Улі Генесс виграв ЧС та створив сучасну Баварію, але попався на податках. Його посадили до тієї ж в'язниці, що й Гітлера

В 2005 році Улі Генесс в інтерв'ю Bild добродушно посміхався: "Я знаю, що це безглуздо, але я справді плачу всі податки".

Як з'ясує слідство через 9 років, за період з 2001-го до 2010-го генеральний менеджер "Баварії" здійснив не менше 50,000 угод на фондовому ринку, перевівши на анонімний рахунок у швейцарському банку 165 млн євро.

Це однозначно була залежність – на біржі Генесс завжди втрачав більше, ніж заробляв. Його сім'я і, особливо, 34-річний син Флоріан були цим серйозно стурбовані.

Можливо, реальний тюремний термін урятував Улі від хвороби, яка могла зробити його жебраком, хто знає? Втім, світ бачив це зовсім під іншим кутом.

Найуспішніший менеджер в історії німецького футболу; гострослів і улюбленець жовтої преси; щасливчик і підлий стукач - як тільки Генесса не величали, і все, за великим рахунком, правда. Улі прожив напрочуд насичене життя.

Якось він сказав, типу, якщо напишу все, що бачив, чув і накоїв - вистачить на 10 томів, але потім доведеться емігрувати до Австралії.

***

Навіть про кримінальну справу проти себе Генесс дізнався не від слідчих, як прості смертні, а від Ангели Меркель. Вона дружила з лідером "Баварії", але коли його засудили, зізналася, що "розчарована".

Улі намагався уникнути покарання з усією властивою йому спритністю. На секунду, в юності, він відкосив від служби в армії, довівши медкомісії, що від носіння каски у нього розвиваються головні болі.

Звісно, Генесс і тут вірив у свою зірку. Він здався сам, скориставшись податковою амністією – мовляв, декларуєш раніше прихований дохід, доплачуєш 6%, і ти чистий. Баварець привідкрив хвіртку на 3 млн євро, але прокуратура на той час уже розібралася, що суми на його рахунку набагато більші.

У березні 2013-го вдома та на роботі Генесса пройшли обшуки, а його самого заарештували. Щоб тимчасово опинитися на волі, довелося заплатити 5 млн євро застави.

Тим часом журналісти з Welt am Sonntag, проаналізувавши дані зі швейцарського банку Vontobel, дійшли висновку, що на рахунках Улі сотні мільйонів євро, з яких бюджет недоотримав 18 млн. Оди благодійності Улі від Kicker та Bild нічого не дали - відмовчуватися ставало все складніше .

Коли суддею у справі призначили "жорстокого" Руперта Хайндля, відомого посадками навіть 75-річних, все стало ясно.

Прямо в залі суду, зрозумівши, що йому загрожує до десяти років ув'язнення, Генесс зізнався у злочинах:

"Я справді ухилявся від сплати податків. Розумію, що явка з повинною нічого не змінює. Я сподівався, що оформивши її, зможу уникнути кримінального переслідування. Я був засранцем і свинею. Я приховав 30-35 мільйонів від держави, так, але намагатимусь виплатити все, що зможу. Не маю наміру виходити на пенсію. Сподіваюся, ми ще зустрінемося у доброму здоров'ї".

Це був вододіл. Генесс повернув мільйони казні, але вже у червні 2014-го поїхав на 3,5 роки у в'язницю Ландсберг, де 1924-го після Пивного путчу писав Mein Kampf Адольф Гітлер.

***

Ось вони, ті самі західні цінності, про які ми стільки говоримо. Не стрибати з підборів у коляску, не слинити пледи в залі суду і не хизуватися трьома паспортами, а визнати провину. Покаятися.

Генесс анітрохи не брехав – він справді бував засранцем. Не завжди - лише коли цього вимагала ситуація.

Так, саме Улі закінчив кар'єру Крістофа Даума. Коуч "Байєра" був на піку слави і йому пророкували місце в Бундестім. Генесс, у якого був із ним конфлікт, натякнув в інтерв'ю, типу, ще наркоманів у збірній не вистачало. На голову менеджеру "Баварії" вилилося відро помиїв – Даума любили; але аналіз крові пройти довелося - і він був позитивним.

Або взяти запрошення Отто Рехагеля – у 80-х під його керівництвом "Вердер" виріс настільки, що не давав "Баварії" перепочинку. Що робить Генесс? Правильно – переманює тренера до себе. У Бремені Улі досі ненавидять, але йому начхати – "Музиканти" були нокаутовані.

Звісно, ​​це лише одна сторона. Було також 2 млн позики для дортмундської "Борусії", коли та перебувала за крок від банкрутства; допомога, яку надали "Санкт-Паулі", коли той опинився на дні. Це не кажучи вже про турботу про своїх гравців. Мехмет Шолль спочатку жив вдома у Генессів; там-таки відновлювався після аварії Ларс Лунде.

***

Важко зрозуміти, як це все вміщалося в одній людині.

