Italiano vero. Пауло Дібала - нова надія Ювентуса

UA-Футбол представляет очередной материал рубрики Italiano vero.

Рік тому про нього не знав практично ніхто, півроку тому за ним полювали буквально всі топ-клуби Європи, а зараз він вже виступає у складі чемпіона Італії і фіналіста Ліги чемпіонів. Він – це Пауло Дібала. Новий Мессі, як охрестив його президент "Палермо" Мауріціо Дзампаріні.

Звичайно, синьйор Мауріціо багато в чому видає бажане за дійсне. По-перше, йому б дійсно дуже хотілося, щоб це було так – тоді він був би першовідкривачем, "хрещеним батьком", якщо хочете, майбутньої суперзірки. А по-друге, йому потрібно було продати Дібалу чим дорожче, тому в хід йшли всі засоби, аж до роздуття зоряного статусу нехай і перспективного, але все ж без приставки "супер" футболіста (як не крути, а Дібалі восени виповнитися 22 роки – стільки ж , скільки, наприклад, Полю Погба; вони хоч і однолітки, але є абсолютно непорівнюваними величинами).

Дзампаріні хотів виручити за Дібалу 40 млн. євро, але в результаті отримав всього 32, плюс ще 8 може отримати у вигляді всіляких бонусів, якщо вже не зовсім юне дарування успішно заграє в новому клубі. Але навіть ця сума зробила Пауло Дібалу найдорожчим трансфером в історії "Ювентуса".

Чи вартий Дібала такої уваги і таких інвестицій? Питання, звичайно, цікаве. З одного боку, хочеться запитати: чим він принципово відрізняється від колись суперперспективного Марко Верратті, який навіть грою в Серії В зумів привернути до себе увагу топ-клубів Європи і в результаті опинився в зоряному і статусному ПСЖ. Минуло всього три роки, і що собою представляє Верратті зараз? Ото ж бо й воно. А скільки інших таких, молодих да перспективних, не змогли реалізувати свій потенціал? Ото ж бо й воно.

До речі, Дібала теж міг опинитися в ПСЖ, але все ж залишився в Італії. Звичайно, його персональна заслуга в цьому мінімальна, тому що Дзампаріні ще минулої зими чітко дав зрозуміти – долю цього трансферу вирішує тільки він. Мабуть, "Ювентус" має певний вплив на президента "Палермо", тому що сам Дібала дуже хотів у "Барселону": "Чи відкритий я для переходу в "Барселону"? Та я б поплив туди, якби мене покликали. Я б навіть не став одягатися в плавальний костюм. Потрібно всього-то перетнути Середземне море". Але, з "Барселоною" щось не зрослося. Каталонці, як і всі інші, виявляли інтерес до Дібали, але не змогли переконати Дзампаріні (наприклад, притримати хлопця до зими, коли зможуть підписувати нових футболістів).

Як би там не було, тепер Дібала є гравцем "Ювентуса" і розповідає в інтерв'ю зовсім інше: "Хочу насолодитися грою в складі великого клубу. Я радий, що зміг завоювати довіру "Ювентуса". Це тільки початок, адже я проробляю величезну роботу над собою, намагаюся вдосконалюватися. Маю намір довести свою цінність в "Ювентусі".

У будь-якому разі, перехід саме в "Ювентус" бачився оптимальним варіантом для цього футболіста. Він прекрасно адаптувався до Серії А. Більше того – він прогресує в ній семимильними кроками (хто знає, ким був би зараз той же Верратті, якби не змінив середовище проживання). А "Ювентус" сьогодні – це найкраще, що є в цій самій Серії А. Це клуб, який дозволяє футболістам максимально прогресувати (приклади Артуро Відаля і Поля Погба є тому більш ніж яскравим підтвердженням), попутно досягаючи хороших результатів на всіх рівнях. А вигравати трофеї – не остання справа у футболі.

Але давайте повернемося до питання: "Чи вартує Дібала заплачених за нього грошей?". Мабуть, вартує. Звичайно, точну відповідь на нього зможе дати тільки час, а ми зараз можемо лише припускати.

