Йосiп Прекрасний та Жахливий: Огрядні та худі роки Йосіпа Ілічіча

Здавалося, "Аталанту" та Йосіпа Ілічіча не здатний зупинити ніхто. Команда забила 87 м'ячів в 34-ох матчах, серед них вісім - у двох матчах 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. 70 в 25-ти у Серії А, чого не вдавалося нікому з сезону 1958/59. Лише 14-та за бюджетом зарплат в Італії (36 мільйонів євро) команда у своєму першому сезоні у Лізі Чемпіонів вже заробила 50. Тренер "Валенсії", що поступилася їй, Альберт Селадес назвав її гольовою бомбою. Щоправда, нині "бомбардування" зірвані коронавірусом. Втім, для Ілічіча це далеко не перше випробування. І з попередніх він вийшов лише сильнішим.

Йосіп різний

Біблійний Йосіп Прекрасний бачив сни про сім худих та сім огрядних років і підготував Єгипет до перших. Йосіпа Ілічіча кидало з негативу в позитив і назад набагато частіше. І нікому було підготувати його, адже батько, навіть ім'я якого нам невідоме, помер в 1989-му році. З іншого боку, родина уродженця Боснії хорватського походження ще до активної фази Балканських конфліктів переїхала до спокійнішої Словенії та уникнула жахів. Навіть забезпечила дитині заняття футзалом, з яких і виніс свою техніку та вміння розібратися з суперником на малій площі. Або знайти дірку для удару повз нього.

Ілічіч міг і не стати футболістом. Він втрачав місце в академії "Тріглава" і в дорослій команді "Інтерблока", провалив перегляд в Молдові. І навіть думав про навчання в університеті. Однак несподівано отримав запрошення від легендарного Златко Заховіча та його "Марібора". А за лічені місяці, незабаром після матчу проти "Палермо" у Лізі Європи, опинився на Сіцилії за 2.3 мільйона євро. Де його також гойдало. Іноді він отримував компліменти від преси "Балерина з м'ячем" (в доброму сенсі) і називався спадкоємцем Пауло Дибали та Хав'єра Пасторе. А іноді викликав роздратування.

Мауріціо Дзампаріні відомий не лише скандальністю, а й гострим оком на гравців. Першовідкривач Дибали, Пасторе, Кавані, Сірігу бачив і в Ілічічі щось особливе. "Не продам його і за 30 мільйонів. Таких гравців мало. Його креативність та бачення поля вражають. Ніби у нього очі на потилиці. Він точно потрапить до Топ-клубу. Але для нього настрій найважливіший. Йому потрібно відчувати себе важливим гравцем". Алессандро Діаманті погоджувався: "Він - рідкісний діамант. Якби намагався і захотів - потрапив би до Топ-клубу". Саме в цьому і полягала проблема Йосіпа. У бажанні. У стабільності.

Ілічіч часто вимикався на тривалий час, залишався з нулем голів в дев'яти матчах після п'яти в п'яти. І не терпів тренування. Один з тренерів в "Палермо" Джан П'єро Гасперіні навіть назвав його "бабусею" через постійні скарги на життя. "Ти запитуєш, як його справи, а він одразу ж починає докладно розповідати, як все погано". Невикористаний потенціал та відхід лише за 9 мільйонів у "Фіорентину" (хоча на піку ним цікавилися "Мілан" та "Ліверпуль") сам Йосіп пояснював постійними змінами тренерів. Але ж і в стабільній команді, яка бажала пробитися у Лігу Чемпіонів, він не досяг успіху.

Подвійне лікування

В "Фіорентині" він провалився. Короткі періоди успіху (а такі були) змінювалися тривалими періодами ненависті вболівальників та свисту навіть під час його розминки. Перехід в центр поля викликав роздратування й у нього самого, і у всіх навколо. Словенець залишався "поні з одним трюком" - зміщення з флангу і удар здалеку. Про гру в пас та завершення комбінацій в один дотик в штрафному не було й мови. В схемі 3-4-3 у Паулу Соузи це якраз працювало - 15 голів та шість асистів у лізі за сезон. Але вже за півроку серія травм, сидіння в запасі та обструкція вболівальників довели Йосіпа до плачу після рідкісного голу.

