Italiano vero. Де Б'язі і компанія, або як італійці світовий футбол розвивали

UA-Футбол представляет очередной материал рубрики Italiano vero.

В Італії завжди була хороша тренерська школа. Спеціалісти італійського тренерського "цеху" у всі часи були затребуваними як на Батьківщині, так і за її межами. Сходу приходять в голову приклади Марчелло Ліппі і Карло Анчелотті, які вигравали міжнародні турніри найвищого рівня з китайським та іспанським клубами. Але й на рівні збірних італійцям є чим похвалитись.

Найбільш успішним з них вважається Альберто Дзаккероні, який за чотири роки роботи зі збірної Японії привів її до перемоги на Кубку Азії 2011 та Чемпіонаті Східної Азії 2013, а також виступав на Кубку конфедерацій 2013 та Чемпіонаті світу 2014.

Також можна виділити Джованні Трапаттоні, який за п'ять років роботи зі збірною Ірландії ледь не вивів її на Чемпіонат світу 2010 (пам'ятаєте скандальний гол французів у плей-офф, коли Тьєрі Анрі підіграв собі рукою і віддав пас на Вільяма Галласа, який забивав з положення поза грою?) і вивів на Євро-2012.

Фабіо Капелло мав тривалий, хоч і не дуже успішний досвід роботи з двома іноземними збірними. При чому, обидва рази йшов з посади зі скандалами. Спочатку після п'яти років роботи зі збірною Англії, яку він вивів на ЧС-2010, де довів до 1/8-ї фіналу, і вивів на Євро-2012, він демонстративно пішов у відставку за півроку до фінальної частини турніру, протестуючи проти рішення Футбольної асоціації забрати капітанську пов'язку в Джона Террі. Потім була неоднозначна робота зі збірною Росії, яка завдяки йому з'їздила на ЧС-2014. Але в Росії тренера всю дорогу супроводжували скандали фінансового характеру – росіяни не хотіли платити йому надвелику зарплатню в розмірі 7 млн. євро в рік і, зрештою, все закінчилось достроковою відставкою.

З відомих тренерів нетривалий час закордоном працювали Чезаре Мальдіні і Клаудіо Раньєрі. Перший в 2001-му році очолив збірну Парагваю, звозив її на ЧС-2002, де досить несподівано вийшов у 1/8 фіналу і мінімально програв там майбутнім фіналістам – німцям. В другого кар'єра була менш тривала і менш успішна: влітку 2014-го року Раньєрі був призначений головним тренером збірної Греції, але вже у листопаді був звільнений з посади після того, як у перших чотирьох матчах зумів здобути всього одне очко.

Також варт відзначити П'єтро Гедіна, який за своє життя тричі встиг потренувати збірну Мальти – один раз молодіжну і двічі національну. Власне, він і зараз її тренує. Ну і звісно ж, не можна обійти стороною подвиг ще одного італійського тренера – Джанні Де Б'язі, який добився сенсаційного успіху зі збірною Албанії, вивівши її напряму на Євро-2016.

Збірної Албанії, яка за всю свою історію лише лічені рази фінішувала вище передостаннього місця у відбіркових групах. Збірної Албанії, переважна більшість футболістів якої грають у клубах середньої руки і головною зіркою якої є резервний голкіпер "Лаціо". Але, менше з тим, збірна Албанії вже замовляє собі квитки до Парижу і підбирає місце для тренувальної бази.

Причини подібного успіху в таких випадках традиційно шукають на тренерській лаві, що логічно. Адже саме тренер, зазвичай, стає тим ключовим фактором, завдяки якому трапляються такі дива. В даному випадку автором "албанського футбольного дива" став італійський спеціаліст Джанні Де Б'язі. Правда ж, переважна більшість з вас навіть не чули про такого? А, між тим, це досить шанований в Італії тренер, в команді якого завершував свою кар'єру футболіста сам Роберто Баджо.

За свою досить тривалу тренерську кар'єру (а йому вже 59 років) Де Б'язі встиг потренувати багато клубів, добиваючись відносно непоганих результатів. А в Албанії у нього відбувся перший досвід роботи зі збірними командами.

Італійське трясовиння

Розпочав свою тренерську кар'єру Де Б'язі там, де й завершив кар'єру футболіста – в клубі "Бассано Віртус" з Серії D. Почав, як годиться, з молодіжного складу. Потім ще рік працював з молоддю "Віченци", але вже у Серії С1, після чого вирушив у самостійне "плавання". Очоливши скромний "Про Пасто" з Серії С2, він за рік підняв його на 6-те місце, чим привернув до себе увагу "Карпі", який три сезони утримував у Серії С1.

Перше справжнє визнання прийшло до Де Б'язі в 1996-му році, коли йому запропонували очолити "Козенцу" з Серії В. Задача перед молодим тренером ставилась максимально проста: утримати команду в Серії В, однак він з нею не впорався – 17-те місце і пониження у класі. Так наш герой вперше залишив команду, зробивши крок назад – "Козенца" провалу йому не пробачила.

Але все що робиться – робиться на краще. Очоливши СПАЛ, Де Б'язі у перший же сезон виграв Серію С2, пішовши разом з нею на підвищення у класі. У Серії С1 новачок також наробив кіпішу, сходу посівши сьоме місце і вигравши Кубок Серії С. Потім була "Модена", яку за два роки вдалося вивести в Серію В з першого місця, попутно взявши Суперкубок Серії С, а ще за рік – в Серію А! У сезоні 2001-2002 "Модена" Джанні Де Б'язі зайняла друге місце в Серії В, отримавши пряму путівку в елітний дивізіон.

