Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря


Спогади про туринську кар'єру Джіджі

Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря

Леон Вургафт Автор UA-Футбол

У четвер Джанлуїджі Буффон оголосив про свій відхід з "Ювентуса". Сьогодні відбудеться його останній матч у футболці цієї команди. Ера тривалістю в 17 років, ера "радощів, сліз, перемог та поразок", як він сам каже, закінчена. Залишаться лише спогади. Ми вже не раз докладно писали про кар'єру Буффона, зокрема, і у лавах "юності" (саме так перекладається слово "Ювентус"). Тому на цей раз я хотів би поділитися і особистими спогадами та враженнями. Спогадами та враженнями вболівальника, який завжди неприязно ставився до "Ювентуса" і спочатку не менш неприязно - до самого футболіста. Вболівальника, який також пройшов шлях тривалістю в 17 років.

Літо 2001 року

Я вже відданий вболівальник кальчо і разом з цим відданий вболівальник андердогів. Точніше, ненависник фаворитів, зірок, плейбоїв і всього з цим пов'язаного. Всі, хто бореться з "Ювентусом", "Міланом" та "Інтером", знаходять мою підтримку. Знаходила й "Парма", адже вона не раз боляче кусала туринців. І раптом, як вогонь серед ясного неба - Джанлуїджі Буффон йде до "Ювентуса" за рекордну суму, сплачену будь-коли за воротаря!

Слід зазначити, що і до цього особливої ​​прихильності до Джіджі як і до будь-якого плейбоя, до будь-кого, кого нагороджують прізвиськами "Супермен", "Феномен", "новий Марадона, Пеле, Яшин" і т.д, я не мав. А тут ще й такий перехід за таку суму воротаря, який не грав на великому турнірі. Та ще й через рік після чудового виступу іншого італійця - Франческо Тольдо - на Євро. Тоді ж останній перейшов до "Інтера" за трохи більше половини цієї суми і з чвертю галасу. Здавалося, починається епічна битва двох чудових воротарів. У якій мої симпатії безсумнівно були на боці Тольдо. Адже Буффон тоді здавався лише самовпевненим мисливцем, який полює на славу.

Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря - изображение 1

Осінь 2001 року

Ван дер Буффон. Так, згідно з повідомленням коментатора одного з матчів, назвали Джіджі в італійській пресі. "На честь" Едвіна ван дер Сара. Переможець Ліги Чемпіонів-1995 провалився в Італії, часто помилявся, почувався невпевнено і був практично вигнаний до англійського "Фулхема". Його наступник теж починав невпевнено. Вантаж 53-ох мільйонів євро тиснув, як і вантаж очікувань. Та й команда перебувала на дуже непростому роздоріжжі. Після чудової другої половини 90-х три роки без Скудетто поспіль (серед них і сьоме місце у сезоні 1998/99) сприймалися як провал. Після трьох фіналів Ліги Чемпіонів поспіль невихід з не найскладнішої групи з "Гамбургом", "Депортіво" та "Панатінаїкосом" з двома червоними картками Зінедіна Зідана (серед них і за бодання) сприймався як глузування. З восьми матчів ліги проти "Роми", "Інтера", "Мілана" та "Лаціо" вдалося виграти лише один.

"Б'янконері" просто були слабші за "Інтер" з Тольдо, який мчав на повній потужності до Скудетто. Близько до кінцівки першого кола відставання від "нерадзуррі" сягнуло дев'яти очок. Здавалося, повертається сумна кінцівка 80-х. Тоді відразу після відходу Мішеля Платіні "Юве" спіткала криза. Нині пішов Зідан. Буффон здавався новим Олександром Заваровим, який не витримав переходу з "Парми", як той не витримав переходу з "Динамо"...

В підсумку "Юве" вирвав Скудетто у "Інтера" в одному з найдраматичніших останніх турів в історії Серії А завдяки обороні та воротарю. Джіджі пропустив лише 23 м'ячі в 34-ох матчах, відстояв 18 з них на нуль, отримав трофей найкращого голкіпера ліги і став другим в боротьбі за звання найкращого воротаря Європи. Легенда починалася.