Але сьогодні 32-річний Ілічіч - зовсім інший гравець. І зовсім інша людина. Здебільшого - через невідому інфекцію, що атакувала його влітку 2018-го року. "Я думав, що не виживу. Щодня ​​ставало лише гірше. Я не хотів йти спати, боячись, що не прокинусь. Чимало думав про Давіде Асторі. Я вже не думав про футбол, лише про повернення до нормального життя. А потім починав з нуля, вчився ходити ніби дитина". "Зате нині я розумію, що футбол - не все. Життя коротке, і нерозумно думати лише про роботу. Потрібно вміти радіти життю. Я знайшов гармонію. І не думаю про футбол, коли приходжу додому".

Історія насправді нерідка. Смерть у розквіті сил Асторі, капітана "Фіорентини", друга та ментора Йосіпа, змінила багатьох. Та й згадується історія Франческо Ачербі, який зовсім нещодавно зізнався в схильності до алкоголю в молоді роки і бажанні закінчити кар'єру. Захисник "Лаціо" та збірної Італії заявив, що важка хвороба (рак) була надіслана йому вищими силами і геть змінила його. Те ж відбулося і з Ілічічем. Він значно частіше посміхається, виглядає більш розкутим, вірить у власні сили. Але й грає на команду, чому свідчення 38 голів та 20 асистів у лізі за 2.5 роки.

Iliciclone

Ілічіклоне (від його прізвища та слова "циклон") і нині серед найкращих за заробленими фолами. Два з них призвели до двох пенальті у Валенсії. "Він (Муктар Діакабі) не повинен був виконувати цей підкат. Я зрозумів, що якщо трохи відсунуся, він зіб'є мене. А в другому епізоді я припускав, що від мокрого поля м'яч влучить у відставлену руку". Але це ще не все. Ілічіч підвищив точність ударів і не намагається бити відразу ж. А протягом сезону був лідером у лізі за передачами в штрафному майданчику і пасами під удари у відкритій грі (без "стандартів"). Тобто близький до воріт і взаємодіє з командою.

Флегматичний гравець здавався таким, що найменше пасує надінтенсивній "Аталанті". Однак Гасперіні повірив в нього, витягнув з Флоренції за лише 5.5 мільйонів і перетворив на варіативного гравця. Він вже замикає з меж штрафного, як двічі у Валенсії. Ну а гол з центру поля у ворота "Торіно" в лютому і асист на півполя "шведою" в матчі збірної у вересні - ознаки віртуоза. Якого завдяки феноменальній техніці та бажанню дивувати за "занадто" високого зросту порівнюють зі Златаном Ібрагімовічем. Нині Ілічіч став Іброю не лише за стилем, але і за характером, рівнем бажання.

Останній гравець італійської команди у Лізі Чемпіонів з "покером" після Андрія Шевченка в 2005-му році. Найбільш віковий автор чотирьох голів в одному матчі плей-офф турніру і єдиний - в гостьовому. Третій гравець в історії ЛЧ з п'ятьма голами за одну дуель плей-офф. Рекорд кар'єри за голами у лізі (15). П'ять хет-триків за два роки після одного за десять років. 14 голів в 2020-му році (лідер ліг Топ-5) і 16 голів в останніх 12-ти матчах. Штрафними ударами з 20-ти метрів та з центру поля, класними ударами з 15-ти метрів, дотиками з трьох. Нині він вміє все. І до вірусу досягав чимало.

Божевільний прорив Ілічіча зупинило лише припинення футболу. Але, з огляду на попередній досвід боротьби словенця з іншими болячками і його настрій, він буде готовий сяяти, тільки-но футбол повернеться. До лютого 2020-го року він ніколи не забивав у Лізі Чемпіонів, 32 роки - солідний вік. Втім, у Серії А, та й в футболі загалом зірки, яким виповнилося 30, сяють доволі часто. Тим паче, що він вже не "бабуся", полюбляє працювати, а клубне життя і згубні звички ніколи і не любив, вважаючи за краще тихо проводити час з дружиною і двома доньками. Йосіп буде готовий до повернення.