Italiano vero. Кротоне і його право на казку

UA-Футбол представляє черговий матеріал рубрики Italiano vero.

Серія А продовжує з завидною регулярністю поповнюватись абсолютними дебютантами, вкотре ламаючи стереотип про те, що гроші правлять світом футболу. Щоправда, далеко не всім їм вдається затриматись в елітній компанії більше, аніж на один сезон, але менше з тим. Та й не так це вже й важливо – сам факт виходу до Серії А для таких команд є святом, про яке вони і їх уболівальники все життя мріяли.

Цього року шлях "Сассуоло", "Карпі" і "Фрозіноне" повторив не менш скромний клуб "Кротоне" з півдня Італії. При чому, останній фактор дивує найбільше, адже якщо попередники представляли досить заможні і економічно стабільні регіони Емілія-Романья і Лаціо, то сучасники походять з найбіднішого італійського регіону – Калабрії.

"В Кротоне є море, і більше нічого тут немає", – говорять про своє місто місцеві жителі. Звісно, вони перебільшують, але не сильно. Окрім моря 62-тисячне місто, яке знаходиться "на підошві носка італійського чобота", може похвалитись хіба що замком Карла V, невеликим укріпленням La Castella на острівці в бухті, романським собором з фасадом в стилі класицизму і "Чорної Мадонною" зі святилища на мисі Колонна.

За таких обставин футболу просто нікуди діватися від ролі одного з найголовніших захоплень місцевої публіки. Місцевий футбольний клуб було засновано в далекому 1910-му році під назвою Спортивне об'єднання "Кротона" (Societa Sportiva Crotona) і вже в 1924-му він увійшов під патронат Федерації футболу Італії. В перші роки свого існування "Кротона" комплектувалась з місцевих жителів і нерегулярно виступала в різних дрібних турнірах, найбільшим з яких був Перший дивізіон чемпіонату Калабрії.

В 1927-му році команда змінила свою назву на Спортивне об'єднання "Мілоне" (Societa Sportiva Milone) – на честь давньогрецького спортсмена Мілона Кротонського, який шість разів ставав переможцем Олімпійських ігор. Але регулярні виступи в Першому дивізіоні чемпіонату Калабрії розпочалися з 1937-го року, коли команда вкотре змінила назву на Спортивне об'єднання "Фашиста Кротоне" (Societa Sportiva Fascista Crotone). З такою назвою команда проіснувала до початку Другої світової війни, після чого на п'ять років (1940-1945) призупинила свою діяльність.

Післявоєнне відродження відбулося за активної участі лікаря і політичного діяча Сільвіо Мессінетті, який 20 років був президентом футбольного клубу. Відродивши його під назвою Спортивне об'єднання "Кротоне" (Unione Sportiva Crotone), він сходу добився участі команди у Серії С Центрально-Південної ліги. Але попри досить вдалий рестарт (траплялись четверте і третє місця), за підсумками сезону 1951-1952 команда в результаті структурної перебудови чемпіонатів вилетіла до Серії IV, де у наступному сезоні вперше зустрілась на футбольному полі з "Катандзаро", започаткувавши тим самим Дербі провінції Катандзаро.

"Кротоне" в сезоні 1961-1962

Повернення до Серії С відбулося досить швидко, в 1959-му році, після чого "Кротоне" там затримався аж до кінця 1970-х років (за винятком сезону 1962-1963, який довелося провести в Серії D). В 1978-му році команда після чергової реорганізації футбольних чемпіонатів опинилася в Серії С2, а за підсумками сезону 1978-1979 вилетіла в Серію D.

Однак, на цьому біди клубу не закінчились. Влітку 1979-го "Кротоне" було оголошено банкрутом і не допущено до змагань у Серії D. Довелося починати все спочатку. Під новою назвою Спортивна асоціація "Кротоне" (Associazione Sportiva Crotone) команда розпочала виступи в сьомому за рангом футбольному дивізіоні Італії і вже в 1984-му році пробилася до Серії С2 (тоді четвертий за рангом дивізіон).

В другій половині 1980-х команда не вилазила з Серії С2, попутно ще двічі змінюючи назву: в 1986-му році на Футбольна асоціація "Кротон" (Associazione Kroton Calcio), а в 1987-му просто на "Кротон Кальчо" (Kroton Calcio S.r.l). Щоправда, всі ці "фінти вухами" не допомогли клубу уникнути чергового банкрутства.

За підсумками сезону 1991-1992 "Кротон Кальчо" вилетів до Міжрегіонального чемпіонату, але знову це виявилося найменшою з бід – клуб вдруге було оголошено банкрутом і він припинив своє існування. Його наступником став заснований у 1956-му році інший міський клуб "Новий Кротоне" (AP Nuova Crotone MJ), кольорами якого були жовтий і червоний, і який виступав у восьмому за рангом дивізіоні.

Але нова сторінка в історії клубу почалася в 1993-му році, коли президентом клубу став молодий бізнесмен Раффаеле Вренна. Для початку він змінив клубне ім'я на ФК "Кротоне Кальчо" (Football Club Crotone Calcio) і повернув історичні червоно-сині кольори, а через два роки призначив спортивним директором клубу Джузеппе Урсіно. Власне, з цього й почався ренесанс даного клубу. В 1995-му році "Кротоне Кальчо" виграв свій перший більш-менш серйозний трофей – Аматорський Кубок Калабрії, в 1997-му році вийшов до Серії С2, в 1998-му піднявся у Серію С1, а в 2000-му вперше в історії пробився у Серію В.

