Кравець свого нещастя. Про виліт "Штутгарта" з Бундесліги

Звільнення спортивного директора телефонним дзвінком, новий спортивний директор, що керує командою з лави запасних, жахливі кадрові рішення, відмова від вихованців академії - останніми роками "Штутгарт" робив усе, щоб вилетіти з Бундесліги. Після повернення до Бундесліги в 1977-му році шваби кожне п'ятиріччя тішили своїх уболівальників або одним з двох перших місць в лізі, або фіналом одного з Єврокубків. Крім останнього, протягом якого неухильно котилися вниз.

Жахливі старти, потім спурти і виживання з іншим тренером. Досвідчений Хуб Стевенс, який двічі поспіль з позиції весняного "в.о." (2014-ий та 2015-ий), витягував команду в останньому турі. I перший український дует в клубі Бундесліги з часів Юрія Максимова і Віктора Скрипника, в якому Артем Кравець символізує провальну трансферну політику клубу із запрошенням запасних і невдах з інших клубів. А Борис Тащі - занадто запізніле повернення до талановитої молоді.

"Штутгарт" - справді великий клуб. П'ять титулів чемпіона Німеччини і три Кубка, армія уболівальників, легендарна академія, потужний "Мерседес" за спиною. Маттіас Заммер, Юрген Клінсманн, Гвідо Бухвальд, Хансi Мюллер стали зірками саме тут. Супертріо Фреді Бобiч - Звонімір Сольдо - Красiмiр Балаков феєрило у 90-х. І навіть два випадки кардинального омолодження складу у 21-му столітті (фінанси та просто зміна поколінь) спочатку народили яскравих "die jungen Wilden" ("Молоді і дикі") "пожежника" до цього і тренера "Баварії" після Фелікса Магата, а потім перемогу у Бундеслізі молодого тренера Арміна Фе. У Магата грали швидкі фуллбеки Андреас Хінкель та Філіп Лам, Кевін Кураньї, розумний (а не жорсткий, як тоді було поширено) центр поля з Хорстом Хельдтом і Сольдо, атака з мобільним Олександром Глєбом. Деxтo навіть вважав, що саме ця яскрава молодь своїм другим місцем в лізі і перемогою над "Манчестер Юнайтед" в Лізі Чемпіонів (з сімома гравцями молодшими 24-річного віку) спонукала керівників німецького футболу до тотальної зміни стилю гри в країні і ставлення до молоді. А перемогу в Чемпіонаті Німеччини 2007-го року з місцевими вихованцями Маріо Гомесом, Самі Хедірою, Хільдебрандом, Какау, Хітцльшпергером, Ташчі і з мексиканськими бійцями Пардо та Осоріо можна назвати "лестерською". І навіть більше, адже команда, навчена ще Маттіасом Заммером і Джованні Трапаттоні, з 27-го туру здобула вісім перемог поспіль і відіграла семиочкове відставання.

Та поступово клуб почав потерпати від відомої українському футболу хвороби - людей з "штутгартським серцем". Головні тренери Маркус Баббель, Йенс Келлер і Томас Шнайдер. Спортивний директор Фреді Бобіч (його успішний попередник Хорст Хельдт в 2010-му прийняв привабливу пропозицію від "Шальке"). Перетримання знакових гравців і продаж їх вже за безцінь. Невдалi повернення після провалу. Реконструкція стадіону з'їдала багато грошей, і Бобіч, продаючи зірок, вважав за краще затикати дірки в складі не голодною молоддю, а "збитими льотчиками", травмованими і просто старими або невдахами інших клубів. Філіп Деген, Чіпріан Маріка, Крістіан Молінаро, Федеріко Македа, Мауро Каморанезі... І команда очікувано покотилася донизу..

Протягом останніх шeсти років в команді змінилися вісім тренерів (стільки ж протягом попередніх десяти). Бруно Лаббадія був єдиним, хто протримався більше, ніж рік, і навіть вивів швабів до фіналу Кубка Німеччини. Але він віддавав перевагу фізичній готовності, лонгболлам і відверто зневажав молодь, постійно повторюючи, що такі таланти як Антоніо Рюдігер, Бернд Лено і майбутній кращий гравець команди сезону 2015/16 Даніель Дідаві "ще не готові". Або не бажаючи "бути нянькою" Тімо Вернера, наймолодшого гравця в історії "Штутгарта". А початок сезону після повернення Фе став гіршим в історії клубу на тлі незмінно зацькованого погляду тренера.

