Боротьба за домівку. Мареку Гамшіку сьогодні є що доводити

Збірна Словаччини переживає найкращі часи у своїй незалежній історії. Ян Козак методично керує командою з 2013-го року, вивів її в 1/8 фіналу Євро-2016 і мало не вивів на Чемпіонат Світу-2018, прищеплює стабільність, стрункість в обороні, відмінно мотивує та працює тактично. Нині він здійснює зміну поколінь і надає чимало шансів талановитій молоді на чолі з Міланом Шкріньяром - одним з найкращих молодих захисників Європи. Втім, ветерани не здають позицій. Саме Мартін Шкртел, Юрай Куцка та Марек Гамшік дозволяють вважати "соколів" фаворитом групи B1 Ліги Націй. Останній сьогодні повинен відіграти 107-ий матч за збірну і зрівнятися з рекордом виступів Мірослава Кархана. Навіть без цього він - справжня легенда збірної, приклад для молоді, герой громадських рекламних кампаній, семиразовий найкращий гравець країни. При цьому нині 31-річний гравець перебуває на роздоріжжі кар'єри, і йому є що доводити. І самому собі, і оточуючим.

Нещасний щасливець

Дозволю собі пофілософствувати і заявити: Даніеле Де Россі та Гамшік - найнещасніші футболісти у світі. Обидва - феноменальні гравці з безліччю чеснот. Обидва - справжні бійці та трудоголіки. Незмінний "ірокез", безліч тату, дорогий годинник та авто словака не повинні вводити в оману - він суто сімейна, скромна людина, справжній професіонал та боєць. Він, як і Де Россі, в свої найкращі роки отримував море пропозицій від провідних клубів. Він, як і Де Россі, повинен був перейти до одного з них, залишитися там на десять років в стартовому складі, виграти всі трофеї і увійти в Зал Слави "Реала", "Барселони" або "Ювентуса". Однак у нього, як і у Даніеле, до шкіри пришита футболка менш зіркового клубу. І це ще не головна проблема. Головна - в тому, що в клубах, за які готові померти, вони ніколи не будуть першими. Велетенські тіні Франческо Тотті та Дієго Марадони завжди нависатимуть над ними.

Гамшіку не вистачає лише восьми матчів для встановлення рекорду за виходами на поле в ​​футболці "везувіані". Він двічі ставав найкращим асистентом ліги, тричі потрапляв до збірної сезону ліги. Саме він у 22-річному віці став наймолодшим капітаном в історії клубу. Попередній тренер команди Мауріціо Саррі заявляв, що навіть після 45-ти посередніх ігор поспіль на Марека варто чекати, і він в результаті відплатить за очікування. Павел Недвед називає його своїм спадкоємцем, гравцем, найбільше схожим на себе.

Одночасно розповідаючи про відмову словака від переходу до "Ювентуса" свого часу і про ставлення до цього з розумінням, оскільки 17-й номер "Наполі" - кумир клубу. Сам Марек називає гру за "Наполі" найбільшою честю, якої був удостоєний у своєму житті. "Чому я не перейшов в Топ-клуб? Тому що для мене головне - не гроші та трофеї. Головне - бути в особливому місці, яке стає частинкою твоєї душі. Перемога тут варта в десять разів більше, ніж в будь-якому іншому місці. Оскільки перемагає все місто, перемагає спільнота. У Неаполі футбол - релігія, а "Сан Паоло" - його храм. Іноді тут здається, що футбол - єдине, що має значення. І я - невід'ємна частина всього цього".

Настільки невід'ємна, що навіть після трьох пограбувань, яких зазнали він та його дружина за 11 років перебування в місті, і не подумав залишити його. І завдяки цьому рішенню оминув Марадону в одному компоненті, причому вельми важливому - за забитими голами за клуб. 120 - більше 115-ти і вихід на перше місце викликав гучний резонанс. В одному з матчів на офіційних футболках команди навіть викарбували його фото з написом "Найкращий бомбардир клубу всіх часів". І все ж Марадоною Марек ніколи не буде. Просто тому, що не Марадона. Не буде, навіть якщо принесе "Наполі" такe довгоочікуванe Скудетто. Двох кубків та Суперкубка, принесених місту вперше з часів легендарного аргентинця, вже точно недостатньо.

Почесний мешканець Кастель Волтурно (містечка, де розташовується тренувальна база клубу) був близький до того, щоб привести команду до цього досягнення. У попередньому сезоні "везувіані" демонстрували феноменальний футбол, нарешті перемогли "Ювентус" на його новому стадіоні після шести років невдач, встановили рекорд клубу за набраними очками. Але в підсумку лише стали першою командою в історії ліги, яка подолала 90-очковий бар'єр і не взяла Скудетто. Ця невдача настільки засмутила капітана, що він попрохав перехід до китайського клубу, який пропонував йому чи то десять, чи то 13 мільйонів євро зарплати на рік. І залишився в підсумку лише через вимоги президента Ауреліо Де Лаурентіса 30-ти мільйонів євро за його послуги. І завдяки привабливій пропозиції нового головного тренера Карло Анчелотті спробувати себе у новій ролі.

