Король провінції. Алехандро Гомес та його Аталанта

Завтра на "Аталанту" очікує вельми складний виїзд до чемпіона Італії - "Ювентуса". Вдалий результат матчу може забезпечити скромному клубу феноменальне досягнення, яке залишиться в історії і в пам'яті вболівальників. Звісно, в такому випадку залишиться в історії і капітан цієї команди. Алехандро Гомес пройшов чималий шлях від неврівноваженого "фантазісти" та провінціала до лідера та переможця. Лише зараз, в 31-річному віці, він вийшов на свій пік. В офіційній комп'ютерній грі ФІФА його показники вищі, ніж навіть Ліонеля Мессі. Він вже дебютував у збірній Аргентини. "Танок Папу" став сенсацією Інтернету. Колишній гравець "Металіста" нарешті знайшов себе в футболі.

Вічний провінціал

Алехандро справляє враження типового дещо наївного провінціала. У дитинстві він обирав між тенісом та футболом. До введення правила стандартних капітанських пов'язок він відрізнявся власними, вельми барвистими. Причому малюнки на них були присвячені діснеївським героям, тамагочі, героям коміксів манга, Альберту Ейнштейну. Тобто темам, якими сучасна молодь не цікавиться. Він дуже активний в соцмережах, де постить мімішні фотографії та відео з дружиною та дітьми. Він вивчав спортивну медицину в університеті Бергамо.

Від кар'єри гравця також віє провінцією. Його першою командою був "Арсенал де Саранді" з 60-тисячного аргентинського міста. Наскільки провінційний цей клуб? Настільки, що його кольорами були обрані блакитний та червоний - на честь найкращих клубів провінції "Расінга" та "Індепендьєнте". Папу (прізвисько, яке отримав від матері через низький зріст) виграв з "Арсеналом" Копа Судамерікана. Виграв і Чемпіонат Світу U-20 зі збірною, яка вважається однією з найкращих в історії турніру. Але і там на тлі Ліонеля Мессі, Серхіо Агуеро, Анхеля Ді Марії залишився в тіні. Він навіть думав закінчити з футболом і залишився після тривалих вмовлянь.

Далі була "Катанья". Скромна сіцилійська команда, яка святкувала шосте місце в Серії А немов Скудетто. Ця команда мала концепцію - 10-12-14 аргентинських гравців і технічний швидкий футбол. Сам Алехандро навіть називав її маленькою "Барселоною". За його словами, лише аргентинська колонія завадила йому втекти додому.

Тренери змінювалися постійно, однак стиль - глибока оборона та стрімкі контратаки - залишався незмінним. Гра на позиції "фальшивої дев'ятки" Алехандро відмінно пасувала. Вболівальники просто обожнювали його. "Я бачив Папу" стало однією з головних козирних карт в знайомствах.

Перетворити провінцію на столицю

Гомесу взагалі щастило з тренерами - Вінченцо Монтелла, Марко Джампаоло, Роландо Маран. При цьому сам він називав себе "чистим продуктом Дієго Сімеоне". Співвітчизник був просто закоханий у нього, запрошував в "Атлетіко". "Інтер" теж пропонував контракт. Однак Папу обрав провінційний "Металіст", бажаючи і досягти своєї мрії - Ліги Чемпіонів, і грати постійно. Цей вибір був величезною помилкою. Після Сіцилії Харків виявився аж надто похмурим, родині відразу там не сподобалося. Незабаром команду виключили з ЛЧ. Дуже швидко Алехандро почав скаржитися босам клубу і заявляв про бажання повернутися до Італії. А потім настав 2014-й. Події в країні були аж надто травматичними для нього. Та й зарплатню затримували. Тому демарші на кшталт відмови повернутися були абсолютно очікувані.

До Італії він вже повертався на щиті. Тому і потрапив лише в "Аталанту". Та й Бергамо йому сподобався. Алехандро був задоволений тишею, тим, що може спокійно ходити містом. "Бергамо - оазис для південноамериканців. Для нас це як рай". Інший гравець "Аталанти" Дуван Сапата з захопленням говорив про "місто, в якому тебе не пограбують". "Ви просто не були в Південній Америці". Папу почувається схоже. Нові мурали з його зображенням - напевно, найвища точка кар'єри для нього. "Я - народний гравець. Моя головна мета - приносити людям радість. Люди завжди висловлювали свою любов до мене. Я зробив історію "Катаньї" та "Аталанти".

Щоправда, починалося все буденно. "Ла Деа", попри статус однієї з найкращих академій Італії, зазвичай боролася за виживання у Серії А, вилітала, поверталася. У першому сезоні аргентинець допоміг команді залишитися у Вищому дивізіоні. Сезон 2016/17 також починався погано, і новий головний тренер Джан П'єро Гасперіні (єдиний наставник в історії "Інтера", який не здобув з ним жодної перемоги) мало не закінчив ще одну чорну главу своєї блідої кар'єри. Однак у матчі проти грізного "Наполі" алленаторе прийняв два рішення, які виявилися доленосними - випустив на поле молодь і вручив капітанську пов'язку нашому герою. А решта, як-то кажуть - історія.

