Нещасна зірка. Чому перехід Гонсало Ігуаїна до Челсі вигідний всім

Кар'єри більшості зірок неможливо оцінити однозначно. Навіть суперечки про те, хто кращий - Мессі або Роналду - народжують "аргументи", які опускають цих легенд до рівня аматорів. Неймар - просто розпіарений плейбой? Або один з лідерів сучасного футболу? Але навряд чи суперечливість думок про будь-кого з зірок більша, аніж про Гонсало Ігуаїна. Він - бомбардир-рекордсмен з чудовим відчуттям голу і відмінною працею на команду, який грав у найвідоміших клубах світу. Одночасно він лузер, конфліктна людина, яка ображається та ображає, нелояльний. Останні півроку у "Мілані" наблизили нас до останніх тез. І тому його перехід до "Челсі" - добра новина і для обох клубів, і для самого гравця. Як і прихід на його місце Кшиштофа Пьонтека з "Дженоа".

Янус наших днів

Найцікавіше, що всі перераховані вище визначення доречні. Гонсало й справді занадто чутливий та конфліктний, й справді зазвичай провалюється у найважливіших матчах. У мадридському "Реалі" він поступився Каріму Бензема, при тому, що забив 122 голи, граючи менше. "Наполі" він залишив після 36-ти голів за один сезон у лізі (новий рекорд Серії А), майже сотні голів загалом і сварки з президентом Ауреліо Де Лаурентісом, про яку обіцяє розповісти "свого часу". Відхід до "Ювентуса" за тоді рекордні для італійського футболу гроші (90 мільйонів) перетворив його в очах неаполітанських вболівальників з кумира на зрадника, гідного туалетного паперу з його зображенням. Можливо, фани його пробачать, як пробачили Фабіо Квальяреллу за подібний перехід. Втім, навряд чи його переслідував божевільний поштовий детектив.

В "Ювентусі" також все було непросто. Його надмірну вагу та особливі стосунки з піццою тут, на відміну від Неаполя, прощати не збиралися. Відносини з головним тренером Массіміліано Аллегрі були не найкращими, він нерідко починав важливі матчі у запасі. Попри те, що був найкращим бомбардиром команди. Участь в 30-ти командних голах, дубль в гостях у ворота "Мілана", переможний гол у Неаполі, три голи та асист у двох матчах проти "Тоттенхема" у Лізі Чемпіонів, драматичний переможний гол у гостьовому Дербі Італії, який ментально розвалив "Наполі" і став вирішальним у боротьбі за Скудетто.

Після такого нелузерського сезону 2017/18, після другого поспіль визнання найкращим гравцем сезону за версією вболівальників "Юве", після голів у півфіналі Ліги Чемпіонів 2016/17, які принесли перемогу над чудовим "Монако", відпустити з клубу через прихід Кріштіану Роналду вирішили саме Гонсало, а не Маріо Манджукіча з його п'ятьма голами у лізі. "Запас у фіналі Кубка і прихід Роналду стали знаками. Я дав команді все, вигравав трофеї. Піти було не моїм рішенням. Я ніколи не прохав цього. Мене фактично викинули".

У "Мілані" ж здавалося, що, крім юного вихованця клубу Патріка Кутроне, перешкод на шляху до успіху взагалі немає. Після жахливої ​​китайської ери нові американські власники домоглися скасування виключення команди з Єврокубків і обіцяли повернути її в лідери європейського футболу. Локомотивом цього прориву повинен був стати саме зірковий форвард. Лідер команди в атаці Сусо заявляв, що саме Ігуаїна тут не вистачало для повного успіху. При цьому, після сезону, у якому найкращий бомбардир "Мілана" у лізі вперше з 1982-го року забив менше десяти м'ячів, чогось космічного від Гонсало не вимагали. Дженнаро Гаттузо ставив його до складу навіть коли Кутроне виглядав краще. Захищав в пресі до останнього, заявляючи, що підопічний веселий і чудово тренується. Навіть ще тиждень тому заявляв, що бажає замкнути його у власній домівці і не відпускати.

Сезон у лізі ще почався п'ятьма м'ячами у десяти матчах. Однак у матчі проти "Ювентуса" Піпіта просто перегорів на пристрасному бажанні довести дещо колишній команді. Після незабитого пенальті за рахунку 0:1, вилучення, мало не бійки з усіма суперниками і арбітрами матчу на роботу у "Мілані" приходив інший Ігуаїн - похмурий, нервовий, байдужий. Ігуаїн, який забиває лише одного разу в 11-ти матчах, викликає слова Міністра Внутрішніх Справ Італії і фаната "Мілана" Маттео Сальвіні про "ганебну поведінку" і "тривалу дискваліфікацію". І слова спортивного директора Леонардо: "Час взяти на себе відповідальність і нарешті щось зробити для команди". Ігуаїн, якого Гаттузо виключає з заявки, мотивуючи ментальною неготовністю. Або сам прохає виключити себе. Якщо повідомлення про останнє достовірні - така людина як Гаттузо вже точно вважає його зрадником.

