Збірна світу-2015. Версія UA-Футбол. Центральний півзахисник - Артуро Відаль

Артуро Відаль (Чилі). 28 років

Амплуа: центральний півзахисник

Клуб: "Ювентус" (Турин, Італія) / "Баварія" (Мюнхен, Німеччина)

Досягнення в 2015-му році: чемпіон Італії, володар Кубку Італії, срібний призер Ліги чемпіонів, переможець Копа Америка, кращий гравець фіналу Копа Америка, член символічної збірної Копа Америка.

Цей рік для Артуро Відаля видався просто таки неймовірним! Спочатку він з "Ювентусом" виграв все, що можна було, на внутрішній арені і несподівано дійшов до фіналу Ліги чемпіонів, потім зі збірною Чилі блискуче виграв Копа Америка, а потім всю осінь з "Баварією" наводив жах на футбольну Європу.

В "Ювентусі" Артуро встиг стати не просто одним кращих на футбольному полі, але й справжнім вожаком команди, який завжди веде команду вперед. Навіть не дивлячись на присутність в команді такої зірки, як Поль Погба, роль Відаля у тому "Ювентусі" (у тому, тому що сьогоднішній "Юве" – то вже зовсім інша команда) була значно вагомішою, аніж роль молодого француза. Особливо це було видно в останньому сезоні, коли в тих поодиноких матчах, які "чилійський воїн" змушений був пропустити, гра "Ювентуса" потерпала значно більше, аніж протягом того тривалого періоду, коли через травму був відсутній Поль Погба. Да і старт нового сезону, коли "Ювентус" залишився з Погба, але без Відаля, також це зайвий раз продемонстрував.

Те ж саме можна сказати і про збірну Чилі. На ЧС-2014 Відаль поїхав з травмою і чилійці не показали й близько тієї гри, яку вони демонстрували на цьогорічному Копа Америка, коли Відаль був здоровий і перебував у відмінній формі. Починаючи зі стартового поєдинку групового турніру і завершуючи фіналом, Артуро безстрашно вів команду за собою. Коли цього вимагала ситуація – починав атаки своєї команди; коли партнери перебували у кращому положенні – віддавав останній пас; а коли не було іншого виходу – брав гру на себе і або забивав з гри, або примушував суперників фолити на ньому в карному майданчику і заробляв пенальті.

До речі, пенальті Відаля – то окрема тема для розмови. І в "Ювентусі", і в збірній Чилі він їх заробив немало, при цьому жодного разу не симулючи, а грамотно підставляючись під фол – мовляв: "Спробуйте, заберіть у мене м'яч без порушення правил". Але крім цього в обох командах Відаль був штатним пенальтистом, подекуди беручи на себе відповідальність за долю цілих матчів, а то й турнірів. Так, наприклад, у чвертьфінальному протистоянні з "Монако" у Лізі чемпіонів саме його гол з пенальті став єдиним за 180 хвилин гри – зовсім непростої, неймовірно напруженої і дуже нервової гри. Однак, наш герой впорався з нервами і з честю виконав свою місію.

Але не лише за пенальті його цінували у всіх командах. Так сталося, що Артуро ще з юнацьких часів вирізнявся неабияким універсалізмом. Ще в молодіжній збірній він міг без втрати якості зіграти на будь-якій позиції центральної осі – від ліберо до плей-мейкера чи навіть відтягнутого форварда. Потім роки наполегливої праці дозволили йому відшліфувати цей універсалізм і зараз Відаль є одним з найбільш різносторонніх і корисних центральних півзахисників світу.

Тому нема нічого дивного в тому, що вимогливий Пеп Гвардіола виклав за нього 37 мільйонів євро і одразу ж зробив основним гравцем "Баварії". В середині осені мюнхенську команду накрила просто катастрофічна лавина травм – бували матчі, на які Пеп ледве нашкрябував футболістів для виходів на заміну. В такій ситуації універсальний і двожильний Відаль проявив себе з найкращого боку, не пропустивши жодного матчу, подекуди граючи навіть на уколах. "Баварія" пройшла цей етап з честю, вигравши всі матчі, а Відаль остаточно дав зрозуміти, що Гвардіола в ньому не помилився.

Що стосується місця на полі, яке чилієць займає в мюнхенському клубі, то тут однозначної відповіді не буде. Пеп в цьому сезоні використовував самі різноманітні тактичні побудови, виходячи з наявних у нього футболістів на конкретний матч, тому Артуро Відаль від матчу до матчу "мігрував": коли треба було – підміняв Хабі Алонсо на позиції чистого опорника, коли була в цьому необхідність – грав на правому фланзі півзахисту (власне, в схемі 4-3-3 ця позиція стала для нього рідною). Але найчастіше Відаля можна було побачити на звичній по "Ювентусу" позиції "під форвардами". Власне, як показав час – тут від нього найбільше користі.

В цілому ж, хто слідкував за мюнхенською "Баварією" цієї осені, той не міг не помітити – наскільки потужно виглядає ця команда і як візуально легко вона виносить вперед ногами суперників калібру "Байєра" (3:0), "Вольфсбурга" (5:1), дортмундської "Боруссії" (5:1), лондонського "Арсенала" (5:1) і "Шальке" (3:1), не кажучи вже про всілякі "Олімпіакоси", "Майнци" і "Кельни".

І Артуро Відаль у всьому цьому процесі виконував далеко не останні функції. Так, порівняно з "Ювентусом" його роль в команді трохи змінилася – якщо в Турині він сам грав на роялі, то в Мюнхені, в силу певних обставин, змушений більшу частину ігрового часу тягати цей рояль для інших (все ж таки зірок в "Баварії" побільше буде). Однак користь для команди від цього не зменшується, чи не так?

І хоч до складу символічної збірної Артуро Відаль потрапив, першу чергу, завдяки виступам за "Ювентус" в першій половині року та збірну Чилі на Копа Америка (командах, де він сам був чи не найголовнішою зіркою), але й в "Баварії" він також не розгубився і не загубився, за півроку ставши в Мюнхені своїм, що вже варто відзнаки.

Запитання автору ви можете задати на конференції.