Четверте місце в тому сезоні з рекордом клубу за набраними очками (72) і перший вихід у Єврокубки за 26 років. Два розгроми "Евертона" і вихід до 1/16 фіналу Ліги Європи, другий вихід в ЛЄ поспіль, статус грози грандів. А у поточному сезоні "Аталанта" забила більше всіх у лізі (73 м'ячі) і грає в беззаперечно найкращий футбол у Серії А, викликаючи симпатії нейтральних вболівальників і навіть фанів суперників. Влаштовує камбек за камбеком, в Римі та Неаполі, перебігала не одного серйозного суперника. Вийшла у фінал Кубка, йде на четвертому місці у лізі, поступилася лише двічі в 11-ти матчах проти шести найзаможніших команд Серії А. Її вважають гідною виходу в Лігу Чемпіонів, "танцюючою" командою. А Гасперіні - тренером року.

Всюдисущий

Казка про Попелюшку. І Алехандро - один з головних її героїв, старший брат і наставник молоді. Тренер на полі. І разом з тим головний креативник. Наскільки він важливий для "Аталанти"? Головний козир команди - інтенсивність. Її латералі розташовуються майже на одній лінії з трьома форвардами. Один з центральних захисників також йде вперед. Всі намагаються прорватися на дриблінгу або розіграти трикутники через фланги. Ззаду залишаються дірки. Тому рух і праця Папу з м'ячем вкрай важливі. Він розігрує ближче до центру поля, загострює ліворуч. І ніколи не зупиняється. Фізична витривалість 31-річного гравця вражає і відповідає феноменальній витривалості команди, що забила 14 з 16-ти останніх голів в другому таймі.

Сімеоне зробив Папу з "десятки" вінгером. Гасперіні практично повернув на позицію плеймейкера. У багатьох матчах його середня позиція на полі ближча до центру, ніж навіть позиція центрфорварда. Якщо Сапата не грає - саме він виходить на позицію "фальшивої дев'ятки". Алехандро лідирує у лізі за пасами під удари і за прострілами/навісами у штрафний. Забивав "Мілану" та "Інтеру", двічі асистував у матчах проти "Ювентуса" та "Роми". Забиває загалом мало, зате за асистами (10, третій сезон поспіль понад дев'ять) йде першим у лізі. Нині аргентинець фінтить набагато менше, ніж раніше, набагато більше шукає партнерів по команді. За пов'язаними з передачами показниками у нього рекорди кар'єри, причому з великим відривом. І коли він забиває або асистує - "Аталанта" не програє.

Папу вже восьмий в історії клубу за голами, другий легіонер за зіграними матчами. Та й не в голах справа. У камбеку в Римі проти "Лаціо" він взяв участь у всіх трьох, хоча асистом записали лише один. У важкому матчі проти "Удінезе" він пробив здалеку, що призвело до рикошету і добивання, потім заробив пенальті. У фіналі Кубка "Лаціо" задушив атаку суперника, і капітан був єдиним, у кого щось виходило. Тоді він бігав, віддав сім "кросів" у штрафний (більше половини відданих командою), влучив у стійку, до цього вивівши суперника з рівноваги серією фінтів. Після відходу з команди Брайана Крістанте, одного з найкращих у лізі у вертикальному русі в штрафний без м'яча, Гомес взяв на себе і його функції. І виходить чудово.

Він відмінно поєднує чесноти вибухового не завжди врівноваженого "фантазісти" і лідера, системоутворюючого гравця. Не випадково його найулюбленішим гравцем є Хуан Себастьян Верон - "останній справжній гравець, лідер". А до Дієго Марадони він, аргентинець, ставиться негативно, оскільки "він був символом на полі, але його життя за межами поля не має нічого спільного з футболом". До речі, легендарний партнер Марадони у збірній Клаудіо Каніджа вважає Папу схожим саме на себе. "Фізично ми схожі. Він непередбачуваний, сильний в боротьбі один-на-один. Він може бути вінгером, другим форвардом, "фальшивою дев'яткою". Хто думав, що вінгер, над яким глузували під час дебюту, завоює таке визнання?"

Алехандро називав відмову від переходу до "Атлетіко" одним з найгірших рішень у своїй кар'єрі. Шкодує він і про перехід до "Металіста". Нині у нього є пропозиції від грандів і можливість компенсувати ту втрату. Він справді заслуговує нарешті заграти у великому клубі. Але спочатку непогано б стати легендою нинішнього. Власне, Папу вже став нею, хоча і заперечує це. Гасперіні називає його "нашим Кріштіану Роналду". Мабуть, вихід Гомеса з "Аталантою" до ЛЧ дорівнюватиме найбільшим перемогам португальця.