Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси


Новий наставник не вирішить всіх проблем, а, можливо, і погіршить ситуацію

Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси

Леон Вургафт Автор UA-Футбол

Трохи більше двох місяців тому після річної перерви Серія А отримала постійного голову. У понеділок було оголошено про призначення нового головного тренера збірної. Навіть ліві та праві популісти у новообраному парламенті, схоже, домовляться між собою і через два з половиною місяці після виборів нарешті створять коаліційний уряд. Нехай і найдивніший в історії Республіки. Життя в Італії налагоджується? Не зовсім. Про нового Прем'єр-Mіністра країни ми не говоритимемо, тим більше, що його ім'я ще невідомо. Поговоримо про нового Прем'єр-Міністра кальчо. Отже, хто такий Роберто Манчіні і що означає його призначення для збірної та італійського футболу?

Єдиний бажаючий

Манчіні не був ані першим, ані другим кандидатом на цю посаду. У Федеркальчо більше півроку терпляче чекали Карло Анчелотті або Антоніо Конте. Обидва відмовилися не раніше, ніж в квітні, і саме тоді було вирішено перейти до третього варіанту. Зі свого ж боку, цей самий третій кандидат проявив гаряче бажання тренувати збірну. Він перервав свій контракт з "Зенітом", відмовившись від 13-ти мільйонів євро. Погодився на контракт на два роки зі скромною за власними мірками зарплатнею в два мільйони євро на рік і з відмовою від іміджевих прав. Говорив про важливість цієї посади і бажання посісти її зокрема і на радість своїх батьків. У свою чергу тимчасове керівництво Федеркальчо в особі Роберто Фаббрічіні та Мікеле Ува назвали вирішальним настільки гаряче бажання претендента. І справді, навіщо переконувати тих, хто сумнівається, якщо під рукою титулований тренер з належним ентузіазмом?

Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси - изображение 1

Машиніст другого ешелону

Новий алленаторе збірної - природжений лідер. Як гравець "Сампдорії" він брав участь практично у всіх великих рішеннях клубу. Він брав участь в інтерв'ю кандидатів на посаду головного тренера і мало не призначав їх. Він проводив розмови з командою у роздягальні у перерві матчів, брав участь навіть в розробці дизайну нового лого клубу. Він був беззаперечним авторитетом в команді, стояв вище будь-якого гравця і навіть тренера. Вже в похилому футбольному віці він переконав тренера "Лаціо" Свена-Йорана Ерікссона в тому, що здатний грати на позиції опорника. Відіграв - і допоміг команді завоювати друге Скудетто в історії. Наймолодший дебютант Серії А в той час не боявся вже на першому тренуванні сваритися зі статусними гравцями, старшими за нього на десять років.

"Він був тренером, комірником, водієм автобуса, всім", - заявляв Ерікссон. І під час тренерської кар'єри він не боявся ставити на місце знахабнілих зірок, навіть якщо це коштувало скандалу в пресі, не боявся відразу ж показати, хто командує у роздягальні. На контрасті з м'якотілим, нудним і невпевненим в собі Джамп'єро Вентурою, який переходив від тактики до тактики, не вмів захищати свою концепцію і в підсумку втратив повагу гравців, Манчіні здатний досягти чимало.

При цьому він вміє і полюбляє працювати з командами другого ешелону. А саме такою і слід вважати "Скуадру Адзурру" нині, як би боляче це не було чути її вболівальникам. Він зізнається, що полюбляв грати і полюбляє тренувати в командах, які нічого не вигравали впродовж тривалого часу, і що його це приваблює більше, ніж гранди. "Чому я прийшов в "Манчестер Сіті"? Тому що вони нічого не вигравали. Чому залишався у "Сампдорії" 15 років? Бажав вершити історію". Збірна Італії відмінно пасує такій концепції. Шість великих турнірів, на один з яких "Скуадра Адзурра" не вийшла взагалі, в ще двох не вийшла з групи, а ще в двох - зупинилася у чвертьфіналі - сприятливий клімат для цього тренера. Як і недостатня зірковість нових підопічних.

Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси - изображение 2

Жоден з них, oкрім ювентусівських "зубрів", близьких до фіналу кар'єри, не вигравав ані Чемпіонат своєї країни, ані Лігу Чемпіонів. Та й більшість більшу частину кар'єри провели у темряві.

