Німеччина - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.
Брути 20-го століття. Трагічна історія Юліуса Гірша
Коли головний тренер "Болоньї" Фульвіо Бернардіні заявив, що привів команду до сьомого титулу Чемпіона Італії завдяки тренеру, який приніс їй два попередніх - всі здивувалися. Оскільки ім'я Арпада Вейса не було їм знайоме. Легендарний Карл-Хайнц Румменігге заявляв, що за десять років виступів за "Баварію" жодного разу не чув ім'я Курта Ландауера. Рекордсмена за довголіттям на посаді президента і, як вважають в клубі нині, одного з найважливіших людей в його історії. У спецвипусках журналу Кіккер, присвячених історії збірної Німеччини, не фігурували імена Юліуса Гірша та Готтфріда Фухса. Ані в 1939-му, ані навіть в 1988-му році. Під час святкування ювілею заснування "Фюрта" в 1953-му році ім'я Гірша, який став з командою чемпіоном Німеччини, також не згадувалося.
Нині ситуація інша. Ці люди отримали заслужене визнання, меморіальні дошки та пам'ятники. Іменем Гірша названа нагорода, що вручається Німецьким Футбольним Союзом (ДФБ) з 2005-го року клубам, організаціям та окремим футбольним персонам, які борються за демократію, права людини взагалі і меншин зокрема.
Тоді ж їх вигнали з клубів, заборонили займатися улюбленою справою, а потім і всіма іншими справами. А пам'ять про них просто стерли. Ландауер хоча б вчасно виїхав до Швейцарії, а Фухс - до Канади, і обидва врятувалися. На Вейса та Гірша чекала інша доля. Юліус, вихований в дусі патріотизму і закоханий в Німеччину, отримав удар ножем в спину від своєї коханої.
Футболіст та бізнесмен
Молодший син відомого бізнесмена та ветерана Франко-Пруської війни Беньяміна Бертольда Гірша дебютував у першій команді "Карлсруе" в 1909-му році в 16-річному віці. І відразу ж зачарував вболівальників. Тоді, як і в наступні 90 років, в німецькому футболі робили ставку на потужних кремезних бійців. Тому верткий технічний гравець, лівий нападник, який зміщувався зі свого флангу куди завгодно, тероризував захисників і володів потужним ударом з обох ніг, не міг не бути поміченим. Легендарний німецький тренер Чемпіон Світу-1954 Зепп Гербергер в юності захоплено стежив за грою Юллера (його прізвисько) і пізніше розповідав про неймовірно технічного та варіативного гравця, фінти якого пам'ятає і через десятки років.
Вже тоді саме Карлсруе, а не Мюнхен, в пресі називали футбольною метрополією півдня Німеччини. І Гірш разом з Фухсом та Францем Фердерером продовжили династію, взявши три Чемпіонати регіону. Взяли також перший і останній для клубу трофей Чемпіона Німеччини. Гербергер називав це тріо легендами, вболівальники пам'ятали (а суперники боялися) ще дуже довго.
Прихід Юліуса в збірну в 1911-му році сформував тріо й там. Вже в другому матчі він забив чотири м'ячі у ворота збірної Нідерландів. На Олімпіаді-1912 відіграв два матчі. А в третьому його відсутність компенсував друг Фухс, який забив у ворота збірної Росії десять м'ячів з 16-ти командних. Та перемога залишається найбільшою в історії збірної.
Незабаром з метою допомогти батькові в бізнесі Юліус переїхав до Нюрнберга. І в "Фюрті" став першим в історії гравцем, який виграв Чемпіонат країни з двома різними клубами. Виграв і ще один Чемпіонат регіону. З фронту Першої Світової Війни він повернувся з почесною нагородою - Залізним Хрестом II ступеня. Футбольну кар'єру закінчив у рідній команді в 1923-му році. Надалі тренував там молодь. Одночасно розвивав бізнес батька вдома і в країні, мовою якої володів досконало - Франції. Особливого успіху він досяг в галузі спортивного одягу та амуніції ("Гірш" вважався одним з провідних брендів футбольних м'ячів в Німеччині). Виховував двох дітей. Іншими словами - проживав гідне життя.
Привид
Все це закінчилося в 1933-му році. Удар по гордості, самосвідомості німців, завданий Першою Світовою Війною, був навіть серйознішим та болючішим, ніж матеріальні. Чимало мріяли про реванш. А економічна та політична нестабільність, шість виборів в Рейхстаг за п'ять років, останні з яких не виявляли переможця, пригнічували народ. Той, хто переконливо обіцяв вирішити всі проблеми швидко, покарати винних і повернути Німеччину на вершину, міг отримати підтримку. Тому і диктаторські закони, і закони проти комуністів, євреїв та інших "винних" груп, були сприйняті з піднесенням.
