Перемогти смерть та Інтер на Меацца

Після фінального свистка у матчі "Інтер" - "Кальярі" сарди раділи так бурхливо, ніби виграли Скудетто. Списані з "Ювентуса" "старі" Марко Бор'єлло, Марко Сторарі, Сімоне Падоїн та Мауріціо Ісла були раді довести, що ще здатні на звершення. Молоді Нікола Мурру і Ніколо Барелла раділи тому, що довели свою дорослість. "Міланіста" Давіде Ді Дженнаро виграв у найлютішого ворога. Власник і президент "Кальярі" Томмазо Джуліні був радий перемозі над улюбленим клубом, в Раді Директорів якого перебував 12 років. Головний тренер Массімо Растеллі згадував, що він дебютант Серії А і до того лише три роки тренував у Серії Б, радіючи найбільшій перемозі у своїй кар'єрі і своїм кадровим знахідкам. А двоє з його знахідок - правий захисник Фабіо Пізакане і форвард Федеріко Мельхіоррі - просто раділи своєму черговому голу у ворота смерті. Адже і дебют обох в Серії А у 30-річному віці, і така гра проти такого суперника - не менш, ніж диво.

Від "челлінізма" до стратегії

"Кальярі" вже десять років тримався в Серії А. Незважаючи на навіженість президента Массімо Челліно. У 21-му столітті лише Массіміліано Аллегрі та Джамп"єро Вентура (прямо скажемо, не останні сьогодні тренери в Італії) протрималися на "Сент'Еліа" більше, ніж рік. Челліно грузнув в скандалах і створював їх сам. Безглуздий проект реконструкції стадіону з будівництвом всередині кільця додаткових трибун провалився, і "россоблу" довго довелося грати домашні матчі на інших стадіонах, а потім на своєму, але напівзачиненому і напівзруйнованому.

39-річний Джуліні, який викупив клуб в 2014-му році за 45 мільйонів євро (Челліно після 22-ох років на Сардинії вирішив зосередитися на розвалі розвитку англійського "Лідса"), власник хімічної компанії, спочатку через свій вік та зайвий ентузіазм (він завжди хотів керувати футбольним клубом) не втримався і клюнув на порожнє гучне ім'я, а незабаром взагалі скотився в "челлінізм". Давно відсталий від футболу Зденек Земан з орендованою молоддю очікувано провалилися. І Джуліні протягом одного сезону як досвідчений Дзампаріні спочатку замінив Земана черговим порожнім "неймом" - Джанфранко Дзолою, потім повернув чеха, а оформив виліт вже Джанлука Феста.

На початку ж цього сезону після перемоги в Серії Б здавалося, що Джуліні впав у інший "екстремум", набираючи "збитих льотчиків" ("россоблу" нині за середнім віком гравців поступаються в лізі лише "К'єво") під керівництвом тренера без досвіду в Серії А. Однак, схоже, Растеллі стає однією з знахідок тренерського цеху Італії - він спокійний, розсудливий і відмінно влучає зі складом і замінами, його класичні італійські 4-3-1-2 вельми яскраві, форварди Бор'єлло та Сау ніби все життя грають поруч.

Вдома "Кальярі" дуже міцний, і в гостроатакувальному стилі впорався з усіма ("відскочила" лише "Рома", звівши матч до 2:2). А ось в гостях не набрав жодного очка. До вчорашнього чудового другого тайму.

А тим часом Джуліні вже побудував в улюбленому Мілані "Будинок Кальярі", який приймає усіх, хто любить клуб, досяг угоди з аеропортом Кальярі про співпрацю і з місцевою владою про будівництво до сторіччя клубу (2020-ий рік) нового сучасного стадіону з внеском 55-ти мільйонів євро. І до того ж року бажає вивести команду до Єврокубків. Але чому не зробити це раніше? "Зараз абсолютно інша атмосфера навколо клубу. Я розмовляв з ним кілька місяців тому, і мені відразу сподобалися його ідеї. Він визволив нас з ганебної ситуації, і за це йому велика подяка" - зачаровується легенда "Кальярі" і італійського футболу Луїджі Ріва.

