Italiano vero. Quo Vadis, Руді Гарсія?

UA-Футбол представляет очередной материал рубрики Italiano vero.

Вчора відносну тишу інформаційного футбольного простору розрізала новина про відставку Руді Гарсії – головного тренера "Роми". Не можна сказати, що ця новина стала несподіваною – десь з середини минулої осені ця відставка була, що називається, фактом в режимі очікування.

30 місяців пропрацював французький спеціаліст біля керма команди зі столиці Італії, що склало рівно два з половиною футбольних сезони. Коли влітку 2013-го року він був призначений головним тренером "Роми", та перебувала в статусі такого собі середняка з претензіями. Американські власники клубу змінювали тренерів, як рукавички: Вінченцо Монтелла, Луїс Енріке, Зденек Земан, Ауреліо Андреацоллі – жоден з них не зумів ані сам реалізуватись в "Ромі", ані вивести її на якісно новий рівень.

Більше того – весь цей час джалороссі нагадували клуб, в якому керівники самі не знають, чого хочуть. Тому коли влітку 2013-го року в "Ромі" затіяли масштабне оновлення складу під нового тренера, це сприймалось як завгодно – але не як кадрова реформа, яка принесе моментальне покращення. Без будь-яких докорів сумління були продані стрижневі футболісти тієї "Роми": Ерік Ламела, Маркіньйос і Пабло Освальдо (щоправда, продані за досить пристойні гроші – в цьому вмінні американо-римському менеджменту не відмовиш), не кажучи про інших, менш знакових гравців. На їх місце зібрали різношерсту братію з усієї Європи: Моргана Де Санктіса, Жервіньйо, Дугласа Майкона, Мехді Бенатіа, Кевіна Стротмана, Адема Ляїча... Причому, більшість з них просто виявились непотрібними у своїх попередніх клубах.

Звісно, ніхто навіть близько не очікував того, що сталося далі. Необтяжена єврокубками і з наполовину оновленим складом "Рома" під керівництвом Руді Гарсії здобула десять перемог у десяти стартових турах, а списаний Рафаелем Бенітесом з "Наполі" підстаркуватий вже голкіпер Морган Де Санктіс у дев'яти з них не пропустив жодного гола! Всезагальний скепсис різко змінився не менш масовим захватом, а Руді Гарсію поспішили записати до числа кращих тренерів сучасності. Однак, потім стартовий запал римлян вичерпався і вже в 13-му турі вони пропустили на перше місце "Ювентус".

Власне, так і жила "Рома" імені Руді Гарсії в перших двох сезонах – на голову нижче "Ювентуса" і десь приблизно на стільки ж вище всіх інших. При цьому головному конкурентові, "Наполі", римляни регулярно програвали на всіх фронтах, однак завдяки більш зосередженій грі з середняками та аутсайдерами завжди мали достатній очковий відрив від команди Рафаеля Бенітеса.

Але після двох впевнених других місць поспіль команда Руді Гарсії зашкутильгала на обидві ноги (одна з них – оборона, а інша – атака) і до екватору третього сезону перетворилась приблизно на таку ж "Рому", з якої звільнили останніх чотирьох попередників француза. Класика жанру: "де взяв, там і поклади" спрацювала в цьому випадку на всі 100%. Що цікаво: перший контракт Гарсії з "Ромою" був розрахований на два роки. Як показав розвиток подій – на цьому треба було й зупинитись.

По гарячим слідам важко визначити – що саме стало причиною невдачі Руді Гарсії в Римі. З одного боку на початок сезону у нього була чи не найбільш підготовлена в Серії А команда для штурму чемпіонської висоти. Дивіться самі: ненависний "Ювентус" затіяв кадрову перебудову і повністю провалив старт, "Наполі" і "Фіорентина" змінили тренерів, почали награвати нові ігрові схеми і виглядали дещо сируватими для серйозних звершень, "Мілан" з "Інтером" хоч і отримали солідне фінансування та потужно підсилились на трансферному ринку, але будують нові команди буквально "з коліс" і їхні тріумфи далеко попереду, а "Лаціо", при всій до нього повазі, в попередньому сезоні й так стрибнув вище голови.

Ось і виходило, що саме "Рома", яка зберегла та підсилила й без того потужний склад, повинна була без проблем ставати фаворитом цього сезону і впевнено йти до омріяної мети під назвою Скудетто. Однак на практиці вийшло зовсім інакше…

А з іншого боку, кожна команда має свій життєвий цикл. Судячи з усього, в цієї "Роми" Руді Гарсії цей життєвий цикл склав два роки і влітку тренеру потрібно було ініціювати не точкове підсилення складу, а повноцінну перебудову за прикладом "Ювентуса". Або ще радикальніше – босам "Роми" потрібно було за прикладом "Фіорентини" попрощатися з головним тренером на мажорній ноті, пояснивши такий крок відсутністю прогресу команди. Але на найвищому рівні було прийняте рішення притримуватись наміченого раніше курсу і причаївшись за спиною лідера дочекатись, поки той спіткнеться, після чого тріумфально обійти його. Дочекались. Лідер, тобто "Ювентус", спіткнувся. Однак сама "Рома" до того моменту видихнулась і банально не змогла скористатись таким подарунком долі. І головна вина в цьому лежить саме на Руді Гарсії. Головний тренер як ніхто інший мав передбачити такий розвиток подій і підготувати команду як слід.

Також не потрібно забувати ще й те, що за період роботи з "Ромою" Руді Гарсія зарекомендував себе як один з найбільш примітивних тренерів в плані тактики. Як почав він зі схеми 4-3-3 з потужним центрфорвардом і двома швидкісними вінгерами, так і відіграв з нею всі два з половиною роки. Єдине що змінювалось у нього – це кадрова "начинка" улюбленої тактичної схеми: одних футболістів змінювали інші, при чому зі схожими а то й ідентичними ігровими характеристиками (Тотті – Думбія – Джеко, Де Россі – Кейта, Жервіньйо – Салах, Ібарбо – Фальке), а ігровий малюнок команди при цьому залишався незмінним. Зрозуміло, що за два роки до такої одноманітної "Роми" можна було звикнути і навчитися їй протидіяти.

Плюс не можна виключати і фактор Тотті. Якщо в попередніх сезонах Франческо був справжнім лідером команди і вів її за собою, то в сезоні нинішньому "Імператор" з першого ж туру впевнено прописався на лаві запасних, виходячи на поле лічені рази. Чи справді причина була в поганій формі футболіста та травмах, чи мав місце суб'єктивний фактор Руді Гарсії? Відповідь на це запитання незабаром дасть новий головний тренер Лучано Спаллетті, з яким у Тотті склались чудові взаємовідносини під час попередньої роботи і які вони підтримували протягом всього часу розлуки.

Як би там не було, а вже з наступного матчу "Рома" існуватиме окремо, а Руді Гарсія – окремо. Що далі чекає на тренера, якому через півтора місяця виповниться 52 роки? Швидше за все, пауза до кінця сезону, під час якої він повинен буде переосмислити все, що відбулося з ним в Римі і проаналізувати причини невдачі. А там глядиш – хтось з футбольних президентів згадає про те, що колись під керівництвом цього тренера "Рома" двічі поспіль фінішувала на другому місці в Серії А і виходила до 1/8-ї фіналу Ліги чемпіонів, та й покличе його до себе. Можливо це навіть буде топ-клуб, хоча, якщо чесно, на статус топ-тренера Руді Гарсія ще не напрацював.

Запитання автору ви можете задати на конференції.