Прохід болгарського "Ботева" лише за голами в гостях і виліт від хорватської "Рієки" в Лізі Європи спонукали нового президента клубу Бернда Валера до звільнення Фе та Бобіча (останнього - по телефону під час виїзду того на черговий матч. Дуже професійно...). Валер привів до академії екс-тренера молодіжної збірної Німеччини Райнера Адріона, а на посаду спортивного директора - Робіна Дутта.

Останній вважається в Німеччині одним з кращих футбольних теоретиків з глибоким тактичним розумінням футболу. Але на практиці його й до цього часу ненавидять уболівальники і гравці "Байєра" та "Вердера". І не лише через невдачі на полі, а й через зверхність, некомунікабельність, навіть презирство до інших на тлі зовнішньої байдужості. Дутт провалився на аналогічній посаді в Німецькому Футбольному Союзі, а в "Штутгарті" oдразу заявив, що офісна праця його не цікавить. Може, тому й призначив на посаду головного тренера Александера Цорнігера, який не мав досвіду у Бундеслізі. Доволі огидне видовище - бачити спортивного директора в незмінному елегантному піджаку, який роздає вказівки з лави запасних на тлі хлопчиків в спортивних костюмах з тренерського штабу команди (що Цорнігера, що його наступника Крамни).

А сам Цорнігер вирішив замість звичного останніми роками похмурого захисного футболу зіграти в швидкий і божевільний пресинг за заповітом Марсело Б'єлси. Але при цьому не придбав відповідних гравців, забув про оборону, а його підопічні марно скаржилися йому на страшенну втому, особливо в кінцівці матчів, після такої "біганини". Почалася епідемія серйозних травм. А ті, хто "вижив", падали з ніг від втоми і робили жахливі помилки. Тож "Штутгарт" закінчив сезон шостим в лізі за голами, третім - за ударами по воротах та п'ятим - у отвір, першим за голами з контратак, першим за прострілами і ударами з меж воротарського. Разом з тим першим за вилученнями, з сімома автоголами і з 23-ома ударами по воротах Титоня протягом одного першого тайму (рекорд Бундесліги з 92-го року) одного з матчів. Тож підсумковий найгірший результат за пропущеними в історії Бундесліги 21-ого століття (75) не здивував. Як і сам виліт, адже без оборони дуже рідко виживають.

Здавалося, що в січні 2016-го все налагоджується. Дутт запропонував програму виходу з кризи з призначенням такої собі "спортивної ради директорів". Юрген Крамни почав підтягувати гравців з рідного дублю, серед них Бориса Тащі. "Закатовані" Цорнігером полегшено зітхнули і забігали, важко травмованим форвардам Гінчеку і Харніку знайшли заміну в особах орендованого Артема Кравця і "нового форварда" Вернера. І весняна серія з п'яти перемог з вражаючим і досить збалансованим футболом вивела команду на десяте місце з запасом в 12 очок над зоною вильоту.

Спурт Крамни вже порівняли зі спуртом торішнього "Вердера" його однокласника на тренерських курсах Віктора Скрипника, згадували про минуле Юргена в "Майнці" його тезки Клоппа як про знак якості. Але потім знущання Цорнігера позначилися, і гравці просто "стали". Кевін Гросскройц і запасний італійського "Емполі" Барба зламалися у січні, не встигнувши прийти. А Кравець продовжив серію невдалих запасних інших клубів. Сім поразок у восьми останніх матчах з 23-ма пропущеними і 2-6 в Бремені (з таким автоголом краще б Барба не оговтався від травми) - і все стало зрозуміло - команда мертва.

P.S А що Дутт? А Дутт замість підготовки до "битви сезону" в Вольфсбурзі призначив трьох людей до "спортивної ради директорів", подовжив контракти зі старим Гентнером і травмованим Гінчеком, витягнув додаток у спонсорів і наполегливо відмовляється залишати свою посаду після вильоту, хоча вже і Крамни, і президент Валер це зробили.

P.P.S До речі, Крамни повертається до дублю, який теж вилетів зі свого дивізіону, третього. І "Штутгартер Кіккерз" вилетів з Бундесліги 3. Жахливий сезон для футбольного міста Штутгарта.

Фото - Swr.de, T1-online.de, Spox.de, Kicker.de