Italiano vero. Чому Мілан і Сініша Міхайловіч не підійшли один одному

UA-Футбол представляет очередной материал рубрики Italiano vero.

Новина про відставку Сініши Міхайловіча з посади головного тренера "Мілана" давно висіла у повітрі, тому сам факт звільнення особливо не здивував. Здивувало те, що відбулося це за кілька турів до кінця сезону, а не після його завершення.

Подібні ходи мають сенс, коли вже відомий наступник, якому дають змогу раніше приступити до роботи, щоб у міжсезоння не витрачати дорогоцінний час на знайомство з командою. Але догравати на 99% провалений сезон (якби не фінал Кубку Італії, то можна було б і всі 100% малювати) з тимчасовим тренером, паралельно виплачуючи немалу грошову компенсацію попередньому наставнику, якось не зовсім логічно. А з іншого боку, в цьому бізнесі хто платить гроші – той і приймає рішення. Якщо Сільвіо Берлусконі зважився на такий крок, значить він щось собі знає.

Хоча, той самий Берлусконі ще місяць тому запевняв, що роботу Міхайловіча буде оцінювати в кінці сезону і що змінювати тренерів по кілька разів на рік – не в його правилах. Однак, з того часу "Мілан" у трьох матчах набрав всього одне очко і терпець президента, очевидно, увірвався. Власне, ще напередодні матчу проти "Ювентуса" ширилась інформація, що у разі поразки "Мілана", Міхайловіча буде звільнено. Як бачимо, так воно і сталося.

Перед тим, яка аналізувати причини невдачі Міхайловіча в "Мілані", варто задатися питанням: а чи могло бути інакше? Чи міг такий тренер, як Міхайловіч, досягнути успіху з таким клубом, як "Мілан"? Навряд чи, і ось чому. Такі тренери, як Сініша Міхайловіч ідеально підходять на роль антикризового менеджера, але роль менеджера з розвитку не для них. Тренери такого типу заввиграшки вичистять будь-які "Авгієві стайні", з якими не впорались десятки інших тренерів, але що робити з цими "стайнями" далі – поняття не матимуть.

Власне, це підтверджують і слова самого Міхайловіча: "Я завжди досягав кращих результатів, аніж мої попередники". Так, досягав. Більше того – його тренерська кар'єра на клубному рівні може вважатися цілком вдалою, враховуючи те, в якому стані він приймав команди і в якому залишав. Але при цьому Міхайловіч-тренер досі нічого не виграв і, крім виводу "Сампдорії" в Лігу Європи, який став можливим завдяки дискваліфікації "Дженоа", нічого суттєвого на тренерському поприщі не добився.

Не став винятком і "Мілан". Прийнявши минулого літа повністю розбалансовану команду, в яку по ходу трансферного вікна сходу влили добрий десяток різношерстих футболістів, він зумів налагодити дисципліну і приструнити зіркових ветеранів (Ріккардо Монтоліво, Найджел де Йонг, Філіпп Мексес та інші), з чим так і не дав собі ради Філіппо Індзагі. Але для такого клубу, як "Мілан", цього замало – тут очікують приємного мікса гри і результатів, причому, бажано одразу.

Так, Міхайловіч не боявся ризикувати, пробувати різні тактичні схеми. Не боявся перевіряти різні поєднання футболістів в рамках однієї схеми. Довіряв молоді (16-річний Джанлуїджі Доннарума в воротах, а також 20-річний Алессіо Романьйолі і 21-річний Родріго Елі у центрі захисту – це вам не жарти). Але, на відміну від того ж Роберто Манчіні в "Інтері", не зумів сходу дати прийнятний для керівництва клубу результат. Чому? Так одразу й не скажеш – надто багато всього залишилось "за кадром". Думаю, трохи згодом, коли почнуть з'являтися коментарі футболістів, тренерів та президентів, все проясниться.

В будь-якому разі, Міхайловіч свою місію виконав. Наступнику він передає далеко не ту команду, яку прийняв минулого літа. Сьогоднішній "Мілан" вигідно відрізняється від "Мілану" минулорічного майже за всіма показниками і на його основі можна будувати конкурентоспроможну команду для досягнення високих цілей.