Дебют у Серії А видався більш ніж вдалим – 12-те місце з дебютантом. Після такого успіху його запросили до "Брешії" замінити Карло Маццоне, який спочатку оголосив про завершення тренерської кар'єри, а потім очолив "Болонью". Сезон 2003-2004 став останнім сезоном Роберто Баджо у професійному футболі. "Брешія" посіла 11-те місце, достойно провівши свого капітана на футбольну "пенсію". Щоправда, наступний сезон вийшов відверто провальним – без Баджо "ластівки" посіли передостаннє 19-те місце і вилетіли до Серії В.

Але найцікавіші пригоди відбулися у нашого героя на чолі "Торіно". Очоливши влітку 2005-го року переживших банкрутство "биків", Де Б'язі з нашвидкуруч сформованою командою (після завершення трансферного вікна спеціально для реінкарнованого "Торіно" відвели тиждень часу на комплектацію складу) зайняв третє місце у Серії В, після чого виграв плей-офф у "Мантови" і вийшов до Серії А. Щоправда, вже у наступному сезоні тренера було звільнено через конфлікт з президентом Умберто Каїро.

На той момент Джанні Де Б'язі вже обріс певним авторитетом, тому отримав пропозицію очолити по ходу сезону іспанський клуб "Леванте", який відчайдушно боровся за виживання у Прімері. Приїхавши на Піренеї в жовтні 2007-го року, від сходу взявся за справу, однак надані йому обіцянки підсилити команду під час зимового трансферного вікна не були виконані через жалюгідний фінансовий стан клубу, і в квітні Де Б'язі залишив "Леванте" щоб знову очолити "Торіно", який в останній момент урятував від вильоту в Серію В.

Однак, і цього разу його перебування в "Скуадрі Гранаті" було нетривалим – після поразки у 15-му турі від "Фіорентини" з рахунком 1:4 його знову було звільнено. Просидівши майже рік без роботи, в грудні 2009-го Де Б'язі підписав контракт з "Удінезе", але й тут його спіткала невдача – вже в лютому тренера було звільнено за незадовільні результати.

Албанія

Знову просидівши певний час без роботи, в грудні 2011-го року наш герой відгукнувся на пропозицію очолити збірну Албанії. Знайомство зі збірною Албанії вийшло далеко не найкращим – дебютний товариський поєдинок було програно у Тбілісі збірній Грузії з рахунком 1:2. Потім був далеко не найуспішнійший відбірковий цикл на Чемпіонат світу 2014-го року, в якому албанці традиційно зайняли передостаннє місце у групі з Швейцарією, Ісландією, Словенією, Норвегією та Кіпром. Власне, кіпріотів і обійшли албанці, але обійшли більш ніж впевнено – випередивши їх на шість очок, при цьому також на шість відставши від другого місця, яке давало право грати у плей-офф.

Однак, роботою італійця в албанській футбольній федерації залишилися задоволені і він продовжив роботу у відборі на Євро-2016. Група, в яку потрапила Албанія, була складнішою, за попередню: Португалія, Данія, Сербія та Вірменія. Ускладнювало завдання те, що група ця мала на одного учасника менше, ніж всі інші, тому не було відвертого аутсайдера.

На албанців традиційно ніхто не ставив, однак уже перший матч примусив скептиків задуматись – на виїзді була мінімально обіграна збірна Португалії. Але потім була домашня нічия зі збірною Данії, яка, як здавалося, розставила все на свої місця – не тягнуть албанці. Все змінилося після третього туру, в якому збірна Албанії на виїзді грала з Сербією. Той матч було перервано на 42-й хвилині через поведінку уболівальників, після чого так і не було дограно – в УЄФА спочатку залишили обидві команди без очок, але потім передумали і присудили албанцям технічну перемогу з рахунком 3:0.

Таким чином у команди Де Б'язі стало 7 очок після трьох турів, що на фоні відверто провальної гри конкурентів зробило їх одним з претендентів на перші два місця. А вольова перемога над Вірменією весною наступного року лише підтвердила цей статус.

Потім були суха виїзна нічия з данцями і мінімальна домашня поразка від португальців завдяки голу Мігеля Велозу на 90+2-й хвилині. Але навіть вони втримали підопічних італійського тренера на прохідній другій сходинці, тому що головні конкуренти, данці, не змогли на виїзді обіграти вірмен. А наступна поразка від збірної Сербії завдяки двом голам у доданий до другого тайму час, компенсувалась поразкою данців від Португалії у паралельному матчі. Таким чином, для того, щоб фінішувати на другому місці і напряму вийти на Чемпіонат Європи, команді Джанні Де Б'язі потрібно було лише обіграти на виїзді Вірменію в останньому турі, що й було зроблено.

Тепер вдруге поспіль на Чемпіонаті Європи Італія буде представлена одразу двома тренерами – компанію Антоніо Конте складе Джанні Де Б'язі. Звісно, команда одного буде фаворитом турніру, а команда іншого – аутсайдером, але сам факт вже дорого вартий.

Запитання автору ви можете задати на конференції.