Успішний шукач золота

При тому, що майже не був в Топ-клубах, Роберто має значну колекцію трофеїв - 13 як гравець і стільки ж як тренер. Він приніс "Сампдорії" чотири Кубки країни, Кубок Кубків і перше Скудетто в її історії, "Лаціо" - друге Скудетто в історії клубу і ще один Кубок кубків. Потім вже як тренер виграв Кубок Італії з "Фіорентиною", тим самим "Лаціо" і тричі з "Інтером". Фінали Коппа 2004-2008 років та півфінали Кубків країн 2002-2013, у яких він тренував в той час, не залишалися без тренера Манчіні.

Причому флорентійці взяли Кубок на тлі банкрутства, невиплат зарплатні, арешту президента і погроз на адресу тренера. Римляни через рік були врятовані від банкрутства. "Інтер" до трьох Скудетто поспіль з Манчіні не вигравав цей трофей протягом 17-ти років і був посміховиськом серед італійських грандів. "Манчестер Сіті" не вигравав жодного трофею впродовж 35-ти років до перемоги в Кубку, не перемагав у лізі протягом 44-ох років до драматичної перемоги в 2012-му. Навіть з посереднього сезону з "Галатасараєм" він вийшов з Кубком та місцем у 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів, причому останнє завоював за рахунок "Ювентуса". Тренер-переможець. Саме таких полюбляють в Італії.

Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси - изображение 3

Антитактик

Чезаре Пранделлі та Вентура намагалися відвести збірну від традиційних тактичних схем, від традиційного стилю, привести її до комбінаційної гри. Нічим добрим це не закінчилося. Манчіні за своїми тактичними чеснотами - суто італійський тренер. Для нього на першому місці стоїть оборона. І у "Фіорентині", і у "Лаціо" він виставляв схему 4-5-1 з мобільним форвардом. "Інтер" свою рекордну серію з 17-ти перемог у лізі поспіль здобував насамперед завдяки обороні. З трибун "Етіхаду" не раз лунало "нудний Сіті". В другу його каденцію у "Інтері" команда грала просто сумно. І все це Роберто відверто не заважає. "Єдине, що я бажаю - це перемогти. Мені подобається перемагати з рахунком 1:0. З такими форвардами як у нас у "Сіті" якщо ми відстоїмо на нуль в обороні, на 90 відсотків досягнемо успіху".

Звучить приємно для італійського вуха? Не все так просто. По-перше, нині в Італії мода на атаку. У Серії А забивають стільки, скільки не забивали в останні 50 років. "Рома", "Лаціо", "Наполі" встановлюють клубні рекорди за забитими, найпопулярнішими командами і тренерами є атакувальні. І це ще півбіди. Класичний італійський тренер - не просто "автобусник", а варіативний тактик, який відмінно готовий до суперника та вміє змінювати схеми. Манчіні не такий. Його тактична підготовка відносно слабка, незважаючи на всі трофеї, ніяких нових ідей в футбол він не приніс, він не надто цікавиться статистичними даними, не вивчає суперників детально. При цьому полюбляє навантажувати гравців "фізикою", посилено намагається провести два тренування на день навіть у розпалі сезону, що призводить до травм. Саме через це його досягнення часто принижуются. Цинічний щасливчик - такий рефрен висловлювань про нього. Звісно, від цинізму і спортивного щастя на тлі останніх провалів збірна аж ніяк не відмовилася б, але ж колись це припинить працювати.

Від переможця до лузера

Можливо, вже не працює. Його робота у "Фіорентині" та "Лаціо" (четверте місце та півфінал Кубка УЄФА) заслуговує лише на компліменти. А от щодо "Інтера" є сумніви. Чимало вважають, що йому просто пощастило прийняти команду у розпалі Кальчополі, який знищив "Ювентус" і відкинув "Мілан". Перший з трьох Скудетто був відданий йому судом. Одна перемога в АПЛ за чотири роки на чолі наповненого грішми та зірками "Сіті" також не вважається чимось надзвичайним. Поразка у фіналі Кубка Англії від "Вігана", який вилетів у тому сезоні, залишилася плямою на тренерській біографії. А у Лізі Чемпіонів він незмінно провалювався. З "Інтером" не доходив навіть до півфіналу, що особливо контрастує з його наступником Жозе Моуріньо, адже той приніс команді перемогу в найкращому клубному турнірі Європи. З "Сіті" двічі поспіль ганебно вилітав на стадії групового турніру.

Що ж стосується останніх трьох місць роботи, то там його навряд чи запам'ятають позитивно. Про "Галатасарай" ми вже згадували, друга каденція в "Інтері" почалася лідерством в лізі в грудні, продовжилася четвертим місцем у травні і закінчилася звільненням на початку серпня, за два тижні до старту сезону у Серії А.

Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси - изображение 4

"Зеніт" він привів лише до п'ятого місця в Російській Прем'єр-Лізі. Для найзаможнішого клубу країни, що може розраховувати на необмежені ресурси, і не лише фінансові, це оглушливий провал. Причому каденції у двох останніх клубах супроводжувалися дикими сварками з гравцями та керівництвом, атаками на пресу. І в Мілані, і в Петербурзі були безумовно раді розлучитися з ним. Звільнення з табору "нерадзуррі" в такий момент з формулюванням "неготовність до сезону" наводить на песимістичні думки.

Меркантильний Нарцис

В останніх реченнях попереднього абзацу ми підійшли до головної проблеми Манчіні - його характеру. Елегантний франт з незмінним шарфом, колишній донжуан та герой світських хронік, власник дорогих годинників, шанувальник тенісу та велосипедного спорту - все це насправді не проблема. Навіть висловлювання про те, що ті, хто не народився в Італії, не повинні грати за збірну, опорник "Наполі" Жоржиньо залишить без уваги. Проблема в іншому. Денні Міллс, який грав під його керівництвом в Англії, називає його "самим впертим сучим сином, якого я будь-коли бачив". Манчіні і справді зарозуміла самозакохана людина, яка не полюбляє слухати інших. Слово "геній", яким він оцінив себе на прохання зробити це коротко, говорить саме за себе. Його сутички з пресою, суперниками і гравцями добре відомі. Хапання за футболку Балотеллі, жахливі сварки з Карлосом Тевесом та Крейгом Белламі, сварки з гравцями "Інтера" нагадують його кар'єру гравця, коли кидав капітанську пов'язку на землю через заміну, а потім навмисно грубо в'їжджав в суперника з метою отримати червону картку. Через заміну він завершив і кар'єру у збірній, жорстко критикував арбітрів і навіть партнерів. І тренерська кар'єра не надто змінила його характер.

Крім того, Роберто вважають меркантильною людиною, яка женеться за прибутком і йде з клубу за першої ж фінансової небезпеки. Це і справді сталося у "Фіорентині", "Лаціо" та "Гала", перехід до "Зеніту" у Європі в спортивному плані не сприймають. Щоправда, відмовою від газпромівських мільйонів він повинен був переконати всіх у зворотньому. Однак стереотип змінити важко. Як важко і знайти гравця, який висловлюється про нього виключно добре. Міллс пояснював Guardian: "Він ніколи не був наближений до гравців. Навпаки - ігнорував їх з першого дня. Він бажав приймати всі рішення самостійно". Його улюбленцем може вважатися вищезгаданий Балотеллі, який плідно пограв у нього в Італії і Англії.

Нарцисіонале. Роберто Манчіні у збірній Італії - плюси та мінуси - изображение 5

Манчіні вже оголосив, що має намір повернути нинішнього форварда "Ніцци" до збірної після чотирирічної перерви. Чи можна вважати такий хід новим початком? Чи можна вважати це призначення таким?

Не чарівник

Детально про проблеми італійської збірної ми вже писали. І з того часу мало що змінилося. Брудні політичні ігри з свідомим голосуванням прихильників одного з кандидатів "проти всіх" лише для того, щоб зірвати вибори, призвели до призначення зовнішнього керівництва Федеркальчо під егідою Національного Олімпійського Комітету. Дата нових виборів невідома. Чіткої програми виходу з кризи не існує.

Прийняте днями рішення про дозвіл дублям команд грати в Третьому дивізіоні - обов'язкове, але недостатнє. Крім цього, особливих кроків не передбачається. Немає програми по боротьбі ані з корупцією, ані з застарілістю стадіонів та тренувальних баз, ані з кризою академій і всього юнацького футболу, ані з маркетинговими провалами. У такій ситуації особистість тренера збірної другорядна. Головний тренер "Ювентуса" Массіміліано Аллегрі вітав призначення Манчіні, однак заявив, що він не вирішить всіх проблем італійського футболу, оскільки вони набагато глибші. Він має рацію. Як би не погіршити. А руйнівний потенціал Роберто має.

Контракт нового наставника автоматично триватиме в разі виходу на Євро-2020. І вже це свідчить про те, наскільки боси збірної не впевнені в ній і наскільки впав її статус. Адже ще рік тому цей пункт і велика "Скуадра Адзурра" здавалися несумісними. Нині ж кальчо перебуває у новій реальності. З якої Манчіні його навряд чи витягне.

Фото - Getty Images, Zimbio.com, Manchester Evening News

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус