро), клубу вдалося утримати стрімко прогресуючого Поля Погба і серйозно омолодити склад. Тут впору задатися питанням, чи варто довіряти перебудову команди Массіміліано Аллегрі, але «це вже зовсім інша історія».

Сам Артуро чітко розумів, що з нинішнім «Ювентусом» він досяг максимуму. До того ж, складно щороку мотивувати себе в чемпіонаті, в якому у твоєї команди немає серйозних конкурентів (саме з появою Відаля бьянконері надовго сіли на трон Серії А). Чилійцю потрібен був новий виклик, і він знайшов його в Мюнхені. Під час Копа Америка в пресі активно подейкували про переговори хавбека з лондонським «Арсеналом» і мадридським «Реалом», як раптом на горизонті виникла «Баварія», посунула конкурентів і оперативно оформила стосунки з футболістом. Чи потрібен був цей трансфер Відалю? Безумовно. Чи потрібен він Гвардіолі? Швидше за все. Чи потрібен він «Баварії»? А ось тут все далеко не так однозначно.

Немає сумнівів, що гравець рівня Артуро Відаля стане в нагоді в Мюнхені, але його перехід варто розглядати в комплексі з трансфером «на вихід» Бастіана Швайнштайгера. Скільки б не говорили про «мрію Басті пограти в МЮ», його перехід залишив чимало запитань. З економічної точки зору цей крок можна було назвати геніальним, адже 20 мільйонів євро за тридцятирічного травматичного гравця пропонують не часто. До того ж, позиція центрального хавбека в «Баварії», на перший погляд, максимально укомплектована. Але якщо придивитися, то все далеко не так райдужно.

Гвардіола, маючи повний карт-бланш на трансфери, сам себе загнав у глухий кут. На три місця в центрі поля у нього залишилися: Хабі Алонсо, що серйозно здав в захисних діях, Тіаго Алькантара-кришталева нога, не менш травматичний Хаві Мартінес, що давно перекваліфікувався в центрбека, непрофільні Філіп Лам і Давид Алаба, молоді Кіммі і Хейбьерг, яких тренер готовий випускати лише зрідка, і універсал Себастіан Роде. В результаті каталонський наставник був змушений просити у керівництва підсилення в центр поля. У сухому залишку маємо збитки в 20 мільйонів євро і 28 річного «прибульця» замість 30-річного плоть від плоті баварця і символу клубу. А якщо ще пригадати про вміння Відяля вляпатися в скандал (ДТП під час Копа Америка ще не стерлося із пам'яті)... Чи воно того вартувало?

Після появи чилійця можна сміливо стверджувати, що 19-річний Хейбьерг, який повернувся з оренди і об'єктивно "дозрів" для «Баварії» змушений буде задовольнятися посадою «на підхваті», а старший на півроку новачок Джушуа Кімміх і зовсім не отримає шансу проявити себе. Зате все чіткіше проявляється кістяк нової барселонізірованной «Баварії»: Нойер - Рафінья, Данте, Мартінес, Бернат - Алонсо, Алькантара, Відаль - Коста, Левандовскі, Роббен. Просто мрія будь-якого мюнхенця! Мало не забув, для цього ж треба позбутися ще двох «сенаторів» Лама і Мюллера, але хіба для Пепа це проблема?

Перехід Відаля може стати передостанньою краплею, яка наповнює чашу терпіння керівництва і вболівальників мюнхенського клубу. Останньою стане розмін Томаса Мюллера на умовного Педро. У «Баварії» пішли на своєрідний експеримент, наділивши тренера величезною владою (Клінсманн свого часу через бажання контролювати більшість процесів в клубі швидко покинув Мюнхен), тим самим поставивши його вище клубу і баварської філософії. Поки мета не виправдовує засоби. Є сумніви навіть у тому, що успіх (тільки перемога в Лізі чемпіонів) все спише.

Вопросы автору вы можете задать на конференции или же