28 травня 2003 року

Через три роки після приходу Андрія Шевченка я нарешті почав вболівати за "Мілан". Сталося це після чудової в тактичному плані перемоги над "Реалом" в матчі другого групового турніру ЛЧ. Один з найкращих матчів в історії турніру - чвертьфінальний проти "Аякса", що закінчився феєричними 3:2, лише посилив враження. Втім, у Європі звертали увагу на іншу команду. "Ювентус" не менш феєрично переграв "Барселону" на "Камп Ноу", в чудовому стилі переграв тих самих мадридських "галактікос" у півфіналі і вважався фаворитом фіналу. Попри відсутність дискваліфікованого найкращого гравця континенту в тому році Павела Недведа. Адже у "Мілана" був відверто нестабільний Діда, в той час, як у "Юве" був Буффон.

"Десять, п'ять, три найкращих сейви в історії футболу", - при цих словах в моїй пам'яті перш за все спливає неймовірний стрибок Джіджі в тому фіналі. З найгіршого фіналу в історії турніру в пам'яті залишилися дві речі - очі Шевченка за дві секунди до виконання переможного пенальті. І той сейв.

Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря - изображение 2

28 березня 2006 року

"Ювентус"-2006 здавався непереможною командою. Патрік Вієра та Емерсон у центрі поля, Недвед, Златан Ібрагімовіч, Давід Трезеге та Дель П'єро в атаці, Каннаваро та Тюрам в обороні, Буффон у воротах, Фабіо Капелло на тренерській лаві. Ця команда не мала слабких місць. Друге Скудетто поспіль було забезпечене. Залишалося реваншуватися за фінал-2003.

Вічний лузер цього турніру "Арсенал", здавалося, закінчував свою чудову еру і навряд чи повинен був стати особливо складною перешкодою. А у півфіналі чекав або не менший лузер "Інтер", або скромний "Вільярреал". Здавалося, шлях до трофею, якого гідний найкращий воротар світу, відкрито. Саме тому гол тоді 19-річного Сеска Фабрегаса наприкінці першого тайму першого матчу настільки шокував. Іспанець хитро з лінії штрафного спрямував м'яч у протихід Буффону, і той навіть не ворухнувся, завмерши в позиції соляного стовпу. Вже тоді подумалося: "Ні, не в цьому році". Гол Тьєррі Анрі та нульова нічия в Турині лише підтвердили відчуття.

Травень 2006 року

Вже пізніше ми дізналися, наскільки непросто психологічно було Супермену після програного фіналу-2003, наскільки близький він був до нервового зриву, до прийому медикаментів. Тоді ж, наприкінці весни 2006-го, пекло, до якого він потрапив, здавалося першим у його доволі легкій та успішній кар'єрі. Почалося все зі звинувачень у ставках на матчі своєї команди, вже через які його виключення з заявки на Чемпіонат Світу здавалося справою вирішеною. Крім того, наближався Кальчополі, який вже остаточно вбивав репутацію.

Акції Джанлуїджі як персони стрімко втрачали в ціні, преса просто з'їла його, такі скандали могли і закінчити кар'єру на вищому рівні. Я як вболівальник збірної Італії вважав, що йому краще не їхати на Мундіаль, оскільки в такому стані він просто не здатний витримати тиск великого турніру. Я вважав, що йому слід було залягти на дно, зайнятися захистом своєї репутації, пережити все і знову почати, нехай і з низів. Я просто забув, що до нього не можна ставитися як до звичайної людини.

Липень 2006 року

Останній тезис попереднього абзацу відмінно підходить і до цього. Який звичайний новий Чемпіон Світу у розквіті сил погодиться залишитися в команді, що вилітає до Серії Б, у забомбардованому скандалами клубі? Тим більше, якщо не має до нього жодного відношення? Чемпіон Світу та майбутній володар Золотого М'яча Фабіо Каннаваро не захотів залишитися, і абсолютно нічого поганого у його рішенні не було. Чемпіон Світу та найкращий воротар у світі Джанлуїджі Буффон, за яким полювали ті ж "реали" з "барселонами", залишився.

Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря - изображение 3

Вже пізніше сам він стверджував, що його перехід до "Ювентуса" був виключно професійним. Таким чином я його і сприймав, таким чином сприймав самого Джіджі - як чудового воротаря, і нічого більше. Рішення ж залишитися, за його словами, було покликом серця. І після цього рішення для мене він став насамперед Людиною. Як і для сотень мільйонів інших футбольних вболівальників. Якби він тоді вирішив піти, на його кар'єру ми дивилися б геть інакше.

