Ріновація. Про нову угоду Дженнаро Гаттузо з Міланом

Вчора "Мілан" офіційно оголосив про продовження контракту з головним тренером Дженнаро Гаттузо до 2021-го року з зарплатою в два мільйони євро на рік. На присвяченій події прес-конференції герой вечора зізнавався у справжній любові до клубу і обіцяв повернути йому колишню славу, а Генеральний директор Марко Фассоне говорив про довгостроковий проект. Раніше спортивний директор Массіміліано Мірабеллі висловлював впевненість в тому, що Ріно в майбутньому стане одним з найважливіших тренерів Європи, а найближчим часом відкриє нову еру у "Мілані". Функціонер не може уявити собі клуб без цієї людини. Оптимістично налаштовані і більшість вболівальників команди. Проте можна почути і голоси інших фанів, а також більшості фахівців, які доречно підсумувати трьома визначеннями "фізрук", "просто мотиватор" і "занадто недосвідчений". Спробуємо ж розібратися, чому це призначення відбулося і що воно принесе команді.

Найкращий у 2018-ому

Відповіді на перше запитання доволі очевидні. Перша з них найбанальніша і одночасно найважливіша - результат. На час призначення Дженнаро "Мілан" був слабкохарактерною, байдужою неорганізованою командою, яка змінила 23 стартових склади і шість тактичних схем, програла всі п'ять матчів проти команд з тодішньої Топ-5 і жодного разу з семи спроб не відігралася після того, як пропустила першою. Далеко не часто гравці дозволяють собі відкрито виступати проти колишнього тренера, однак на цей раз атаки на Вінченцо Монтеллу були настільки гострими, що йому навіть довелося реагувати, і доволі жорстко та ображено. Леонардо Бонуччі заявляв, що "Мілану" бракувало фізичної готовності і він просто не був командою. Давіде Калабрія підтримував тезу про "фізику", Франк Кессі говорив, що за Монтелли команда мало і неінтенсивно тренувалася. Результат всього цього був очевидним - "ми опинилися під потягом" (Фассоне).

Відсоток поразок навіть вийшов на рівень сезону 1981/82, коли "дияволи" вилетіли з Серії А (8 з 18-ти). Власне, глибина ями особливо позначилася вже за Гаттузо, після ганебного розгрому у Вероні (0:3) і безвольної поразки від "Аталанти" (0:2), яка оформила 299 хвилин поспіль без забитих. Не допомагали ані "заїзд на базу", ані скасування різдвяної вечері, ані заклики "стояти оголеними до пояса в снігу" і "тягати вугілля з вогню" для партнерів. Ріно говорив про болючіші відчуття, ніж після удару ножем ("ми зникаємо з першою ознакою небезпеки і здатні пропустити в будь-яку мить") і навіть, за повідомленнями преси, після відходу на 11-те місце запропонував керівництву піти у відставку.

Втiм, у 2018-му році все змінилося - команда видала 13-матчеву серію без поразок у всіх турнірах і разом з "Ювентусом" лідирувала за набраними очками у лізі протягом цього періоду. Протягом чотирьох тижнів вдалося вперше у сезоні перемогти у лізі з рахунком 1:0, вперше влаштувати камбек спочатку до нічиєї, а потім і до перемоги, вперше перемогти суперника з Топ-5. До 30-го березня команда скоротила відставання від четвертого місця з 15-ти до п'яти очок, вийшла на перше місце за ударами по воротах, в останніх перед цією датою п'яти матчах проти лідерів ліги не поступилася жодного разу, здобула вісім перемог та дві нічиї у десяти матчах Серії А. Причому на будь-який смак. Тактичний розгром ("Сампдорія", 1:0), реальний (СПАЛ, 4:0), вирвані перемоги на останніх секундах ("Дженоа", 1:0) і за слабкої гри ("К'єво", 3:2), гостьова перемога над грандом ("Рома", 2:0), героїчно вимучена нічия в матчі з ще одним ("Інтер", 0:0). Вихід до фіналу Кубка повз "Інтера" та "Лаціо" також став вельми значущим досягненням. Та й славу команди, яка не дозволила "сухий" рекорд ліги "Ювентуса", також не слід недооцінювати.