У наступному сезоні команда зуміла закріпитися в другому за рангом дивізіоні, після чого вкотре змінила назву на ФК "Кротоне" (Football Club Crotone), під якою грає досі. Але надовго затриматись там не вдалося і аж до 2009-го року команда "каталася на ліфті" між другим і третім дивізіоном, поки остаточно не прописалась в Серії В.

Що характерно, "Кротоне" одразу ж зайняв нішу міцного середняка, рік за роком фінішуючи в районі екватора турнірної таблиці. Перший натяк на те, що цей клуб може дещо більше, стався в сезоні 2013-2014, коли під керівництвом тренера Массімо Драго і з футболістами Даніло Катальді і Федеріко Бернардескі у складі вона фінішувала на 6-му місці і пробилася у плей-офф за вихід у Серію А. Щоправда, там "Кротоне" одразу ж опустили на грішну землю – виліт від "Барі" у першому ж раунді.

Однак, цей перманентний успіх не мав прямого продовження – успішна команда була розпродана, а набрані новачки ледь не провалили наступний сезон. Тривалий час "Кротоне" йшов у зоні вильоту, врятувавшись лише в останньому турі і лише на одне очко випередивши команди з зони плей-аут (плей-офф за право залишитись в Серії В).

Перед сезоном 2015-2016 ставки на перемогу "Кротоне" в Серії В приймались у співвідношенні 500 до 1 і небезпідставно: клуб жодного євро не потратив на підсилення складу, а спортивний директор Джузеппе Урсіно не приховував планів на сезон: зберегти прописку в Серії В і, якщо пощастить, поборотися за місце у плей-офф. Як воно вийшло насправді – ви вже знаєте. Стабільно провівши сезон, "Кротоне" за три тури до фінішу вперше в історії забезпечили собі вихід до Серії А.

Цей історичний успіх відбувся завдяки старанням молодого хорватського тренера Івана Юріча, який до цього п'ять років віддав клубу в якості футболіста, а влітку 2015-го погодився очолити його в якості головного тренера. Що цікаво, для 40-річного хорвата це всього лише другий сезон самостійної тренерської робити – перед цим він без особливого успіху рік тренував "Мантову" з Ліги Про, а перед цим чотири роки з перервами був асистентом відомого в Серії А тренера Джан П'єро Гасперіні у всіх клубах, які той встиг за цей час потренувати ("Дженоа", "Інтер", двічі "Палермо" і знову "Дженоа").

Разом з ним історію творили маловідомі навіть за мірками Серії В футболісти. Хіба що лише Раффаеле Палладіно можна пам'ятати за виступами в Серії А за "Парму". Наприклад, захист в нинішньому "Кротоне" цементує 20-річний івуарієць Елоге Коффі Яо, права на якого належать "Інтеру". Допомагає йому це робити 21-річний іспанець Поль Гарсія з "Ювентуса". В центрі півзахисту виблискує 21-річний італієць Леандро Капецці з "Фіорентини", а 21-річний італійський форвард Федеріко Річчі з "Роми" з доробком у 9 голів є одним з найкращих бомбардирів команди. Більше нього (16 голів) забив лише 24-річний хорват Анте Будімір з німецького "Санкт-Паулі", про викуп якого клуби домовились ще в кінці березня.

До речі, саме Анте Будімір забив гол "Мілану" в матчі Четвертого раунду цьогорічного Кубка Італії, зрівнявши рахунок на "Джузеппе Меацца" (основний час тоді завершився з рахунком 1:1, а в додатковому россонері дотиснули суперника – 3:1).

Якщо ж говорити про ситуацію в цілому, то з відомих у футбольному світі людей в "Кротоне" засвітилися тренер Джан П'єро Гасперіні (виводив команду в Серію В у сезоні 2003-2004) і футболісти (окрім вже згаданих Катальді, Бернардескі і Палладіно): Роберто Нанні (ага, той самий, якому не знайшлося місця в київському "Динамо"), Анджело Огбонна, Антоніо Ночеріно, Граціано Пелле, Нікола Сансоне і Алессандро Флоренці.

Що характерно, всі вони виступали за цей клуб на правах оренди і переважна більшість з них – в досить юному віці, отримуючи чи не перший практичний досвід виступів у дорослому футболі. Власне, у цьому й полягає стратегія розвитку клубу: мало тратити і робити ставку на перспективну молодь.

"Ми вийшли до Серії А, витративши чотири мільйони на зарплати і ще мільйон на супутні витрати" – констатує факт президент клубу Раффаеле Вренна. І додає: "Звісно, ми не говоримо про те, що будуємо клуб, орієнтуючись на грандів. Але й не хотілося б, щоб нас порівнювали з "Карпі" і "Фрозіноне". Наші орієнтири – "Емполі", "К'єво" і "Удінезе". Клуби, які багато років в Серії А, яким вдається залишатися головними героями, навіть маючи скромні фінансові можливості". Хоча, справедливості заради варто пригадати, що президент "Карпі" Клаудіо Каліумі рік тому в аналогічній ситуації казав абсолютно те ж саме.

Однак, попри невдачу "Карпі" (а разом з ним і "Фрозіноне"), знову хочеться вірити в те, що ця казка матиме якщо не щасливий кінець, то, принаймні, триватиме досить довго.

А для України цей клуб може бути цікавим хоча б тим, що в його структурі на посаді комірника працює наш з вами земляк – українець Руслан Згащак.

П.С. Тепер Калабрія отримала третій клуб, який коли-небудь виступав в Серії А, і за цим показником ділить 7-11 місця (разом з Кампанією, Лаціо, Апулією і Сицилією). А лідирує як і раніше Ломбардія з її одинадцятьма представниками.

Запитання автору ви можете задати на конференції.