25 лютого 2012 року

Кінець 80-х для "Юве" прийшов не на початку першого десятиліття 21-го століття, а у його кінці. Клуб лише мріяв про Скудетто, не міг дозволити собі залучити нових зірок, страждав через адміністративні негаразди. З'явився вираз "Pazza Juventus". Таким чином зазвичай називали суперника туринців у Дербі Італії, і в смисловому, а не в дослівному, перекладі, "Pazza Inter" означає "лузерський "Інтер". В тому-то й справа, що "Ювентус" став тим, ким не бажав стати ні в якому разі. В той час, як "нерадзуррі" штампували Скудетто, "б'янконері" посідали другі, а то й сьомі місця, завжди далеко від лідера, змінювали тренерів як рукавички і не уникали скандалів. Як гравця світового рівня команду вже не сприймали. Якщо не брати до уваги окремі проблиски. Поразка в прямій битві за вихід з групи Ліги Чемпіонів сезону 2009/10 від "Баварії" на власному стадіоні з рахунком 1:4 (тоді забивав навіть Анатолій Тимощук), здавалося, опускала завісу над клубом.

Здавалося, опускалася завіса і над Буффоном. Щороку Джіджі страждав від травм, хронічні проблеми зі спиною в 32-річному віці наводили на думку про швидке завершення кар'єри. Йому просто не вдавалося залишатися здоровим протягом тривалого часу. І саме тут величезний борг клубу перед ним почав сплачуватися. "Юве" мав змогу почати пошуки іншого воротаря на постійній основі. Але не робив цього, посилено затикаючи дірки то орендованим у "Мілана" Аббіатті, то відвертим запасним Маннінгером, то вже зовсім старим Кіменті. Після відмінного року, проведеного першим в команді, навіть заговорили про його перехід з розрахунком на позицію першого номера. На щастя для Джанлуїджі, його команда продовжувала терпіти. І не марно.

Нарешті знайшовся і новий тренер. Антоніо Конте повернув команді дух переможця, прищепив їй свій скажений характер у доброму сенсі, змушував не відмовлятися від боротьби за перемогу ні в якому разі. І спина його першого воротаря забула про біль. Буффон знову видав відмінний сезон.

Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря - изображение 4

Все ж здавалося, що для боротьби з чудовим "Міланом" цього недостатньо. До очного матчу на "Сан Сіро" команди підходили з чотириочковою перевагою останніх, і поразка туринців знімала всі питання. У самому матчі тодішній лідер ліги виглядав значно краще, і Буффону доводилося здійснювати просто неймовірні сейви. Я був впевнений, що в підсумку голи прийдуть.

Для вболівальників "Мілана" цей матч - початок Кальчополі 2.0, початок великого грабіжництва, що триває вже сім років. Вся справа в голі Саллі Мунтарі, який не зарахували попри те, що м'яч на добиванні після чергового суперсейву Джанлуїджі на метр перетнув лінію воріт. Для вболівальників "Ювентуса" - зародження нової Імперії, що переписала всі рекорди Серії А і не віддає титул чемпіона країни до цього дня. І роль Джіджі в зародженні Імперії була однією з найголовніших. Більше того, в тому ж році він вийшов зі збірною до фіналу Євро і офіційно почав друге дихання своєї кар'єри.

18 жовтня 2016 року

Це друге дихання на початку сезону 2016/17, здавалося, зникло. Поразка у фіналі Ліги Чемпіонів-2015 здавалася останньою у матчах такого калібру. Поганий початок сезону воротаря здавався початком кінця. Перед очима стояв живий приклад Ікера Касільяса, який ганьбився наприкінці своєї каденції у "Реалі" і продовжував невдало виступати в "Порту".

Після "помаху косою" в матчі збірної, після кількох помилок у матчах ліги рівень критики на адресу Буффона досяг небаченого з часів Кальчополі. А після домашньої нічиєї в матчі проти "Севільї" на старті групового турніру Ліги Чемпіонів виїзд до Ліону на зустріч з яскравою юною атакою французів був вкрай небезпечним. Втім, "мазохісту" Буффону, який полюбляє критику і "змушує людей ковтати свої різкі слова" тільки це і потрібно було. Він наодинці протримав команду на плаву, витягнувши просто неймовірні м'ячі, серед них і пенальті. 1:0 - і мені і справді довелося проковтнути свої різкі слова. А в травні "б'янконері" грали у фіналі.