Що далі? Як мінімум до кінця сезону Сініша відпочине від футболу, а там змушений буде розпочати все спочатку. Очолить проблемну команду з амбіціями і спробує зробити з неї "цукерку". Слава Богу, такого добра в нинішній Серії А вистачає. Це і не чужа йому "Сампдорія", і забуксувавший "Удінезе", і неоднозначна "Дженоа", і перспективна "Болонья", яка влітку може не втримати Роберто Донадоні. Хоча, варіант з "Лаціо" також не виключений. Тим більше, що міняти тренера на прізвище Індзагі йому не звикати. :)

Що стосується "Мілану", то до кінця сезону тренувати команду буде Крістіан Броккі, який до цього тренував прімаверу россонері. Але в тому, що ця кандидатура є тимчасовою, не сумнівається ніхто. Сторінками італійської преси давно гуляє інформація про пошуки керівництвом россонері нового тренера. Серед потенційних кандидатур називають тренера "Сассуоло" Еусебіо Ді Франческо і Роберто Донадоні, який зараз тренує "Болонью".

Ді Франческо вважається одним з найперспективніших тренерів Італії і славиться вмінням ставити видовищну атакувальну гру, до того ж його "Сассуоло" є однією з найбільших сенсацій цього сезону. Що стосується Донадоні, то він взагалі для "Мілана" свій – найкращі роки Донадоні-футболіста пройшли саме в цьому клубі, та й тренерського досвіду в нього більше. Що цікаво, вже не вперше кандидатура Донадоні розглядається на цю посаду, але раніше завжди знаходилися "більш достойні": спочатку Кларенс Зеєдорф, потім Філіппо Індзагі, а потім Сініша Міхайловіч. Може хоч цього разу пощастить?

Мінусом цих кандидатур є те, що вони цілком затребувані у своїх нинішніх клубах, де у них все вдається, тому кидати амбітні перспективні проекти з комфортними умовами праці заради "електричного стільця" головного тренера нинішнього "Мілану" можуть і не захотіти. Тим більше, що приклад Міхайловіча, який минулого літа в аналогічній ситуації покинув "Сампдорію" буквально перед очима.

Менше з тим, ці дві кандидатури є робочими варіантами. Поміж тим, найбільш сміливі аналітики припускають і більш радикальний розвиток подій. Враховуючи повноцінне повернення до керівництва клубом Сільвіо Берлусконі і потужні фінансові вливання, влітку можна очікувати на появу й більш топових тренерів. В першу чергу мова йде про Фабіо Капелло. Як і у Донадоні, "нитки ДНК" Капелло також червоного і чорного кольорів – саме в "Мілані" розпочалася його грандіозна тренерська кар'єра і саме з "Міланом" він добився найбільших успіхів на тренерському поприщі. Хоча, Капелло давно не тренував клуби і тому чутки його сватають більше в збірну Італії на заміну Антоніо Конте.

І як тут не згадати, що минулого літа на просторах інтернету розглядався стратегічний варіант розвитку подій, згідно якого тодішньому "Мілану" потрібен був тренер типу Сініши Міхайловіча, який би твердою рукою за рік навів у команді порядок, привив дисципліну та радикальним чином оновив склад, позбувшись лінивих та знахабнілих зірок-ветеранів, після чого передав би команду-напівфабрикат в надійні руки відпочившому Фабіо Капелло, який вже на цьому фундаменті буде будувати новий "Мілан" для чергових походів за Кубками чемпіонів. Станом на сьогодні цей варіант все ще має право на життя.

Але хто б не очолив "Мілан" наступного літа, можна не сумніватись в одному: умови праці для нього будуть створені просто шикарні, але й вимоги до результатів роботи також будуть відповідні. І це однозначно повинен бути тренер, який не буде, подібно Міхайловічу, хвалитись шостим місцем на фоні провальної роботи попередників. Таким клубам, як "Мілан", потрібен тренер, який мислить абсолютними категоріями, а не відносними.

Запитання автору ви можете задати на конференції.