Поки ще не воротар

Роздуми про позицію вихованця братиславського "Слована" будуть особливо цікаві вболівальникам збірної України. Гамшік вже встиг відіграти на тих самих позиціях, що й його кумир Недвед. І навіть більше. За Вальтера Маццаррі він грав ближче до флангу, зазвичай - лівого. З якого регулярно зміщувався в центр з м'ячем і загрожував воротам здалеку або шукав пас у штрафний. Чудовий удар, феноменальна техніка володіння м'ячем і шахове бачення поля дозволяли йому регулярно набирати по 15-20 очок за схемою "гол+пас". Причому тоді він забивав частіше, ніж асистував. Рафу Бенітеса він терпіти не може, оскільки той змушував його грати спиною до воріт. Проте у іспанця Марек грав на найкращій для нього, на улюбленій позиції - "треквартісти", десятого номера, позиції ще одного його кумира - Зінедіна Зідана. Не занадто висока швидкість, як у обох кумирів, і при цьому не менш чудові техніка та відчуття м'яча та миті дозволяли йому почуватися найкомфортніше.

Потім ж прийшов Саррі. Цього тренера Гамшік називав "хворою людиною, схибленою на футболі 24 години на добу". При цьому визнавав, що саме у Саррі найбільшe додав в тактичному та технічному плані. Його завдання були доволі складними. Позиція лівого опорника передбачала найактивнішу участь в циркулюванні м'яча з безліччю коротких пасів і розподілом м'яча на фланги. Крім того, на нього покладався обов'язок прориватися вперед в район лінії штрафного і навіть глибше між правим та правим центральним захисниками і загрожувати воротам звідти або пасувати відкритим партнерам. Все це виходило якнайкраще.

Новий ж сезон Марек почав на позиції останнього опорника. І тут поки що виходить гірше. Здавалося, вміння 31-річного гравця коротко і точно пасувати по сто разів за матч здатне перетворити його на нового Жоржиньо або Андреа Пірло і продовжити кар'єру, звільнивши від втомлюючих рейдів вперед. Насправді ж капітан нині часто почувається незручно, виглядає розгубленим під пресингом опонентів, а його команда за літо розгубила всі напрацювання Саррі і провалює цілі тайми.

В третьому турі Серії А навіть стався справжній землетрус - вперше з квітня 2015-го року кумир вболівальників "партенопейців" не отримав жодної ігрової хвилини.

А якщо згадати попередній сезон, у якому втретє поспіль не пропустив жодного матчу у лізі, проте до кінця дограв лише сім з них (регулярні заміни в районі 60-70 хвилини викликали навіть глузування вболівальників) - можна говорити про деяку кризу. Про неї дозволив говорити і лише один асист при семи голах. Причому всі ці заміни були доречними - Марек частенько випадав з гри, смертельно втомлювався в другому таймі. Чесно кажучи, навіть закрадається крамольна думка, що рішення не продавати капітана влітку було неправильним і що "Наполі" здатний впоратися без нього.

Шляхом Кріштіану?

Такі думки повинні змусити капітана акцентувати увагу на збірній. Тут з того ж 2010-го року (у якому йому виповнилося лише 23) він майже завжди грав під нападником. При цьому використовуючи всі свої найкращі напрацювання з інших позицій. Мабуть, свій найкращий матч за "соколів" він видав на Євро-2016 проти Росії. Тоді він і віддав чудовий асист на 45 метрів з центрального кола, і забив, розкрутивши захисника на лівому фланзі і закинувши м'яч у дальній кут від стійки. Щоправда, на тому турнірі партнер нашого героя з гольфу Ян Козак надавав перевагу схемi 4-1-4-1. Останнім ж часом тренер надає найкращому підопічному цілковиту свободу.

Нині Гамшік грає високо, нерідко заходить у штрафний на одну лінію з форвардом. Працює в центрі поля скільки бажає, та й там його прикривають два бойовитих опорника. Юрай Куцка любить та вміє здійснювати рейди з глибини в штрафний. Різкі швидкісні Мак, Вайсс та Руснак на флангах здатні спрямувати достатньо м'ячів у напрямку форварда. Виходить, Марек цілком може обмежитися працею на останній ділянці поля, де він особливо небезпечний завдяки останньому пасу та удару. Він може навіть стати Кріштіану Роналду позаду центрфорварда і ця позиція для нього нині виглядає перспективнішою, ніж позиція Пірло. Козак саме заявив, що присутність на полі типової "дев'ятки" Адама Немеця особливо корисна для "десятки". Тому збірній України слід остерігатися старого-нового Гамшіка.

Останнім часом Козак скаржився на нестачу ігрової практики у багатьох підопічних. Хто б міг подумати, що Гамшік може замислитися про те ж саме? В "Наполі" над ним згущуються хмари. У збірній це його останній шанс пограти на третьому великому турнірі після ЧС-2010 та Євро-2016. Здається, він все ще бажає виїхати до Китаю. А Козак вже натякнув, що такий від'їзд буде вкрай небажаним в плані корисності збірній. Тому Мареку слід чимало доводити тут і зараз. У Львові і сьогодні ввечері.