З коми до життя

"Ми повернулися з мертвих до стану незворотньої коми", - заявляв Ріно у січні. "Спробуємо незабаром зробити її зворотньою". У березні цей "мертвий" вже жив повним життям, отримуючи компліменти звідусіль. І за оборону, що пропустила лише шість м'ячів у десяти матчах (тренер зізнавався, що на тренуваннях маніакально працював саме над нею), і за збережене вміння тримати м'яч, і за характер носорога, і за чудову фізичну готовність, і за стабільність складу, чого восени не було. Новий тренер також реанімував гравців, які провалювалися восени. Тандем посміховиськ у центрі оборони Бонуччі-Романьолі став майже беззаперечним кістяком збірної Італії до прийдешнього відбору, Леонардо припинив "намагатися врятувати всіх поодинці" (його слова) і почав працювати на команду.

Хакан Чалханоглу заявляв про найкращі місця у кар'єрі та житті, Франка Кессі вже порівнював з Гаттузо не лише сам тренер. Патріка Кутроне почали порівнювати з Філіппо Індзагі. Давіде Калабрія виріс в чудового правого захисника. І вже за цю працю з гравцями Ріно заслуговує на визнання. Та все ж головним його козирем як тренера є той, який вважали єдиним. Мотивація та важка праця. А також чесність. Навіть у розпалі успішної серії він не втомлювався нагадувати про місце, де команда була зовсім нещодавно, говорив, що "я не гуру, а молодий тренер", "ми ще не Бред Пітт, а потворні як я", обіцяв бути "жахом для гравців на тренуваннях і надалі", говорив про "отримані удари по зубах як про найкращий досвід", закликав грати "ніби з ножем в зубах". Навіть заявляв, що полюбляє страждати і ненавидить компліменти. І чесно зізнавався у своїх страхах перед суперниками.

Гравці та функціонери клубу повідомляли про "вбивчі тренування" (Чалханоглу), "постійні гримання" (Сусо), "тренування зі швидкістю 200 км/год" (один з директорів Крістіан Аббіатті), Бонуччі, який працював з Антоніо Конте, заявив, що і у нього не бачив такого ентузіазму. Гаттузо вдалося надати команді риси власного характеру, і це не забули відзначити абсолютно всі, хто висловлювався на тему. При цьому Карло Анчелотті побачив в ньому і свої риси. А постійні розмови про святість футболки клубу і належного до неї ставлення навіть на тренуваннях створили у всіх відношення "причетності до клубу" (Андрій Шевченко).

Дженнаро - справжній "міланіста", закоханий в клуб і готовий для нього на все. Якщо навіть затятий "інтеріста" Марко Матерацці оголошує себе його шанувальником... Хоча чому ж тут дивуватися? За характером вони схожі. Ось тільки Ріно не дозволяє "темному боку сили" опанувати собою. Навіть його зрив в останні тижні на тлі певного відступу команди елегантний. Заклики до Чалханоглу "підняти дупу з землі і працювати", відсторонення Калініча за лінощі на один матч, вміння бути незадоволеним вдалою грою без результату ("Ювентус", 1:3) і задоволеним - результатом без гри і за страждань ("Інтер", 0:0) - правильна поведінка в кризовій ситуації. Здорове розчарування після подвійної поразки від значно сильнішого "Арсеналу" також на його користь.

Цей тренер вміє правильно поводитися під час кризи. А саме цей стан, швидше за все, чекає на клуб найближчим часом. Нещасні десять мільйонів, потрібні для збалансування бюджету до закінчення березня, надійшли з відвертим запізненням, якщо до кінця червня не надійдуть ще 27 - клуб перейде до кредитора - інвестиційного фонду, що шукає лише прибуток. Члени родини нинішнього власника Йонгхонга Лі засуджені на терміни ув'язнення в Китаї за фінансові махінації, деякі його компанії переживають процедуру банкрутства, сама угода про придбання "Мілану" розслідується Прокуратурою Італії (поки що в плані ознайомлення, а не кримінального процесу). Вже оголошено, що в разі невиходу до Ліги Чемпіонів (а за восьмиочкового відставання від четвертого місця такий вихід малореальний) доведеться продати 1-2 зірок. Очікується і продаж або відхід в оренду мало не всіх, кого візьмуть, включаючи і кількох дорогих літніх придбань на кшталт Калініча та Маттео Мусаккьо. А на трансферному ринку Фассоне та Мірабеллі шукають або вільних агентів як Пепе Рейна та Макс Майєр, або гравців рівня "Суонсі" та "Ганновера".