Футбольні та навіть військові звитяги людей було швидко забуто. На шляху до "світлого майбутнього" минуле лише заважало.
Спортивним клубам ще не наказали виганяти євреїв. Але ДФБ та клуби почали з власної ініціативи. Прочитавши про це в газеті, Гірш відповів емоційним листом. Звісно, він залишився без відповіді. Та й чи є що відповісти на риторичні листи?!: "Ми демонстрували свою любов до цієї країни, проливали за неї кров. Четверо членів моєї родини отримували Залізні Хрести, один з них загинув на фронті. Я хочу сказати, що сьогоднішні хлопчики для побиття німецької нації - також пристойні люди і не менші патріоти. Ми завжди любили цю країну. А ви руйнуєте німецьку націю за наш рахунок. Ви називали мене футбольним кумиром. Але як миттєво зникла любов, яку я отримував від клубу та його вболівальників".
Отто Шилі, міністр внутрішніх справ Німеччини в 1998-2005 роках, висловився про ті часи доволі відверто: "У нацистську еру Німецький Футбольний Союз показав себе ким завгодно, тільки не героями. Жахливі люди, жахлива поведінка. Це боляче визнавати, але ми повинні це зробити". Мова тут і про "справу" Гірша. Спочатку колишній партнер по команді Лоренц Хубер допомагав йому прокрадатися на стадіон, підтримував фінансово. Юллер також тренував єврейський клуб міста. Але потім і це було заборонено. Його бізнес розвалився. А всі спроби знайти роботу вдома, в Швейцарії та Франції провалилися. Навіть рекомендаційні листи тодішнього Генерального Секретаря ФІФА не допомогли. Його як і раніше не бачили впритул.
Все ще в Німеччині
Надалі життя Юліуса просто котилося в прірву. На шляху додому з Парижа отримавши хибні повідомлення про загибель своєї дружини і дітей під час погрому він спробував накласти на себе руки. З психіатричної лікарні його випустили незважаючи на висновок лікарів "не в повному обсязі здоровий". Потім він вирішив розлучитися зі своєю дружиною-християнкою і дозволив охрестити дітей з метою врятувати їх від загибелі. Як заявляла його донька вже після війни, саме збереження шлюбу врятувало б її батька, оскільки він, швидше за все, потрапив би разом з ними до "привілейованого" гетто Терезін, створеного для відомих людей та змішаних родин. Не судилося. А від можливості виїхати до Швейцарії Гірш відмовився, не бажаючи залишати родину, та й не вірячи, що його Німеччина робить ті страшні речі, які їй приписують.
Остання згадка про Гірша - це листівка, викинута з вікна поїзда біля Дортмунда в березні 1943-го року. Причому навіть у своїй останній подорожі він радів тому, що все ще перебуває у Німеччині. Зовсім не факт, що він її залишив. У списках людей, які прибули на тому поїзді до табора знищення Освенцим імені Юліуса немає. В 1950-му році суд визнав датою його смерті восьме травня 1945-го року, а місцем смерті - Освенцим. А це насправді означає повну невідомість. Колишній улюбленець вболівальників "Карлсруе" був стертий подвійно. І лише в 90-ті роки його ім'ям назвали спортзал в одній зі шкіл, потім прокинувся ДФБ, кілька років тому в Карлсруе з'явилися площа Фухса та вулиця Гірша, перших єврейських гравців збірної. Їх вже не забудуть.
P. S Після закінчення війни Фухс отримував від рідного клубу пропозиції повернутися. Отримав і запрошення самого Гербергера на відкриття Олімпіади-1972 в Мюнхені. На запитання в Канаді про причини відмов він відповідав: "Вони вбили Юліуса"...
Популярне зараз
- Бартулович: Не здивований, що у збірній БіГ 4 гравці з оркостану – у них такий тренер
- Вірт: Добре, що у збірній два такі воротарі, проте на сьогоднішній день №1 – це Лунін
- Циганков навряд чи встигне відновитися до матчу з Босніє та Герцеговиною
- Барса в Мадриді та інспекція Манчестера. Розклад футболу на 11 – 17 березня
- "Я ніколи не думав, що бджільництво стане моїм улюбленим заняттям". А ще Девід Бекхем має курник
- Дружина футболіста Дніпра-1 потішила фанатів відвертим фото після розблокування сторінки в інстаграмі. ФОТО