Виграли всі

Нарешті тривалі й важкі перемовини завершено. Ігуаїн переходить до "Челсі" в оренду до закінчення сезону. В разі певних успіхів гравця та команди цю оренду продовжать до літа 2020-го року. Таким чином, "Ювентус" мінімізує втрати на гравця, який не потрібен ані йому, ані "Мілану". "Мілан" економить 9 мільйонів за оренду і 4.75 - зарплатню аргентинця за півріччя. Його наступнику Кшиштофу Пьонтеку доведеться платити лише два мільйони євро на рік. А 35 мільйонів за перехід молодої сенсації ліги - прийнятна сума.

Що ж стосується професійних аспектів, то тут перемогли Мауріціо Саррі, "Мілан", сам Ігуаїн та Пьонтек.

Закладений Саррі фундамент праці з м'ячем здивував і захопив всіх на початку сезону. Але насправді Саррізму потрібні детальне награвання, жорстка дисципліна і форвард-бомбардир. Для награвання цієї машини просто не вистачило часу. Дисципліна? Мауріціо вже заявляє, що не здатний мотивувати підопічних. Ще б пак. Мешканці не гарячої провінції, а похмурої столиці, і з трофеями в резюме, працювати на повну з нуля не бажають. А це небезпечно для тренера. "Ми знаємо, що гравці "Челсі" здатні звільняти тренерів", - Гері Невілл пам'ятає, що підопічні Саррі вже "звільнили" трьох останніх постійних наставників команди - Андре Віллаша-Боаша, Жозе Моурінью та Антоніо Конте. Ігуаїн цього робити не буде, оскільки називає Саррі своїм футбольним батьком.

"Я не перейшов до "Челсі" влітку, оскільки там мене бажала бачити лише одна людина, а у "Мілані" - всі". І нині в "Челсі" його бажає бачити лише Саррі, інші змушені були врахувати бажання тренера і небезпеку бану від УЄФА за статтею "Фінансовий Фейр-плей". Але це вже на одну людину більше, аніж тих, хто бажає бачити його нині у "Мілані". Та й команді він потрібен. Після відходу Дідьє Дрогба лише нинішній гравець "Атлетіко" Дієго Коста виглядав гідним футболки дев'ятого номера "пенсіонерів", яка, за словами колишнього тренера клубів АПЛ Іена Голловея, "важить тонну". Еден Азар ненавидить свою поточну позицію "фальшивої дев'ятки" і тому хвалить будь-якого центрфорварда, який з'являється на горизонті. Його тандем з Ігуаїном може стати грізним і скоротити відставання від лідерів ліги за забитими з 14-22 м'ячів.

Так, чимало у Англії сумніваються у здібностях 31-річного форварда, який провалив півсезону. Пол Мерсон, наприклад, вважає, що Ігуаїн вже на схилі кар'єри і не встигне адаптуватися у найскладнішій лізі у світі. Але не слід забувати, що цей форвард чудово відчуває гол, "прокидається з голами в очах" (слова Дріса Мертенса). Крім того, він наймобільніший з типових "дев'яток", часто відходить назад, бере участь у побудові атак. "Він допомагає команді і разом з тим смертельний біля воріт. Він "працездатна дев'ятка", - Джорджо К'єлліні чудово його знає. Такому гравцеві значно легше адаптуватися в будь-якому клубі. "Він бажає грати під орудою тренера, який знає його і вміє його використовувати. Якщо Ігуаїн гратиме як Ігуаїн - мало хто буде кращим за нього", - Фабіо Капелло також оптимістичний. Як і Голловей ("може стати монстром").

Що ж стосується "Мілана" - то тут все ще простіше. Концепція "зіданів та павонів", тобто "ігуаїнів та калабрій", суперзірок та молоді, здебільшого власних вихованців, провалилася. Семиразовий володар Кубка Чемпіонів - нині не європейський гранд (не може бути таким команда, яка вже шість сезонів не бачила Топ-3 своєї ліги), змушений боротися за четверте місце, відчуває чималі організаційні та фінансові труднощі. У гравців калібру Ігуаїна та Леонардо Бонуччі він викликає культурний шок. Вони звикли не до такого, а до боротьби за трофеї та вдумливої ​​праці. Саме тому обидва провалилися, причому насамперед ментально.

"Дияволам" слід планомірно розвиватися, брати молодих гравців, які досягли успіху у попередніх скромних клубах, а не ситих, які провалилися в топах або вигнаних з них. Їм потрібен 23-річний Пьонтек, який вже забив 19 м'ячів у всіх турнірах у своєму першому сезоні у Серії А і збільшив свою трансферну ціну за півроку з чотирьох мільйонів до 35-ти. Він та Кутроне в здоровій рівній конкуренції здатні витягнути команду на четверте місце. Досвідчені гравці, звісно, потрібні. Але не ті, хто спускається з Олімпу. Ті, хто думає не лише про те, як би вийти туди. А про те, як витягнути туди команду.