Боруссії Ярмоленка більше немає. Фавр змінив команду, зачепивши навіть Бундеслігу

Коли в Баварії проблеми, на поле замість Робена виходить Рібері. Коли проблеми в Боруссії, замість Максіміліана Філіппа в гру вступає Пако Алькасер.

Можливо, в це важко повірити, але поки Баварія вариться у своєму скислому соку, в Дортмунді думають про майбутнє. У тому самому фіналі Ліги чемпіонів команди зустрілися цілих п'ять років тому: дев'ять нинішніх гравців Мюнхена (Хуммельс і Левандовскі тоді ще виступали за Боруссію) брали участь в ньому. У Дортмунда таких футболістів залишилося троє.

Тут можна пошукати контраст між баварською сентиментальністю і вестфальським прагматизмом. Завжди нелегко розлучатися з багаторічними лідерами - особливо якщо враховувати особливу відданість Улі Хьонесса. У Дортмунді ж Кевіна Гросскройца, Нурі Шахіна і Кубу Блащиковскі по-тихому провели на вокзал, подякували за все і побажали подальших успіхів.

У Боруссії за останні роки зробили одразу кілька спроб перебудувати команду. Звичайно ж, в першу чергу тут чисто економічний підтекст: коли футболісти щороку приходять і йдуть, утворюється безперервний кадровий потік. Але є й інший зміст.

Всього за один рік Боруссія непомітно для натовпу позбулася людей, що потрапили в історію з вибухівкою і автобусом в квітні 2017-го року. Марк Бартра, Сократіс, Свен Бендер, Матіас Гінтер, Усман Дембеле, П'єр-Емерік Обамеянг, Нурі Шахін, Роман Вайденфеллер, Мікель Меріно, Емре Мор, Фелікс Паслак і, звичайно ж, головний тренер Томас Тухель - їх всіх зараз в Дортмунді немає. Часом здається, що й не було ніколи.

Почасти так склалися обставини, адже Дортмунд напевно хотів би продовжити відносини з деякими з персон. Але команда, яка кілька місяців тому ледь поралася з тиском, раптом знайшла стрижень і запустила цілу серію флешбеків в найбільш пам'ятні часи. Чи можна це вважати збігом?

На початку сезону Фавр грав по 4-3-3, використовуючи Вітселя в ролі чистого опорника. Атакуюча гра кульгала: 0:0 з Ганновером, 1:0 з Брюгге і 1:1 з Хоффенхаймом. Але поступовий перехід на 4-2-3-1 і впровадження до складу Пако Алькасера змусили забути про похмурі часи двох Петерів, а також розкрити потенціал Санчо і Янссена. Забити більше, ніж пропустити - а не пропустити менше, ніж забити.

У цьому сенсі недавній матч з Аугсбургом (один з найкращих матчів за останні п'ять років, і не лише в Бундеслізі) неодноразово символічний. Маріо Гьотце вийшов на заміну і забив переможний гол - це було б відсилання до матчу в серпні 2013 року, коли Гьотце зробив те ж саме, виступаючи за Баварію. Але Аугсбург знову відігрався, і преса винесла в заголовки новачка Боруссії Пако Алькасера.

Коли Баварія вдома програє 0:3, а Боруссія на 96-й хвилині забиває переможний м'яч, і все це відбувається в рамках одного туру - зрозуміло, всі розмови обертаються навколо однієї теми. Але справа не тільки в тому, що багато вболівальників втомилися після пріснуватого літа: ми маємо честь спостерігати за розвитком приголомшливого сезону.

Челсі, Ювентус і Боруссія - команди, які в цьому сезоні ще не програвали.

Лише рік тому були популярні репліки про те, що Баварія вбиває Бундеслігу як турнір, а Дортмунд всіляко намагається їй допомагати. Альтернативних точок зору практично не було, адже для будь-якої думки має бути підґрунтя. Зараз же все зовсім інакше.

В середньому три голи за матч - такою результативність була всього один раз за останні десять років. Саме це стало причиною звільнення Тайфуна Коркута зі Штутгарта - його оборонна модель виявилася невідповідною до нового тренду. Якщо вертикально грає навіть Герта, Аугсбург в Дортмунді влаштовує ціле шоу, а в Мюнхені раніше неприступна стіна пропускає три сухих м'ячі - є сенс вмикати Бундеслігу в найближчий ігровий вікенд.

Ласкаво просимо в майбутнє.