Генесс вибігав стометрівку з 11 секунд і був найшвидшим форвардом Європи до Олега Блохіна; виграв із Німеччиною ЧЄ та ЧС, а з "Баварією" - три Кубки європейських чемпіонів.

Саме у фіналі КЄЧ-75 йому травмували коліно – і відновитись нормально вже не вийшло. Через 4 роки він закінчив кар'єру та у 27 став генеральним менеджером "Баварії". У здібностях Улі не було жодних сумнівів - м'ясна крамниця його батька закривалася, коли в касі бракувало 5 пфенігів. Сам Генесс шокував навіть Беккенбауера, продавши права на показ свого весілля за 25,000 марок.

"Цього пусти в ліс із ножицями по металу – і він за тиждень приїде на Мерседесі", – жартував Макс Меркель. Він був напрочуд правий.

Прийнявши клуб із річним оборотом 12 млн марок і боргами 7 млн, Генесс вже за сезон вивів його в плюс і завоював перше за 6 років чемпіонство. І ще весь час читав, вчився, експериментував – до Улі у Бундеслізі уявлення не мали, що таке мерчендайзинг.

Генесс одним із перших у Європі почав робити гроші не лише на квитках, диверсифікуючи дохід:

"Клуб не може залежати від того, чи піде дощ. Моєю метою було перетворити "Баварію" на мадридський "Реал". Коли я тільки-но прийшов у клуб, у нашому магазині лежало кілька брелків і якісь листівки".

Коротше, він не просто керував клубом 35 років – він його створив. Та сама "Альянц Арена" - ще одне його, Генесса, дітище. Поява у "Баварії" власного стадіону дозволила йому не відстати від "Реала", "Барси" та нових проєктів арабів та росіян - геніальний хід!

***

Така людина не могла сісти у в'язницю - і все ж таки вона сіла.

Як "авторитету", Улі запропонували посаду тюремного комірника із зарплатою 1,12 євро в годину. Іноді, коли роботи було особливо багато, давали премію - ще 75 центів.

Генесс працював на совість - адвокати пояснили, що це допоможе пом'якшити умови ув'язнення, а то й зовсім змінити реальний термін на умовний.

Через півроку старанної роботи в коморі, зірковий ув'язнений попросив у суду дозвіл залишати в'язницю вдень. Правосуддя його почуло – Генесс почав тренувати баварську молодь. Клуб уклав з ним особливий контракт, і ночувати Улі повертався до Ландсберга.

"Я був у певному сенсі людиною, якій інші в'язні відкривають душу. У моїй камері завжди було на кілька стільців більше. Багато хто приходив до мене, щоб поговорити про своє життя та турботи. Мені було цікаво дізнатися їхні долі", - каже Улі.

Як мінімум зовні він сильно змінився - постарів, змарнів. Триматися за ґратами допомагали візити Франка Рібері, Юппа Хайнкеса, Карл-Хайнца Румменігге, а Пеп Гвардіола після відвідин Ландсберга навіть пообіцяв ЗМІ, що не покине "Баварію", доки Улі не вийде на волю – і дотримав слова.

Та й уболівальники писали теж. Незважаючи на вирок суду, їхня любов до Генесса нікуди не поділася:

"Деякі листи, які я отримував у в'язниці, були настільки зворушливими, що я плакав, як немовля, у своїй камері".

Це з першого інтерв'ю Улі вже на волі – після того, як він влаштував благодійний вечір для дітей сирійських біженців на базі "Баварії", суддя таки скостив йому термін. Загалом у в'язниці Генесс просидів 21 місяць.

***

Із Зали слави німецького футболу його виключили, але Генесс і так набрав 98,5% голосів на виборах президента "Баварії" у листопаді 2016 року. Усі конкуренти самоусунулися.

Генесс – це і є "Баварія", а "Баварія" – це Генесс, що неясно? Навіть після відходу Улі на пенсію у 2019-му це, як і раніше, актуально. Його коментарі щодо поточних справ клубу та футболу загалом набагато авторитетніші за слова нового покоління - Олівера Кана та Хасана Саліхаміджича.

21 місяць за ґратами згадують рідко – ну, було й було. Лише влада вихвалялася, що після вироку Генессу кількість охочих пройти податкову амністію зросла вчетверо - до 26 тисяч декларацій. Чим не перемога?

Улі, звісно, ​​її не оцінить. Багато десятиліть він був синонімом слова "успіх". Спорт, бізнес, особисте життя - не має значення. 1982-го разом із трьома супутниками він розбився на легкомоторному Piper Seneca на шляху з Мюнхена до Ганновера над місцевістю під назвою Чорне болото. Друзі загинули, а Улі вижив завдяки тому, що пішов у хвостову частину подрімати - вона зачепилася за дерево, і він відбувся переломами та струсом мозку.

"Мене охороняє не менше ста тисяч ангелів-охоронців" - зізнавався він після тієї аварії, і більше не довіряв літакам.

А попався у результаті на податках. І сміх і гріх.