Незабаром стане відоме покарання УЄФА за недотримання Фінансового Фейр-плей, і в такій ситуації клуб просто відлякує потенційних статусних тренерів. Розмови про Карло Анчелотті і Антоніо Конте, що тривали взимку, так і залишаться такими. Та й спочатку були скоріше Wishful Thinking, бажанням, ніж реальною метою. Заклик Бонуччі до керівництва придбати Топ-гравців так і залишиться закликом. А в такій ситуації навряд чи вибір тренера другого ешелону Італії на кшталт Сімоне Індзагі або Джан П'єро Гасперіні логічніший за вибір людини, яка дихає клубом і своїм здоровим божевіллям і трудоголізмом нагадує багатьом Конте під час приходу до "Ювентуса". Конте, який до повернення в улюблений клуб провалювався в клубах того ж калібру, що й Гаттузо.

Одного серця мало

Вище я перерахував головні чесноти наставника "Мілана". Вистачає й негативу. Недосвідченість, провали в ОФІ, "Сьоні", "Палермо" та "Пізі", які лише частково виправдовуються жахливим фінансовим та адміністративним положенням вищевказаних клубів. Надмірна націленість на оборону, адже серію результатів у Пізі 0:1, 1:0, 0:0, 0:0, 0:1, 0:0, 0:1, 1:0 та 23 забитих за сезон забути складно. До того ж, викликає сумніви його тактична підкованість. Нинішня схема 4-3-3 працює відмінно, трикутники на кожній зі сторін, що складаються з захисника, опорника та вінгера, виглядають вражаюче. Однак будь-який відступ від цієї тактики призводить мало не до катастрофи. Недорікуватий син калабрійського рибалки, якого один з його найкращих друзів Андреа Пірло називав "terrone", селюком (жартома, та все ж) не здається здатним на геніальні тактичні ходи. І серйозні проблеми команди зі створенням реальних небезпечних моментів та реалізацією навряд чи зникнуть.

Чудова оборона та вміння швидко перепасовуватися в центрі поля, присутні нині, швидше за все залишаться стелею розвитку. Крім цього, його заміни часто незрозумілі, занадто несміливі. Зокрема, незрозуміла постійна довіра Калінічу та Монтоліво. Ігнорування та практично знищення молодих хлопців Локателлі та Андре Сілви на користь слабких ветеранів також не на користь нинішнього наставника, адже попередній, при всіх своїх проблемах, молоді безмірно довіряв. А за поточного фінансового становища саме на молодь слід ставити.

Схоже, нинішній "Мілан" Гаттузо - максимум, на який цей тренер здатний. Якщо згадати про фінал Кубка і про те, що в турнірній таблиці 2018-го року команда йде другою - мова про вельми непоганий стан. Та й грає команда непогано, виглядає динамічною, збалансованою, розуміє, що вона робить. Вивести її до четвірки за підсумками сезону йому цілком під силу, як і локальні кубкові успіхи. Класний форвард та ще один вінгер могли б забезпечити і прогрес в атаці. Втім, навряд чи влітку "Мілан" серйозно посилиться. Швидше за все, ослабне. А проблеми, які намітилися останнім часом, можливо, більш серйозні, ніж нині здаються. Та й літня підготовка до сезону - геть інша справа, нехай і вміння Ріно кардинально поліпшити фізичний стан команди у розпалi сезону вражає.

"Міланські серця" Кларенс Зеєдорф та Філіппо Індзагі вже провалилися в команді, та й взагалі після успіхів Хосепа Гвардіоли та Конте "серця" лише провалюються у всій Європі. На контрасті з провалом попередника лише на мотивації та організованості можна досягти чимало, і все це ми не раз проходили. А ось з побудовою команди у мотиваторів завжди проблеми. З іншого боку, Піппо та Кларенсу не дали можливість потренувати більше, ніж один сезон. А "серце" Дженнаро більше та гарячіше, він працездатніший та наполегливіший. "Він не може змиритися з думкою, що не спробував все, щоб перемогти", - заявляє Пірло. І у наступному сезоні Ріно обов'язково спробує.