Від паралічу до Перішича

"Нерадзуррі дуже сильні в технічному плані, але у них є деякі проблеми, які ми повинні використовувати. У них дуже високий клас, але немає балансу" - підсумовував матч Растеллі. А пояснюючи несподіваний вихід на поле з перших хвилин Федеріко Мельхіоррі, а не Бор"єлло, пояснив, що перший мобільніший і значно корисніший в контратаках. І саме форвард, який відіграв лише другий матч в Серії А в своєму житті, виграв матч, забивши перший гол і практично забивши другий. І це після піврічної перерви через травму коліна. Після якої, до речі, також повернувся з переможним голом, три тижні тому в ворота "Сампдорії".

Втім, Мельхіоррі відомий в нижчих дивізіонах відмінним почуттям голу. І невгамовною спрагою до життя.

Адже сім років тому після одного з ігрових зіткнень у нього виявили карвіному - закручування судин у голові. Три місяці минули у складних операціях та лікуванні. Лікарі не давали йому шансів повернутися на поле, і Федеріко пішов до університету вчитися на економіста. Однак втримався там лише кілька місяців, загравши в аматорській лізі. І поступово, крок за кроком, відвойовував своє місце в футболі. "Моє життя розділилася на дві частини - до хвороби і після. Тепер я став іншим. Такі речі роблять тебе дорослішим, допомагають побачити світ на всі 360 градусів". "Толентіно", "Мачератезе", "Падова", потім "Пескара" у Серії Б, перехід в "Кальярі" і вихід з ним до Серії А. Нині Мельхіоррі мріє продовжувати забивати і потрапити до збірної Італії. Для нього в 23 почалося нове життя, а в 30, схоже, кар'єра.

Фабіо Пізакане також переміг хворобу і прорвався на поля Серії А, відтіснивши екс-"ювентіні" (Мауріціо Іслу). Причому йому було ще важче. Талановитіший, ніж Мельхіоррі, він грав в академії "Дженоа" і не без підстав мріяв грати у Серії А. Однак 16 років тому раптом прокинувся повністю паралізованим. "Синдром Гійона-Барре" - від цієї страшної хвороби, яка уражує нервову систему, послаблюються м'язи, починається параліч. Видужування може тривати і два роки, та 15 відсотків хворих залишаються інвалідами, а 5 - помирають. Ця хвороба знищила шанси на кар'єру в "Ліверпулі" Маркуса Баббеля, від неї нині страждає головний тренер збірної Уругваю Оскар Табарес, який на останньому Копа Америка був вимушений пересуватися на електричному інвалідному візку.

Пізакане ж після місяця втрати свідомості та року реабілітації продовжував думати про футбол, незважаючи на скептицизм лікарів. І в підсумку йому довелося просто починати спочатку.

На шляху нагору він став легендою вдруге, в 2011-му році здавши в поліцію функціонера, який намагався дати йому хабаря в 50 тисяч євро за здачу матчу (за річної зарплатні Фабіо в 100 тисяч). Функціонер в підсумку отримав термін ув'язнення. До "Кальярі" він прийшов з "Авелліно" разом з Растеллі і постійно повторює, що своєю кар'єрою зобов'язаний не лише родині та друзям, але й Массімо, "великій людині, одному з тих, хто дотримується власних слів". Тренер справді обіцяв гравцеві, що той зіграє в Серії А. І мрія здійснилася 18-го вересня у матчі проти "Аталанти", після якого Фабіо просто нестримно плакав перед камерами. "Я з'їв чимало бруду, але я це зробив". І надалі він довів, що то не був подарунок від тренера, вигравши конкуренцію у Ісли і вчора відважно борючись проти Івана Перішича.

"Інтеру" цього сезону відверто не вистачає зіграності та характеру. Начебто чудові гравці у складі, вартість кожного з яких складає десятки мільйонів євро. Але хто для Федеріко Мельхіоррі і Фабіо Пізакане Ікарді, Банега та Перішич, якщо вони втерли носа самій смерті?!