Рібері: Дивитися на матчі з трибун протягом дев'яти місяців дуже боляче

Півзахисник "Баварії" Франк Рібері розповів офіційному сайту "Баварії" про труднощі довгого перебування поза полем.

- Ти батько чотирьох дітей. Ти суворий тато?

- Я б сказав, що я дуже спокійний зі своїми дітьми. Завжди, коли у мене є трохи вільного часу, я присвячую його моїм дітям і дружині. Я не люблю багато подорожувати, вважаю за краще проводити час вдома з сім'єю. Торік мені це дуже вдалося. Це був зовсім інший досвід для всіх нас, оскільки коли я здоровий, кожні три дні я кудись їду.

- Твої діти ростуть у Німеччині. Наскільки німецькі вони вже?

- Я тут вже майже дев'ять років, моєї старшої дочки сім. У неї вже німецький менталітет. Вони зі своєю сестрою (обидва сини Рібері молодше, прим. ред.) дуже добре говорять по-німецьки. Вони використовують правильні слова, чого не скажеш про мене.

- Як ви збираєтеся провести зимову відпустку?

- Ми хотіли полетіти у відпустку, але оскільки я травмований, мені майже щодня потрібно проходити процедури. Я так все організував, що ми з сім'єю можемо залишатися в Булоні.

- Як ти святкуєш Новий рік?

- Разом з усією моєю родиною у Булоні. Близько 15 осіб, так щороку. Я в передчутті. У нас завжди дуже хороша атмосфера.

- Більшу частину 2015 року ти був травмований. Твої діти запитували, що трапилося?

- Моя старша дочка питала, чи все в порядку. Звичайно я намагався виглядати позитивним, бути в гарному настрої. Але моя сім'я бачила, що мені чогось не вистачає. Футбол - це моя професія. Я належу футбольному полю. Я повинен грати. Тому цього року мені іноді було сумно. Але діти допомагали мені іноді забути про травму

- Як пройшли ці дев'ять місяців без футболу?

- Це було дуже важкий час. Я багато думав над тим, що сталося, намагався все виправити. Я боровся і завжди тримав вище ніс.

- У тебе був страх, що твоя кар'єра завершена?

- Ні ніколи. Але ситуація була справді важкою. Коли я був на стадіоні, то звичайно радів, коли команда добре грала і перемагала. Але так триває три, чотири матчі. Дивитися на ігри з трибун протягом дев'яти місяців дуже боляче. Ніякого задоволення.

- Але потім була гра в Гладбасі. Пеп Гвардіола відправив тебе розминатися, а вболівальники почали скандувати: "Рібері! Рібері!". Які були відчуття?

- Це був дуже емоційний момент. Коли вболівальники скандують моє ім'я, у мене біжать мурашки по шкірі. Я в "Баварії" вже майже дев'ять років, у мене склалися чудові стосунки з уболівальниками. Ми разом боролися, разом сміялися, разом перемагали. Протягом усього часу, коли я був травмований, клуб мене постійно підтримував. "Баварія" і Рібері - ми єдине ціле.

- А потім ти забив. Для тебе було важливо усвідомлювати, що ти ще здатний на це?

- Я знав, що я на це здатний! Коли ти травмований, то нічого не можеш. Залишається лише чекати. Коли ти повертаєшся на поле, то все простіше. Ти відразу відчуваєш, що багато на що здатний. Цей навик ти не втрачаєш. Тільки фізичну форму і мускулатуру.

- На жаль, в Загребі ти знову отримав травму.

- На жаль, так. Моя голова була готова, але м'язи все ще були слабкі. Але найголовніше, що у мене не виникло проблем з гомілкостопом. Коли я знову буду здоровий, мені потрібні будуть тільки ритм та ігри.

- Новий рік вже зовсім скоро. Які побажання на 2016-й?

- Щоб я якнайскоріше набрав форму. Я по-справжньому мотивований. Дві три тижні, коли я в кінці першого кола був знову з командою, були чудовими. В цілому я сподіваюся, що всі травмовані скоро знову будуть здорові. Ми хочемо всі разом боротися за титули.