Буффон, Ювентус та я. 17 років юності легендарного воротаря - изображение 5

3 червня 2017 року

"Bring It For Buffon". Гасло, що лунало з Кардіффа, чула вся Європа. Всі, крім вболівальників "Реалу", бажали перемоги Джіджі. Бажали йому здійснити свою останню мрію в футболі. Мрію, яка, за власним зізнанням, і тримає його в грі у сорокарічному віці. Мрію, яка оформить бездоганну кар'єру гравця, який найбільше заслужив таке оформлення. Гравця, який став прикладом довголіття, скромності, пристрасті, працьовитості, вміння і невгамовного бажання перемагати. Гравця, який володіє всіма потрібними для футболіста рисами характеру, серед них і тими, які можна розцінити як негативні. Гравця, який став символом футболу, символом футбольного життя з усіма його злетами і падіннями. Та й просто символом життя. Бажав йому цієї перемоги і я. Тому, усвідомлюючи, що "Реал" - відвертий фаворит, був впевнений у перемозі Буффона. Просто тому, що так правильно, так справедливо, так, в кінці кінців, чудово для сюжету, який чи то пишуть, чи то не пишуть нагорі.

Небагатьом вдається стати символом футболу. Небагатьом вдається й перемогти у всіх важливих турнірах під егідою ФІФА. Друге Буффону на цей час не вдалося зробити. Після розгрому "Барселони", після легкої перемоги над "Монако" - найкращої атаки Європи в тому сезоні - здавалося, "Ювентус" здатний завоювати трофей. І це стало б чудовим завершенням шляху для повсталої з попелу команди і її легендарного воротаря. Не вдалося. Коли на тлі шаленого тиску "Реала" м'яч після шаленого удару Касеміро здалеку прошмигнув у сітку - час ніби зупинився. На мить, щоб підсумувати кар'єру Джіджі в "Ювентусі". Тоді це здавалося кінцем.

11 квітня 2018 року

Як і будь-який якісний фільм, епос про Буффона у своєму фіналі повернувся до спогадів про початок. Про бурхливого, дещо неврівноваженого, нахабного хлопця, який завжди говорить, що думає. В останні роки Джанлуїджі, звісно, подорослішав, став прикладом для молоді, став ідеальним презентором футболу, навіть іноді "занадто правильним". Але в останню мить істинний характер опинився назовні.

Божевільна гонитва за арбітром, який призначив вкрай сумнівний пенальті у розпалі найбільшого камбеку в історії футболу, вилучення в останньому матчі за "Ювентус" у Лізі Чемпіонів, "у судді замість серця - сміттєвий бак" і подібні коментарі після матчу. Відмова брати свої слова назад під тиском політкоректності. Для мене все це - ознаки живої людини, ознаки справжньої любові до футболу, пристрасті і бажання перемогти. Така поведінка дещо посунула його з п'єдесталу, дещо похитнула любов деяких вболівальників до нього, дещо зіпсувала імідж. Тим краще. Тим яскравіше. Тим драматичніше. Тим щиріше.

Фільм про Ліонеля Мессі - це драма про хворого хлопчика, який бажає вилікуватися і здійснити свою мрію. Фільм про Кріштіану Роналду або Златана Ібрагімовіча - це бойовик на основі коміксів про супергероїв. Фільм про Маріо Балотеллі - це трагікомедія, фарс. Фільм про Буффона - це лайфсторі, історія життя з елементами драми, комедії, бойовика та фарсу. Фільм Буффона під назвою "17 років юності" закінчений. З нетерпінням чекаємо на інший. Сподіваємося, він відбудеться.

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Djibouti (Djibouti)
Легенда
Відповісти
1
0
Повернутись до новин
Коментарі 4
Djibouti (Djibouti)
Легенда
Відповісти
1
0
leonov1 (Днепропетровск)
Спасибо за труд. Отличная статья. Поистине легендарный вратарь.
Відповісти
2
0
OctoberFest (Голая Пристань)
Очень хорошая статья. Жаль, что мало кто об этом пишет под материалами Вургафта, хотя стоило бы
Відповісти
4
0
clear (Haifa)
Спасибо
Відповісти
0
0

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус