Віктор Скрипник. Два роки, за які не соромно

Звільнення Віктора Скрипника з посади наставника бременського «Вердера» - безперечно, головна для вітчизняного футболу новина минулого вікенду. Перший в історії український тренер у топ-чемпіонатах втратив свою посаду після трьох поразок на старті сезону з загальним рахунком 2:12. Сторінку перегорнено і сумувати за тим, що сталося, мабуть, не варто. Для нашого фахівця то був безцінний досвід розміром в повний, вкорочений і розпочатий сезони. І зовсім не факт, що той досвід був невдалим.

Фактично, Скрипник зараз опинився у шкірі свого попередника. Роберт Дутт сезон-2014/2015 теж розпочинав без суттєвих кадрових вливань і з Теодором Ґабре Селассіє, Йозканом Їлдіримом, Філіппом Барґфреде і ще одним дебютантом Людовіком Обраньяком в лазареті. В такому стані команда виглядала неконкурентоздатною. Як наслідок, Скрипник у десятому турі прийняв команду з чотирма очками в активі, на останньому місці і двома клубними антирекордами. Ще ніколи «музики» на старті не мали настільки довгих безвиграшних серій і ще жодного разу команда за такий термін не пропускала 23 м’ячі. Єдиний позитивний для Дутта момент – при ньому в основі заграв 19-річний нападник Деві Зельке.

Спадщині, яка дісталася колишньому наставникові молодіжної команди «Вердера» Скрипнику, не позаздрив би ніхто. Проте наш тренер не розгубився. Побудову нової команди він розпочав, як прийнято казати на вітчизняному футбольному жаргоні, «від пічки». Основною відмінностю «Вердера» Скрипника від «Вердера» Дутта стала помітна з перших турів: надійність тилів, компактніше команда розташовувалася в середині поля. Велику справу пан Віктор зробив, перевівши з правого флангу захисту в опорну зону капітана Клеменса Фрітца. Виявилося, що гравець, який допускав катастрофічну кількість помилок, може не просто не шкодити, а бути лідером середини поля.

У центрі ж оборони переконливо виглядав дует Себастьян Прьодль – Алехандро Ґальвес. Але щастя вийшло недовгим. Австрієць травмувався і в наступних трьох матчах «Вердер» пропустив 12 голів. Причому пропускати бременці почали з того самого поєдинку, в якому Прьодль на 24-й хвилині зламався. Себастьян зійшов з поля за рахунку 0:0, а команда програла «Айнтрахту» 2:5.

Ці деталі показові. І не лише для цього періоду, а й для всієї новітньої історії клубу. Будь-яка деталь виводить команду з рівноваги. В «Вердера» як не було, так немає й понині достатньої глибини складу. Точніше, через два роки виявиться, що тоді глибина ще була. Інша річ, що Лукімя-Мулонґоті з Лукою Кальдіролою у центрі оборони – то було щось страшне й сумне. Настільки, що замість Лукім’ї Скрипник навіть награвав 21-річного дебютанта Олівера Гюсінґа. Зрештою, те страшне – страшне не менше, ніж нинішній дует Діаньє – Сане. Проблема лишень у тому, що ці двоє були радше резервістами, а згадувана у минулому реченні сучасна пара стопперів основна.

Так чи інакше, Скрипникові після тодішньої провальної серії з 12-ма пропущеними м’ячами у трьох матчах гру команди стабілізувати вдалося, а на зимовий антракт «Вердер» навіть пішов у піднесеному настрої. Продемонструвавши надзвичайно дисциплінований футбол, бременці перемогли дортмундську «Боруссію» Юрґена Клоппа.

Після плідно проведених зборів і крапкової селекції команду в другій половині сезону взагалі було не впізнати. Підсилень начебто було лише два, але наскільки якісних – данський стоппер Яннік Вестерґор відразу заграв у центрі оборони, а молодий Левін Йоцтуналі з «Байєра» загострив конкуренцію в групі атаки.

«Вердер» після поновлення чемпіонату виграв чотири матчі поспіль, вийшов на восьме місце і вважався реальним претендентом на місце в «зоні Ліги Європи». На фініші команді для потрапляння в єврокубки забракло всього трьох очок. Їх «Вердер» не дорахувався найперше в період, коли вдруге в сезоні через травму випав Прьодль. Без Себастьяна оборона бременців виглядала непереконливо.

Втім, загалом керівництво і вболівальники «Вердера» першим сезоном скрипника залишилися задоволеними. Найперше тому, що український тренер не боявся вводити до основи молодь. Крім Зельке, який заграв ще при Дутті, у Скрипника почали з’являтися в основі 21-річні атакувальний хавбек левент Айчічек і лівий оборонець Янек Штернберґ, 20-річний нападник Мелвін Льоренцен і 17-річний хавбек Максиміліан Еґґештайн.

Перспективи на наступний сезон вимальовувалися непогані, однак через серйозні борги клуб не зміг провести адекватної трансферної кампанії. В міжсезоння команда поряд із баластом на кшталт Обраньяка, і Седріка Макіаді втратила обох нападників – Зельке і Франко Ді Санто. Також перейшов у «Вотфорд» Прьодль. Заміни адекватними назвати було складно, хоча нападників «Вердер» запросив справді непоганих. Перуанець Клаудіо Пісарро з «Баварії» та ніґерієць Ентоні Уджа, котрий до того виступав за «Кьольн», на двох забили 25 м’ячів. А ось інший форвард, американець Арон Йоганссон з голландського АЗ довше лікувався, ніж грав.

Стабільності «Вердеру» надалі бракувало і після непоганого старту (сім очок у чотирьох матчах) бременців спіткав затяжний спад, котрий вилився у п’ять поразок поспіль. Власне, тоді чутки про можливу відставку Скрипника поширилися вперше. Втім, завдяки виїзній перемозі над «Майнцом» український наставник втримався.

У рваному режимі команда провела весь сезон. 0:6 від «Вольфсбурґа» і 0:5 від «Баварії» змінювалися 4:1 над «Байєром» і 6:2 над «Штутґартом». Та підсумкове 13-те місце і відсутність видимого прогресу в грі керівництво вже не тішило.

У це міжсезоння «Вердер» на трансферному ринку був радше успішним, ніж навпаки. З суттєвих втрат можна відзначити перехід Вестерґора в ґладбахську «Боруссію», Йоцтуналі в «Майнц» і Уджі в китайський «Ляонінь Гоньюн». Проте придбання були співмірними: оборонці Ніклас Мойсандер з «Сампдорії», Ламіне Сане з «Бордо», Фаллу Діаньє з «Ренна», півоборонець Роберт Бауер з «Інґольштадту», лідер олімпійської збірної Німеччини, вінґер Серж Ґнабрі, який належав «Арсеналу», Макс Крузе з «Вольфсбурґа».

Інша річ, що Крузе, як і Пісарро розпочали сезон у лазареті. Після другого туру до них долучився Кальдірола, котрий у міжсезоння повернувся до Бремена з «Дармштадта». Та в принципі, нічого особливого у стартових трьох турах з «Вердером» не відбувалося. 0:6 від «Баварії»? Такі поразки від мюнхенців – традиційні для «музик» у кожному сезоні. 1:4 від «Боруссії» в Менхенґладбаху? Так і в попередніх двох сезонах Скрипник програвав ґладбахцям на їх полі 1:4 і 1:5. Тобто, все наче й звично. Однак у тому й річ, що тупцювання на місці не влаштовує нікого. Особливо коли те місце – внизу турнірної таблиці.