Отже, з одного боку, в минулому сезоні в Серії А раптово з'явився 21-річний універсальний аргентинець з неординарною технікою і непоганою результативністю, тут же ставши футболістом №1 "на виданні". Чи міг "Ювентус" вчинити інакше, крім як придбати його? Навряд чи. У Турині повним ходом йде будівництво топ-клубу світового рівня, а однією з особливостей (якщо хочете, навіть обов'язків) топ-клубів є фільтрація через себе всіх молодих та перспективних, до яких можна дотягнутися.

А з іншого боку, Пауло Дібала все ж дещо вміє і навіть якщо другим Мессі не стане, то певну користь "Ювентусу" принесе однозначно – або своєю грою, або наступним перепродажем за більш високою ціною. Якісний легкий форвард, що здатний зіграти як на вістрі атаки, так і з глибини поля, або навіть в півзахисті, зайвим точно не буде. До того ж Пауло володіє дуже неординарною технікою.

Саме неординарною, тому що його фінти, проходи, удари – це щось свіже в футболі. Спостерігаючи за його грою, часто складається враження, що з усіх можливих варіантів розвитку ситуації, Дібала завжди обирає найпростіший, при цьому часто залишаючи суперників у дурнях. Правда, ті в боргу теж не залишаються і досить регулярно луплять крихкого на вигляд футболіста (всього 70 кілограм при 178 сантиметрах зросту) по ногах. На щастя, Диба досить травмостійкий і володіє твердим характером, знову і знову встаючи з газону і продовжуючи гру.

Єдине, що викликає певний скепсис – досить пізній розвиток цього футболіста. Коли до того ж Погба вже придивлялися найсильніші клуби Європи, Дібалу помічали хіба що вболівальники "Палермо", та й то – напевно не всі. А помічати могли, бо в позаминулому сезоні він теж грав у Серії А (27 матчів і 3 голи, хто не знав), але нічим особливим не виділявся і, як наслідок, особливої ​​уваги до себе не привертав.

На рівні збірних Дібала теж нічим цікавим поки-що ні відзначився – викликався колись у аргентинські U-17 і U-20, але так і не зіграв за них жодного матчу. Але навіть не це найцікавіше. Справа в тому, що Пауло Дібала ще не заграний за жодну команду на рівні національних збірних. Будучи аргентинцем, він має італійські та польські корені. Звісно, про виступи за збірну Польщі навіть мови не йде, а от грати за збірну Італії він цілком міг би, тим більше що відповідне громадянство у нього вже є.

Знаючи про це, Антоніо Конте ще минулої осені активно кликав юнака у "Скуадру Адзурру", але Дібала ввічливо відмовився, висловивши бажання грати за збірну "поруч з Мессі". Однак така улюблена ним збірна Аргентини не дуже поспішає кликати молодого таланта під свої прапори. Чомусь здається, що якщо Антоніо Конте буде наполегливішим, а аргентинці такими ж нерішучими (або перебірливими – хто ж їх знає), то в найближчому майбутньому ми таки побачимо Дібалу у синій футболці збірної Італії.

А поки що він досить хвацько почав відпрацьовувати вкладені в нього мільйони – в матчі за Суперкубок Італії Пауло вийшов на заміну і забив переможний гол. При цьому все ще залишається загадкою: де саме його бачить Массіміліано Аллегрі: в нападі, чи все ж на позиції "під нападниками". Другий варіант бачиться більш оптимальним у зв'язку з втратою Артуро Відаля, який в минулому сезоні виконував роль "третього форварда". Однак у зв'язку з трансфером Карлоса Тевеса і травмою Альваро Морати у Алегрі практично не залишилося легких форвардів (давайте поки не будемо про 19-річного Кінгслі Комана – його час ще не настав), тому поки іспанець не поправитися, у Дібали є всі шанси зайняти його місце у складі. Це звичайно, якщо Аллегрі не вирішить в черговий раз змінити тактичну схему і не почати грати, наприклад, з трьома нападниками.

Як би там не було – скоро самі все побачимо. Дібала говорив, що хоче грати у великому клубі і "Ювентус" йому цю можливість надав. Далі все залежатиме від самого футболіста.

Запитання автору ви можете задати на конференції.