Жінки, диктатура і конфлікти. Озіл не перший футболіст, який шокував світ

Месут Озіл далеко не перший футболіст, який зненацька оголосив про завершення міжнародної кар’єри. Проте складно знайти ще один настільки провокативний приклад.

«Я більше не хочу грати. Я втомився від проявів расизму і неповаги до мене з боку керівників німецького футболу», - фрагмент з заяви турецького німця став іскрою, яка спричинила пожежу. Він поділив натовп на два табори: тих, хто сприйняв рішення футболіста з повагою, і тих, хто зробив це зі згадкою про зустріч з Ердоганом та читання Корану під час звучання німецького гімну.

Ті, хто прийняв рішення Озіла, наголошують на тому, що йдеться про футболіста, який провів 92 матчі за збірну Німеччини і залишається одним з найбільш відомих німецьких гравців, не дивлячись на успішність його виступів за клуб чи недавній провал Манншафт на чемпіонаті світу.

Озіл міг загасити полум’я конфлікту, якби цього захотів. Ілкай Гюндоган також зустрічався з Ердоганом, але згодом публічно вибачився, бо зрозумів, що побачення з політиком, який заявляє про «нацистські дії» німецької влади, можуть негативно вплинути на його імідж. Озіл вирішив мовчати, не даючи жодних аргументів, щоб збити градус суперечок.

В німецьких медіа точаться дискусії про те, чи дійсно нащадки мігрантів хочуть представляти Німеччину на міжнародній арені – не лише в футболі. Втім, приклади Мірослава Клозе, Лукаса Подольські (польське коріння), Самі Хедіри (туніське коріння) чи Боатенга (ганське коріння) свідчать, що дехто в Німеччині сприймає проблему серйозніше, ніж вона насправді заслуговує.

В ідеалі припинення виступів на міжнародному рівні мають ґрунтуватися на спортивних складових. Однак здебільшого найпоширенішими факторами є егоцентризм, внутрішні конфлікти чи відсутність подальшої мотивації.

Озіл далеко не перший німецький гравець, який прийняв незвичне рішення ще до досягнення 30-річчя.

Легендарний снайпер, чемпіон світу 1974 року Герд Мюллер провів за збірну ФРН 62 матчі, в яких забив 68 голів. Можна лише здогадуватися, якими б були його досягнення, якби він не образився, що дружин футболістів не запросили на офіційний прийом з нагоди перемоги на чемпіонаті світу. Аби забити 14 голів, Мюллеру знадобилося лише два місяці – цей рекорд протримався цілих 32 роки, доки його не побив бразилець Роналдо.

Бернд Шустер, відомий за виступами за Реал і Барселону, не мав жодних шансів на такі досягнення. У 21 рік він був однією з зірок збірної Німеччини, маючи в активі перемогу на чемпіонаті Європи - але три роки потому відмовився виступати за Манншафт. Через тиск з боку дружини Шустер все більше зосереджувався на зароблянні грошей в клубах, доки це не стало його головною мотивацією. «Якщо ви не хочете грати за збірну, ви ідіот», - говорив тодішній наставник Бундестім Юпп Дерваль.

Ще більш дивним прикладом у Німеччині був Пауль Брайтнер. Один з найбільш суперечливих гравців – головним чином завдяки своїм маоїстичним переконанням, – закінчив свою кар’єру в збірній у віці… 22 років. Лише за рік після того, як забив гол у ворота голландців у фіналі Кубка світу.

Пізніше Брайтнер повернувся до виступів у національних барвах і дуже добре показав себе на чемпіонаті світу 1982 року. Тим не менш, надягаючи футболку з чорним орлом на грудях, він був вельми вередливим. Як заядлий комуніст, він не поїхав на мундіаль 1978 року до Аргентини. Це була його форма протесту проти порушення прав людини в країні, якою правила військова хунта на чолі з генералом Хорхе Віделою.

Демократію в Аргентині було відновлено в 1983 році, а кривавий президент помер у в’язниці рівно через 30 років. Поки Відела помирав з природних причин, Ліонель Мессі в очах співвітчизників мав статус, який можна порівняти хіба що з богоподібним Дієго Армандо Марадоною.

Для повноти образу зірці Барселони бракує лише титулу чемпіона світу. Після цьогорічного мундіалю дехто очікував, що Мессі не переживе провалу і знову оголосить про завершення кар’єри в збірній Аргентини – як він це зробив два роки тому на тлі невдачі на Кубку Америки. «Я зробив все, що було в моїх силах. Поразка у вирішальному матчі – це дуже боляче», - виправдовував своє рішення Мессі.

Втім, виявилося, що воно було тимчасовим, і форвард швидко повернувся до виступів за Альбіселесте. Але чемпіонат світу в Росії став для нього черговим важким тягарем відсутності золотих медалей мундіалю. Навіть срібні нагороди турніру 2014 року не виправлять цього.

Через внутрішні конфлікти чи невиправдані очікування завершити міжнародну кар’єру вирішили такі пов’язані з англійським футболом особистості, як Пол Скоулз, Алан Ширер чи француз Ерік Кантона. Останній через егоцентризм не зміг прийняти той факт, що після його відбуття 8-місячної дискваліфікації у збірній Франції вирішили будувати гру навколо молодого та перспективного Зінедіна Зідана. Конфліктна натура Кантона, зрештою, призвела до того, що гравець не провів жодного матчу на чемпіонаті світу.

В ідеалі припинення виступів на міжнародному рівні мають ґрунтуватися на спортивних складових. Однак здебільшого найпоширенішими факторами є егоцентризм, внутрішні конфлікти чи відсутність подальшої мотивації.